Основи: вступ до критичного мислення

Ви дізнаєтесь, що таке критичне мислення, що собою являє умовивід, а також різницю між дедуктивними та індуктивними умовиводами.

Я Джефф Пінн, викладаю в
Північному Іллінойському університеті,

а наш курс - вступ до критичного мислення.

На цьому занятті ми будемо
говорити про 3 речі.

Перше: що таке критичне мислення?
Друге: що таке умовивід?

І третє: яка різниця між дедуктивними
та індуктивними умовиводами?

Добре. Отже, що таке критичне мислення?

По суті критичне мислення - це
засіб встановити,

наскільки надійні підстави
ваших переконань.

Що це означає?

Припустимо, що ви з подругою
обговорюєте,

хто буде на сьогоднішній вечірці.

І вона досить впевнено каже:
"Монті не прийде"

Ви ж не певні, чи можна їй повірити.
Тож, мабуть поцікавитесь:

"Чому ти так вважаєш?"

Вона може відповісти по-різному.

Ми розглянемо 3 можливі відповіді.

По-перше вона може сказати "Я не можу
його терпіти, і хочу гарно провести час."

По-друге, вона може сказати: "Він дуже
сором'язливий і рідко ходить на вечірки."

І по-третє, вона може сказати:
"Він у Пекіні,

а дістатитсь сюди з Пекіна
до вечора неможливо."

Її перша відповідь не дає
достатніх підстав,

щоб погодитись,
що Монті не буде на вечірці.

У другій відповіді є
обґрунтована підстава

для припущення,
що Монті не буде:

якщо він сором'язливий
і рідко ходить на вечірки,

тоді ймовірно, що його не буде
і на сьогоднішній вечірці.

Так само, третя підстава
також обґрунтована:

якщо він у Пекіні й дістатися
звідти до вечора неможливо,

то це гарантує, що він буде
відсутній сьогодні на вечірці.

І якщо ви помічаєте подібні речі,
розрізняєте вагомі та невагомі причини,

для прийняття певних тверджень,

ви тренуєте свої навички
критичного мислення.

Отже, критичне мислення
є засобом перевірки,

наскільки гарні підстави
наших переконань.

Тож одне з основних вмінь,
які ви опануєте

під час вивчення критичного мислення

полягає у здатності
відрізняти гарні підстави

від поганих підстав для віри у щось.

Спершу з'ясуймо,
що тут значить "гарні".

Я не позначаю цим словом щось,

що належить до сфери моралі чи етики

тобто, прийняття думки
на основі "гарних" підстав

не робить цю думку
морально "доброю".

Так само, не буде морально "поганим"
чи злим

повірити у щось на основі
поганих підстав.

У нашому розумінні,
гарна підстава

тісно пов'язана з поняттям істини.

Таким чином, гарна підстава
для переконання - це та,

яка робить його ймовірним,

тобто надає йому правдоподібність.

А найкращою є така підстава,

яка робить
переконання безсумнівним.

Чому це має значення?

Критичне мислення важливе

оскільки ми, як раціональні істоти

хочемо мати істинні переконання.

Раціональні люди хочуть дотримуватись

істинних переконань

і уникати хибних.

Таким чином, бути раціональним -
значить формувати переконання тільки тоді,

коли ви знаходите для них гарні підстави!

Добре. Це підводить нас до другого
питання: що таке умовивід?

Умовивід - це набір суджень, які разом

становлять підставу
для наступного судження.

Так, наприклад, ми можемо вважати одну
із попередніх відповідей умовиводом.

В ній міститься 2 судження:
"Монті дуже сором'язливий"

і "Монті рідко ходить на вечірки".

Вони разом становлять підставу для
твердження, що Монті не буде на вечірці.

Судження, які є підставами,
називаються засновками.

Так, "Монті дуже сором'язливий"
- засновок 1;

"Монті рідко ходить на вечірки"
- засновок 2.

І судження про те, що випливає
із цих засновків

називається висновком.

У надійному умовиводі засновки

є вагомими підставами для висновку

тобто засновки роблять
висновок вартим довіри.

В цьому разі ми можемо сказати,

що умовивід підтримує висновок.

В надійних умовиводах
висновки підтримуються,

а в ненадійних - ні.

Тож головне завдання критичного мислення -

це розвиток вміння визначати

які умовиводи надійні,
а які - ні.

Тобто, чи підтримують засновки
висновок, чи ні.

Червоним позначимо першу відповідь

яку вона дала:
2 засновки

"Я не можу його терпіти" і
"Я хочу гарно провести час".

Висновок: "Монті не буде на вечірці".

І третій аргумент

теж складається із двох засновків.

1 - "Монті у Пекіні".

2 - "Він не зможе вчасно прибути на вечірку".

Як я зазначав раніше,

перший умовивід не є гарним,

тоді як останній умовивід є.

І зараз я поясню, чому це так.

Якщо ви подумаєте над змістом
засновків поганого умовиводу

(що ваша подруга
не може терпіти Монті

й хоче провести гарно час),
і як ці засновки

пов'язані з висновком,
ви побачите,

що з цих суджень ніяк не випливає
істинність висновку.

Той факт, що подруга не може терпіти
Монті і хоче провести гарно час,

не означає, що Монті
не буде на вечірці.

Це просто не пов'язано з висновком.

А ось у фіолетовому умовиводі засновки,

якщо вони істинні, гарантують,
що й висновок істинний.

Тож вони роблять висновок дуже ймовірним.

Істинність засновків гарантує
істинність висновку.

Тому у фіолетовому умовиводі
засновки підтримують висновок.

Також слід підкреслити, що хоч червоний
аргумент у такому вигляді поганий,

він може стати гарним,

якщо додати якийсь фоновий засновок.

Так, наприклад, якщо з'ясувалось, що
саме ваша подруга вирішувала

кого запрошувати на вечірку,

тоді той факт, що вона не може терпіти
Монті і хоче провести гарно час

дав би вагому підставу вважати,

що Монті буде відсутній

бо тоді буде підстава вірити,

що вона його не запросила.

Але наразі аргумент є поганим

бо із засновків не випливає
що Монті не буде на вечірці.

Добре, і остання частина на сьогодні:
розрізнення 2 типів умовиводів.

Отже, зліва я напишу оранжевий умовивід,
який відображає другу відповідь

("Монті дуже сором'язливий
і рідко ходить на вечірки"),

а справа ми зазначимо фіолетовий умовивід

("Монті у Пекіні. Він не може
прибути вчасно на вечірку.")

В обох умовиводах однаковий
висновок: Монті не буде на вечірці.

Як я казав раніше, обидва
умовиводи є гарними:

обидва дають підстави повірити у висновок,

і обидва мають засновки,
які підтримують висновок.

Але між двома умовиводами є важлива
різниця, яку я хочу підкреслити.

Якщо ви подумаєте над
фіолетовим умовиводом

і над тим, що висловлюється в його
засновках, ви помітите,

що якщо ці засновки істинні

(якщо Монті у Пекіні і
не може бути вчасно на вечірці),

то те, що Монті не буде на вечірці,
має бути істинним.

Ці засновки гарантують
істинність висновку.

Умовивід, у якому засновки гарантують
істинність висновку,

називається дедуктивним.

У дедуктивному умовиводі, згідно
засновків, висновок має бути істиною.

Інформація, що міститься у засновках
дедуктивного умовиводу

це все, що потрібно,
щоб зробити надійний висновок.

Якщо ж глянете на
оранжевий умовивід,

ви побачите, що тут інша справа

В оранжевому умовиводі,
навіть якщо його засновки істинні,

висновок може бути хибним.

Навіть якщо Монті дійсно сором'язливий
і рідко ходить на вечірки,

все ж таки можливо,

що він подолає сором'язливість,

відмовиться від своєї звички
ігнорувати вечірки

і несподівано з'явиться.
Це малоймовірно, але можливо.

Тож істинність засновків оранжевого умовиводу
не гарантує істинності висновку.

Такі умовиводи ми називаємо індуктивними.

В індуктивних умовиводах
істинність засновків

робить висновок імовірно істинним

але не гарантує цього.

І як я сказав, обидва умовиводи гарні. Індуктивні
умовиводи теж можуть бути гарними умовиводами.

Вони просто не дедуктивні; їх засновки не
гарантують істинність висновку.

Оцінюючи умовивід, важливо знати,
він дедуктивний чи індуктивний:

якщо умовивід виглядає як дедуктивний,

а при уважнішому розгляді виявляється,

що його засновки не гарантують
істинність висновку

(тобто висновок може бути хибним,
навіть якщо засновки істинні),

то це вагома підстава відкинути
умовивід як поганий.

Тоді як виявити в індуктивному умовиводі,
що його засновки не гарантують істинність висновку

значить просто виявити, що
це індуктивний умовивід.

Якщо ви відхиляєте оранжевий умовивід,
вказуючи, що висновок може бути хибним,

у вас хибне розуміння.

В індуктивному умовиводі те, що істинність

висновку не гарантована засновками
сприймається як належне.

Індуктивний умовивід дає підстави вважати,
що істинність висновку є лише ймовірною.

Важливо знати тип умовиводу,
щоб визначити

за допомогою яких засобів встановити,
надійний він чи ні.

На наступних заняттях ми детальніше
розглянемо засоби оцінки умовиводів.

А зараз підсумуємо це заняття.

Критичне мислення є засобом встановити, що
ми маємо вагомі підстави для наших переконань.

Підстава є вагомою, якщо
робить переконання ймовірною істиною.

Умовивід - це набір суджень,
які називаються засновками.

Засновки становлять підставу
для висновку.

У гарному умовиводі засновки
підтримують висновки.

Тобто, засновки дають вагому
підставу для віри у висновок,

тому що вони роблять
його істинність імовірною.

Дедуктивний умовивід - той, у якому
істинність висновку гарантована засновками:

якщо засновки істинні,
то і висновок має бути істинним.

Індуктивний умовивід - той, у якому засновки
не гарантують істинність висновку,

але роблять її можливою.

Тож вони все-таки можуть надати вагомі
підстави для віри у істинність висновку.

Добре. На цьому закінчується вступне заняття.

Переклад на українську: Павло Лепіхін, рев’ювер Мирослава Кругляк, благодійний фонд “Magneticone.org”