Основи: вступ до критичного мислення

Я Джефф Пінн, викладаю в Північному Іллінойському університеті, і це вступ до критичного мислення

Цього заняття ми будемо говорити про 3 речі:

Перше: що таке критичне мислення?
Друге: що таке умовивід?

І третє: яка різниця між дедуктивними та індуктивними умовиводоми

Добре. І так, що таке критичне мислення?

По суті критичне мислення це все про набуття впевненості у тому,

що ви маєте вагомі аргументи для ваших переконань

Що це означає?

Так, допустимо, що ти і твій друг думають про те, хто буде на сьогодні на вечірці.

І вона тобі досить впевнено каже:
"Монті не буде на вечірці."

І ти не впевнений, чи можна їй повірити.
Тому для тебе природньо далі спитати:

"Чому ти так думаєш?"

І тут є багато речей, які вона може сказати у відповідь.

Ми поговоримо про 3 можливі відповіді,
які вона може дати.

Перше, вона може сказати:
"Я не можу його терпіти. Я хочу гарно провести час."

Друге, вона може сказати:
"Він дійсно сором'язливий і рідко ходить на вечірки."

І третє, вона може сказати: "Він у Бейдзіні, і дістатитсь сюди з Бейдзіна до вечора неможливо."

Її перша відповідь не дає обґрунтовану причину,
щоб їй повірити, що Монті не буде на вечірці.

Але друга відповідь містить обґрунтовану причину,
щоб їй повірити, що Монті не буде на вечірці:

якщо він сором'язливий і рідко ходить на вечірки,

тоді ймовірно, що його не буде
і на сьогоднішній вечірці.

Так само третя причина також є обґрунтована:

якщо він у Бейдзіні і дістатися сюди
звідти до вечора неможливо,

то це гарантує те, що його не буде сьогодні на вечірці.

І якщо ви помічаєте подібні речі, розрізняєте вагомі та невагомі причини, щоб повірити у щось,

ви тренуєте свої навички критичного мислення.

Отже, критичне мислення це набутття впевненості, що ми маємо гарні підстави для наших переконань.

І так, одна з основних навичок, яку ви набуваєте,
коли вивчаєте критичне мислення

це те, як розрізняти гарні підстави для віри у щось
від поганих підстав для віри у щось.

Розпачати треба з пояснення, що тут значить "гарні".

Я не використовую це слово для позначення чогось,
що має щось спільне з мораллю та етикою;

так, це не "морально" правильно або "морально" гарно повірити у щось на основі гарних підстав.

Так само це не "морально" неправильно і недобре, або зле повірити у щось на основі поганих підстав.

Вірніше тут: щоб сказати, що підстава гарна,
треба близько прив'язатись до поняття правди.

Так, гарна підстава для переконання - це та, яка робить його ймовірно правдивим.

Тобто та, яка робить це переконання ймовірною правдою.

А найкращі підстави для переконання
роблять його бузсумнівним.

Вони гарантують це.

І так, чому це має значення?

Критичне мислення є важливим,
тому що оскільки ми раціональні,

ми хочемо, щоб наші переконання були правдиві.

Раціональні люди хочуть мати правдиві переконання і не хочуть мати неправдиві.

І так, бути таким чином раціональним значить формувати переконання тільки тоді,

коли ви знаходите для них гарні підстави!

Добре. Це веде нас до другого питання:
що таке умовивід?

Умовивід - це набір суджень, які разом становлять підставу для наступного судження.

Так, наприклад, ми можемо вважати одну
із минулих відповідей умовиводом.

Вона дає вам 2 судження: Монті дуже сором'язлива,

і Монті рідко ходить на вечірки.

Це разом становить причину, що Монті не буде на вечірці.

Судження, які є причиною, ми називаємо засновками.

Так, "Монті дійсно сором'язлива" - засновок 1;
"Монті рідко ходить на вечірки" - засновок 2.

І судження про те, у що ці засновки дають
нам підставу повірити, ми називаємо висновком.

Гарний умовивід - той, який має засновки, які надають вагомі підстави для висновку.

Тобто, ці засновки роблять
висновок імовірною правдою.

Ми можемо сказати, що аргумент підтримує висновок.

Гарні аргументи підтримують висновки,
погані аргументи не підтримують висновки.

Основна частина критичного мислення це те,
що нам потрібно оцінювати умовиводи для того,

щоб визначити, чи є вони гарні або погані.

Тобто, чи засновки підтримують
або не підтримують висновоки.

Поганий умовивід, перша відповідь, яку вона дала

2 засновки: Я не можу його терпіти.
Я хочу гарно провести час.

І висновок: Монті не буде на вечірці.

І третій аргумен, який ми запишемо фіолетовим,
теж складається з двох засновків:

1: Монті у Бейдзіні
2: Дістатить сюди з Бейдзіна після обіду неможливо.

Тому Монті не буде на вечірці (висновок).

Як я зазначив раніше, перший умовивід не є гарним, тоді як умовивід у фіолетовому є.

І тут я можу пояснити чому.

Якщо ви подумаєте, що засновки поганого умовиводу кажуть (що вона не може терпіти Монті і

хоче провести гарно час), і як вони пов'язанні з висновком аргумента, Ви побачите,

що ті судження більше не роблять імовірним, що висновок є правдою.

Той факт, що твій друг не може терпіти Монті і хоче провести гарно час,

ніяк не сприяє тому, що Монті там не буде.

Це просто не пов'язано з висновком.

А ось у фіолетовому умовиводі засновки, якщо вони правдиві, гарантують, що висновок є правдивим.

Так, вони роблять висновок дуже ймовірним.

Правдивість засновків гарантує правдивість висновку.

Тому у фіолетовому умовиводі
засновки підтримують висновок.

Тепер слід підкреслити, що хоч червоний аргумент у такому вигляді поганий, він може стати гарним,

якщо додати якийсь фоновий засновок.

Так, наприклад, якщо ти дізнався, що твій друг був тією людиною, хто вирішував, кого запрошувати на вечірку,

тоді той факт, що вона не може терпіти Монті і хоче провести гарно час дав би вагому підставу вважати,

що Монті не буде на вечірці; тому що це дасть підставу повірити, що вона його не запросила.

Але у першому вигляді аргумент є поганим:
ті 2 засновки не дають підстав повірити,

що Монті не буде на вечірці.

Добре. Остання частина сьогодні:
розрізняти 2 різні типи умовиводів.

І так, зліва я напишу оранжевий умовивід,
що є другою відповіддю

("Монті дійсно сором'язлива і рідко ходить на вечірки")
справа ми зазначемо фіолетовий аргумент

("Монті у Бейдзіні. Вона не може бути вчасно на вечірці.")

Обидва аргументи мають однаковий висновок: Монті не буде на вечірці.

Як я казав раніше, обидва умовиводи є гарними, тому що обидва дають підстави повірити у висновок,

і обидва мають засновки, які підтримують висновок.

Але є важлива разниця між двома умовиводами,
яку я хочу підкреслити.

Якщо ви подумаєте над фіолетовим умовиводом і над тим, що кажуть його засновки, Ви помітете,

що якщо ці засновки правдиві (якщо Монті у Бедзіні і не може бути вчасно на вечірці),

то те, що Монті не буде на вечірці, має бути правдою.

Ці засновки гарантують правдивість висновку.

Той умовивід, у якому засновки гарантують правдивість висновку, ми називаємо дедуктивним.

У дедуктивному умовиводі, згідно засновків, висновок має бути правдою.

Просто подумати над змістом засновків у дидактичному умовиводі - це все,

що Вам потрібно для того, щоб зробити висновок.

Якщо ви подивитесь на оранжевий умовивід, ви побачите, що тут все не так.

В оранжевому умовиводі, навіть якщо його засновки правдиві, висновок може бути неправдивим.

Навіть якщо Монті дійсно сором'язлива і рідко ходить на вечірки, все ж таки можливо,

що вона уникне сором'язливість, зупинить свою політику "неходіння" на вечірки

і несподівано з'явиться.
Це малоймовірно, але можливо.

Так, правдивість засновків оранжевого умовиводу
не гарантує правдивість висновку.

Такі умовиводи ми називаємо індуктивні.

В індуктивних умовиводах, правдивість засновків робить висновок імовірною правдою,

але не гарантує це.

І як я сказав, обидва умовиводи гарні. Індуктивні умовиводи теж можуть бути гарними умовиводами.

Вона просто не дедуктивні;
їх засновки не гарантують правдивості висновку.

Коли ви оцінюєте умовивід, і вам важливим знати, чи він має бути дедуктивний або індуктивний:

якщо умовивід має бути дедуктивним, і якщо ті роздуми, які він містить призводять до того,

що засновки не гарантують правдивість висновку

(висновок може бути неправдивим, навіть якщо засновки правдиві),

то це вагома підстава відкинути умовивід як поганий.

У той час, помітити в індуктивному умовиводі, що його засновки не гарантають правдивості висновку

значить просто помітити, що це індуктивний умовивід.

Якщо ви відхиляєте оранжевий умовивід, наголошуючи на тому, що висновок може бути неправдивим,

ви насправді нічого не розумієте.

В індуктивному умовиводі те, що правдивість висновку не гарантована засновками сприймається як належне.

Індуктивний умовивід дає лише підстави вважати, що правдивість висновку є ймовірна.

Знати, яким є умовивід важливо
для того, щоб знати,

якими засобами оцінити, чи є він гарний чи поганий.

Ці засоби для оцінювання умовиводів
ми розглянемо впродовж наступних занять.

І так, підсумуємо це заняття.

Критичне мислення це набуття впевненості, що ми маємо вагомі підстави для наших переконань.

Ми розуміємо, що вагома підстава є та, що робить переконання ймовірною правдою.

Умовивід - це набір суджень,
які називаються засновками.

Засновки становлять підставу
для віри у правдивість висновку.

У гарному умовиводі засновки підтримують висновок.

Тобто, засновки дають вагому
підставу для віри у висновок,

тому що вони роблять його правдивість імовірною.

дедуктивний умовивід - той, у якому правдивість висновку гарантована засновками:

якщо засновки є правдивими,
то і висновок має бути правдивим.

Індуктивний умовивід - той, у якому засновки не гарантують правдивість висновку,

але роблять її можливою.

Так, вони все ж таки можуть надати вагомі
підстави для віри у правдивість висновку.

Добре. На цьому закінчується вступне заняття.