Чому ґаджети пригнічують нас?

Що роблять для нас ґаджети? Психолог Адам Альтер вивчає скільки часу "крадуть" у нас екрани моніторів та як ми можемо обійтися без них. Він пояснює чому ті години, витрачені на смартфон, планшет чи комп'ютер пригнічують нас — і що ми можемо зробити з цим.

Кілька років тому я почув
цікаву історію.

Словом, керівник великої компанії
з виготовлення корму для тварин

прийшов на щорічну зустріч акціонерів

з банкою консерв для собак.

І він з'їв цю банку консерв.

Так він спробував переконати їх:
якщо корм досить смачний для нього,

то він досить смачний
і для тварин.

Зараз цю стратегію називають
"поїдання собачого корму"

і часто використовують у бізнесі.

Це не означає, що кожен приходить
і їсть банку консерв для собак,

однак бізнесмени використовують
власні продукти,

щоб показати
власне почуття впевненості

у них.

Зараз це доволі
розповсюджена практика,

але, на мою думку, значно цікавіше,
коли ти знаходиш винятки

з цього правила,

коли ти знаходиш випадки у бізнесі
чи людей зі сфери бізнесу,

які не користуються
власними продуктами.

Виявляється, що є така індустрія,
де таке трапляється,

і доволі регулярно.

І мова про галузь
виробництва ґаджетів.

У 2010 році Стів Джобс
під час випуску iPad

описав iPad
як "надзвичайний" пристрій.

"Найкраща навігація,
яку ви коли-небудь мали;

це краще за ноутбук,
краще за смартфон.

Це - надзвичайний досвід".

Кілька місяців потому до нього
звернувся журналіст

з газети "New York Times".

Вони довго
говорили по телефону,

і наприкінці

журналіст кинув репліку,
досить легку і типову.

Він сказав : "Ваші діти, напевно,
обожнюють iPad".

Відповідь очевидна,

але те, що сказав Джобс,
вразило журналіста.

Він був дуже здивований,

адже Джобс відповів:
"Вони ним не користуються".

Ми обмежуємо кількість ґаджетів,
якими наші діти користуються вдома".

Це доволі типово
у світі технологій.

Наприклад, є школа поруч
із Кремнієвою долиною,

яку називають Вальдорфська
школа півострова,

де до 8-ого класу
не користуються моніторами.

Що є дійсно цікавим:
у цій школі

75% тамтешніх учнів

є дітьми керівників вищих ланок
у Кремнієвій долині.

Як на мене, це доволі
цікавий і незвичний факт.

Це підштовхнуло мене задуматися,
як вплинули ці девайси на мене,

на мою сім'ю,
на тих, кого я люблю,

і на людей загалом.

Впродовж п'яти останніх років,

як бізнес-тренер та психолог,

я вивчав вплив цих технологій
на наше життя.

І спершу хочу звернути вашу увагу на те,
скільки часу вони забирають у нас,

і далі ми поговоримо,
як цей час виглядає.

Зараз ви бачите середньостатистичний
робочий день

і три різні часові відрізки:

2007 рік - це 10 років тому,

2015.

І останній рядок - це дані,
що я зібрав минулого тижня.

Тут не надто багато змін,

якщо у цілому.

Ми спимо приблизно
від 7,5 до 8 годин на день;

дехто каже, що цей час трохи скоротився,
але це не суттєва зміна.

Ми працюємо
від 8,5 до 9 годин на день.

Ми витрачаємо час
на стандартні активності:

харчуємося, приймаємо ванну,
доглядаємо за дітьми

приблизно 3 години на день.

Залишається те, що виділене
білим кольором.

Це наш вільний час.

Цей проміжок надзвичайно
важливий для нас.

Це той час, коли ми займаємося тим,
що формує наші особистості.

Це хобі, близькі стосунки,

час, коли ми думаємо про власне життя,
займаємося творчістю,

аналізуємо минуле
і намагаємося осягнути,

чи є у нашому житті сенс.

Дещо з цього ми отримуємо
і під час роботи,

але коли люди оглядаються
на своє минуле

і оцінюють пережите

у старості,

то зазвичай вони говорять

про особисті моменти.

Це святе
і дуже важливе для нас.

Зараз я покажу вам,

яку частину цього простору
займає час, витрачений на ґаджети.

У 2007 році

це ось стільки.

У цей рік компанія Apple
представила свій перший iPhone.

Через 8 років

це ось стільки.

А зараз — ось стільки.

Ось скільки часу ми просиджуємо
перед моніторами.

А ця невеличка жовта
смужка — це місце магії.

Тут живе ваша гуманність.

В дуже маленькій коробочці.

Що ж ми можемо з цим зробити?

Перше питання:

як виглядає цей червоний простір?

Звичайно, ґаджети — це дивовижа

у багатьох сенсах.

Я живу у Нью Йорку,

а більшість моїх родичів — в Австралії,

в мене є однорічний син.

І саме за допомогою ґаджета,
я можу їм його показати.

Ще 15-20 років тому

це було б неможливим.

Звичайно, від ґаджетів
чимало користі.

Ви можете спитати себе:

що відбувається
впродовж цього часу?

Яка користь від додатків,
що ми використовуємо?

Більшість і справді корисна.

Якщо відволікти людей
від ґаджета і запитати:

"Як ви зараз себе почуваєте?"

Вони скажуть, що
задоволені цими додатками:

вони слугують для відпочинку,
фізичної активності, погоди, читання,

освіти та здоров'я.

Люди витрачають у середньому
близько 10 хвилин на кожний.

Ці додатки частково
їх пригнічують.

Якщо у половини користувачів
запитати: "Як справи?",

вони скажуть, що не надто щасливі,
коли користуються ґаджетами.

І що найцікавіше —

знайомства, соціальні мережі, ігри,

розваги, новини, інтернет-серфінг —

люди витрачають на добу на кожне
з цих занять по 27 хвилин.

Ми витрачаємо втричі більше часу на те,
що не робить нас щасливішими.

Не дуже розумно.

Одна з причин, чому ми витрачаємо
чимало часу на додатки,

які нас пригнічують,

полягає в тому, що ґаджети
не дають жодних стоп-сигналів.

Стоп-сигнали у ХХ столітті
були усюди,

у всьому, чим ми займалися.

Стоп-сигнал є базовим,
він говорить, що час рухатися далі,

робити щось нове,
пробувати щось інакше.

Подумайте про газету:
коли ви дочитаєте її до кінця,

то потім відкладете.

Те ж саме з журналами, книгами:
дочитавши главу до кінця,

ви вирішуєте, чи хочете
продовжити читання.

Ви дивитеся ТБ-шоу,
а коли воно закінчується,

ви чекаєте тиждень
до наступного епізоду.

Цей сигнал "стоп" був всюди.

Але те, як ми сьогодні використовуємо ЗМІ,
свідчить, що його більше не існує.

Нескінченна стрічка
новин усюди:

у twitter, Facebook, Instagram,

в електронній пошті,
текстових повідомленнях, новинах.

І коли ви перевіряєте
усі ці джерела,

ви просто гортаєте
все підряд без зупинки.

Що робии? Ми можемо взяти
приклад з західної Європи,

де існують дуже хороші ідеї
щодо облаштування робочих місць.

Ось один з прикладів. Компанія,
що займається дизайном, з Нідерландів.

Що вони зробили?
Прикрутили столи до стелі.

І кожен вечір о 6 годині,

не важливо, кому ви відправляєте
листа, і взагалі, чим займаєтеся,

столи піднімаються до стелі.

(Сміх)

(Оплески)

4 дні на тиждень простір
перетворюється на зал для йоги,

а на один день — у студію танцю.

Все залежить від вас,
що оберете власне ви.

Але це чудове стоп-правило,

адже це означає,
що наприкінці дня,

все зупиняється, і ніхто
не може працювати.

В німецькій автомобільній компанії
Daimler — інша стратегія.

Коли ви йдете у відпустку,

замість того, щоб повідомити:
"Цей працівник у відпустці,

він відповість вам одразу
після повернення",

вони пишуть: "Цей працівник у відпустці,
тому ми видалили ваше повідомлення.

Він ніколи не побачить
вашого листа.

(Сміх)

Ви можете написати йому
через кілька тижнів,

а можете надіслати листа
іншому співробітнику".

(Сміх)

І так далі...

(Оплески)

Можете собі таке уявити:

ви йдете у відпустку —
і ви дійсно у відпустці.

Співробітники компанії відчувають,

що вони насправді
відпочивають від роботи.

Звичайно, це не дає поради,

що нам слід робити вдома.

Я хочу дати декілька порад.

Легко сказати, що між 17:00 і 18:00
я не буду користуватися своїм смартфоном.

Проблема в тому, що 17:00-18:00
кожного дня інакші.

Я думаю кращим рішенням буде

"я робитиму певні речі щодня".

У нас є декілька подій,
які повторюються щодня,

наприклад, вечеря.

Іноді я буваю один,

іноді з іншими людьми,

іноді в ресторані,

іноді вдома,

але моє правило: "я ніколи за столом
не користуюся телефоном".

Він якнайдалі,

так далеко, як тільки можливо.

Адже ми не вміємо
протистояти спокусам.

Але якщо є свій стоп-сигнал,
як тільки починається вечеря,

я відкладаю свій телефон,

і ми всі разом уникаємо спокуси.

Спочатку це боляче.

В мене розвинувся синдром
втраченої вигоди.

(Сміх)

Я боровся.

Але сталося так, що я звик.

Ви долаєте цю залежність
так само, як наркотичну,

і врешті життя стає
яскравішим, різноманітнішим,

цікавішим,

ви починаєте
спілкуватися "наживо".

Ви взаємодієте
з людьми довкола.

На мою думку,
це чудова стратегія.

Вона працює, адже,
коли люди так роблять,

(а я бачив багатьох,
кому це вдалося),

вона розвивається.

Людям настільки
це подобається,

що вони починають
з цього свій день.

Вони тримають телефони
у режимі польоту цілий вікенд.

І на всі ці дні телефон
перетворюється на фотоапарат.

Це насправді сильна ідея,

і ми знаємо людей, які тепер
починають так щодень.

То який висновок?

Ґаджети чудові,
як я вже і казав,

це справді так.

Але те, як ми їх використовуємо, схоже
на мандрівку по швидкісній магістралі,

де ви натискаєте на педаль газу
з усієї сили,

і зупинитися
майже неможливо.

Ви маєте вибір.

Ви можете їхати повз, бачити
краєвиди океану з вікна,

фотографувати їх з вікна.
Це дуже просто.

Або можете все змінити,
припаркувати авто на узбіччі,

натиснути на гальма,

вийти з автомобіля,

зняти взуття, шкарпетки,

пройтися по піску,

відчути піщинки
під ногами,

підійти до океану

і дозволити хвилям
торкнутися ваших ніг.

Ваше життя стане
багатшим та значущішим,

адже ви відчуєте
цей досвід самі,

а все тому, що ви залишили
свій смартфон в автомобілі.

Дякую.

(Оплески)