Іноземні мови як цінний ресурс | Ігнасіо Перес | TEDxBarcelona

Перекладач Ігнасіо Перес ділиться власним досвідом і розповідає, як він починав у світі іноземних мов. Всього у 31 рік Ігнасіо ромовляє дев'ятьма мовами: ще у шкільні часи вивчав японську, потім жив у різних країнах світу, а зараз викладає і працює письмовим та усним перекладачем для компаній і брендових магазинів з китайськими клієнтами. Перес вдало назвав cвій виступ, "Іноземні мови як цінний ресурс", підкреслюючи, що іноземні мови є значним джерелом багатства особистості, і ми повинні розбудовувати його попри труднощі, які виникають під час навчання. Ігнасіо ілюструє цю ідею на прикладі занять, що він проводив із студентами, які мають вади слуху. Вони спілкуються мовою жестів, але успішно вивчають англійську мову, хоча ніколи її не чули. Також Ігнасіо Перес наголосив на потребі в покращенні невтішної мовної статистики в іспанському суспільстві, згідно з якою 60% населення країни розмовляють лише однією мовою, 32% - двома, і тільки 8% знають більше мов. Ігнасіо говорить про важливість наполегливості, завзяття та максимального саморозвитку на шляху до досягнення мети, всупереч можливим перешкодам.

Щоб дізнатися більше про TEDxБарселона, відвідайте:
http://www.tedxbarcelona.com

У дусі ідей, вартих поширення, TEDx - це заходи локального масштабу, організовані на місцевому рівні. Вони збирають людей разом у невеликі групи з метою розділити TED-подібний досвід. На заходах TEDx відео TEDTalks та безпосередні виступи мовців порушують глибокі дискусії, що об'єднують слухачів. Ці локальні події названі TEDx, де x=незалежно проведений TED-захід. TED Conference забезпечує програму TEDx загальними вказівками, але окремі TEDx зібрання влаштовують власними зусиллями.* (*Згідно зі встановленими правилами та врегулюваннями).

Щоб дізнатися більше про TEDx, відвідайте:
http://ted.com/tedx

Дякую вам усім за присутність.

Моя презентація буде простою
і не надто довгою,

але меседж, який я хочу донести,
насправді дуже важливий

і на професійному рівні,
і передусім на особистому.

Я спробую якнайкраще викласти суть,
аби ви, так чи інакше,

залишили цю аудиторію,
пройнявшись моєю ідеєю

та пристрастю не лише до мов,
як у моєму випадку,

а й до всього, що вам найбільше
подобається робити, гаразд?

Для початку я хотів би
звернути вашу увагу на екран.

Ми переглянемо одне відео.

Ви побачите фрагмент занять,
які я проводив

під час магістерського проекту
в рамках педагогічної підготовки.

Ці заняття були досить незвичні,

і вони вплинули на моє життя
так сильно,

що я хочу поділитися цим з вами.

Послухайте, будь ласка, цю дівчину.

(Відео англійською) Мене звати Фáтіма.

Мені 15 років.

Я живу в Террасі.

Я вивчаю англійську мову.

Приємно познайомитись.

Бувайте. (Кінець відео)

Як ви почули, дівчина розмовляла
англійською,

незважаючи на те,
що у неї вада слуху.

Тобто, в інституті Сабаделю
я проводив уроки

з учнями, що страждають вадами слуху.
Так само, як і Фáтіма,

вони ніколи не вивчали
і не були знайомі з англійською раніше.

Ми починали з нуля.

Для мене найбільшим пріоритетом було те,
щоб під час вивчення мови

вони могли знайти
її комунікативний аспект,

що дозволив би їм обійти
фізичні перешкоди.

До речі, хоч Фáтіма говорила
не ідеально,

ви все одно її розуміли, чи не так?

А це найголовніше.

Отже, якщо вона зуміла спілкуватися
англійською мовою...

До речі, ще одна деталь,
дівчина знає, що саме вона каже;

вона одночасно висловлюється
за допомогою каталонської мови жестів.

Це, у певному сенсі, її основна мова.

Отож, якщо Фáтіма вдало вивчає мову,
якої ніколи навіть не чула,

то і ми з вами можемо це зробити.

Хіба я не правду кажу?

Згідно з ЮНЕСКО, на сьогоднішній день

на планеті налічується 6912 живих мов,
але у нашій країні і досі проблеми

з їхнім вивченням.
(Сміх)

Так і є, маємо що маємо.

Центр Соціологічних Досліджень вказує,

що 60% нашого населення
розмовляють лише однією мовою,

в той час, як 32% вважають себе
двомовними.

І всього лише 8%, що не так погано,

володіють трьома чи більше мовами.

Яка ж у нас більшість?

Важко подумати, що так багато,
але це, насправді, так.

Що це означає?

Що я хочу цим сказати?

Люди зазвичай впадають у відчай,
коли вчать нову мову: щось їм не пішло,

вимова не вдається - та яка різниця!

Крок за кроком, усе вдасться.

Я вважаю, якщо пробувати знову і знову,
то врешті-решт досягнеш мети.

Нічого страшного, якщо ви не можете
швидко рухатись до бажаного рівня.

Крокуйте у своєму власному ритмі,

і ви дійдете до воріт успіху.

Ще одна вартісна річ -
це нова методика викладання,

випробувана у ході дослідження,
опублікованого Інститутом Оцінювання

від Міністерства Освіти,
тобто від іспанського уряду.

У дослідженні разом з Іспанією
приймали участь 8 країн.

Проводився аналіз рівня володіння
англійською мовою серед студентів,

визначених заздалегідь.

На наше щастя, їхні висновки такі:

опанування англійської чи іншої мови
залежить не лише від її вивчення.

І місія викладачів, так само,
не просто пояснити мову,

але й навчити студентів

спілкуватися нею.

Слушною думкою під час вивчення мови

було б відкинути пуристичні аспекти, як-от
раніше вважалося, якщо ти не знаєш

усіх дієслів у мові,
то не зможеш говорити нею.

Це не так. Найголовніше
у вивченні мови те,

щоб ви навчилися використовувати її
як комунікативний інструмент,

завдяки якому можна спілкуватися з іншими.

І це справді дуже важливо.

Нам потрібно ще трохи
попрацювати над поліпшенням,

але я хочу, щоб ви почули
моє послання для вас:

ви здатні опанувати більше, ніж одну мову

- я маю на увазі, звісно, іноземну мову -

і ви можете цього досягти
завдяки бажанню і значною мірою

завдяки оточенню,
яке допоможе вам зберігати мотивацію

та брати найкраще від самих себе.

Отже, ви познайомилися з Фáтімою,

яка наперекір дефектові слуху змогла

говорити англійською, представитися.

Вона розуміла свої слова.

Вона читала з дошки, що вказує на певний
рівень володіння писемним мовленням.

Так чи інак вона може виразити себе,
написати маленький лист.

Хоч і по-простому, але це вже щось.

Cловом, ніколи не опускайте руки.

Продовжуйте іти вперед.

Я хочу, аби ви знали, що ви всі здатні
домогтися свого.

Навіть якщо не вийде з першого разу,

і з другого, і з третього
- нічого страшного!

Зробіть новий рішучий крок
і не озирайтесь.

Якщо продовжувати займатися
обраною справою, то рано чи пізно

це принесе свої плоди.

Життя можна порівняти з драбиною, згодні?

Уявіть, що ця драбина - це життя

усіх і кожного з нас.

Ми починаємо з найнижчого щабля

і поступово підіймаємось все вище і вище.

Інколи до наступного щабля
важко дістатися.

Інколи ми можемо впасти,
послизнутися, зробити крок назад.

Але це не має значення.
Не зупиняйтесь, підіймайтеся вгору.

Зусилля ніколи не проходять марно.
Моє прохання дуже просте:

завжди рухайтеся вперед,

хоч як і складно починати спочатку.

Звісно, твердо стояти на землі - це добре,

але слід дати дорогу, дати шанс надії,

бо вона надихає нас зрушити з місця
і йти назустріч більшому.

Надія допомагає вірити у себе.

Я приніс із собою два словники, ось вони.

Вони мені дуже дорогі.

Це перші словники, які я собі купив,

коли почав вивчати японську.

Мені тоді було 16 років, і я взявся
вчити мову, бо якось вирішив

піти до консульства Японії
і послухати, що мені там розкажуть.

Просто із цікавості. (Сміх)

У той час, уявіть собі, не було
практично нікого, хто цікавився б Мангою,

і коли я, 17-річний хлопчак,
прийшов до консульства, там подумали:

"Цей малий заблукав".

Я завітав туди і сказав,
що хочу дізнатися про Японію.

Мені дали гору літератури,
і я її усю за літо прочитав.

Крім того, я ще мав
декілька книжок, які пропонували

ази японської мови.

І знаєте що? Я захопився.

Я усе запам'ятав.

Для мене мова схожа на карткову
або настільну гру.

Я ознайомлююся з правилами - як працюють
мовні норми - і все, що я роблю,

це граю за цими правилами.

Ось так я почуваюся, коли розмовляю

іноземною мовою.

Отож, мені дали ті книжки,
я прочитав усе, що стосувалося японської,

і потім я вирішив вчити її у мовній школі.

Що ж було далі? Коли я туди прибув,
я вже вмів читати і писати.

Викладачі, звісно, були здивовані,

вони почали давати мені
додаткові завдання,

бо бачили, що якимось чином

я був дещо попереду решти класу.

Але це було тому, що у мене просто
було бажання знати мову,

а не тому, що я весь час її штудіював.

А тепер, зверніть увагу на ці словники.

Не знаю, чи вам видно, але вони
жахливо пошарпані.

Чому? Бо я користувався ними -
ви тільки уявіть,

із 95-го року, коли почав
займатися японською.

Я користуюся ними увесь час і люблю їх,
бо ці словники завжди

допомагали мені вибратись
із складних ситуацій, і знаєте що?

Багато слів я продивлявся понад 100 разів.

Часто у мене з голови
випадають слова, які я вже вивчив.

Але це нормально: навіть, якщо
вони забулися або й не запам'яталися,

я ще раз погляну у словник
і вивчу їх знову.

Такий принцип можна застосувати
у житті загалом.

Іншими словами, навіть, якщо
ви зазнаєте поразки на початку,

з першого разу - якщо ви спробуєте ще раз,

і ще раз, і ще раз, знову і знову,

як я робив із переглядом словників,
і з домашніми завданнями,

і з читанням - ви досягнете свого.

Що ж, все, що я сказав, звучить
дуже добре, так?

Звучить дуже гарно, але
як зробити це на практиці?

Як досягти мети?

Давайте поглянемо.
В Іспанії, важко не погодитись,

ситуація із вивченням іноземних мов
досі була не дуже обнадійлива.

Але я можу вас запевнити,
що зараз це змінюється.

Cьогодні у школах іноземну мову,

наприклад англійську,
починають опановувати

не просто як окремий курс, а і вивчати нею
інші шкільні предмети.

Це називається CLIL, інтегроване вивчення
мови і фахової дисципліни.

Тобто, це коли вам на англійській мові
викладають інші предмети,

як-от математика, фізика, хімія, історія.

Я застосував цей метод на моїх заняттях.

Чесно кажучи, досвід і справді незабутній.

Працюючи з дітьми, які не чують повноцінно
я зрозумів, що піднявся на щабель вище,

бо був надзвичайно радий бачити,
як ці дітлахи

крок за кроком пробиралися вперед
незважаючи на вади слуху,

всупереч тому, що вони не мали
жодного поняття про англійську

до того, як ми почали заняття.

В країні також посилюється
загальний інтерес

до іноземних мов.

Раніше ми дивилися фільми
лише у перекладі, але зараз

все більше поширюється тенденція

дивитися кіно в оригіналі з субтитрами.

Це дуже добре.
Тому що в інших країнах Європи

така річ побутує вже певний час,
і ми крок за кроком

також переймаємо цю ідею.

Але це, певна річ, на ваш власний вибір.

Окрім того, родина, вчителі, друзі

є важливою частиною вашого оточення.

Тому це дуже допомогло б,
якби вони сприяли вашому навчанню,

не тільки з мовами, а й з іншими речами.

Стосовно цього хочу навести приклад.

Коли я навчався у школі,

то займався ще й японською.

Як я вам казав, я почав,
коли мені було 17.

Мені це подобалося.

Я відвідував уроки японської...
я був ще малий, школяр,

найщасливіший у світі,
хоча мої однокласники сміялися з мене.

Мовляв, навіщо Ігнасіо,
такому дивакові, здалася японська?

В той час не було ні Манги, нічого такого.

Звичайно, всі думали, що я вчив
німецьку чи англійську тощо.

А тоді одного дня шкільна вчителька
подзвонила моїм батькам

і попросила, "Будь ласка, прийдіть",
тому що хотіла

провести з ними бесіду.

Коли на зустріч прийшла моя мама,
вчителька сказала, що не може зрозуміти,

чому я записував свої конспекти
кастильською, каталонською та японською.

Їй це було невтямки.

А я з великою радістю таким чином нотував.

Адже навіщо так довго виводити в зошиті
"ін-ду-стрі-аль-на ре-во-лю-ція",

якщо можна це записати
двома-трьома ієрогліфами?

Це ж очевидно!
(Оплески)

Ось що моя мати відповіла:

-- Мій син виконує всі завдання?
-- Так.

-- Мій син ходить на заняття і слухає їх?
-- Так.

"В такому випадку, яка різниця,
як він пише, як конспектує

і як записує нотатки,
якщо результат не гірший?"

Хіба не так?

Інші предмети у школі мені
не подобались, тому пізніше

я присвятив себе чисто вивченню мов.

Я займався тим, що мені подобалось,
чого так бажають інші,

але в певний момент я зрозумів:
мені чогось не вистачало.

Тому зовсім нещодавно, у 25 років,

я вступив до університету,
бо не навчався на такому рівні раніше.

Там я поглибив свої знання
у вивчених мною мовах,

я змішував їх, комбінував;
вивчив нові мови.

Це були не тільки мови, а й техніки
та стратегії перекладу,

і це було надзвичайне поєднання.

А я був... Я весь час виходив із занять
з отакенними очима.

Адже, звісно, були такі речі,
яких я до того не знав.

Я зумів зміцнити набуті мною
мовні навички та знання

і навіть розширити їх
завдяки академічній кар'єрі.

Насамкінець скажу вам: навіть, якщо
обставини не з найкращих,

навіть, якщо вони зовсім ворожі,
ніколи не втрачайте надії.

Шукайте свої сильні сторони і,
найголовніше, ніколи не здавайтесь.

Особливо хочу підкреслити,
ніколи не пізно реалізувати мрії.

Наполегливість завжди була
ключовим елементом

на шляху до досягнення всього,
що я собі мав на меті.

У даному випадку, однією з моїх мрій було
допомогти іншим зрозуміти це

і стерти будь-які комунікативні бар'єри,
що виринають на шляху.

Завдяки цьому елементу я мав можливість
пережити незрівнянні моменти

не лише на професійному рівні,
а й на особистому, як, наприклад,

просто зараз, коли я тут, з вами,
ділюся чимось цінним.

І тому я хочу вам усім подякувати.

(Оплески)