Alex Da Corte in “Everyday Icons” - Season 11 - "Art in the Twenty-First Century" | Art21

[Голос чоловіка] Нехай буде світло.

Він не може сховатися, як би не старався.

♪♪♪

Вночі чоловік робить жалюгідну
спробу налагодити зв'язок...

[звук розпилення]

налагодити зв'язок з кимось
у порожній кімнаті.

Ви коли-небудь танцювали з дияволом
у блідому місячному світлі?

♪♪♪

А ось і цей чоловік.

А ось і цей чоловік.

А ось і цей чоловік.

Я бачив, як він виступав.

Я бачив, як він намагався та ховався.

[чоловік] Гаразд, готові до роботи?

[жінка] Ти можеш стояти
прямо, Алексе.

[Алекс] Ага, так нормально?

-[жінка] Так.
-[іжнка] Так, окей.

-[жінка] Ми дістаємо.
-[жінка] Дістаємо.

[Алекс] Окей

[жінка] Мені потрібна була
лише твоя маківка...

[Алекс] Окей

♪ цікава джазова музика ♪

[Алекс] Ці персонажі, образи чи об'єкти

існують у світі фантазій.

♪ цікава електронна музика ♪

Я просто хочу, щоб мій розум
був вільнішим, ніж він є, і

це дається мені нелегко,
тому проводити час з цими

персонажами в такий самовідданий,
дослідницький спосіб означає сказати:

«Я не знаю,
чи зможу я коли-небудь змінитися,

але я принаймні намагаюся».

Існує певна дистанція між мною
і людьми в минулому, які

вплинули на мене.

Якщо я думаю про якусь фігуру,
як плоский символ,

як мені надати їй глибини?

Думаю, я хочу цього від людей,
якими я захоплююся, або від людей,

які мене спантеличують.

Я хочу глибини.

[Алекс] Ось так от.

Зачекай, але хіба воно
аж до самого плеча?

[чоловік] Так.

[Алекс] У мене був дуже довгий
і звивистий шлях, щоб стати митцем.

Я був молодим, мені було десь
20 років, я вивчав анімацію,

і я не знав, як рухатися далі,
якщо я хочу займатися

скульптурою, я просто
я просто не знав, як це зробити.

Всі люди, які робили скульптури,
використовували дерево- або

металообробні майстерні,
а ці місця не були безпечними

для молодого хлопця-гея.

Тобто, я не знав
як там знаходитися.

Коли я відчув,
що зайшов у глухий кут,

у мене був....

був час подумати про те,
як я хочу зробити скульптуру...

Я подивилася на свою бабусю
і почала шити.

Зокрема, я зробив
цю велику пляшку кетчупу.

♪ мрійлива ембієнтна музика ♪

Я зняв себе на відео, де я відтворив

фотографію Клауса Ольденбурга,
який несе по вулиці пляшку зубної пасти,

але це була велика пляшка кетчупу,

і я йшов вулицями Філадельфії з цією

великою пляшкою кетчупу.

Це був мій перший крок у скульптуру,

а ще шиття як потужний акт пошуку себе.

♪♪♪

Ідея прийняття цих речей,

пом'якшення того, що здається жорстким,
- це мій спосіб

знизити рівень маскулінності і сказати:

«Є місце для м'якшого,

ніжнішого способу розуміння того,
що означає бути людиною».

♪♪♪

Всі, з ким я працюю,
займаються однією справою

і хочуть від життя одного й того ж.

Це ціла спільнота людей,
які працюють над чимось

новим і незвіданим.

Ніхто з нас не знає, що з цього вийде,

і я думаю, що саме тому
ми всі приходимо до студії щодня,

щоб зануритися в те, чого ми не знаємо.

Просто подивимося,
як далеко це нас заведе.

♪♪♪

Так, я маю на увазі,
що завтра це зміниться,

але це те...

чого ми хочемо.

♪♪♪

Отже, це римейк «Музею мишей»
Клауса Ольденбурга,

і це робота,
яку він спочатку зробив для «Documenta».

Пам'ятаю, як мені хотілося просто бути
серед речей,

маленьких пластикових предметів.

У моїй кімнаті в дитинстві,

було багато відер з такими речами,

які я збирав.

І я зібрав усі свої речі
та маленькі скульптури,

які я зробив, і речі,
які є важливими для мене,

які просто складають
мій скульптурний словник,

але в мініатюрі.

Цей маленький макет
Великого птаха був свого роду

зародком роботи для The Met.

[Алекс] Моя робота,
коли я реплікую щось,

не закінчується реплікацією,
тому що мені важливо

також створювати колажі з того,
що я реплікую,

і вкладати їх у новий світ.

♪піднесена неземна музика♪

Це дозволяє цим персонажам,
образам чи об'єктам існувати у світі,

де логіка ніби переосмислена,
призупинена, сповільнена

чи перевернута, і те,
що ми думаємо, що знаємо,

і те, як, на нашу думку,
все має бути, тепер скасовується.

Думаю, в ранньому віці,
коли я казав, що хочу бути митцем,

я просто думав,
що це означає малювати малюнки для Діснея.

Я хотів долучитися до магічного світу,

в якому цей простір
дозволяв мені існувати.

Я виріс у передмісті Джерсі та Пітсбурга,

а також у Каракасі, Венесуела.

У молодості, коли ти багато переїжджаєш,

це може викликати неспокій, і я думаю,

що саме так я став мрійником...

тому що я жив у певному місці,
а потім покидав це місце,

і тоді тужив за місцем, де жив.

Ти ніби живеш у якомусь просторі,
який насправді не під ногами,

а десь дуже далеко у твоїй свідомості.

♪♪♪

Будинки, які я створюю, дуже фрагментарні.

Це колажі з багатьох місць
і багатьох версій,

я гадаю, мене самого.

♪♪♪

Як можна дивитися в майбутнє,
але водночас розуміти минуле і те,

звідки ти родом?

Я завжди приходив до цієї галереї

саме заради цього Бранкузі.

Те, як я завжди розумів Бранкузі,

полягає в ідеї,

що скульптура — від верху до основи

— є єдиним цілим.

Ваш фундамент або те,
що може бути п'єдесталом,

насправді є частиною роботи,
і, як я це розумію,

наше коріння і наша історія
має таке ж значення, як і те,

що є зараз або те, що ми бачимо,
або те, що видно на вершині.

І тоді я знову думаю про цю роботу,
і про те,

як на неї реагувати, як її розгадати.

Я думаю, що часто,
коли я проводжу час з цими роботами,

я хочу сказати:
«Це спрацювало для вас тоді,

але як це може спрацювати для мене зараз?

І давайте з'ясуємо це"

♪♪♪

[фігура на відео]
Коли я побачила, як ти....

і ця дівчина говорили....

♪♪♪

[Скот] Гаразд,
поїхали.

Готові?

І...

Почали.

[Алекс] Тож ми могли б вирізати
щось звідси.

[Скот] О, так,
ми можемо використати шматок.

Ти хочеш зробити це
ще раз чи рухатися далі?

[Алекс] Давай ще раз.

[Скот] Окей, добре.

♪ м'яка фортепіанна музика ♪

Сьогодні Алекс знімає епізод фільму,

в якому Марсель Дюшан переодягається
в драг образ Рроуз Селаві,

вигаданого Дюшаном персонажа,

і збирається виконати пісню
під рожевим прожектором.

[Алекс] Знаєте, мої батьки
відвели мене вбік і запитали,

«Ну, і що це все означає?» [сміється]

Вони були такі: «Чому кетчуп
і чому ці персонажі?»

І я такий: «Це
мої безпечні місця».

І якими б дивними не були мої ідеї,

переконатися, що вони все ще можуть
передати якесь ядро того,

що означає бути людиною,
- ось що для мене важливо;

це, як мені здається, рушійна сила того,

чому я працюю і як я працюю.

[Роуз Селаві] [робототехнічним голосом]
♪ Чому раптом♪

♪ з'являються птахи♪

[оплески]

♪ Кожного разу ♪

♪ Коли ти поряд?♪

♪ Оу так, крихітко ♪

♪ Прямо як я ♪

♪ Вони прагнуть бути... ♪

[Алекс] Перебуваючи на межі між людиною,

якою ви є насправді,
і людиною, якою ви хочете бути,

або людиною, якою ви колись були,

ми постійно ведемо переговори і
переглядаємо ті речі, щоб,

ну, знаєте, бути ідеальною людиною.

Я не знаю, чи зможу я коли-небудь
повністю зрозуміти це, але

я знаю, що людина приносить у світ речі,
тому що хоче ставити запитання,

і я сподіваюся, що я дізнаюся щось нове.

♪♪♪

♪ І саме тому ♪

♪ м'яка піднесена музика ♪