[Голос чоловіка] Нехай буде світло.
Він не може сховатися, як би не старався.
♪♪♪
Вночі чоловік робить жалюгідну
спробу налагодити зв'язок...
[звук розпилення]
налагодити зв'язок з кимось
у порожній кімнаті.
Ви коли-небудь танцювали з дияволом
у блідому місячному світлі?
♪♪♪
А ось і цей чоловік.
А ось і цей чоловік.
А ось і цей чоловік.
Я бачив, як він виступав.
Я бачив, як він намагався та ховався.
[чоловік] Гаразд, готові до роботи?
[жінка] Ти можеш стояти
прямо, Алексе.
[Алекс] Ага, так нормально?
-[жінка] Так.
-[іжнка] Так, окей.
-[жінка] Ми дістаємо.
-[жінка] Дістаємо.
[Алекс] Окей
[жінка] Мені потрібна була
лише твоя маківка...
[Алекс] Окей
♪ цікава джазова музика ♪
[Алекс] Ці персонажі, образи чи об'єкти
існують у світі фантазій.
♪ цікава електронна музика ♪
Я просто хочу, щоб мій розум
був вільнішим, ніж він є, і
це дається мені нелегко,
тому проводити час з цими
персонажами в такий самовідданий,
дослідницький спосіб означає сказати:
«Я не знаю,
чи зможу я коли-небудь змінитися,
але я принаймні намагаюся».
Існує певна дистанція між мною
і людьми в минулому, які
вплинули на мене.
Якщо я думаю про якусь фігуру,
як плоский символ,
як мені надати їй глибини?
Думаю, я хочу цього від людей,
якими я захоплююся, або від людей,
які мене спантеличують.
Я хочу глибини.
[Алекс] Ось так от.
Зачекай, але хіба воно
аж до самого плеча?
[чоловік] Так.
[Алекс] У мене був дуже довгий
і звивистий шлях, щоб стати митцем.
Я був молодим, мені було десь
20 років, я вивчав анімацію,
і я не знав, як рухатися далі,
якщо я хочу займатися
скульптурою, я просто
я просто не знав, як це зробити.
Всі люди, які робили скульптури,
використовували дерево- або
металообробні майстерні,
а ці місця не були безпечними
для молодого хлопця-гея.
Тобто, я не знав
як там знаходитися.
Коли я відчув,
що зайшов у глухий кут,
у мене був....
був час подумати про те,
як я хочу зробити скульптуру...
Я подивилася на свою бабусю
і почала шити.
Зокрема, я зробив
цю велику пляшку кетчупу.
♪ мрійлива ембієнтна музика ♪
Я зняв себе на відео, де я відтворив
фотографію Клауса Ольденбурга,
який несе по вулиці пляшку зубної пасти,
але це була велика пляшка кетчупу,
і я йшов вулицями Філадельфії з цією
великою пляшкою кетчупу.
Це був мій перший крок у скульптуру,
а ще шиття як потужний акт пошуку себе.
♪♪♪
Ідея прийняття цих речей,
пом'якшення того, що здається жорстким,
- це мій спосіб
знизити рівень маскулінності і сказати:
«Є місце для м'якшого,
ніжнішого способу розуміння того,
що означає бути людиною».
♪♪♪
Всі, з ким я працюю,
займаються однією справою
і хочуть від життя одного й того ж.
Це ціла спільнота людей,
які працюють над чимось
новим і незвіданим.
Ніхто з нас не знає, що з цього вийде,
і я думаю, що саме тому
ми всі приходимо до студії щодня,
щоб зануритися в те, чого ми не знаємо.
Просто подивимося,
як далеко це нас заведе.
♪♪♪
Так, я маю на увазі,
що завтра це зміниться,
але це те...
чого ми хочемо.
♪♪♪
Отже, це римейк «Музею мишей»
Клауса Ольденбурга,
і це робота,
яку він спочатку зробив для «Documenta».
Пам'ятаю, як мені хотілося просто бути
серед речей,
маленьких пластикових предметів.
У моїй кімнаті в дитинстві,
було багато відер з такими речами,
які я збирав.
І я зібрав усі свої речі
та маленькі скульптури,
які я зробив, і речі,
які є важливими для мене,
які просто складають
мій скульптурний словник,
але в мініатюрі.
Цей маленький макет
Великого птаха був свого роду
зародком роботи для The Met.
[Алекс] Моя робота,
коли я реплікую щось,
не закінчується реплікацією,
тому що мені важливо
також створювати колажі з того,
що я реплікую,
і вкладати їх у новий світ.
♪піднесена неземна музика♪
Це дозволяє цим персонажам,
образам чи об'єктам існувати у світі,
де логіка ніби переосмислена,
призупинена, сповільнена
чи перевернута, і те,
що ми думаємо, що знаємо,
і те, як, на нашу думку,
все має бути, тепер скасовується.
Думаю, в ранньому віці,
коли я казав, що хочу бути митцем,
я просто думав,
що це означає малювати малюнки для Діснея.
Я хотів долучитися до магічного світу,
в якому цей простір
дозволяв мені існувати.
Я виріс у передмісті Джерсі та Пітсбурга,
а також у Каракасі, Венесуела.
У молодості, коли ти багато переїжджаєш,
це може викликати неспокій, і я думаю,
що саме так я став мрійником...
тому що я жив у певному місці,
а потім покидав це місце,
і тоді тужив за місцем, де жив.
Ти ніби живеш у якомусь просторі,
який насправді не під ногами,
а десь дуже далеко у твоїй свідомості.
♪♪♪
Будинки, які я створюю, дуже фрагментарні.
Це колажі з багатьох місць
і багатьох версій,
я гадаю, мене самого.
♪♪♪
Як можна дивитися в майбутнє,
але водночас розуміти минуле і те,
звідки ти родом?
Я завжди приходив до цієї галереї
саме заради цього Бранкузі.
Те, як я завжди розумів Бранкузі,
полягає в ідеї,
що скульптура — від верху до основи
— є єдиним цілим.
Ваш фундамент або те,
що може бути п'єдесталом,
насправді є частиною роботи,
і, як я це розумію,
наше коріння і наша історія
має таке ж значення, як і те,
що є зараз або те, що ми бачимо,
або те, що видно на вершині.
І тоді я знову думаю про цю роботу,
і про те,
як на неї реагувати, як її розгадати.
Я думаю, що часто,
коли я проводжу час з цими роботами,
я хочу сказати:
«Це спрацювало для вас тоді,
але як це може спрацювати для мене зараз?
І давайте з'ясуємо це"
♪♪♪
[фігура на відео]
Коли я побачила, як ти....
і ця дівчина говорили....
♪♪♪
[Скот] Гаразд,
поїхали.
Готові?
І...
Почали.
[Алекс] Тож ми могли б вирізати
щось звідси.
[Скот] О, так,
ми можемо використати шматок.
Ти хочеш зробити це
ще раз чи рухатися далі?
[Алекс] Давай ще раз.
[Скот] Окей, добре.
♪ м'яка фортепіанна музика ♪
Сьогодні Алекс знімає епізод фільму,
в якому Марсель Дюшан переодягається
в драг образ Рроуз Селаві,
вигаданого Дюшаном персонажа,
і збирається виконати пісню
під рожевим прожектором.
[Алекс] Знаєте, мої батьки
відвели мене вбік і запитали,
«Ну, і що це все означає?» [сміється]
Вони були такі: «Чому кетчуп
і чому ці персонажі?»
І я такий: «Це
мої безпечні місця».
І якими б дивними не були мої ідеї,
переконатися, що вони все ще можуть
передати якесь ядро того,
що означає бути людиною,
- ось що для мене важливо;
це, як мені здається, рушійна сила того,
чому я працюю і як я працюю.
[Роуз Селаві] [робототехнічним голосом]
♪ Чому раптом♪
♪ з'являються птахи♪
[оплески]
♪ Кожного разу ♪
♪ Коли ти поряд?♪
♪ Оу так, крихітко ♪
♪ Прямо як я ♪
♪ Вони прагнуть бути... ♪
[Алекс] Перебуваючи на межі між людиною,
якою ви є насправді,
і людиною, якою ви хочете бути,
або людиною, якою ви колись були,
ми постійно ведемо переговори і
переглядаємо ті речі, щоб,
ну, знаєте, бути ідеальною людиною.
Я не знаю, чи зможу я коли-небудь
повністю зрозуміти це, але
я знаю, що людина приносить у світ речі,
тому що хоче ставити запитання,
і я сподіваюся, що я дізнаюся щось нове.
♪♪♪
♪ І саме тому ♪
♪ м'яка піднесена музика ♪