-
Я б хотів почати з одного спостереження:
-
якщо я і навчився чогось за останній рік,
-
це того, що є велика іронія в тому,
-
що публікуючи книгу про неквапливість,
-
треба швидко бігати, популяризуючи її.
-
Здається, що зараз більшу частину свого
часу
-
я проводжу, ганяючи з міста до міста, із
студії до студії,
-
із зустрічі на зустріч,
-
представляючи свою книгу якомога
лаконічніше.
-
Бо в наш час кожен
-
хоче знати, як сповільнити темп життя,
-
і при цьому дізнатися, як зробити це справді
швидко... Тож...
-
я недавно виступав на CNN,
-
де мене гримували довше, ніж я говорив
в прямому ефірі.
-
І я думаю -- це не так вже і дивно, правда?
-
Бо це такий світ, в якому ми живемо зараз,
-
світ, в якого заклинило кнопку
"перемотати вперед".
-
Світ одержимий швидкістю,
-
тим, щоб робити все швидше, встигнути
все більше і більше
-
за меншу кількість часу.
-
Таке відчуття, наче кожна хвилина
нашого життя -
-
це перегони з часом.
-
Керрі Фішер сказала таку фразу, яка
-
є в моїй біографії в книзі; скажу її ще раз --
-
"Цими днями навіть миттєве задоволення
триває надто довго." (Сміх)
-
І,
-
якщо подумати: Що ми робимо для
того, щоб все покращити?
-
Ми все пришвидшуємо, правда? У нас є ф-ція
швидкого набору замість набирання номера.
-
Замість звичного читання - швидкісне читання;
замість колишніх прогулянок - спортивна ходьба.
-
І звичайно, замість побачень -- міні-побачення.
-
І навіть ті речі, які є повільними за природою --
-
ми також намагаємось пришвидшити;
-
Я нещодавно був у Нью-Йорку і проходив
повз тренажерний зал;
-
там висіла реклама про нові курси,
вечірні курси.
-
Це були заняття, як ви вже здогадались,
швидкісної йоги.
-
Ідеальна ідея для людей з фахом,
котрим не вистачає часу,
-
котрі хочуть, знаєте, "привітатись
із сонцем",
-
але можуть виділити на це хвилин 20.
-
Це вже крайні випадки,
-
вони кумедні, з них можна посміятися.
-
Але є дуже серйозна річ:
-
гадаю, що в щоденній метушні
-
ми випускаємо з уваги ту шкоду,
-
яку заподіює нам життєва біганина.
-
Ми вже так звикли до культу швидкості,
-
що не помічаємо його згубного впливу
-
на кожен аспект нашого життя --
-
на наше здоров'я, харчування, роботу,
-
стосунки, оточення і нашу спільноту.
-
І іноді треба
-
попередження з боку, правда?
-
.. що зверне нашу увагу на те, що ми пробігаємо
наше життя
-
замість того, щоб його проживати; що ми
-
живемо швидко, замість того, щоб жити добре.
-
І, я думаю, для багатьох людей цим
попередженням
-
стає хвороба.
-
Щось на кшталт "емоційного вигорання", коли
тіло врешті-решт каже:
-
"Я більше не можу витримати", і здається.
-
Або стосунки сходять нанівець,
-
бо у нас не вистачало часу, чи терпіння,
-
чи спокою
-
бути з іншою людиною, дослухатися до неї.
-
Для мене попередженням був момент,
коли я почав
-
читати синові казки на ніч
-
і усвідомив, що в кінці дня
-
йду до його кімнати і просто не можу
сповільнити темп -- знаєте,
-
читаю нашвидку "Кота в капелюсі".
-
Тут я пропускав рядки,
-
там абзаци, іноді цілу сторінку,
-
і так, як мій хлопчик знає книжку напам'ять,
ми часто сперечалися.
-
І те, що мало бути найспокійнішим,
найдушевнішим,
-
найніжнішим моментом за день,
-
коли тато сідає почитати синові на ніч,
-
стало натомість гладіаторською битвою
бажань,
-
зіткненням моєї швидкості
-
і його повільності.
-
І так все було протягом певного часу,
-
поки я не спіймав себе на тому, що
пробігаю очима газетну статтю
-
з порадами економії часу для швидких
людей.
-
В одній з порад автор звертався до серії
книг під назвою:
-
"Казка на ніч за хвилину."
-
Я здригаюся, кажучи ці слова зараз,
-
але тоді моя перша реакція була зовсім
іншою.
-
Я тоді подумав:
-
"Боже -- яка чудова ідея!
-
Це саме те, що мені потрібно, щоб ще більше
скоротити свій час із сином перед сном."
-
Але, на щастя,
-
я отямився і моєю наступна реакція була
зовсім іншою.
-
Я ступив крок назад і подумав:
-
"Ого -- невже все дійшло до такого?"
-
Невже я справді так спішу, що готовий
-
задурити свого сина кількома словами
перед сном?"
-
І я відклав газету --
-
і сідаючи на літак -- я сидів там,
-
і робив те, що вже давно не робив -- не
робив нічого.
-
Я просто думав, думав багато і довго.
-
І ще перед посадкою я вирішив, що
хочу з цим щось зробити.
-
Я хотів розібратися в цьому
культі швидкості,
-
і в тому, що він робив зі мною
і з усіма іншими.
-
У мене виникло два запитання.
-
Перше -- як ми стали такими швидкими?
-
І друге -- чи можливо,
-
чи навіть треба -- сповільнити темп?
-
Якщо ви зараз подумаєте про те,
-
як наш світ так прискорився, то назвете
звичні причини.
-
Ви звісно подумаєте про урбанізацію,
-
споживацтво, робочі місця, технологію.
-
Але, думаю, якщо копнути
-
глибше, можна підійти до
-
джерела, до суті питання
-
про те, як ми думаємо про час.
-
В інших культурах, час - циклічний.
-
Відповідно до їхнього світобачення
він рухається неквапливо
-
великими колами.
-
Він постійно самооновлюється.
-
В той час, як у західній культурі час -
лінійний.
-
Це обмежений ресурс;
-
Він постійно стікає.
-
Ви або його використовуєте, або
втрачаєте.
-
"Час - гроші," як казав Бенджамін Франклін.
-
І, я думаю, через це, на психічному рівні,
-
у нас створюється рівняння.
-
Часу обмаль, то що ми робимо?
-
Ми прискорюємось, правда?
-
Ми стараємось зробити якомога більше
за менший проміжок часу.
-
Ми перетворюємо кожну хвилину
кожного дня
-
в перегони до фінішної прямої --
-
до фінішної прямої, яку ми, між іншим,
ніколи не досягаємо,
-
але тим не менш, біжимо до неї.
-
Гадаю, постає таке питання:
-
Чи можливо звільнитися від цього
способу мислення?
-
На щастя, можливо, бо
-
коли я почав розбиратися в цьому,
я виявив, що є
-
глобальне невдоволення цією культурою,
котра
-
каже нам, що швидше завжди краще, а
найзайнятіша людина - найкраща.
-
У всьому світі люди роблять щось
неймовірне:
-
вони сповільнюють темп і розуміють,
-
що всупереч стереотипній думці "якщо
зменшиш темп, тебе зіб'ють з ніг",
-
якраз протилежне виявляється
правильним:
-
сповільнюючи темп в потрібний час,
-
люди усвідомлюють, що роблять все краще.
-
Вони харчуються краще, кохаються краще,
тренуються краще;
-
працюють краще.. живуть краще.
-
І в цьому горнилі
-
моментів, місць, сповільнень
-
лежить те, що багато людей зараз
називає
-
"Міжнародним Рухом за Повільність."
-
Зараз, якщо ви мені дозволите трохи
лицемірства,
-
я зроблю дуже швидкий огляд того,
-
що відбувається всередині цього руху.
Що стосується їжі,
-
багато з вас можуть почути про рух за
Повільне Харчування.
-
Він розпочався в Італії і поширився
по всьому світу.
-
Зараз є 100,000 прихильників
цього руху
-
в 50-ти країнах.
-
Він керується дуже простим і доцільним
принципом:
-
ми отримуємо більше задоволення і
користі
-
від їжі, коли ми
-
вирощуємо, готуємо і споживаємо її
з розумною швидкістю.
-
Я також думаю, що стрімке
зростання
-
руху за натуральну сільськогосподарську
продукцію і відродження фермерських ринків,
-
і є ще інші приклади того,
-
що люди відчайдушно намагаються
перестати
-
вирощувати, готувати і споживати
їжу
-
у промисловому режимі.
-
Вони хочуть повернутися до повільнішого
ритму.
-
І за прикладом руху за Повільне Харчування
виник
-
рух Повільних Міст, який розпочався в
Італії
-
і поширився Європою та за її межами.
-
Міста-прихильники цього руху
-
починають заново обмірковувати дизайни
міських ландшафтів,
-
так, щоб люди хотіли сповільнити
ходу,
-
вдихнути запах троянд і побути
один з одним.
-
Вони можуть обмежити дорожній
рух,
-
поставити лавку, чи влаштувати
зелену зону.
-
І, певною мірою, ці зміни приносять
з собою щось більше,
-
бо, коли Повільне Місто офіційно
стає таким, -
-
воно робить щось на кшталт
філософської заяви,
-
кажучи решті світу і жителям того міста:
-
ми віримо в те, що в 21-му столітті,
-
неквапливість має своє місце в житті.
-
В медицині, я думаю, багато людей
глибоко розчаровані
-
намаганням "швидко підлікувати",
-
яке зараз побутує.
-
І мільйони у всьому світі звертаються
-
до різних форм альтернативної медицини,
-
яка, як правило, практикує
-
повільніші, м'якші і більш комплексні
методи лікування.
-
Очевидно, що питання щодо альтернативних
методів лікування ще не вирішено,
-
і я, особисто, сумніваюся, що
кавова клізма
-
коли-небудь здобуде всезагальне
схвалення.
-
Але інші види лікування,
-
такі як голкотерапія і масаж, і навіть
просто релаксація
-
без сумніву приносять певну користь.
-
І престижні медичні коледжі у
всьому світі
-
починають вивчати ці практики, щоб
вияснити, як вони працюють
-
і чого ми можемо від них навчитись.
-
Секс. Зараз дуже багато швидкого сексу,
правда?
-
Я вже закінчував --
-
ой -- обмовився ненароком.
-
Я під'їжджав, скажімо так, повільно
до Оксфорда
-
і в одному газетному кіоску
побачив журнал,
-
чоловічий журнал, на обкладинці
якого писало:
-
"Я довести партнера до оргазму
за 30 секунд."
-
Отож, бачите, навіть секс
-
зараз за секундоміром.
-
Чесно, то
-
мені подобається швидкий секс
так само, як і іншим,
-
але, вважаю, що багато чого
може дати
-
повільний секс -- сповільнення у
спальні.
-
Ви зануритесь у -- ті глибші,
-
типу, психологічні, емоційні, духовні
потоки
-
і з часом будете досягати
кращого оргазму.
-
Більше задоволення за менші гроші,
скажімо так.
-
Pointer Sisters сказали про це більше
промовисто, правда?
-
коли оспівували "коханця з
повільними рухами."
-
Ми всі сміялись із Стінга,
-
коли він зайнявся тантрою,
-
але перемотайте вперед на декілька
років -- з того часу пари різного віку
-
збираються на семінарах, або
просто
-
самостійно у спальні шукають
способи
-
пригальмувати і мати кращий
секс.
-
І, звичайно, в Італії, -- італійці,
здається, завжди знають
-
як отримати задоволення --
-
започаткували офіційний
рух за Повільний Секс.
-
Робота.
-
Багато-де у світі --
-
Північна Америка є помітним
винятком --
-
кількість робочих годин
зменшується.
-
Європа є прикладом цього,
-
і люди розуміють, що якість
їхнього життя покращується,
-
коли вони менше працюють, і
також,
-
що продуктивність праці зростає.
-
Очевидно, що є проблеми
-
з 35-годинним робочим тижнем
у Франції --
-
занадто багато, занадто рано,
занадто негнучко.
-
Але інші країни Європи, особливо
скандинавські,
-
демонструють, що можливо
-
мати приголомшливу економіку,
-
не будучи трудоголіками.
-
І Норвегія, Швеція,
-
Данія і Фінляндія зараз є
-
одними з шести найбільш конкурентно-
спроможних націй у світі,
-
і вони працюють стільки часу, що
середньостатичний американець
-
заплаче від заздрощів.
-
І якщо спуститися з рівня країн
-
до рівня окремих компаній,
-
то все більше і більше компаній
зараз розуміють,
-
що треба дозволяти своїм
працівникам
-
або працювати менше, або просто
відволіктися --
-
пообідати чи посидіти в спокійній
кімнаті,
-
вимкнути свої смартфони і ноутбуки --
агов, ви, там ззаду --
-
мобільні телефони
-
протягом робочого дня чи на вихідних,
щоб набратися сил
-
і налаштувати мозок
-
на творчий лад.
-
І зараз, до речі, не тільки
-
дорослі надмірно працюють.
Діти теж.
-
Мені - 37, і моє дитинство закінчилось
в середині 80-х.
-
Я дивлюся на дітей зараз і мене
вражає те, як вони
-
дають собі раду з горою
домашніх завдань,
-
репетиторств, позакласних
заходів,
-
чого ми не могли б собі уявити
поколінням раніше.
-
І найбільш серцезворушні
листи,
-
які я отримую через свій
вебсайт,
-
пишуть підлітки, котрі,
-
балансуючи на межі емоційного
вигорання, просять мене
-
написати їхнім батькам,
-
допомогти їм сповільнити темп,
зійти
-
з беззупиної бігової доріжки.
-
Але, на щастя, з боку батьків теж є
невдоволення.
-
Деякі міста в Штатах
-
організовуються, щоб заборонити
позакласні заходи
-
в певний день місяця, щоб люди
могли
-
розслабитися, побути з сім'єю
і відпочити.
-
Домашнє завдання - інша справа.
Його забороняють
-
у всіх розвинених країнах.
-
Школи, які роками завалювали учнів
домашніми завданнями,
-
зараз розуміють, що менша кількість
може давати кращі результати.
-
В Шотландії нещодавно був
випадок --
-
приватна елітна школа
-
заборонила домашнє завдання
-
для дітей до 13 років,
-
і заможні батьки з переляку
заявили:
-
"Що ви робите? Наші діти будуть
відставати" , а директор сказав:
-
"Ні, ні, вашим дітям треба відпочивати
наприкінці дня."
-
І ось минулого місяця
екзамени показали,
-
що оцінки з математики, природничих
наук підвищилися в середньому
-
на 20 відсотків порівняно з
минулим роком.
-
Дуже показовим є те, що
-
елітні університети, які є часто
причиною того,
-
що батьки возять своїх дітей і
занадто опікуються ними,
-
починають помічати, що рівень
їхніх студентів
-
падає. Ці діти мають чудові оцінки;
-
сила-силенна позакласних видів
роботи у їхніх резюме
-
зворушила б вас.
-
Але їм бракує іскорки.
Бракує
-
здатності творчо і нестандартно
мислити --
-
вони не вміють мріяти. Тож ці
університети Ліги Плюща,
-
а також Оксфорд і Кембрідж і т.д
починають радити
-
батькам і студентам трохи пригальмувати.
-
В Гарварді, наприклад, розсилають
-
листи першокурсникам --
новачкам --
-
кажучи про те, що вони отримають більше
задоволення від життя в Гарварді,
-
якщо пригальмують, будуть
займатися повільніше,
-
виділятимуть більше часу на ті
речі, які цього потребують,
-
щоб отримати насолоду, відчути смак.
-
І навіть якщо вони взагалі нічого
не робитимуть.
-
Той лист називався -- дуже
показово, я думаю --
-
"Не кваптесь!" -- із знаком оклику
в кінці.
-
Отож, куди не поглянь, ідея,
як на мене, одна і та ж:
-
"менше" - це дуже часто "більше",
-
а повільніше - дуже часто
-
краще. Але, звісно,
-
сповільнити темп не так легко,
правда?
-
Я маю на увазі, що мене оштрафували
за перевищення швидкості,
-
коли я працював над моєю книгою
про переваги неквапливості,
-
і це правда, але ще не вся.
-
Насправді я тоді їхав на вечерю,
-
організовану представниками
руху за Повільне Харчування.
-
Якщо це ще не досить соромно, то
мене оштрафували в Італії.
-
Якщо хтось із вас коли-небудь їхав
по італійському шосе,
-
то ви собі уявляєте, як зашвидко
я рухався.
-
(Сміх)
-
Але чому так важко збавити темп?
-
Гадаю, є різні причини.
-
По-перше, швидкість - це весело, швидкість -
це сексуально.
-
Це прилив адреналіну. Важко від
цього відмовитися.
-
Я думаю, тут є метафізичний аспект --
-
швидкість дає можливість
відгородитися
-
від більших, глибших питань.
-
Ми відволікаємо, завантажуємо себе,
-
так що вже не питаємо:
-
Чи мені добре? Чи я щасливий? Чи я
правильно виховую своїх дітей?
-
Чи правильні рішення приймають
політики від мого імені?
-
Друга причина -- я думаю,
найвагоміша --
-
чому нам важко сповільнити темп --
це табу нашої культури,
-
яке ми створили проти
повільності.
-
"Повільний" - непристойне слово
в нашій культурі.
-
Це синонім ліні, халтури,
-
характеристика слабовільної
людини.
-
Знаєте, "він трохи повільний"
фактично означає
-
"він трохи тупий."
-
Гадаю, що мета руху за Неквапливість,
-
його головна ціль, насправді --
зняти це табу
-
і сказати: так,
-
іноді "повільний" - це не відповідь,
-
і є таке поняття, як "шкідлива
повільність."
-
Знаєте, я нещодавно застряг
на M25 --
-
кільцевій дорозі довкола Лондона --
-
і змарнував там три з половиною
години. І я вам скажу,
-
що це дійсно "шкідлива повільність."
-
Але нова ідея,
-
свого роду революційна ідея руху
за Неквапливість
-
полягає в тому, що є
ще "корисна повільність".
-
Корисна повільність - це
неквапливий
-
обід зі своєю сім'єю, без телевізора.
-
Це неквапливий розгляд проблеми
з усіх сторін
-
в офісі, щоб прийняти найкраще
рішення
-
стосовно роботи.
-
Або навіть просто час,
виділений
-
для того, щоб сповільнити темп,
-
відчути смак життя.
-
Найбільш оптимістичним для мене
-
у всьому тому галасі довкола моєї
книги,
-
з того часу, як вона вийшла, була
реакція на неї.
-
Я знав, що коли вийде моя книга про
повільність,
-
вона сподобається людям
нового покоління,
-
але вона також була прийнята,
з великим ентузіазмом,
-
і в корпоративному світі -- наприклад,
-
діловою пресою, і також
-
великими компаніями і організаціями
з розвитку лідерства.
-
Бо люди "на верхівці", такі як ви,
-
починають усвідомлювати, що є
забагато
-
швидкості у системі,
-
забагато зайнятості, і що прийшов час
відшукати
-
або повернутися до забутого вміння
перемикати передачі.
-
Іншим обнадійливим знаком,
я думаю,
-
є те, що не тільки розвинені
країни
-
підхопили цю ідею. Країни, що
розвиваються,
-
які знаходяться на межі свого
стрибка в розвитку
-
до світового рівня -- Китай, Бразилія,
-
Таїланд, Польща та інші --
-
ці країни теж підхопили ідею руху
за Неквапливість,
-
багато людей її підхоплюють,
дискутують
-
в ЗМІ, на вулицях.
-
Мені здається, вони дивляться
на Захід і кажуть:
-
"Так, нам подобається така
ідея,
-
але ми не впевнені щодо її
реалізації."
-
Тож справді,
-
чи можливо це?
-
Це справді найголовніше питання, що
стоїть перед нами зараз. Чи можливо
-
пригальмувати? І я
-
щасливий, що можу повідомити вам
-
відповідь -- гучне ТАК.
-
І я демонструю себе в ролі першого
експоната,
-
як приклад зміненого і відновленого
-
швидкоголіка.
-
Я досі люблю швидкість. Живучи
в Лондоні
-
і працюючи журналістом,
-
я люблю активність і зайнятість,
-
і прилив адреналіну від цього.
-
Я граю в сквош і в хокей,
-
це два дуже швидкі види спорту і я
не кину їх нізащо в світі.
-
Але я також, за останній рік
чи десь так,
-
налагодив зв'язок з моєю внутрішньою
черепахою.
-
(Сміх)
-
Я маю на увазі те, що
-
я більше
-
не перевантажую себе безпричинно.
-
В звичному стані я більше
-
не швидкоголік.
-
Я більше не чую
-
цокання годинника в голові,
-
або, принаймні, не так часто як
раніше.
-
Зараз я його чую, бо бачу, що мій
час справді закінчується.
-
І в результаті,
-
я почуваю себе набагато щасливішим,
здоровішим,
-
продуктивнішим, ніж коли-небудь.
-
Я відчуваю, що живу
-
своїм життям, а не мчу крізь нього.
-
І, можливо, найважливішим
-
критерієм успіху є
-
те, що мої стосунки стали набагато
глибшими,
-
багатшими, сильнішими.
-
І для мене,
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-