Мої 12 пар ніг

Атлет, акторка та активістка Еймі Маллінз розповідає про свої протезні ноги - у неї є дванадцять чудових пар - і про суперсилу, яку вони їй дають: швидкість, красу, додаткових 15 сантиметрів росту... У доволі простий спосіб вона дає визначення тому, яким може бути тіло.

Я виступала перед групою
з близько 300 дітей,

віком від шести до восьми,
у дитячому музеї,

і принесла з собою сумку,
повну ніг,

подібних до тих, які ви бачите тут,

і поклала їх на стіл дітям.

З мого досвіду, знаєте,
діти від природи допитливі

щодо того, чого вони не знають,
або не розуміють,

або до того, що для них чуже.

Вони вчаться тільки жахатися
через відмінності,

якщо вплив дорослих вчить їх
так поводитися,

і ще, можливо, якщо дорослі є
цензорами цієї природної цікавості,

або, знаєте, регулюють усі ці
питання,

сподіваючись, що вони поводитимуться
як виховані діти.

Я почула, як вчителька
молодших класів у коридорі

казала цим некерованим дітям:
"Що б там не було,

не витріщайтеся на її ноги".

Але, звісно, це якраз і було метою.

Саме тому я була там, я хотіла запропонувати
їм подивитися та подосліджувати.

Тож я домовилася з дорослими,

що діти могли зайти на дві хвилини
без дорослих,

самі по собі.

Двері відчинилися, діти підійшли
до цього столу з ногами,

вони штурхалися, тузалися,
розхитували пальці,

намагались покласти всю свою вагу
на ногу для бігу,

щоб побачити, що трапиться.

І я сказала: "Діти, я швидко -

сьогодні зранку я прокинулась і вирішила,
що хочу бути здатною стрибати через будинок -

невисокий, всього двох-трьохповерховий -

якщо ви подумаєте про будь-яку тварину,
супергероя, персонажа мультфільму,

будь-що, що ви можете зараз уявити,

які саме ноги ви б мені сконструювали?

І одразу ж голос вигукнув: "Кенгуру!"

"Ні, ні, ні! Це має бути жаба!"

"Ні, це має бути модний пристрій!"

"Ні, ні, ні! Це мають бути Незрівнянні".

Та інші речі, з якими я була незнайома.

А тоді одна восьмирічна дитина
сказала:

"Слухай, а чому б тобі ще й не літати?"

І вся кімната, разом зі мною,
вигукнула: "Так!"

(Сміх)

Ось так от просто, я перетворилася
з жінки,

яку цих дітей тренували бачити
як "неповносправну",

у когось, хто мав потенціал,
якого в них не було.

У когось, хто навіть наділений
суперздібностями.

Цікаво.

Дехто з вас вже бачив мене на TED
11 років тому.

Тоді багато говорилось про те,
як ця конференція змінює життя

як спікерів, так і глядачів,
і я не є винятком.

TED буквально був кнопкою пуску
для наступного десятиріччя мого життєвого шляху.

У той час ноги, які демонструвала,
були дуже прогресивними у протезуванні.

Я спритно рухалась на бігових ногах
з вуглеволокна,

змодельованих на зразок ноги гепарда,

їх ви могли бачити на сцені вчора.

А ще в мене були правдоподібні,
органічно розмальовані силіконові ноги.

Тож, у той час, це була моя можливість
кидати виклик

інноваторам, який виходив за межі традиційного
медичного протезування,

щоб вони змогли поєднати свій талант
з наукою та мистецтвом

конструювання ніг.

Щоб можна було припинити робити
обмежуючу форму, функцію та естетику,

і надати ногам іншої цінності.

На щастя для мене, багато людей
відповіло на цей заклик.

І почався цей процес, доволі веселий,
з одною з глядачів конференції TED -

Чі Перлман, яка, сподіваюся,
присутня сьогодні тут.

Вона була редактором журналу ID

і помістила статтю зі мною
на обкладинку.

З цього почалась неймовірна історія.

Зі мною траплялись цікаві зустрічі
в той час;

я приймала численні запрошення
виступити з розповіддю

про дизайн гепардових ніг
по всьому світу.

Люди підходили до мене після конференції,
після мого виступу,

чоловіки й жінки.

І в розмові вони казали:

"Ви знаєте, Еймі, ви дуже приваблива.

Ви не виглядаєте неповносправною".

(Сміх)

Я подумала: "Це чудово,

бо я не почуваюся неповносправною".

І це справді відкрило мої очі
для таких розмов,

в яких можна досліджувати красу.

Як повинна виглядати красива жінка?

Що таке - сексуальне тіло?

І що цікаво, з точки зору ідентичності,

що означає бути неповносправним?

Маю на увазі, люди - у Памели Андерсон більше
протезу у тілі, ніж у мене.

Ніхто не називає її неповносправною.

(Сміх)

Тож цей журнал, через графічного
дизайнера Пітера Севілля,

потрапив до дизайнера Александра МакКвіна
та фотографа Ніка Найта,

які також були зацікавлені
у дослідженні цієї теми.

Тож три місяці після TED
я опинилася у літаку

до Лондона, де вперше знімалась
для світу моди,

результатом була ця обкладинка -

"Модо-здатна"?

Через три місяці я здійснила своє перше
бігове шоу для Александра МакКвіна

на парі вирізьблених вручну дерев'яних
ніг з твердого ясена.

Ніхто не знав - усі думали, що це
були дерев'яні чоботи.

Власне, я маю їх із собою
на сцені:

виноградні грона, магнолії -
справді дивовижно.

Поезія має значення.

Поезія підіймає банальний
та занедбаний об'єкт

до мистецьких небес.

Вона може перетворити те,
що лякає людей,

у щось, що закликає їх поглянути

дещо глибше,

і, можливо, навіть зрозуміти.

Я навчилася цьому з першоджерел
у моїй наступній пригоді.

Митець Метью Барні у своєму фільмі
під назвою "Цикл м'яза".

Ось що зачепило мене за живе -

що мої ноги можуть бути
скульптурою, яку можна одягати.

І тоді я почала відходити від потреби
замінника людської подоби

як єдиної естетичної потреби.

І ми зробили те, що люди
назвали скляними ногами,

хоч вони з оптично чистого
поліуретану,

типу матеріалу для м'яча для боулінгу.

Важкі!

Потім ми зробили ці ноги,
які встромлені в землю

і всередині мають систему для вирощування
картоплі внизу, і буряків зверху,

і ще дуже милі латунні пальчики.

Ось гарний знімок.

Ще одним персонажем була
напівжінка-напівгепард -

така собі данина моєму
життю атлета.

14 годин протезного марафету,

щоб отримати створіння,
яке має рухомі лапи,

кігті та хвіст, що похитується туди-сюди,

наче гекон.

(Сміх)

Потім ми виготовили ще одну пару ніг,
ось цю -

виглядають як ноги медузи,

теж з поліуретану.

Єдина мета, якій можуть служити ці ноги,

поза контекстом фільму,

це провокувати сенсацію
і розпалювати уяву.

Так що важливо мати химерні захцянки.

Сьогодні у мене є більше дванадцяти пар
протезних ніг,

які для мене зробили різні люди,

і з ними я можу відчувати поверхню
під ногами по-різному,

я можу змінювати свій ріст -

у мене є п'ять різних варіантів.

(Сміх)

Сьогодні мій ріст 1,85.

У мене були ці ноги, зроблені
понад рік тому

на конференції Dorset Orthopedic в Англії,

і коли я привезла їх додому
в Мангеттен,

в перший вечір у місті я пішла
на дуже вишукану вечірку.

І там була дівчина, яка знала
мене роками

з моїм звичним ростом 1,72.

У неї щелепа відвисла,
коли вона мене побачила,

вона сказала: "Але ж ти висока!"

Я відповіла: "Я знаю. Прикольно, правда?"

Тобто, це наче носити ходулі
на ходулях,

але в мене абсолютно нові взаємини
із застряганнями у дверях,

ніколи не думала, що з таким стикнусь.

І це було весело.

Вона подивилась на мене

і сказала: "Але ж Еймі,
це нечесно".

(Сміх)

(Оплески)

Неймовірно було те, що вона дійсно
так думала.

Це несправедливо, що ти можеш
змінювати свій ріст,

коли захочеш.

І тоді я дізналася,

що ця розмова з суспільством

зазнала глибоких змін

за останнє десятиріччя.

Це вже не була розмова
про боротьбу з неповносправністю.

Це розмова про примноження.

Розмова про потенціал.

Кінцівка-протез більше не представляє
потребу у заміні втраченого.

Вона може бути символом того,
що носій

має силу створювати, що забажає

у цьому просторі.

Тож люди, яких колись людство
вважало неповносправними,

можуть тепер стати архітекторами
власної ідентичності

і далі змінювати
цю ідентичність,

обираючи дизайн свого тіла,

надаючи собі суперздібностей.

Для мене вражаючим є те,

що поєднуючи технологію -

робототехніку, біоніку -

з ерою старої поезії,

ми наближаємось до розуміння
нашого колективного людства.

Я вважаю, якщо ми хочемо
відкрити весь потенціал

нашого людства,

нам слід благословити цю неймовірну силу

і ці благословенні неповносправності,
які в нас є.

Я згадую Шекспірового Шейлока:

"Якщо ви нас колете,
хіба не тече в нас кров,

а коли ви нас лоскочете,
хіба ми не сміємося?"

Це наша людяність

і весь потенціал, який вона містить,

робить нас красивими.

Дякую.

(Оплески)