Невідоме про дітей-мусульман у Європі
-
0:01 - 0:05В дитинстві я знала,
що наділена суперсилою. -
0:07 - 0:08Так, дійсно.
-
0:08 - 0:09(Сміх)
-
0:09 - 0:13Я вважала себе надзвичайною,
оскільки я могла зрозуміти -
0:13 - 0:15і розділити почуття темношкірих,
-
0:15 - 0:19таких як мій дідусь, -- консервативно
налаштований мусульманин. -
0:19 - 0:24І, звичайно, я розуміла свою матір
афганку, мого батька пакистанця, -
0:24 - 0:28-- не таких релігійних, більш стриманих
і достатньо ліберальних у своїх поглядах. -
0:28 - 0:30Також я могла зрозуміти
-
0:30 - 0:33і розділити почуття білих людей.
-
0:33 - 0:34Білошкірих норвежців моєї країни.
-
0:35 - 0:38Знаєте, неважливо, -- білий, темношкірий,
-
0:38 - 0:40я всіх їх любила.
-
0:40 - 0:41Я їх всіх розуміла,
-
0:41 - 0:44навіть, якщо вони не завжди
розуміли один одного; -
0:44 - 0:46вони всі були
для мене своїми. -
0:46 - 0:49Однак, мій батько
був занепокоєний. -
0:49 - 0:52Він стверджував, що навіть
якщо я отримаю гарну освіту, -
0:52 - 0:55до мене все одно
не буде справедливого ставлення. -
0:55 - 0:59Він казав, що я буду, як і раніше,
стикатися з дискримінацією. -
0:59 - 1:01Єдиний спосіб отримати
визнання серед білих людей -- -
1:01 - 1:04стати популярною.
-
1:04 - 1:08Зауважте, -- він казав це мені
у семирічному віці. -
1:08 - 1:11Отже, коли мені було сім, він сказав:
-
1:11 - 1:15"Дивись, ти можеш або піти у спорт,
або займатись музикою". -
1:15 - 1:19На щастя, він нічого не знав про спорт,
отже, було обрано музику. -
1:19 - 1:24Коли мені було сім років, я склала всі
свої іграшки, ляльки -
1:24 - 1:25і викинула їх.
-
1:26 - 1:30Взамін я отримала маленький
поганенький синтезатор Casio і... -
1:30 - 1:31(Сміх)
-
1:31 - 1:33Так. І уроки співу.
-
1:33 - 1:38Він фактично змусив мене щодня годинами
навчатися грі та співу. -
1:38 - 1:42Зовсім трохи часу минуло, а я виступала
перед все більшими аудиторіями, -
1:42 - 1:46і, що дивно, я стала практично
"дитиною з обкладинки" -
1:46 - 1:48серед культурного різномаїття Норвегії.
-
1:49 - 1:50Звичайно, я цим дуже пишалась.
-
1:51 - 1:54Тому, що на той момент навіть газети
-
1:54 - 1:56почали писати добре
про темношкірих людей, -
1:56 - 2:00а я в цей час відчувала,
як зростає моя суперсила. -
2:01 - 2:04Коли мені будо дванадцять,
я поверталась додому зі школи, -
2:04 - 2:05я дещо змінила маршрут,
-
2:05 - 2:09щоб зайти по свої улюблені
цукерки "солоні ніжки". -
2:09 - 2:12Я знаю, що звучить жахливо,
-
2:12 - 2:13але я так їх любила.
-
2:13 - 2:18По суті, це шматочки
лакриці у формі ніжок. -
2:18 - 2:23Коли я промовила назву вголос,
то зрозуміла, як жахливо вона звучить, -
2:24 - 2:27але як би там не було,
мені вони дуже подобались. -
2:27 - 2:29На моєму шляху до крамниці
-
2:29 - 2:33у дверях стояв дорослий білошкірий
чоловік, закриваючи мені дорогу. -
2:33 - 2:39Я спробувала його обійти,
але він зупинив мене -
2:39 - 2:41і почав пильно придивлятися до мене,
-
2:42 - 2:44він плюнув мені в обличчя
і сказав: -
2:44 - 2:45"Забирайся з дороги,
-
2:45 - 2:49ти маленька чорна шльондра,
маленька пакистанська шльондра, -
2:49 - 2:51повертайся звідки прийшла".
-
2:52 - 2:55Мене охопив жах.
-
2:55 - 2:56Я витріщалась на нього.
-
2:56 - 2:59Я була занадто налякана, щоб
витерти плювок зі свого обличчя, -
3:00 - 3:02навіть коли він
змішався зі сльозами. -
3:02 - 3:06Я пам'ятаю, як озиралась навкруги,
щохвилини сподіваючись, -
3:06 - 3:09що підійде хто-небудь із дорослих
і зупинить цього чоловіка. -
3:09 - 3:14Але навпаки, люди поспіхом проходили
повз мене, намагаючись не помічати. -
3:14 - 3:18Я була збентежена, оскільки думала:
-
3:19 - 3:22"Ну, мої білі люди! Де ви?
Що відбувається?" -
3:22 - 3:24Чому вони не йдуть і не рятують мене?"
-
3:25 - 3:27Зайве казати, що цукерок я не купила.
-
3:27 - 3:29Я бігла додому так швидко, як могла.
-
3:30 - 3:33Я думала, що все буде добре,
незважаючи на цю подію. -
3:33 - 3:36З часом, чим успішнішою я ставала,
-
3:36 - 3:40тим більше стала викликати занепокоєння
у темношкірих людей. -
3:42 - 3:45Деякі знайомі чоловіки мого батька
вважали неприйнятним -
3:45 - 3:50і принизливим для жінки займатись музикою,
-
3:50 - 3:52потрапляти до ЗМІ.
-
3:53 - 3:59Минуло зовсім небагато часу, як мене
почали атакувати на власних концертах. -
3:59 - 4:04Пам'ятаю один із концертів, -- я стояла на
сцені, нахилившись до публіки, -
4:04 - 4:07і останнє, що я побачила -
молоде темношкіре обличчя; -
4:07 - 4:11наступне, що я зрозуміла, -- мені
потрапила в очі якась хімічна рідина; -
4:11 - 4:14пам'ятаю, я нічого не бачила, з моїх
очей крапали сльози, -
4:15 - 4:16але я продовжувала співати.
-
4:17 - 4:22Мені плюнув в обличчя молодий, цього разу
темношкірий чоловік на вулиці в Осло. -
4:22 - 4:26Одного разу мене навіть
намагались викрасти. -
4:26 - 4:28Моєму життю постійно щось загрожувало.
-
4:28 - 4:31Пам'ятаю, як бородатий чоловік,
старший за мене, зупинив на вулиці -
4:31 - 4:33і сказав: "Я так сильно ненавиджу тебе
-
4:33 - 4:35тому, що ти дозволяєш
думати нашим дочкам, -
4:35 - 4:38неначе вони можуть робити
все, що їм заманеться". -
4:39 - 4:41Молодший чоловік попередив, щоб
я пильнувала за собою. -
4:41 - 4:44Він сказав: "Музика протирічить ісламу
і є роботою для шльондр. -
4:44 - 4:47Якщо ти будеш продовжувати цим займатися,
тебе зґвалтують -
4:47 - 4:52і розріжуть тобі живіт, щоб не народилась
ще одна шльондра". -
4:54 - 4:55І я заплуталась знову.
-
4:55 - 4:57Я не могла зрозуміти, що відбувається.
-
4:57 - 5:01Мої темношкірі люди почали так до мене
відноситись -- як таке могло статися? -
5:02 - 5:05Замість того, щоб
об'єднувати два світи, -
5:05 - 5:08я відчувала, як падаю у прірву між ними.
-
5:08 - 5:11Припускаю, що той плювок в обличчя
підірвав мою віру. -
5:13 - 5:15Коли мені виповнилось сімнадцять,
-
5:15 - 5:18загрози моєму життю не припинялися,
мене постійно переслідували. -
5:18 - 5:20Справи стали настільки кепськими,
що моя мати сказала: -
5:20 - 5:24"Ми більше не можемо захистити тебе
і забезпечити тобі безпеку, -
5:24 - 5:26ти мусиш поїхати".
-
5:26 - 5:31Отже, я купила квиток в один кінець
до Лондона, зібрала валізу та поїхала. -
5:32 - 5:36Сильніше за все мені розбило серце
мовчання оточуючих. -
5:36 - 5:38Мій від'їзд із Норвегії
був дуже публічним. -
5:39 - 5:43Ніхто з моїх темношкірих, білошкірих
людей не промовив ані слова. -
5:43 - 5:46Ніхто не сказав: "Тримайся, --
те, що відбувається -- неправильно. -
5:46 - 5:50Підтримайте цю дівчину,
захистість її -- вона одна із нас". -
5:50 - 5:51Ніхто цього не сказав.
-
5:51 - 5:54Навпаки, я відчувала себе
як валіза в аеропорту, -
5:55 - 5:58яка лежить на багажній
стрічці серед інших, -
5:58 - 5:59які кружляють по колу,
-
5:59 - 6:02серед яких завжди
лишається одна вкінці, -
6:02 - 6:05яка нікому не потрібна,
яку ніхто не забирає. -
6:05 - 6:07Ось таке в мене
було відчуття. -
6:07 - 6:12Я ніколи не відчувала себе такою
самотньою і розгубленою. -
6:12 - 6:16Приїхавши до Лондона, я нарешті
продовжила свою музичну кар'єру. -
6:17 - 6:20Нове місце, але на жаль, та сама історія.
-
6:21 - 6:24Пам'ятаю, як отримала повідомлення,
в якому писали, що мене вб'ють, -
6:24 - 6:28потечуть криваві ріки,
-
6:28 - 6:31і перед смертю мене буде
зґвалтовано багато разів. -
6:31 - 6:33Маю сказати, до цього часу
-
6:33 - 6:35я отримувала повідомлення
подібні до цього, -
6:35 - 6:39але потім почали надсилати
загрози на адресу моєї родини. -
6:41 - 6:46І знову я спакувала валізу, залишила
музику і переїхала до США. -
6:47 - 6:48З мене було досить.
-
6:48 - 6:50Я більше не хотіла цього терпіти.
-
6:50 - 6:53І вже точно не хотіла бути
вбитою за те, -
6:53 - 6:58що навіть не було моєю мрією, --
це був вибір мого батька. -
6:58 - 7:01Я була розгублена.
-
7:01 - 7:03Наче розпадалась на частини.
-
7:03 - 7:05Але я вирішила, чим хочу
займатися в подальшому, -
7:05 - 7:09чому присвятити наступні роки свого життя,
-
7:09 - 7:10підтримуючи молодь,
-
7:10 - 7:13намагаючись зробити хоч
невеликий вклад у цю справу, -
7:13 - 7:15наскільки я можу.
-
7:15 - 7:18Я стала волонтером у
у різних організаціях, -
7:18 - 7:23які працювали з ісламською
молоддю у Європі. -
7:24 - 7:27І, на мій подив, я дізналась,
-
7:27 - 7:32як багато молоді страждає
та бореться. -
7:32 - 7:36Перед ними повставало безліч проблем,
пов'язаних із сім'ями та суспільством, -
7:36 - 7:40які, здавалося, опікуються своєю
гідністю та репутацією більше, -
7:40 - 7:42ніж щастям та життям власних дітей.
-
7:44 - 7:48Я почала відчувати, що, певно, не була
такою одинокою та дивною. -
7:48 - 7:51Ймовірно, моїх людей з
такими проблемами багато. -
7:51 - 7:54Справа в тому, що
більшість не розуміє, -
7:54 - 7:58що нас так багато зростає в Європі,
-
7:58 - 8:00не маючи можливості бути самими собою.
-
8:00 - 8:02Нам не дозволено бути тими, хто ми є.
-
8:03 - 8:07Нам не можна одружуватися
-
8:07 - 8:10або будувати стосунки з
людьми, яких обираємо ми. -
8:10 - 8:12Нам навіть не можна
обрати кар'єру. -
8:12 - 8:16Це норма для мусульман,
які проживають у центрі Європи. -
8:16 - 8:19Навіть у найвільніших суспільствах
в світі у нас немає свободи. -
8:20 - 8:24Наше життя, мрії, майбутнє
нам не належать, -
8:24 - 8:27-- все це в руках наших
батьків та суспільства. -
8:27 - 8:30Я дізналась безліч історій молодих людей,
-
8:31 - 8:34які втрачені для усіх нас,
-
8:34 - 8:36яких ми не бачимо,
-
8:36 - 8:38але вони страждають.
Страждають в самотності. -
8:40 - 8:44Діти примусово одружуються,
піддаються насиллю, жорстокому поводженню. -
8:45 - 8:49Після кількох років роботи з молоддю
я нарешті зрозуміла, -
8:49 - 8:51що ми не в змозі від цього втекти.
-
8:51 - 8:56Я не можу провести решту свого життя
переховуючись у страху; -
8:56 - 8:58власне, я маю щось зробити.
-
9:00 - 9:03Також я зрозуміла, що моє мовчання,
наше мовчання -
9:03 - 9:05дозволяє цьому продовжуватись далі.
-
9:06 - 9:10Я захотіла застосувати свою дитячу
суперсилу з користю, -- -
9:11 - 9:15допомагаючи людям по
обидві сторони зрозуміти, -
9:15 - 9:20як воно, бути молодою людиною, яка
розривається між родиною та країною. -
9:21 - 9:24Я почала розповідати ці історії,
знімаючи фільми. -
9:25 - 9:29Я хочу, щоб люди зрозуміли, що
наслідки смертельні, -
9:29 - 9:31якщо не ставитись серйозно
до цих проблем. -
9:32 - 9:34Мій перший фільм був про Баназ.
-
9:35 - 9:39Вона була 17-річною курдською
дівчиною, жила в Лондоні. -
9:40 - 9:42Вона була слухняною, робила все,
що казали батьки. -
9:43 - 9:45Вона намагалась все
робити правильно. -
9:45 - 9:48Вона вийшла заміж за хлопця,
якого обрали батьки, -
9:48 - 9:51не дивлячись на те, що він постійно
бив і ґвалтував її. -
9:52 - 9:55Коли вона прагнула порятунку
у своїй родині, вони казали: -
9:55 - 9:57"Ну, повертайся додому
і будь кращою дружиною". -
9:57 - 10:00Вони не хотіли залишатись
з розведеною донькою на плечах, -
10:00 - 10:03оскільки це зганьбить їхню сім'ю.
-
10:04 - 10:06Він бив її так сильно, що в неї
йшла вухами кров; -
10:07 - 10:12врешті вона покинула чоловіка,
зустріла юнака, який їй сподобався, -
10:12 - 10:14і вони покохали один одного,
-
10:14 - 10:16та коли громада та сім'я дізнались про це,
-
10:16 - 10:18вона зникла.
-
10:18 - 10:20Її знайшли три місяці потому.
-
10:21 - 10:25Її засунули у валізу і поховали
біля будинку. -
10:28 - 10:32Її душили та забили до смерті
-
10:33 - 10:37троє чоловіків, -- три кузени,
за наказом її батька та дядька. -
10:38 - 10:40Історія Баназ стає ще драматичнішою,
-
10:40 - 10:46коли ми дізнаємось, що вона зверталась
по допомогу до поліції Англії п'ять разів, -
10:46 - 10:49розповідаючи про те, що її сім'я
збирається її вбити. -
10:49 - 10:52Поліція не повірила і нічого не вдіяла.
-
10:53 - 10:54Справа не лише
в тому, що -
10:54 - 10:59така проблема повстає
перед багатьма дітьми -
10:59 - 11:02в сім'ях і громадах,
-
11:02 - 11:06а в тому, що їх неправильно розуміють
-
11:07 - 11:10та ігнорують в країнах,
в яких вони ростуть. -
11:12 - 11:16Коли вони зраджені власними родинами,
вони звертаються до нас, -- -
11:16 - 11:18і якщо ми їх не розуміємо,
-
11:18 - 11:20ми їх втрачаємо.
-
11:21 - 11:24Коли я працювала над фільмом,
декілька людей казали мені: -
11:24 - 11:27"Ну, Діа, ти розумієш,
це просто їхня культура, -
11:27 - 11:29це їхні взаємини з дітьми,
-
11:29 - 11:31ми не можемо втручатися".
-
11:32 - 11:35Можу вас запевнити, -- бути жертвою
вбивства -- це не моя культура. -
11:36 - 11:37Розумієте?
-
11:38 - 11:39Без сумніву, люди, які
виглядають як я, -
11:39 - 11:42молоді жінки, у яких було оточення
подібне до мого, -
11:42 - 11:46повинні мати такі самі права і
розраховувати на захист, -
11:46 - 11:49як і будь-хто інший у вашій
країні, чи не так? -
11:50 - 11:55У своєму наступному фільмі я хотіла
та намагалася зрозуміти, -
11:55 - 11:58чому деякі діти-мусульмани в Європі
-
11:58 - 12:00звертаються до екстремізму та насилля.
-
12:01 - 12:02Але паралельно із цим
-
12:02 - 12:05я зрозуміла, що дивлюсь
в обличчя свому найбільшому жаху: -
12:07 - 12:09темношкірим чоловікам
з бородою. -
12:11 - 12:14Таким самим чи схожим чоловікам
-
12:14 - 12:17на тих, хто ганьбив мене більшу
частину мого життя. -
12:18 - 12:20Чоловіки, яких я боялась майже
все життя. -
12:20 - 12:23Чоловіки, яких я ненавиділа
-
12:23 - 12:25протягом багатьох років.
-
12:25 - 12:29Отже, наступні два роки я присвятила
спілкуванню з ув'язненими терористами, -
12:29 - 12:32джахідами та екстремістами.
-
12:32 - 12:35Я дізналась те, що було очевидним, --
-
12:35 - 12:40що релігія, політика, колоніальне
минуле Європи, -
12:40 - 12:44провали у зовнішній політиці Заходу
протягом декількох минулих років, -
12:45 - 12:46були частинами
загальної картини. -
12:47 - 12:50Все ж, мене більше цікавив людський фактор,
-
12:50 - 12:51особисті причини,
-
12:51 - 12:56чому молоді люди
піддаються впливу таких груп. -
12:57 - 13:04Що мене здійсно здивувало, -- я зустрілась
з покаліченими людськими долями. -
13:04 - 13:06Замість монстрів, яких я шукала,
-
13:06 - 13:08яких сподівалась знайти --
-
13:08 - 13:11чесно і прямо кажучи, від чого
я думала отримати задоволення, -
13:11 - 13:12я зустрілась зі зламаними людьми.
-
13:14 - 13:15Так само як Баназ,
-
13:15 - 13:18я дізналася, що ці
молоді люди страждали, -
13:18 - 13:21намагаючись побудувати міст через провалля
-
13:21 - 13:24між їхніми сім'ями та країнами,
в яких вони народились. -
13:26 - 13:29Також я дізналась, що екстремістські
та терористичні групи -
13:29 - 13:33наживаються на почуттях
молодих людей, -
13:33 - 13:36цинічно спрямовуючи ці почуття
на шлях насилля. -
13:36 - 13:38Закликають: "Приєднуйся до нас,
-
13:38 - 13:41відмовся від своєї сім'ї,
від своєї країни, -- -
13:41 - 13:43вони ж відмовились від тебе.
-
13:43 - 13:46Для твоєї сім'ї власна гідність
важливіша за тебе, -
13:46 - 13:47так само, як і для країни;
-
13:47 - 13:53справжні норвежці, британці або французи
завжди будуть білими, а ти -- ніколи. -
13:54 - 13:57Крім того, вони обіцяють молоді
саме те, що ті бажають: -
13:58 - 14:02значимість, героїзм, відчуття
приналежності та призначення -
14:02 - 14:04у спільноті, яка їх любить та приймає.
-
14:05 - 14:08Вони допомагають слабким відчути силу.
-
14:08 - 14:13Непомітні і тихі нарешті
стають поміченими і почутими. -
14:15 - 14:18Ось, що вони роблять з молодими людьми.
-
14:18 - 14:22Чому такі угрупування дають це все нашій
молоді, а не ми? -
14:23 - 14:24Справа в тому,
-
14:24 - 14:28я не намагаюсь виправдати
-
14:28 - 14:31або пробачити будь-який прояв насилля.
-
14:31 - 14:35Я намагаюсь донести те, що
ми маємо зрозуміти, -- -
14:35 - 14:38чому деякі молоді люди знаходять
це привабливим для себе. -
14:40 - 14:42До того, я хотіла
продемонструвати, власне, -
14:42 - 14:45ці дитячі фото деяких хлопців з фільму.
-
14:47 - 14:50Мене глибоко вразило те, що
багато з них, -
14:51 - 14:53а я би ніколи не подумала,
-
14:53 - 14:56або не мають батька взагалі,
або він був жорстоким. -
14:57 - 14:59Декілька з цих молодих людей
-
14:59 - 15:03знайшли турботливого та співчутливого
батька в обличчі -
15:03 - 15:05екстремістських груп.
-
15:06 - 15:10Також я зустрілася з чоловіком, розлюченим
через насилля на ґрунті расизму, -
15:10 - 15:12який позбавився від
відчуття жертви -
15:12 - 15:14зайнявши місце ґвалтівника.
-
15:14 - 15:19Фактично, я дізналася і зрозуміла
жахливі речі. -
15:19 - 15:26Мене охопило те саме відчуття, як і
у 17 років, коли я поїхала з Норвегії. -
15:26 - 15:30Така сама спантеличеність, сум,
-
15:30 - 15:33відчуття зради
-
15:35 - 15:36та повної самотності.
-
15:39 - 15:42Таке саме відчуття загубленості
та прірви між культурами. -
15:43 - 15:45Кажучи це, я не хочу
йти руйнівним шляхом. -
15:45 - 15:48Я обрала камеру замість пістолета.
-
15:48 - 15:51Причина -- це моя суперсила.
-
15:51 - 15:56Я зрозуміла, що насилля -- не відповідь,
треба розуміти проблему. -
15:56 - 15:58Я бачила людей,
-
15:58 - 16:02з усіма їх позитивними сторонами
та недоліками, -
16:02 - 16:04не варто й далі
хибно ділити: -
16:04 - 16:06ми і вони, злочинці і жертви.
-
16:06 - 16:08Нарешті я прийшла до висновку,
-
16:09 - 16:12що мої дві культури не мають
протирічити одна одній, -- -
16:12 - 16:15навпаки, вони надали можливість
мені прислухатись до себе. -
16:16 - 16:19Мене покинуло відчуття, що я
маю прийняти певну сторону, -
16:19 - 16:21але на це пішло багато років.
-
16:22 - 16:24Наразі так багато молоді
-
16:24 - 16:26страждає від тих самих проблем,
-
16:26 - 16:28вони страждають наодинці з собою.
-
16:29 - 16:32І це залишає по собі рани.
-
16:33 - 16:36Для деяких світосприйняття зі
сторони радикального ісламу -- -
16:36 - 16:39наче інфекція, яка потрапляє
у відкриті рани. -
16:41 - 16:44Як каже африканське прислів'я:
-
16:46 - 16:49"Якщо молодь не отримала
настанов у селищі, -
16:49 - 16:52вона його спалить задля того,
щоб зігрітися". -
16:53 - 16:55Мені хотілося б запитати
-
16:56 - 16:58у батьків-мусульман та у
мусульманської спільноти: -
16:58 - 17:01ви будете любити своїх дітей,
піклуватися про них, -
17:01 - 17:03не примушуючи відповідати
вашим очікуванням? -
17:03 - 17:06Чи виберете ви їх замість вашої гідності?
-
17:06 - 17:09Ви можете збагнути, чому вони стають
такими злими та чужими, -
17:09 - 17:12коли ви ставите вашу гідність
вище за їхнє щастя? -
17:13 - 17:15Ви можете спробувати бути другом
своїй дитині, -
17:15 - 17:17так, щоб вона змогла вам довіряти,
-
17:17 - 17:19розповідати про свої справи,
-
17:19 - 17:21а не шукала когось іншого для цього?
-
17:22 - 17:25Для нашої молоді, яку вабить
естремізм, -
17:27 - 17:30чи можете ви припустити, що ваша злість
породжена болем? -
17:32 - 17:35Чи знайдете ви сили протистояти
тому цинічному старому чоловіку, -
17:35 - 17:38який жадає вашої крові задля
власної вигоди? -
17:39 - 17:41Ви можете знайти шлях у житті?
-
17:42 - 17:44Ви бачите, що найсолодшою помстою
-
17:44 - 17:48буде ваше щасливе, повноцінне
та вільне життя? -
17:48 - 17:50Життя, яким керуєте ви, а не хтось інший.
-
17:51 - 17:54Чому ви хочете стати ще одною
мертвою мусульманською дитиною? -
17:55 - 17:59Хочу поставити питання нам усім -
коли ми дослухатимемося до нашої молоді? -
18:01 - 18:02Як можемо
підтримати їх, -
18:02 - 18:06трансформуючи біль у щось більш
конструктивне? -
18:07 - 18:08Вони думають,
ми їх не любимо. -
18:08 - 18:11Вони вважають, що ми
не вболіваємо за їхнє щастя. -
18:11 - 18:13Вони впевнені, що ми не
приймаємо їх такими, якими вони є. -
18:13 - 18:16Чи можемо ми змінити їхню думку?
-
18:17 - 18:20Що нам потрібно зробити,
щоб звернути увагу і попередити, -
18:20 - 18:25до того, як вони стануть
жертвами або злочинцями? -
18:25 - 18:29Як ми можемо потурбуватися про них і
переконати їх бути самими собою. -
18:29 - 18:34А не просто обурюватися, коли жертви
насилля виглядають, як ми самі? -
18:34 - 18:39Ми можемо знайти спосіб відкинути
ненависть і подолати суперечності? -
18:39 - 18:43Ми думаємо, що не можемо дозволити собі
пробачити один одного або наших дітей, -
18:43 - 18:45навіть, коли вони пробачили нас.
-
18:45 - 18:47Це наша спільна проблема.
-
18:47 - 18:53У довгостроковій перспективі помста і
насилля не спрацюють проти екстремістів. -
18:53 - 18:57Терористи хочуть, щоб ми сховалися вдома,
охоплені жахом, -
18:57 - 18:59замикаючи двері і свої серця.
-
18:59 - 19:03Вони хочуть завдати ран
нашому супільству, -
19:03 - 19:07тим самим сильніше поширюючи інфекцію.
-
19:07 - 19:10Вони хочуть, щоб ми стали схожими на них:
-
19:10 - 19:12нетерпимими, сповненими
ненависті та жорстокими. -
19:14 - 19:17Наступного дня після
теракту в Парижі -
19:17 - 19:20мій друг надіслав мені фото своєї доньки.
-
19:21 - 19:23Це білошкіра дівчинка та дівчинка-арабка.
-
19:23 - 19:24Вони -- найкращі подруги.
-
19:25 - 19:29Це фото - слабке місце екстремістів.
-
19:31 - 19:34Ці дві маленькі дівчинки з
їхньою суперсилою -
19:34 - 19:36вказують шлях
-
19:36 - 19:39до побудови суспільства,
яке ми маємо побудувати разом, -
19:40 - 19:43суспільство, в якому є підтримка
-
19:44 - 19:47замість нехтування нашими дітьми.
-
19:48 - 19:49Дякую за увагу.
-
19:49 - 19:56(Оплески)
- Title:
- Невідоме про дітей-мусульман у Європі
- Speaker:
- Діа Хан
- Description:
-
Діа Хан виросла у Норвегії, народилась у родині афганки та пакистанця. Ще в юному віці Діа опинилась на роздоріжжі між звичаями свого суспільства та країни, в якій проживала. У цій потужній емоційній промові режисерка передає нам відчуття покинутості та ізоляції, якими охоплені багато дітей-мусульман, що ростуть на Заході, -- і смертельні наслідки при відсутності своєчасного впливу на молодь, оскільки за це беруться екстремістські групи.
- Video Language:
- English
- Team:
- closed TED
- Project:
- TEDTalks
- Duration:
- 20:11
Khrystyna Romashko approved Ukrainian subtitles for What we don't know about Europe's Muslim kids | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for What we don't know about Europe's Muslim kids | ||
Khrystyna Romashko accepted Ukrainian subtitles for What we don't know about Europe's Muslim kids | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for What we don't know about Europe's Muslim kids | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for What we don't know about Europe's Muslim kids | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for What we don't know about Europe's Muslim kids | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for What we don't know about Europe's Muslim kids | ||
Khrystyna Romashko edited Ukrainian subtitles for What we don't know about Europe's Muslim kids |