Buster Keaton - The Art of the Gag

Привіт! Мене звуть Тоні,
і це Every Frame a Painting

Деякі творці фільмів
настільки впливові,

що куди не подивишся,
всюди побачиш їх слід.

Я бачу сліди цього автора
в роботах Уеса Андерсона.

Його акробатичні трюки
у фільмах Джекі Чана.

І його нерухому поставу
в грі Білла Мюррея.

Це, звичайно ж, Бастер Кітон - один з
трьох найбільших коміків німого кіно

"Він був, як ми
Зараз починаємо усвідомлювати ...

... найбільшим з клоунів
в історії кінематографа ".

І майже сто років по тому

Я вважаю, йому, як і раніше, є
що розповісти нам про візуальну комедію.

Так що давайте сьогодні поглянемо на те,
як майстер створює жарт.

Готові?

Поїхали.

Перше, що ви повинні знати
про візуальну комедію,

це те, що ви повинні розповісти
свою історію за допомогою дій.

Кітон завжди використовував гру в якості
оповідання і йому не подобалося,

коли інші режисери будували
розповідь через субтитри.

- "Звичайно у фільмах використовують
близько 240 субтитрів ...

... і це тільки в середньому! "

- "240 було в середньому?"
- "Так. А я використовував, максимум, 56."

Він уникав субтитрів,
фокусуючись на жестах і пантомімі.

Ви ніколи не дізнаєтеся, про що говорять
ці двоє в кадрі.

Але все, що вам потрібно знати, сказано
за допомогою столу і мови тіла.

"Але все, що Вам потрібно було
розповісти ...

... Ви могли передати аудиторії
єдиним способом ...

- ... за допомогою дій. "
- "Вірно. Ми виключали субтитри ..."

"... як тільки розуміли, що ми можемо
розповісти це через дію. "

Кітон був переконаний, що кожен
зроблений жест повинен бути унікальний.

Ніколи не роби те ж саме двічі.

Кожне падіння ...

це можливість ...

проявити фантазію.

Але як тільки ти визначився з дією
виникає інша проблема:

Куди поставити камеру?

В цілому, візуальні жарти спрацьовують
краще під певним кутом.

Якщо зміниться кут ...

Зміниться і жарт, і, можливо,
він вже не спрацює так само добре.

Правильний кут можна знайти
тільки методом проб і помилок.

Давайте поглянемо на дві можливі
постановки камери для жарту.

Ось перша.

А ось друга.

На першій постановці ми бачимо,
що машина займає майже весь кадр,

і ми не можемо чітко бачити Бастера
до тих пір, поки він не повернувся до нас.

На другий же постановці машина
знаходиться на задньому плані,

і у нас є можливість спостерігати
за особою Кітона у всіх деталях.

На відміну від нас, він не знає,
що відбувається за ці пару секунд ...

... і його гра краще видна нам
саме з цього кута.

Перша точка огляду
розбиває нашу увагу.

Нам хочеться поглянути і на його обличчя,
і на вивіску одночасно.

Але після того, як сцена перекроєна ...

Наші очі спочатку дивляться на нього ...

потім на вивіску ...

потім знову на нього.
Набагато краще!

Тепер ми переходимо до третього
питання ...

Які правила діють
в даному конкретному світі?

Світ Бастера - плоский і підпорядкований
всього одним законом.

Якщо камера чогось не бачить,
персонаж теж не зможе побачити це.

У світі Бастера персонажі
обмежені рамками кадру

і тим, що бачимо ми, глядачі.

І це дозволяє йому створювати жарти,
які зрозумілі з візуальної точки зору,

але не з логічної.

Багато з його жартів присвячені
переміщенням в плоскому світі.

Він може піти направо ...

наліво...

вгору ...

вниз ...

вдалину від об'єктива ...

або у напрямку до нього.

Виглядає знайомо?

- "Її вбили. І ви думаєте, що це я."

- "Гей!"

Як і Уес Андерсон,
Бастер Кітон знаходив гумор в геометрії.

Він частіше відсував камеру подалі,
щоб ми могли розглянути форму жарту.

Ось кола ...

трикутники ...

паралельні лінії ...

і, звичайно, сама форма кадру:
прямокутник.

Я вважаю, що така постановка прекрасна,
оскільки дозволяє аудиторії

бачити весь кадр цілком
і відразу помічати жарт.

Подумайте, на що в цій сцені
дивляться ваші очі.

Де ж він?

Деякі з цих жартів
сягають корінням в водевілі

і повинні бути зіграні
як чарівні трюки.

А як і у всіх відмінних
чарівних трюках

частиною веселощів є вгадування,
як же це було зроблено.

Кітон навіть придумав назву для таких
жартів.

Він називав їх "нереальними жартами".

Це деякі з його найбільш
винахідливих і сюрреалістичних жартів.

Але як оповідач,
він вважав їх мудрованими,

оскільки вони порушували
правила його світу.

- "Нам довелося перестати використовувати
"Нереальні жарти",

які ми також називали
"Мультяшними жартами". "

"Ми відкинули їх повністю,
коли стали створювати особливі картини. "

Вони повинні були бути правдоподібні,
інакше історія не оживе. "

Так що він зосередився на тому,
що він називав "натуральними жартами".

Жарт, яка обґрунтовано випливає з
дій персонажа або ситуації.

Розглянемо, що він робить з цими дверима.

Кітон стверджував, що для створення
візуальної комедії ...

ти завжди повинен бути
готовий до імпровізації.

- "Скільки з цього було запланованим,
і скільки з'являлося випадково? "

"Скільки було імпровізації?"

- "Ну, як правило, близько 50 відсотків ..

у тебе в голові до початку зйомок ...

а решта з'являється вже
під час створення фільму. "

Іноді випадково з'явилася
жарт так подобалася йому,

що він міг повернутися до неї пізніше.

А іноді він відразу розумів, що
заплановані жарти не спрацюють.

Так що він позбувався них ...

- "... тому що вони не витримують
критики і мають погану віддачу. "

"Але іноді на допомогу приходить
випадковість "

Він планував зробити тут стрибок.

Але якщо вже не влучив ...

.. вирішив зберегти помилку і обіграти її.

- "Рідко така сцена може
вийти з другого дубля.

В основному, вони знімаються з першого. "

- "Може, якраз в цьому і причина ...

що все так реготали, коли дивилися
Ваш фільм напередодні ...

я маю на увазі, молодь і я відчували

що те, що ми бачимо,
відбувається прямо зараз ...

Що це сталося,
насправді, тільки раз ...

а не було відрепетировано,
і перезняті, знято, знято. "

І це підводить нас до останньої
речі про Бастера Кітона

і його знаменитому правилі.

Ніколи не підроблюй жарт.

Для Кітона був лише єдиний
спосіб переконати аудиторію,

що все побачене на екрані - правда.

Він робив все насправді ...

... без монтажу.

Він був так прихильний цьому правилу,
що одного разу сказав:

"Або ми знімаємо це з першого дубля,

або викидаємо жарт. "

І саме тому він має настільки
важливе значення навіть 100 років по тому.

Не тільки за свої вміння,
але і за свою щирість.

Це він, справжній.

І ніякі сучасні технології
не зможуть зімітувати це.

Навіть зараз ми дивуємося, коли творці
фільмів роблять щось без допомоги графіки.

Але я вважаю, що він робив це
набагато краще 95 років тому.

Так що неважливо, скільки разів ...

ви бачили що когось копіює його ...

Ніщо не зрівняється з оригіналом.