Чому найкращий кандидат може не мати ідеального резюме

Вибираючи між кандидатом з ідеальним резюме та між кандидатом, який переборював труднощі, працівник відділу кадрів Регіна Хартлі дає шанс "Боксеру". Як одна з тих, хто виріс у труднощах, Хартлі знає, що ті, хто досягають успіху попри скрутне становище, є достатньо сильними, щоб втриматися на робочому місці, яке вимагає розвитку. "Виберіть недооціненого кандидата, чия секретна зброя -- пристрасть та ціль", - каже вона. "Найміть "Боксера".

Ваша компанія розпочинає пошук кандидатів
на вакантну позицію.

Заявки з'являються у великій кількості,

кваліфіковані кандидати відібрані.

Розпочинається вибирання.

Особа А: університет Ліги плюща,
4.0, бездоганне резюме,

чудові рекомендації.

Все, як і повинно бути.

Особа Б: звичайна школа,
часта зміна місця роботи,

та дивні професії, як, наприклад, касир
чи співаюча офіціантка.

Але пам'ятайте - обоє кваліфіковані.

Отож, я запитую вас:

кого ви оберете?

Ми з колегами придумали
дуже офіційні терміни

для опису двох різних
типів кандидатів.

Ми називаємо А "Срібною ложкою",

людина, яка має явні переваги
і була народжена для успіху.

Б ми називаємо "Боксером",

людина, яка повинна боротися
супроти багатьох напастей,

щоб досягнути того ж самого.

Ви щойно почули, як завідувач
відділу кадрів називає людей

Срібними ложками та Боксерами,

(Сміх)

що не зовсім політично коректно
та звучить трохи суб'єктивно.

Але поки мене не позбавили ліцензії
на роботу з персоналом -

(Сміх)

дозвольте пояснити.

Резюме розповідає історію.

І за всі ці роки я дещо
дізналася про людей,

чий досвід рябіє, наче ковдра
з багатьох клаптиків,

що змушує мене зупинитися і розглянути їх

перед тим, як відкинути їхні резюме.

Ряд незвичних професій може вказувати

на непослідовність, несфокусованість,
непередбачуваність.

Або це може говорити про цілеспрямовану
боротьбу з перешкодами.

Щонайменше, "Боксер"
заслуговує на співбесіду.

Хочу прояснити,

я нічого не маю проти
"Срібних ложок";

щоб вступити та випуститися
з престижного університету,

потрібно важко працювати та іти на жертви.

Але якщо все ваше життя
спроектоване для успіху,

як ви справитеся зі складними ситуаціями?

Одна особа, найнята мною, думала, що якщо
він закінчив елітний університет,

то деякі завдання не є
вартими його уваги,

як, наприклад, тимчасове виконання ручної
праці для кращого розуміння процесу.

В кінці кінців, він звільнився.

Але, з іншого боку,

що відбувається, коли життя
не малює світлого майбутнього,

але ти все-таки досягаєш успіху?

Хочу закликати вас
запросити на співбесіду "Боксера".

Мені багато про них відомо,
адже я сама "Боксер".

Ще до мого народження

моєму батькові поставили діагноз:
параноїдна шизофренія,

і він не затримувався на жодному робочому
місці, незважаючи на обдарованість.

Наше життя частково нагадувало
"Пролітаючи над гніздом зозулі",

частково "Пробудження"

і частково "Ігри розуму".

(Сміх)

Я четверта з п'яти дітей,
вихованих самотньою матір'ю

в суворому кварталі
Брукліна у Нью-Йорку.

Ми ніколи не мали будинку,
машини, пральної машини,

і більшу частину мого дитинства
ми не мали навіть телефону.

Тому я дуже прагнула

зрозуміти зв'язок між
успіхом в бізнесі та "Боксерами",

оскільки моє життя дуже просто
могло стати зовсім іншим.

Коли я познайомилася
з успішними бізнесменами

та дізналась про характерні риси
впливових лідерів,

я помітила дещо спільне.

Багатьом з них в ранньому віці
довелося стикнутися з труднощами:

від бідності, залишення батьками,

смерті одного з батьків ще молодим,

до нездатності навчатися,
алкоголізму та насильства.

Загальноприйнято вважати, що травми
призводять до страждання,

і основний акцент робився на
виникаючу в результаті дисфункцію.

Але під час вивчення дисфункції,
дані показали неочікуваний результат:

навіть найгірші обставини можуть
призвести до розвитку і перетворення.

Було відкрито вражаючий та
парадоксальний феномен,

який вчені називають
"посттравматичним розвитком".

В одному дослідженні, спрямованому
виміряти вплив невдач

на дітей з групи ризику,

посеред 698 дітей,

які пережили найжорстокіші та
найжахливіші умови,

третина, подорослішавши, вели здоровий,
успішний та продуктивний спосіб життя.

Незважаючи ні на що,
вони досягли успіху.

Третина.

Візьміть це резюме.

Батьки цієї дитини
віддали її на всиновлення.

Він не закінчив коледж.

Він часто змінював роботи,

жив рік в Індії,

і до того ж, страждає від дислексії.

Наймете ви такого кандидата?

Його ім'я - Стів Джобс.

Під час дослідження світових
найуспішніших підприємців,

виявилося, що непропорційна частина
страждає від дислексії.

У США

35% підприємців, які брали участь в
дослідженні, хворі на дислексію.

Дивовижно те, що підприємці,

які пережили посттравматичний розвиток,

зараз сприймають свою
нездатність до навчання

як бажану трудність,
яка дала їм перевагу,

зробивши їх уважнішими слухачами
і змусивши їх звертати увагу на дрібниці.

Вони не вважають, що стали тими,
ким вони зараз є, всупереч труднощам,

вони знають, що
досягли всього завдяки їм.

Вони сприймають травми і труднощі

як ключові елементи того, кими вони стали,

і знають, що без такого досвіду

могли б і не розвинути
необхідні силу та витримку,

щоб стати успішними.

Життя одного мого колеги
перевернулося з ніг на голову

через Китайську
культурну революцію 1966 року.

Коли йому було 13 років, його батьки
змушені були переїхати в село,

школи були закриті

і він залишився один в Пекіні,
піклуватися про себе самого до 16 років,

аж поки не отримав
роботу на швейній фабриці.

Але замість того, щоб змиритися з долею,

він пообіцяв собі продовжити
свою освіту в навчальному закладі.

Через 11 років, коли
політична ситуація змінилася,

він дізнався про вступний екзамен в
університет з великим конкурсом на місце.

В нього було три місяці,
щоб вивчити програму

середньої школи.

Отож, кожного дня, він приходив
додому з фабрики,

дрімав, вчився до 4 ранку і
знову повертався на роботу.

І так тривало кожного дня
впродовж трьох місяців.

Він досягнув свого, він досягнув успіху.

Його рішення навчатися було непохитним
і він ніколи не втрачав надію.

Сьогодні він має ступінь магістра,

а його дочки закінчили Корнелл і Гарвард.

"Боксерами" керує віра в те,

що єдина людина, яку можна
повністю контролювати - це ти сам.

Коли все йде не так,

"Боксери" запитують: "Що можна зробити
по-іншому, щоб досягти кращого результату"?

"Боксери" мають відчуття цілі,

яке не дозволяє їм здатися.

Якщо ти пережив бідність,
божевільного батька і декілька пограбувань,

ти подумаєш: "Бізнес --
це так складно"? --

(Сміх)

Справді?

Простіше простого. Я розберуся з цим".

(Сміх)

І це нагадує мені - гумор.

"Боксери" знають, що гумор
допомагає пережити важкі часи,

а сміх допомагає
подивитися на речі по-іншому.

І нарешті, відносини.

Люди, які борються з труднощами.
не роблять це самі.

На шляху

вони зустрічають людей, які
відкривають їх найкращі якості

і які інвестують в їх успіх.

Мати в житті когось, на кого можна
покластися, що б не трапилося,

є необхідним для подолання труднощів.

Мені пощастило.

Працюючи на першій після коледжу роботі,

я не мала машини і мене підвозила

жінка, яка працювала асистентом
президента компанії.

Вона бачила, як я працюю,

і надихала мене сконцентруватися
на моєму майбутньому,

а не повертатися в минуле.

На шляху я зустріла багато людей,

які висловили мені свою чесну думку,

дали пораду та наставили мене.

Ці люди не зважали на те,

що колись я працювала співаючою
офіціанткою, щоб заплатити за коледж.

(Сміх)

Наостанок поділюся з вами
цінною ідеєю.

Компанії, які підтримують різноманітність
та відсутність дискримінації,

зазвичай підтримують "Боксерів"

і перевершують своїх конкурентів.

Згідно з DiversityInc,

яка дослідила топ 50 компаній
на різноманітність,

ці компанії перевершили інших по
індексу S&P 500 на 25%.

Отож, повернемося до
мого початкового питання.

Кого ви виберете:

"Срібну ложку" чи "Боксера"?

Я кажу, виберіть недооціненого кандидата,

чия секретна зброя - пристрасть та ціль.

Найміть "Боксера".

(Оплески)