Василь Кандинський "Композиція VII", 1913

Василь Кандинський "Композиція VII", олія на полотні, 1913 (Державна Третьяковська галерея, Москва)

Мовці: д-р Бет Гарріс, д-р Юліана Крайнік, д-р Стівен Цукер.

http://smarthistory.org/Kandinsky-CompositionVII.html

(оптимістична музика фортепіано)

Ч.г.: Ми збираємося подивитися
на надзвичайно велику картину

російського художника Василя Кандинського,

який працював у Мюнхені у 1913 році.

Ця картина зараз у Москві.

Ж.г.: Це за рік до того, як
почалася Перша Світова війна.

Ч.г.:Точно. Вона називається
"Композиція VII".

Ж.г.: Кандинський фактично використав
багато дійсно абстрактних назв.

Він написав низку композицій.

Він написав безліч імпровізацій.

Ч.г.: Це своєрідна назва ...

Ж.г.:Яку він запозичив з музики.

Ч.г.: Так. Це є ...

Ч.г.:Справді, це ніби оркестрування.

Ж.г.: Це було оркестрування для нього.

Існують різноманітні речі, які
є важливими для Кандинського,

і одна з них це спосіб, яким колір

надійно поєднується з музикою
та іншими відчуттями.

Ми бачимо певні звуки та ми
чуємо певні кольори.

Ч.г.: Це майже (нерозбірливо) естетичний
досвід,чи не так?

Ж.г.: Так.

Ч.г.: Це своєрідне злиття.

Це своєрідне поєднання кольору та звуку,

кольору та форми.

Ж.г.: Я думаю тут були всі відчуття,

поєднання всіх відчуттів.

Ч.г.: Може бути.

Я думаю тут є різне сприйняття.

Ж.г.: Я думаю, схоже на
"цей суп на смак синій".

Ч.г.: Точно, або літера Б є жовтою.

Ж.г.: У мене є історія про це.

Коли мені було три роки я пішла до
лікаря, бо в мене боліло горло,

лікар сказав: "Як почувається
твоє горло?".

Я сказала: "Червоним".

Я пам'ятаю вигуки схвалення :"Червоним".

Я лише пам'ятаю, що воно
відчувалося на колір червоним.

Ч.г.: Саме так.

Ж.г.: Це був мій основний спосіб

виразити, як почувається моє горло.

Можливо є зв'язок між відчуттями,

і можливо є сенс ...

Я думаю Кандинський наче
говорить про це,

можливо не зовсім таким чином,

про те, що наш мозок ніби зруйнував це.

Потім ми виросли і
зрозуміли умовні знаки,

які все більше і більше відділялись
від цих своєрідних початкових з'єднань.

Ч.г.: Кандинський витратив
багато свого життя,

намагаючисьце все-таки
виправити. Правильно?

Ж.г.: Так.

Поглянемо знову на картину.

Я дивлюся на неї, а потім
відводжу погляд,

і потім дивлюся на неї знову,

та намагаюся зрозуміти її сенс.

Я вважаю, одна з речей, що
є складними щодо Кандинського,

це те, що я насправді не знаю,
що він робить більшість часу.

Потім, я намагаюся не думати про те,
як він багато робить,

а більше про те, як це виглядає

та, можливо, як це звучить.

Він називав свої картини
"Композиціями" або "Імпровізаціями".

Він був другом одного з найвеличніших
композиторів раннього модернізму,

віденського композитора Арнольда Шенберга.

Шенберг працював з атональними звуками

та атональними системами і композиціями.

Якщо ви послухаєте музик Шенберга
і подивитеся на картину Кандинського,

то я думаю це матиме більше сенсу.

Ч.г.: Я думаю може
трохи послухаємо?

Ж.г.: Я думаю так.

(легка оркестрова музика)

Ч.г.: Коли я слухаю Шенберга,

і коли я слухаю атональну музику,

я часто відчуваю, що це реальна
спроба надати форму звукові,

і дозволити йому якось
існувати у вигляді абстракції,

майже презентуючи самого себе.

Ж.г.: Угу (стверджувально)

Ч.г.: Я можу побачити
певний зв'язок між тим,

що деякі художники
цього періоду роблять,

особливо хтось як Кандинський.

Ж.г.: Я думаю відокремлення

уявлень від реального світу,

чи то звук і музика відобкремлюються
від текстової композиції,

чи то ...

Ч.г.: Але, музична композиція ...

той вид високої музики, яку зараз
називаємо класичною, часто є роз'єднаною.

Є приклади, звісно інколи
щось з Бетховена,

6-та симфонія імітуватиме
свого роду шторм.

Дужу часто тут немає прямої розповіді.

Тут своєрідна невід'ємна абстракція.

Ж.г.: У музиці.

Ч.г.: У музиці.

Коли ви дістаєтеся атональності,

більш свідомим є посилання
на звук самої музики,

майже на втілення музики.

Я бачу тут свого роду
більше поєднання

з цим підсвідомим абстрактним живописом.

Ж.г.: Мм-хмм.

Ч.г.: Але, я думаю, ви щойно згадали

справді важливу та реально
суттєву відмінність

між живописом та музикою,

де мистецтво завжди намагається
прикинутися тим, чим не є.

Музика, їй набагато зручніше
історично, я вважаю,

з її успадкованою абстракцією.

Ж.г.: Музика, вона так
специфічно змінює настрій,

і дозволяє вам ніби перебувати в
іншому просторі,

та викликає емоції.

Вона ніби переносить вас
до дуже особливого місця.

Прослуховуючи Шонберга, я
відчуваю себе дуже не затишно,

особливо мої вуха.

Це не є чимось приємним.

Я починаю відчувати себе
фізично нескомфортно.

Насправді мені це не дуже подобається,

але ідея частково у цьому.

Живопис, на тому етапі модернізму
на початку 20 століття,

намагається спричинити
своєріднй розпад.

Ч.г.: Так.

Ж.г.: Я думаю це дійсно
цікаве питання.

Я маю на увазі, як щодо
атональності чи дисонансу,

або у картинах Кандинського форми, що не
виглядають так очевидно гармонічними?

Ж.г.: Мм-хмм.

Ж.г.: Наприклад на цій картині,
де ці форми та лінії

рухаються у різних напрямках,

є відчуття ніби частинки вдаряються

і рухаються разом і певному
негармонічному напрямку.

Ч.г. Ніби порушення простору.

Ж.г. Чому модернізм

ніби просить про порушення
мелодії та гармонійності звуку ,

і бачить атональність як найбільш
ефективне представлення себе?

Ж.г.: Кандинський дійсно
намагається викликати

своє суб'єктивне сприйняття кольору

чи форми, чи будь-чого іншого,
на що він дивиться.

Він ніби створює цей суб'єктивний момент,

надаючи йому вигляд відверто не
характерного та не природного.

Мова не про те, щоб робити міст
схожим на справжній міст.

Йдеться про те, що ви відчуваєте,
коли переходите міст,

те, що це значить для вас.

Якщо подивитися на верх, я маю на
увазі, чи це лінія горизонту там зверху?

Я не знаю.

Що коли він є ...

є цим пейзажем?

З'ясувати, що щось є.

Я думаю, в цьому його суть.

Ч.г.: Це відчувається ніби
зображення

своєрідного конфлікту
самих форм. Чи не так?

Ж.г.: Мм-хмм.

Ч.г.: Я думаю ви маєте рацію.

Я вважаю, він ніби штовхає в
минуле наше бажання об'єднати

цей пейзаж, або натюрморт,
або якийсь образ,

навіть якщо він є абстрактним.

Начебто виходить ...

Він дуже успішний, я думаю, в тому,
щоб підштовхнути нас до іншої точки зору,

де ми фактично можемо серйозно
розглянути це поняття форми та кольору,

що починають конфліктувати між собою.

У певному сенсі вони
роблять абстракцію виправданною.

Ж.г.: Червоний проти жовтого,
блакитний із зеленим.

Ж.г.: Так.

Ч.г.: Так і в певному сенсі,

музика, яку ми щойно прослухали
робить те ж саме.

Сам термін "атональний" говорить про цей

своєрідний конфлікт між звуком.

Ж.г.: Щось у сучасному світі все ж таки,

як відчувається, не підходить одне одному.

Ч.г.: У цій частині.

Ж.г.: Так. Ж.г.: У класичній
музиці є розповідь.

Ж.г.: Так. Тут є розповідь

та розв'язка, хоч
і зруйнована.

Ч.г.: Так.

Ж.г.:Таке відчуття, що речі, які в
центрі, не тримаються, так?

Ч.г.: Так.

Ж.г.: Використовуючи Йетеса,

його "Речі розвалюються".

Ж.г.: Угу.

Ж.г.: Ніби у світі немає розповіді,

що пояснює це, надає сенсу,

що зображує позицію
людських істот у Всесвіті.

Ч.г.: Це так спокусливо потім сказати:

"Добре, це 1913 рік, Перша Світова
війна ось-ось розгориться ".

Ж.г.: Так.
Ж.г.:Так.

Ч.г.: Усі ці гравці тут.

Я думаю ми маємо бути дуже
обережними, роблячи це,

але тим не менш, світ справді був

ніби в момент кризи.

Ж.г.: Я думаю, ідея
апокаліпсису є неминучою тут.

Ми не говорили про це,

але якщо подивитися на картину,
відчувається ніби Кандинський шукає

ідеї апокаліпсису, що він шукає
як зруйнувати, а потім відновити,

що було дійсно спокусливою ідеєю
для художників того часу.

Ч.г.: Так.

Ж.г.: Ніби зруйнувати, що тут є.

Ж.г.: Що ж це?

Ж.г.: Щоб зробити щось нове,

ви повинні зруйнувати те,
що вже було тут.

Ч.г.: Крім того, поняття
тільки в цьому ...

Ж.г.:Стерти це все.

Ж.г.: Угу, стерти це все.

Ч.г.: Абсолютно. І створити утопію ...

Ж.г.: Так.

Ч.г.: ... щоб замінити це.

Ж.г.: Як на мене, то думаю,
що однією

з речей, що є справді дивовижними,

так це те, що було до
Першої Світової війни,

і що змінилося після
Першої Світової війни.

Я думаю тоді вони усвідомили.

Ж.г.: Стирати все це не дуже гарна ідея.

Ж.г.: Ні, бо це не обов'язково
піде на користь.

Ч.г.: Так, і зараз ми маємо технології,

що фактично дозволяють нам це зробити.

Ж.г.: Так.

Ч.г.: У нас є кулемети.

У нас є ... так.

Ж.г.: Дивіться, що сталося.

Люди покалічені та
страшенно понівечені,

і насправді це не так красиво.

Ж.г.: Люди не повертаються з війни.

Ж.г.: Ні.

Вони не мають образів, що дадуть
їм доступ до нових істин.

Вони ніби бачать, в сутності, якими
жахливими люди є одне для одного.

Я думаю, що картина була до цього.

Це своєрідна утопічна ідея про те,
що апокаліпсис принесе,

що він принесе деяку внутрішню правду.

Ч.г.: Тут є також релігійний ...

Ж.г.: Це духовний.

Ч.г.: Я маю на увазі, своєрідний
духовний аспект тут.

Ж.г.: Однозначно.
Ж.г.: Так.

Ж.г.: Кандинський написав " Про
духовне мистецтво" у 1911 році,

за два роки до того, як він
намалював цю картину.

Він виявляє багато зв'язків між кольором,
мистецтвом, вірою та духовністю,

маючи глибоку переконаність у чомусь.

Ж.г.: Для нього, сучасний світ
втратив цю духовність.

цю невинність, цей зв'язок з емоціями ...

Ж.г.: Угу.

Ж.г.: ... ніби з первинними емоціями,

і апокаліпсис може
повернути це людству, ...

Ж.г.: Мм-хмм, цілковито.

Ж.г.: ... те, що культура у
певному сенсі украла в нас.

Це дуже примітивна ідея.

Ж.г.: Мм-хмм.

Ж.г.: Я сприймаю цю ідею, кольори ...

Ж.г.: Рух.

Ж.г.: ... зв'язки з усім,

речі, що віддаляються одне
від одного та об'єднуються,

Я маю на увазі, це є ... ви знаєте.

Коли я дозволяю собі сприймати
кольори, лінії, форми

ніби як натяк на почуття,
смаки та запахи,

тоді, я вважаю, ця картина
справді приносить задоволення.

Ч.г.: Тут щось на зразок
неймовірної свободи,

яку ви використовуєте до
слова "експресіоніст" ,

це дуже відрізняється від пізнього
Кандинського. де речі стають

де речі у певному розумінні стають більш
систематизованими, та уточненими.

Тут є дивовижне відчуття винаходу.

Ж.г.: Це велика картина, тому мала
би створювати ефект присутності.

Ч.г.: Так.

Ж.г.: Можна тільки здогадуватися
в якій мірі

він намагався подати
нам свого роду грандіозну заяву.

Ч.г.: Це симфонія.

Ж.г.: Я думаю, що чим довше
я дивлюся на картину,

тим я можу більше її зрозуміти,

але мені справді важко
насолоджуватися нею.

Ч,г.: Це складна картина.

Ж.г.: Це складна картина.

ж.г.: Це складна картина.

Ж.г.:Я вважаю вона
задумувалась складною.

Можливо це ...

Ч.г.: Це складний момент.

Ж.г.: Цікаво, що вона досі складна.

Ж.г.: Дюшан і Уорхол,

минули ціле століття модернізму
та постмодернізму,

і досі є важким мистецтвом.

Ч.г.: Шенберг досі складний.

Ж.г.: Так, Шенберг досі складний.

Ч.г.: Так.

Ж.г.: Це говорить багато про що.

Ч.г.: Саме так.

Ж.г.: Але в цьому досі багато сили.

(оптимістична музика фортепіано)