Лаура Карстенсен: літні люди почуваються щасливішими

У 20-му столітті до нашої тривалості життя додалася така кількість років, як ніколи раніше, але чи залишається якість життя такою ж хорошою? Навдивовижу, так! На конференції TEDxWomen психолог Лаура Карстенсен презентує дослідження, яке демонструє, що стаючи старшими, люди стають щасливішими, більш задоволеними, і мають позитивніший погляд на світ.

Люди стали жити довше,

і суспільство стало сивішим.

Ми постійно чуємо про це.

Читаємо про це в газетах.

Дивимось про це по телебаченню.

Інколи мене тривожить:

ми чуємо про це так часто,

що почали сприймати довшу тривалість життя

з якоюсь самовпевненістю,

ба, навіть з безпечністю.

Але, без сумніву,

довша тривалість життя може,

і, впевнена, буде

покращувати якість життя

у будь-якому віці.

Щоб поглянути на це в перспективі,

зменшимо трохи масштаб.

У 20-му столітті

до середньої очікуваної тривалості життя

додалося більше років,

ніж за всі

минулі тисячоліття

людської еволюції.

За якийсь короткий відрізок часу

майже вдвічі збільшилась

тривалість нашого життя.

Тож, якщо вам коли-небудь здавалося,
що вас ці розмови про вік не стосуються,

не кусайте собі лікті.

Це новий тренд.

Показники репродуктивності знизилися

за той самий період,

поки очікувана тривалість життя зростала.

Отже піраміда,

яка завжди відображала розподіл
вікової змінної серед населення,

від великої кількості молоді внизу,

поступово звужуючись до тонкої верхівки
зі старшими людьми,

яким вдалося дожити до похилого віку,

змінює форму

на прямокутну.

Якщо ви належите до людей,

в яких мурашки по шкірі від статистики населення,

то від наведених даних мурашки у вас мають з'явитися.

Адже це означає,

що вперше в історії людського роду

більшість немовлят, народжених

у Розвинутому Світі,

мають нагоду

дожити до старості.

Як це сталося?

Генетично ми не сильно відрізняємося
від наших предків,

котрі жили 10 000 років тому.

Це зростання очікуваності тривалості життя

є визначним продуктом культури -

кристалізатором,

який поєднує науку і технології

зі значними змінами у поведінці,

які покращують здоров'я та добробут.

Через культурні зміни

наші предки

уникали ранньої смерті,

завдяки чому люди зараз можуть
проживати повне життя.

Існують проблеми, пов'язані зі старінням -

хвороби, бідність, втрата соціального статусу.

Нам залишається мало часу спочивати на лаврах.

Проте чим більше ми дізнаємося про старіння,

тим зрозумілішим стає,

що рух донизу піраміди

є докорінно неправильним.

Старіння вносить деякі значні покращення -

нагромадження знань, досвіду -

емоційні аспекти життя також покращуються.

Це так,

старші люди є щасливішими.

Вони щасливіші, ніж люди середнього віку,

і, безперечно, щасливіші, ніж молоді люди.

Одне за одним дослідження

приводять до того ж самого висновку.

Центр з контролю захворюваності
нещодавно провів опитування,

в якому респондентів просили просто відповісти,

чи вони відчували значний психологічний стрес

протягом минулого тижня.

Ствердно відповіли менше людей старшого віку,

аніж людей середнього

і молодшого віку.

Недавнє соцопитування,
проведене консалтинговою компанією Ґаллап,

запитало учасників,

скільки стресу, тривог та гніву

вони пережили за попередній день.

Стрес, тривога, гнів

зменшуються з віком.

Вчені соціальної галузі називають це
парадоксом старіння.

Зрештою, старіння це все-таки не легка справа.

Тому ми вирішили поставити різні типи питань,

щоб побачити, чи можна спростувати таке відкриття.

Ми спитали, чи можливо таке,

що теперішні покоління старших людей

є і завжди були

найкращими поколіннями.

І тому молоді люди сьогодення

в більшості не зможуть відчувати ці покращення,

по мірі того, як дорослішатимуть.

Ми запитали,

можливо, старші люди просто намагаються
додати позитивних нот

у сповнене депресій існування.

(Сміх)

Але чим більше ми намагалися відкинути це відкриття,

тим більш очевидним ставало,

що йому варто вірити.

Багато років тому, ми з колегами працювали над дослідженням,

в якому ми спостерігали за певною групою людей протягом 10-річного періоду.

На початку вибірка складалась з учасників
віком від 18 до 94 років.

Ми вивчали, як змінювався їх емоційний досвід

по мірі того, як вони ставали старшими.

Наші учасники носили електроні приймачі

протягом тижня усі одночасно,

і ми записували їхній стан вдень та вночі
в довільні моменти.

І кожного разу, як ми записували їх,

ми просили їх відповісти на декілька запитань:

на шкалі від 1 до 7, наскільки ви зараз щасливі?

Наскільки ви зараз сумні?

Наскільки ви розчаровані?

Таким чином ми змогли отримати картину,

що відображала їхні емоції та відчуття,
які вони переживали

у повсякденному житті.

Спираючись на це дослідження

окремих осіб,

ми виявили, що не лише одне певне покоління

почувається краще, ніж інші,

але й ті самі індивіди у різні проміжки часу

звітували про те, що переживають кращий,

позитивніший досвід.

Ви бачите цей плавний спад

у дуже похилому віці.

І він є, цей плавний спад.

Але за жодних умов він не повертається

до рівнів, які ми спостерігаємо

в старшому підлітковому віці.

Звісно, буде надто спрощено

сказати, що старші люди "щасливі".

У нашому дослідженні, вони є більш позитивними,

але також, подібно до молодих людей,

вони переживають змішані емоції -

сум і водночас щастя;

маю на увазі, сльози в очах,

коли ви посміхаєтеся другові.

Інше дослідження показало,

що старші люди дають раду суму

легше.

Вони легше сприймають сум, аніж молоді люди.

Ми припускаємо, що це може допомогти пояснити,

чому старші люди є кращими, ніж молодь

у вирішенні емоційно-насичених конфліктів та суперечок.

Старші люди можуть сприймати несправедливість

зі співчуттям,

а не з безнадією.

Так як усі речі є рівноцінними,

старші люди спрямовують свої когнітивні ресурси,

такі як увага та пам'ять,

радше на позитивну, ніж негативну інформацію.

Коли ми показуємо людям старшого, середнього
та молодшого віку різні зображення,

такі, які ви зараз бачите на екрані,

і пізніше просимо їх

згадати усі зображення, які вони зможуть згадати,

саме старші люди, а не молодші,

пам'ятають більше позитивних зображень,

ніж негативних.

Ми попросили старших та молодших людей

подивитися на обличчя під час дослідження
у лабораторії.

Деякі обличчя були насуплені, деякі усміхнуті.

Старші люди дивилися на усміхнуті обличчя

і відверталися від насуплених, злих облич.

У повсякденному житті

це трансформується у більшу насолоду

та задоволення.

Але як вчені соціальної галузі
ми продовжуємо запитувати себе

про можливі альтернативи.

Ми припустили, що старші люди

переживають більш позитивні емоції,

тому що вони когнітивно слабші.

(Сміх)

Ми подумали,що, можливо,

позитивні емоції просто легші до переживання,
ніж негативні,

і тому ми перемикаємося на позитивні емоції.

Можливо, нейроцентри нашого мозку

слабнуть настільки,

що ми нездатні більше переживати негативні емоції.

Але справа не в цьому.

Найбільш ментально сильні люди старшого віку -

ті, хто демонструють найвищий показник позитивності.

І в ситуаціях, коли це дійсно має значення,

старші люди все ж таки обробляють
негативну інформацію,

так само як і позитивну.

Як таке може бути?

У нашому дослідженні

ми виявили, що такі зміни

принципово базуються

на виключно людській здатності відслідковувати час -

не просто час на годиннику або календарний час,

а життєвий час.

Якщо існує парадокс старіння,

то визнання того, що ми не будемо жити вічно,

міняє наш погляд на життя

у позитивний спосіб.

Коли часові горизонти є довгими та туманними,

якими зазвичай їх бачать в молодості,

люди постійно готуються,

намагаються ввібрати усю інформацію,
яку тільки зможуть,

ризикують, досліджують.

Ми можемо проводити час з людьми,
які нам навіть не подобаються,

тому що це чимось цікаво.

Ми можемо дізнатися щось несподіване.

(Сміх)

Ми ходимо на побачення всліпу.

(Сміх)

Знаєте, зрештою,

якщо це не спрацює, завжди залишається завтра.

Люди, яким за 50,

не ходять на побачення всліпу.

(Сміх)

З віком

наші часові горизонти стають вужчими,

і наші цілі змінюються.

Коли ми визнаємо, що нам не належить весь час у світі,

ми чіткіше бачимо свої пріоритети.

Ми менше звертаємо увагу на тривіальні речі.

Ми смакуємо життя.

Ми більш вдячні,

більш відкриті до примирення.

Ми інвестуємо в емоційно важливіші частини життя,

і життя стає кращим,

тож ми почуваємося щодень щасливішими.

Але ця сама зміна поглядів

знижує нашу толерантність

до несправедливості.

До 2015 року

у Сполучених Штатах буде більше людей

віком понад 60,

аніж людей, молодших 15 років.

Що станеться з суспільствами,

в яких частка людей старшого віку переважає?

Цифри не визначать

результат.

Його визначить культура.

Якщо ми будемо інвестувати в науку та технології,

і знаходити рішення для реальних проблем,

з якими стикаються люди старшого віку,

і використовувати з вигодою

саме ці сильні сторони

старших людей,

тоді додаткові роки життя

можуть докорінно покращити якість життя

в будь-якому віці.

Суспільства з мільйонами

талановитих, емоційно стабільних громадян,

здоровіших та краще освічених,

ніж будь-які попередні покоління,

озброєні знаннями

про практичні сторони життя,

мотивовані

вирішувати важливі питання,

можуть бути кращими суспільствами,

за всі, які ми коли-небудь знали.

Мій батько, якому 92 роки,

любить казати:

"Давайте припинимо говорити тільки про те,

як врятувати старих,

і почнемо говорити про те,

як посприяти тому, щоб вони врятували нас всіх".

Дякую

(Оплески)