Науковий підхід до паранормального

Що полювало на Керрі Поппі? Це був привид чи щось гірше? В цій промові журналіст, яка проводить розслідування, розповідає про те, як вона стикнулася із жахливими відчуттями, про які ви захочете попередити своїх друзів, та пояснить, чому потрібно, щоб наука мала справу з паранормальною активністю.

8 років тому мене переслідував злий дух.

В той час мені було 25 років,

я жила в маленькому будиночку
позаду чийогось іншого будинку

в Лос-Анджелесі.

То був будинок для гостей,
запущений будинок,

за ним не дбали вже довгий час.

Одного вечора я сиділа там

і мені стало дійсно моторошно,

це ніби відчуття,
що за вами спостерігають.

Але там нікого не було
окрім моїх двох собак,

вони просто кусали на собі блохи.

Я озирнулась навколо. Нікого не було.

Я подумала, окей,
це просто моя уява.

Та відчуття ставали сильнішими,

і я почала відчувати тиск
в грудях,

як те відчуття, коли
отримуєш погані новини.

Воно занурювалось глибше
і глибше

і майже почало боліти.

За той тиждень
ці відчуття стали лише гіршими,

і я почала переконуватись,
що там, щось

з мого маленького гостьового будиночку
полює на мене.

Я почала чути ці звуки,

це "уууу", ніби шепіт,
ніби хтось проходить повз мене.

Я зателефонувала подрузі Клер та сказала:

"Знаю, це може звучати дико,

але, хмм...

Я думаю, що в моєму будинку привид,
і я маю здихатись його."

Вона сказала -- вона людина
широких поглядів -- вона сказала,

"Я не думаю, що ти збожеволіла.

Я думаю, тобі просто варто зробити
ритуал очищення."

(Сміх)

"Візьми трохи шавлію і спали його,

і скажи йому йти геть."

Я сказала: "ОК"
я сходила і купила шавлій.

Я ніколи не робила такого,
але я підпалила шавлій,

помахала ним і сказала: "Йди геть!
Це мій будинок! Тут живу я.

Ти тут не живеш."

Та відчуття лишились.
Нічого не покращилось.

А потім я почала міркувати,

Окей, можливо, воно просто сміється
наді мною,

бо він не залишив мене,

ймовірно, я виглядала безсилою,
невиразною істотою,

яка не може змусити це піти геть.

Тож кожного дня я приходила додому,

і, народ, я почувала себе так погано,
--хочу сказати, мені смішно зараз--

але я сиділа на ліжку і плакала кожної
ночі.

Відчуття в грудях
ставало все важчим.

Це був фізичний біль.

Я навіть ходила до психолога

і намагалась змусити її
виписати мені ліки,

але вона відмовилась, бо у мене
немає шизофренії. Ну, гаразд.

(Сміх)

Тож врешті я зайшла в інтернет
і вбила в гуглі "полювання на привидів."

Я зайшла на цей форум
мисливців за привидами.

Але це був особливий тип мисливців
за привидами --

вони були скептиками.

Вони вірили, що всі випадки з привидами,
які вони досі досліджували,

можна пояснити наукою.

Це було ніби: "Гаразд, розумники,
ось це відбувається зараз зі мною,

і якщо у вас є для мене пояснення,
я б хотіла почути його."

Один із них сказав: "Окей.

Чи ви чули про отруєння
окисом вуглецю?"

Я сказала: "Так,

це ніби отруєння газом?"

Отруєння окисом вуглецю відбувається,
коли газ витікає

і просочується в будинок.

Я глянула далі, і симптоми отруєння
оксидом вуглецю включають в себе

тиск в грудях,

слухові галюцинації -- свист --

і незрозуміле відчуття жаху.

Тож того вечора я зателефонувала
в газову компанію.

Я сказала: "Мені терміново потрібно,
щоб ви приїхали.

Я не хочу розповідати вам все повністю
та мені потрібно, щоб ви приїхали."

(Сміх)

Вони виїхали. Я сказала:
"Я підозрюю що у мене витік газу."

Вони вийняли свій детектор оксиду
вуглецю,

і той чоловік сказав:

"Дійсно чудово, що ви нам сьогодні
подзвонили,

бо ви могли б скоро померти."

37% американців вірять у будинки
з привидами,

і мені цікаво, скільки з них знаходились
в такому,

і скільки з них були в небезпеці.

Тож ця історія з полюванням
привела мене до моєї роботи.

Я розслідую, але розслідую
в двох напрямках:

я займаюсь журналістськими
розслідуваннями

і я також розслідую
заяви про паранормальне

та заяви про духовне.

Це означає кілька речей.

Іноді це означає, що я прикидаюся,
що мені потрібен екзорцист,

то ж я можу -- так, саме так! --
я можу піти до екзорциста

і побачити, чи використовує він хитрощі
чи психологічні трюки,

щоб переконати когось,
що вони одержимі.

Іноді це означає, що я заходжу
під прикриттям у маргінальну групу,

про що я докладаю у подкасті, у якості
співведучої.

Я провели більше, ніж 70 розслідувань
із моїм співведучим Росом.

Я б хотіла сказати вам, що 9 разів
із десяти наука виграє,

рятує ситуацію, і все пояснено.

Це не правда.

Правда в тому, що 10 із 10 разів
наука виграє, рятує ситуацію.

(Оплески)

Але це не означає, що не існує
такої речі як таємниця.

Звичайно, існують таємниці,
але таємниця - це таємниця.

Це не привид.

Зараз я вважаю, що існує
два типи правди,

щоб це зрозуміти, мені знадобився час,
але я вважаю, що це правда,

тож почуйте мене.

Я вважаю, що існує зовнішня правда
й існує внутрішня правда.

Якщо ви скажете мені:

"Існувала людина на ім'я Ісус,"

це буде зовнішня правда, чи не так?

Ми можемо піти й глянути
на історичний запис.

Ми можемо визначити,
чи це правда.

Я б сказала,
це видається правдою.

Якщо ви скажете: "Ісус воскрес з мертвих,"
то це хитріше.

(Сміх)

Я б сказала, що це претензія на
зовнішню правду,

бо він або повстав з мертвих
фізично або ні.

Я не збираюся вдаватися
до того, чи він повстав чи ні,

та я б сказала,
що це заява на зовнішню правду.

Це або сталось, або не сталось.

Та якщо ви говорите: "Мені все одно,
чи повстав він з мертвих.

Це є для мене символічно важливим,

і ця метафора така змістовна,
така спрямована на мене,

що я не збираюсь
вас переконувати в цьому,"

тоді ви рухаєтесь від зовнішньої
правди до внутрішньої,

від науки до мистецтва.

Я вважаю, що у нас є схильність
не розрізняти цього,

намагатися перемістити нашу внутрішню
правду до зовнішньої,

або не бути чесними по відношенню
один до одного щодо цього,

і коли люди розповідають вам
їх внутрішню правду,

змушувати їх захищати її
за стандартами зовнішньої правди.

Тож тут я говорю про зовнішню правду,
про об'єктивні речі.

І в моєму будинку з привидами
існувала об'єктивна реальність, хіба ні?

Коли я сказала вам про витік газу,

то підозрюю, що одна людина
скаже:

"Я досі думаю, що там також був привид" --

(Сміх)

оскільки доки ми маємо наукові пояснення,

ми знаємо, що там немає привида.

Ми використовуємо ці речі,
як заміну тому, що ми не можемо пояснити.

Ми не віримо в них, через докази:

ми віримо в них через
відсутність доказів.

В Лос-Анджелесі є група
під назвою

Незалежна Група Дослідників,
чи НГД,

вони роблять прекрасну роботу.

Вони дають 10000$ призу

тому, хто зможе показати
згідно наукових вимог,

що у них є паранормальна здібність.

Ніхто цього ще не зробив,

та у них була пара людей,
які заявляли, що вони ясновидці,

що означає, що вони можуть чути голоси
від невідомого

чи можуть читати думки.

У них була людина,
котра була дуже щирою

і вірила, що дійсно може читати думки.

Тож вони провели з ним тест,
саме так все завжди і проходить.

Група говорить: "Окей, у нас є протокол,

ми маємо науково перевірити його.

Ви згодні з цим?"

Людина погоджується. Вони тестують це.

Дуже важливо, щоб обидві сторони
погодились.

Вони зробили це, перевірили його.

Вони сказали: "Ок, знаєш що?

Ти не зміг прочитати, що думає
Ліза.

Все співпадало випадково.

Виходить, що у тебе немає здібностей."

Це дало їм можливість

сісти поруч ним і провести
складну дискусію,

яка в основному зводилася до:

"Ми знаємо, що ти був щирий,
і це означає, що

ти таки чув дещо у себе в голові."

І цей хлопець мав прийняти дуже
складне,

але дійсно життєвоважливе рішення
про те, чи отримувати допомогу.

Ми, власне, допомагаємо людям
осягнути ці зв'язки,

що, можливо, видавалися,
потойбічними,

щоб втягнути нас в реальність
і, можливо, змінити наші життя на краще.

З іншої сторони, можливо, одного разу
це виявиться правдою.

Можливо, ми побачимо,
що існують привиди,

збожеволіти можна,
це було б так класно!

Кожного разу, коли я займаюсь
якимось розслідуванням,

то досі хвилююсь,

а я вже провела таких 75,

і присягаюсь, що на 76-му я скажу:
"Ось воно!"

(Оплески)

Можливо, я безнадійно оптимістична,
та сподіваюсь, що не втрачу цю надію,

я пропоную вам ставитися идо цього
так само,

коли люди діляться з вами своєю
зовнішньою правдою.

Коли йде мова про те, що можна перевірити,

поважайте їх і задавайте
нормальні запитання.

Киньте виклик і погляньте,
як ви зможете разом проаналізувати це,

бо існує думка, що без поваги
до віри

ви все ж зможете кинути їй виклик,
але це неправда.

Коли ви відкриваєте замок,
коли ви перевіряєте твердження,

ми кажемо, гаразд, я поважаю тебе,
я слухаю те, що ти говориш,

і збираюсь це з тобою перевірити.

У нас всіх був цей досвід,
коли ви комусь розповідали щось,

і вони ніби: "Ох, це дійсно цікаво, так,"

та ви знаєте, що вам не вірять.

Але коли хтось каже: "Дійсно? Ну-ну.

Звучить трохи поверхово для мене,
та я слухаю,"

то ви врешті будете знати,
що вам довіряють та приймають.

І саме такої поведінки ми повинні
дотримуватись із такими заявами.

Це означає показати вам,
що вам небайдуже, що вони говорять.

Ось це повага.

Звичайно, більшість цих пошуків
ні до чого не приводили,

але саме так працює наука.

Ліки від раку ще не винайдені,

проте ми не припиняємо пошуків

з двох причин.

Перша причина: має значення відповідь.

Чи ми шукаємо життя після смерті,
чи паранормальне, чи ліки від раку,

це все зводиться до одного питання:

Як довго ми будемо тут?

І причина номер два - оскільки
ми шукаємо правди,

то відкритий погляд на світ,

бажання бути неправими
та змінити весь свій світогляд -

це вражаюче.

Я досі хвилююсь кожного разу
коли чую про історії з привидми.

Я досі вважаю, що кожна група,
до якої я приєднуюсь може бути правою,

та сподіваюсь ніколи не втратити
цю надію.

Давайте всі сподіватися не втрачати
цю надію,

бо пошуки того, що за межами досяжності,

допомагає зрозуміти те, що в межах
досяжності.

До того ж, будь ласка, тримайте вдома
детектор окису вуглецю.

Дякую вам.

(Оплески)