День із життя монгольської королеви - Анна Ф. Броудбридж

Переглянути повну версію уроку можна за посиланням: https://ed.ted.com/lessons/a-day-in-the-life-of-a-mongolian-queen-anne-f-broadbridge

Поки над кочівним містом на 10 тисяч юрт світає, королева Боракчін готує своє королівство до переселення на їхні літні поля. Поки її чоловік, внук Чингісхана, здійснює набіги, вона поєднує обов'язки, організовуючи стада, сім'ї та тисячне місто. Анна Ф. Броудбридж розповідає про день із життя монгольської королеви.

Урок - Анна Ф. Броудбридж, режисура - Ельс Декалюве.

Коли світанок прозирає
над кочівним містом на 10 тисяч юрт,

королева Боракчін саме готова прокинутись.

Блудний баранчик прослизнув
повз її слуг та охорони

та увірвався в її юрту,

де вискочив на її ліжко
і заблеяв їй на вухо.

Хоча вона могутня хатун Золотої Орди,

гігантського королівства
в Монгольській імперії,

Боракчін мала практичний підхід до влади.

Вона було одружена з ханом Бату,

безстрашним внуком самого Чингісхана,

ще з 15 років,

і поки її чоловік здійснює набіги,

вона вдома виконує обов'язки
перед громадою, сім'єю та імперією.

Це робить її ватажком
та погоничем тисячного міста.

Двічі на рік місто під її контролем
кочує між двома сезонними поселеннями.

Це забезпечує їх водою
та соковитою травою влітку,

а також захищає від суворих вітрів узимку.

Вся операція потребує
тижнів точного планування,

зв'язку з іншими таборами під її
керівництвом, стратегічних делегацій

та терпіння, аби рухатись
зі швидкістю неспішних тварин.

Сьогодні день переселення

і вона має переправити свою
прислугу, командирів, рабів та тварин

на літо вверх по річці Волзі.

Коли Боракчін виходить на вулицю,

її зустрічає гамір,

її непроханий гість бігає
колами навколо її слуг.

Вони намагаються обережно
розмістити її речі на возі.

Боракчін наказує їм взяти
ситуацію під контроль,

але тільки вона достатньо моторна,
аби зловити блукача.

Далі вона наглядає за прислугою,
яка складає її юрту

та вантажить на віз.

Аби його тягнути, потрібно 20 биків,

і Боракчін сама буде управляти возом.

Далі Боракчін та її пухнастий друг
зустрічаються з охороною.

Вона велить їм особливо уважно наглядати
за юртою для зустрічей її чоловіка

та переносним троном.

Вони також будуть супроводжувати табір,

тому вона каже їм,
як убезпечити шлях та охороняти її саму,

а також як наглядати за тваринами.

Але коли баранчик виривається
та біжить в поле,

вартовим ледве вдається його зловити,

тому що він постійно зникає
серед натовпу, який складає юрти.

Роздратована, Боракчін
сама їде на посовиська.

Коли вона туди прибуває,

вона помічає капосного баранчика,
який кружляє поміж стадом.

Коли вона наздоганяє його,

він горнеться до своєї матері-вівці.

Вона вагітна і видно, що їй боляче.

Боракчін відразу розуміє,
що про ягніння вівці всі забули

в розпалі переселення.

Немає часу, аби шукати вівчара,

тому Боракчін закочує рукави,
змащує руки жиром

та допомагає вівці збільшити
їхню орду на двох новеньких членів.

Залишаючи ягнят та їхню матір,

Боракчін мчить назад у табір.

Пакування вже на завершальному етапі,

а вози вибудовуються в лінію.

На чолі довгої процесії стає королева

та дві сотні возів з її скарбами.

Далі їдуть молодші дружини та прислуга,

далі наложниці,

і це тільки табір Боракчін.

Далі слідує інший королівський табір

на чолі з іншою старшою дружиною,

а далі ще два табори,
які теж ведуть дружини.

Боракчін тижнями вела
з ними перемовини, аби переконатись,

що виїзд пройде гладко та впорядковано.

Але це лише королівська частина лінії —

за ними прямує решта населення,

куди входять жерці
з переносними каплицями та мечетями,

сім'ї, торговці та вівчарі.

Нарешті Боракчін сідає на свого воза.

Їм знадобляться тижні,
аби дістатись до місця,

але під час їхньої подорожі

вона за всіма слідкуватиме:

як за своїми дітьми,
так і за іншими важливими людьми,

а також і за блудним
баранчиком у кінці процесії.