9 життєвих уроків від альпінізму Метью Чайлда

У цій промові на конференції TED University 2009, досвідчений альпініст Метью Чайлд ділиться дев'ятьма правилами альпінізму, які стануть у пригоді і на рівні моря.

Усе досить просто - ці дев'ять правил

я відкрив після 35 років занять альпінізмом.

Більшість із них досить звичайні.

Номер один: Не здаватися -

правильний шлях до успіху.

Але насправді досить часто наш дух

здається набагато раніше, ніж наше тіло.

Так що - тримайтеся

і ви дійдете до несподіваних рішень.

Номер два: Не вагатися.

Це підйом на складність, на плато під назвою Луги Туолумне

у національному парку Йосеміті.

Під час такого сходження немає гострих кутів -

ви підіймаєтеся по маленьких валунах і уступах у скелі.

Найсильніше зчеплення тоді, коли ви уперше торкаєтеся скелі

рукою або ступнею.

А далі ви просто падаєте вниз.

Так що імпульс - це прекрасно. Не зупиняйтеся.

Правило номер три: Плануйте.

Підйом під назвою Оголене Лезо знаходиться

в каньйоні Ельдорадо, неподалік від Боулдера.

Альпініст перебуває на останньому відрізку маршруту.

Якраз там, де я зірвався.

Він уже піднявся більш ніж на 300 метрів,

і все найскладніше уже позаду.

Однак ви часто

хочете все продумати наперед:

"Як я пройду найскладнішу частину? Як я її витримаю?"

А потім ...

Потім ви доходите до останньої точки. Це просто.

І зриваєтеся. Не робіть цього.

Плани потрібні, щоб досягнути вершини.

Але пам'ятайте і про кожен окремий крок,

який вам доведеться зробити.

Це сходження називається Шлях через перевал,

на скелі Купол Півіяк, у Йосеміті.

Цікаво, що підйом не надто складний.

Але якщо ви йдете першим,

і на найскладнішій ділянці подивитеся на 30 метрів униз,

ви побачите пологі гірські плити.

А це означає, що треба зосередитись.

Краще не зупинятися на середині дороги

як Кубла Хан у поемі Колріджа.

Слід іти далі.

Правило номер п'ять: Умійте відпочивати.

Неймовірно, але найкращі альпіністи

навіть у найекстремальніших ситуаціях

вміють зайняти таке положення,

у якому зможуть відпочити,

перегрупуватися, заспокоїтися, зібратися

і продовжити підйом.

А це скельна башта Нідлз, знову Каліфорнія.

Страх дуже дратує, тому що

він не дає зосередитися на тому, що ви робите.

Ви думаєте лише про наслідки

можливої невдачі,

але кожен наступний крок

вимагає повного зосередження

усіх ваших думок і сил.

Однією із особливостей альпінізму є те, що люди

здебільшого вибирають очевидний шлях - іти напряму.

Це Башта Диявола у Вайомінгу,

базальтове утворення у вигляді колони,

яке багатьом знайоме із фільму "Близькі контакти третього роду".

Професійні альпіністи

чіпляються за неї руками і ногами,

і починають дертися.

Але тріщини надто малі і ноги в них просто не входять,

тому єдина можливість піднятися - це хапатися

пальцями за тріщини,

і за допомогою сили спротиву

штовхати себе догори.

Правило номер вісім: Сила не завжди означає успіх.

Впродовж 35 років я працюю інструктором з альпінізму,

у тому числі на скеледромах.

Ця робота дала мені велику науку:

чоловіки завжди намагаються підтягуватися.

Початківці борсаються, борсаються, поки

вилізуть на 4 з половиною метри.

Це в середньому 15 ривків.

І все - їх сили вичерпані.

Жінки роблять правильніше,

бо в них немає і думки про те,

що вони зможуть зробити сотню підтягувань.

Вони думають, як перенести свою вагу на ноги,

і це нормально. Адже ноги носять нас увесь день.

Тому баланс дуже важливий,

як і перенесення ваги на ноги,

які мають найсильніші м'язи.

І, звісно, правило номер дев'ять.

Я прийшов до нього тоді,

коли зовсім неочікувано впав,

пролетів близько 12 метрів і зламав ребро.

Коли ти усвідомлюєш, що це ось-ось відбудеться,

слід подумати, як правильно впасти -

це життєво важливо,

як не поранитися;

як правильно вхопитися за мотузку,

або - якщо ви піднімаєтеся без мотузки -

як падати туди, де ви зможете контролювати падіння.

Тому не тримайтеся до упаду.

Дуже дякую.

(Оплески)