-
Припустимо, що ви - власник певних
авторських матеріалів -
-
можливо, це фільм, можливо - якась
музика -
-
і ви помічаєте, що якийсь сайт, що
працює
-
за межами Сполучених Штатів,
на вашу думку,
-
відповідно до законодавства США порушує
ваше авторське право.
-
Ви стверджуєте, що цей сайт, про який
ідеться, здійснює протиправні вчинки,
-
відповідно до стандартів США. Проблема в
тому, що ви нічого не можете зробити -
-
він працює за межами США і їхніх законів.
-
Навіть якщо ви звернетеся до уряду, навіть
якщо уряд захоче щось з цим зробити,
-
він справді не зможе. Тому що, знову ж
таки, це поза межами юрисдикції США.
-
Мета АПОП (Акт про Припинення Онлайн
Піратства) - і це
-
досить шляхетно - надати таким добродіям
можливість зупинити це.
-
Проблема в тому - ми побачимо, що це
досить велика проблема, -
-
що, таким чином, вони отримують набагато
більше, ніж просто можливість зупинити
-
незаконну діяльність; це, по суті, дає їм
змогу продовжувати таке собі полювання
-
на відьом, на кожного, хто виявляє будь-які
ознаки подібної діяльності.
-
Це не стосується лише іноземних сайтів.
-
Запишемо це. Отже, АПОП розшифровується
як:
-
Акт про Припинення Онлайн Піратства -
-
це звучить досить обгрунтовано -
-
і це варіант документу, запропонованого
нижньою палатою Конгресу США.
-
Ще один документ, запропонований
Сенатом, дещо відрізняється,
-
але має схожу мету і це ЗЗМЗ (Закон про
Запобігання Мережевим Загрозам).
-
Яка його суть: якщо неможливо
відслідкувати основний сайт,
-
можливо, можна відслідкувати якийсь сайт,
підпорякований йому.
-
І такий, що функціонував би на території
Сполучених Штатів.
-
Отже, цей поза межами, а цей у
Сполучених Штатах.
-
Допомогти у цьому можуть пошукові сервіси.
-
Пошукові сервіси, такі як Google або Bing.
-
Вони перенаправлять на цей сайт. Або
рекламна мережа -
-
сайти, що дозволяють цьому сайту розміщати
рекламу і отримувати прибуток від неї,
-
що йде на користь от цьому сайту.
-
Або платіжні системи як PayPal
-
чи системи роботи з кредитними картками,
використовувані сайтом для отримання прибутку.
-
Та найважливіше - доменний сервіс,
-
що асоціює доменне ім’я цього сайту з
певним сервером.
-
Не буду заглиблюватися у технічні нюанси,
але коли ви вводите
-
щось на кшталт www.shady.foreign,
-
але, знову ж таки, це сайт може бути
-
ані тіньовим, ані іноземним,
-
та коли ви вводите щось подібне,
-
сервери у Сполучених Штатах відшуковують
сервери, що,
-
можливо, функціонують поза їх межами -
а саме: знаходять відповідність введеного
-
тексту номеру, що вказує на це веб-сайт, на
його сервер.
-
Від усього цього у Сполучених Штатах
-
цей сайт певною мірою залежить.
-
Оце і є суть АПОП, він дає змогу тим,
-
хто прагне захистити свої авторські
права,
-
у судовому порядку висувати претензії до
оцих добродіїв,
-
що, у свою чергу, змушує їх негайно
припинити
-
будь-які зв’язки з нелегальним сайтом,
або тим, який вони вважається нелегальним.
-
Така політика може видатися дуже
продуманою, але
-
насправді це щось типу "спочатку зробили,
а тоді подумали".
-
Працює це так: ви висуваєте обвинувачення,
поки ці хлопці
-
якимось чином не почнуть доводити свою
невинність, а вони,
-
можливо навіть перебувають не поза межами
Сполучених Штатів, а у них.
-
Та і сайт може бути легальним чи
вважатися
-
легальним на території США.
-
Як тільки висунуто обвинувачення: чи то
подано в суд,
-
чи надіслано листа з повідомленням, оці
посередники мають зупинити роботу сайту.
-
Можете уявити: роботу сайту зупинено -
-
те, чим він займається - що б це не було,
легальне чи ні,
-
негайно знищується, особливо,
-
якщо це пошукові чи платіжні сервіси.
-
Якщо скарг нема, оці хлопці починають
протистояння за законом.
-
Отож, якщо вони не скаржаться,
-
у них у самих почнуться проблеми.
-
Насправді це дуже нездорова
ситуація, якщо порозмислити.
-
Часом думається: ну добре,
-
можливо, ми якось обійдемо цю проблему.
-
Та страшно стає, коли вдуматися в суть
закону,
-
в його формулювання.
-
Лякає не стільки назва чи мета,
-
скільки саме формулювання. Маю на увазі
те, як він прописаний.
-
Абсолютно ясно, що на меті він має
значно більше,
-
ніж запобігання сайтам, що продають
неліцензовані ліки чи
-
надають змогу завантажувати фільми,
відео, музику
-
без дозволу їх власників.
-
Коли вчитатися, стає зрозуміло, що
вони хочуть заборонити
-
все, що якоюсь мірою
-
цього стосується.
-
Все це видно у тексті. Стаття 1.0.3
АПОП.
-
От як вони визначають сайт, що
займається зазіханням на власність США.
-
Отже, сайт вважається таким, що зазіхає
на власність США, якщо -
-
оце, як ви вже знаєте, у Сполучених Штатах
застосовується -
-
от цікаво: він "створений чи
використовується
-
з конкретно визначеною метою та
-
погоджує з оператором процес
-
подажу товарів чи послуг, під час чого
-
може сприяти чи самостійно вчиняти -
от тут цікаво -
-
сприяти чи самостійно вчиняти
правопорушення.
-
От вони, ці правопорушення.
-
Продаєш те, що не можеш продавати -
-
завдаєш шкоду праву власності
інших.
-
Оце "сприяти чи самостійно вчиняти"
видається досить невинним, аж поки
-
не замислишся над тим,
що саме тут мається на увазі.
-
Припустимо, я маю сайт, як от цей:
Академія Хана.
-
Скажімо, хтось пише повідомлення на
Академії Хана
-
і вже звідси посилається на сайт,
що насправді є незаконним,
-
тіньовим - на нього посилаються
тут у повідомленні.
-
То що, я сприяю, Академія Хана сприяє чи
самостійно вчиняє порушення?
-
А з такої позиції Академія Хана і буде
-
розцінюватися як сайт, що зазіхає на
власність США.
-
А є ж набагато більші ресурси,
ніж Академія Хана,
-
яким можна висунути такі ж претензії:
YouTube, чи Vimeo, чи будь-який інший сайт
-
Та навіть сайт новин, де можна
залишати коментарі,
-
зображення, як от Flickr.
-
Вони, можливо, отримують якісь
скарги від правовласників,
-
але тепер увесь сайт, якщо брати за основу
це визначення - сайт повністю
-
можна розцінювати як такий, що
зазіхає на власність США.
-
Відповідно до визначення, таким може бути
YouTube -
-
таким, що сприяє або сам порушує.
-
Академія Хана, будь-який сайт новин.
-
І Vimeo також.
-
І сайти обміну фото.
-
Люди візьмуть фото, на яке не мають
авторського права,
-
завантажать на сайт і все - під приводом
того,
-
що він нібито щось порушив,
-
можна повністю закрити цей
нелегальний сайт;
-
можна буде заблокувати такі сайти як
YouTube, чи Vimeo,
-
чи навіть CNN.com, якщо хтось залишить
повідомлення
-
чи зображення, яке розцінюватиметься
як порушення.
-
Процес насправді такий:
-
якщо якийсь вміст YouTube, чи Vimeo,
чи іншого сайту
-
буде розцінено як такий, що порушує
авторське право,
-
є закон, що змушує напряму сконтактувати
з YouTube,
-
вказати на цей вміст, що видається
протизаконним
-
і YouTube чи Vimeo, чи хто там ще мають
вилучити його.
-
Але цей закон дає можливість спочатку
зробити, а тоді подумати:
-
"Ой, подивіться, та це ж не заборонено".
Якби вони могли переконати суд
-
видавати розпорядження, повідомляти
оці сайти
-
про заборону діяльності, а це сайти, які,
я вважаю, дуже навіть легальні - як
-
YouTube, чи Vimeo, чи CNN.
-
Це стосується майже кожного сайту, куди
можна завантажувати щось
-
або давати якісь посилання.
Таким є і Фейсбук.
-
Будь-який сайт, де контент залежить
від користувачів.
-
Через одну лише забаганку можуть
заблокувати цілий сайт -
-
не тільки оцей провокативний вміст.
-
Лише переконавши одного з
суддів, або один з цих ресурсів,
-
можна заблокувати Фейсбук.
-
І знищити навіть згадки про Фейсбук.
-
CNN - всі ці сайти можуть бути заблоковані
через одну лише забаганку.
-
Ви скажете:
-
"Добре, якщо ці сайти можуть заблокувати
через примху -
-
якісь думки, незроблене домашнє
завдання -
-
потім, зрозумівши, що авторське право
не було порушене,
-
хіба вони не можуть знов відкрити
доступ?". Але шкоду вже заподіяно,
-
сайти було закрито;
-
вони втратили мільйони, мільярди
доларів;
-
десятки мільйонів користувачів,
які не змогли зайти на сайт.
-
Це стосується і Вікіпедії.
-
Хтось щось завантажив, не закінчене на
100%,
-
сайт блокують повністю, не лише цей
вміст.
-
Тоді ви скажете: "Ну так,
це погано".
-
Та хіба не можуть ці хлопці сказати:
"Слухайте, ви нас помилково заблокували,
-
ми на вас будемо скаржитися". Не можуть
і
-
тут стає зрозуміло наскільки цей закон
однобокий. Зауважте:
-
щоб бути реабілітованим, якщо вас
-
помилково звинуватили, єдина можливість
бути виправданим -
-
надати матеріальні докази звинувачення.
-
Отже, якщо правовласник каже: "Так,
думаю хтось на YouTube
-
порушує право власності",
-
а значить YouTube сприяє
-
зазіханню на власність США, а тоді
-
з’ясовується, що порушення не було,
що насправді особа
-
мала право на поширення,
-
сайт уже не може бути відновлено просто
завдяки словам: "Ой, я помилився".
-
Нема матеріальних доказів звинувачення.
-
Тож навіть якщо порушення і не було,
-
сайт усе одно закрито. Якісь невеличкі
суб’єкти, можливо,
-
мають право власності, викладають матеріал
на YouTube, а тоді
-
можновладці просто блокують YouTube,
-
навіть не розуміючи по суті, у чому справа.
-
І в такому випадку навіть зустрічний позов
неможливий.
-
Та тут все ще більш неприємно: щоб
бути звинуваченим,
-
не обов’язково сприяти порушенням
-
чи самому порушувати.
-
Вас розцінюють як порушника, що
зазіхає на власність США,
-
навіть якщо нічого протизаконного ви
не робите і не сприяєте цьому,
-
але навіть якщо просто заважаєте
владі підтвердити, що щось таке робите.
-
Виглядає це так:
-
очевидно, деякі люди займаються вдома
протизаконними речима і
-
очевидно, що більшість замикає двері
домівок, щоб туди ніхто не потрапив.
-
Можливо, те, що люди роблять
щось протизаконне ще
-
більше спонукає їх замикати двері і
закривати штори.
-
Що виходить насправді:
-
те, що ти замикаєш двері і
закриваєш штори, щоб
-
можновладці не бачили твоїх порушень -
-
вже є порушенням.
-
Це, ймовірно, найогидніше і найкричущіше
втручання у приватність, про яке
-
я колись чув і
-
яке колись намагалися узаконити.
-
Якби я був вами - таким самим волелюбним американцем, мене б це дуже стурбувало.