TEDxPerm - Дмитрій Петров: Мова Всесвіту, мова людства

www.tedxperm.ru

Дмитрій Петров

Лінгвіст, професійний перекладач-синхроніст, викладач. Володіє тридцятьма мовами, на восьми з них працює як синхронний перекладач. Цей факт відзначений в книзі рекордів Гіннеса у 1998 році.

Закінчив перекладацький факультет Московського державного інституту іноземних мов. Старший викладач перекладацького факультету МГЛУ (Московського державного лінгвістичного університету) і координатор групи перекладачів-синхроністів.

Займався всіма видами перекладу, в тому числі на рівні глав держав. Автор ряду методик пришвидшеного викладання іноземних мов, зокрема паралельного навчання декільком мовам.

Організував ряд експедицій в Гімалаї та інші регіони Індії. В лютому 2008 року був координатором Російського книжкового ярмарку в Делі, що відбувався в рамках Року Росії в Індії.

TEDxPerm

Мистецтво бути

Дмитрій Петров

За професією я - перекладач-синхроніст,

окрім того, я навчаю людей

іноземним мовам, різним мовам.

І крім того, я навчаю

синхронних перекладачів синхронно перекладати.

Це особлива специфіка.

Найцікавіше, що в певний момент

моє стремління до вивчення

іноземних мов

вийшло за рамки раціонального,

тобто я почав вивчати не тільки ті мови,

які в подальшому потрібні мені були для роботи,

заробляти собі на життя,

але абсолютно незбагненним чином

я раптом захопився, наприклад, древніми, або мовами

дуже рідкісних, невеликих народів.

І, намагаючись проаналізувати, для чого мені це все знадобилось, я зрозумів.

Виявляється, мені дуже захотілося осягнути,

яким же чином мова

стала такою, як вона є -

мова в цілому, глобально.

І що її породило.

Я помітив, що всупереч усім законам діалектики,

яку ми всі колись вивчали,

мова розвивається не від простого до складного,

а від складного до простого.

Тобто, якщо ми візьмемо всі древні мови -

предки нині існуючих -

то вони були на порядок чи на два

складнішими, універсальнішими, багатшими,

різноманітнішими за формами.

Тобто латинська мова багатша, ніж італійська,

древня англійська багатша за сучаснішу англійську,

санскрит - за хінді.

І це навело мене на таку думку.

Я подумав, ну, не могли ж древні люди ні з того, ні з сього

вигадувати собі складні мови.

Життя у них було досить буденне та невибагливе.

Здавалось би, лише б вижити, продовжити свій рід,

нагодувати потомство і врятуватися від розлюченого хижака.

Так ні ж.

Мови древніх народів

були багаті великою кількістю

форм, закінчень,

і це можна прослідкувати

на прикладі тих мов, які до цих пір

існують в малих народів - неписемні мови.

Тому я задумався.

І оскільки я не є спеціалістом в точних науках,

то дозволив собі хамство і вліз через кватирку

в святая святих -

трохи від фізики, трохи від математики.

І я подумав: напевно,

існують якісь загальні принципи,

котрі об'єднують всю систему пізнання.

Тобто я став сприймати мову, як дещо

притаманне цілому Всесвіту, всьому Буттю.

Ми можемо говорити не тільки про англійську,

латинську чи російську мови, а й про мову математики,

про мову фізики, хімії.

І одну й ту ж реальність можна

не тільки описати, але й перекласти

з мови біології на мову математики,

з мови фізики на латину, і так далі.

Для мене це були свого роду

безгрунтовні та беззмістовні дослідження,

але привели вони до досить прагматичних результатів.

Як мені це знадобилось?

Я взяв, знову ж таки, по-хамськи,

концепцію хвиль і частинок, і подумав:

а чи не застосувати це в процесі вивчення мов?

Який зв'язок?

Якщо ми припустимо, що частинка -

це і є людське слово,

а хвиля - це все, що оточує слово,

тобто все різноманіття думок, образів,

відчуттів, які гуртуються довкола слова,

то ми отримаємо певну об'ємну одиницю,

яка набагато легше сприймається.

Можна навести такий приклад.

Коли антропологи досліджували

десь у джунглях Амазонії

племена індіанців,

кожен з членів якого

у повсякденному житті досконало

володіє як мінімум десятком різних мов,

племінних, звісно, але, тим не менше, це все різні мови.

Індіанця, представника одного з племен, попросили пояснити,

як він вивчив мову сусіднього племені.

Він сказав: "Я не розумію, про що ви кажете".

"Ну, ось як ти говориш на мові сусіднього племені?"

Він ніяк не міг збагнути.

"Ну, скажи, як на мові сусіднього племені слово "сокира"?"

"Не маю поняття".

"Ну ти ж вчора у них купив сокиру,

ти з ними розмовляв, сміявся, щось обговорював..."

Він сказав: "А! Для того, щоб я заговорив на мові цього племені,

я повинен перепливти річку, прийти в село цього племені,

побачити ці лиця, ці пальми,

цей берег, і тоді я буду в тому середовищі,

де я зможу говорити цією мовою.

Але, якщо я вже вийшов сюди,

то, вибачте, нічого не вийде."

Тобто середовище - це те,

що формує наші мовні здібності.

Яким чином я намагався це застосувати в методиці навчання?

По-перше, мені прийшла до голови думка,

що необхідно, якщо вже нам не дано

повернутися в стан амазонського індіанця,

відтворити ось цю систему образів та відчуттів,

яка супроводжує для нас концепцію будь-якої мови.

Тому, припустимо, навчаючи людей італійській мові,

я пропоную їм наступне.

Закрийте на хвильку очі.

І уявіть собі Італію, італійців, італійську мову.

Що виникає в вашій свідомості?

Цілком спонтанно.

У всіх будуть абсолютно різні образи, різні картини.

Хтось почує пісні Челентано,

хтось згадає запах підгорілої піцци,

хтось згадає поїздку на якийсь морський курорт.

У кожного буде своє.

Але, тим не менше, буде і щось спільне.

Це буде те, що буде Італією саме для цієї людини.

Тобто мову слід сприймати не лінійно,

як набір слів, набір якихось граматичних правил,

а як об'ємний простір, який

має свій смак, запах, колір і масу інших відчуттів.

Саме це дозволяє маленьким дітям

у віці 2-3 років

активно, за найкоротший строк, без формального навчання

опанувати рідну мову.

Цю ситуацію я і спробував

у своїх методиках відтворити для дорослих людей.

Інший момент: немає такої людини,

яка відмовиться вивчити кілька зайвих мов.

Але, тим не менше, ми знаємо, що, на жаль,

люди, які роками вивчають якусь мову,

ну, скажемо прямо, не завжди задоволені своїми результатами.

Знову парадоксальний висновок:

Я виявив, що кожна людина,

яка скаржиться на труднощі, на якісь блоки і комплекси

у вивченні мов,

здатна локалізувати ці труднощі, цей комплекс

у своєму фізичному тілі.

Я навіть виділив декілька категорій.

Є люди, які схильні

до надміру аналітичного сприйняття інформації.

Вони ось в цьому місці прокручують,

намагаються комбінувати, вибудовувати якісь конструкції.

Потім закреслюють, копаються у віртуальному словнику,

звертаються у віртуальний музей забутих слів;

які, як ми говорили,

перш, ніж створять якусь конструкцію,

видають її в ефір.

Є інші люди,

в яких немає проблем з тим, щоб щось скласти,

якийсь текст, конструкцію.

З пам'яттю все гаразд.

Але блок ось тут (Вказує)

Все знаю, все розумію, але

(хрипить) сказати нічого не можу.

Існує ще одна категорія, в яких

складнощі, хворобливі відчуття

при вивченні мови ось тут (вказує).

Це люди, які бояться: "Раптом щось не скажу!

Зараз ляпну щось, всі почнуть сміятися...

Жах якийсь ... Або не так зрозумію!"

Тобто для того, щоб полегшити

засвоєння нової інформації -

це, звичайно, виходить за рамки іноземних мов,

мабуть, будь-якої інформації взагалі -

потрібне чіткий стан налаштування

на хвилю

ось цієї нової інформації.

Причому, якщо людина володіє або користується

кількома мовами,

то часто вона описує цей стан,

як перемикання радіочастот.

Ось зараз ми говоримо італійською, а потім - раз,

і перейшли на українську.

Більше того, з'являються певні особливості

міміки, жестикуляції, властиві народу,

який розмовляє тією мовою,

яку ви вивчаєте, якою стараєтеся розмовляти.

Я пригадую експериментальну ситуацію,

коли я спілкувався з італійцем,

і раптово схопив його за руки.

Що ви думаєте? Він мовчав як риба, не міг вимовити ні слова.

Тобто, поки йому не звільнили руки,

а той хлопець був дуже балакучим,

він не міг говорити. А коли звільнили -

то почалось оце все.

(Сміх) (Оплески)

Мабуть, такі речі слід враховувати від самого початку

і трохи старатися відчути себе

носієм цієї мови.

Тобто, якщо ви вивчаєте англійську мову

в американській версії,

то потрібно відчути себе трохи american-цем,

розумієте? (Сміх)

Якщо ви італієць, то ви повинні...(жестикулює).

Щось незримо міняється,

невідомо, на якому рівні,

в якомусь внутрішньому вимірі -

і ви поводите себе, як італієць,

залишаючись таким же.

Зворотній бік: як ми сприймаємо

реальність, котра проявляється в мовах?

Змінюється регістр сприйняття.

Простий приклад.

Кожен з нас уявляє собі клавіатуру комп'ютера.

Більшість клавіатур комп'ютерів, принаймні в нашій країні,

оснащені буквами кирилиці та латиниці.

Зверніть увагу,

що ви друкуєте текст рідною мовою -

тобто у вас є певна стратегія,

як ви будете формувати цей текст,

які знаки, які букви вам знадобляться.

Раптом вам потрібно надрукувати щось англійською.

Очі залишаються ті ж, монітор той же, клавіатура та ж.

Але щось незримо міняється. Ви починаєте бачити інші букви.

Причому, зараз я про це кажу, але коли

людина, якій доводиться цим займатись -

друкувати двома мовами -

знає, що не відбувається

на свідомому рівні практично нічого.

Тобто ми здатні сприймати реальність

дещо по-іншому, під іншим кутом.,

всього лише змінивши цей регістр сприйняття.

Ще один суттєвий момент - це, звичайно, мотивація.

Без мотивації нікуди не дінешся.

Це, знову ж таки, стосується не тільки мов.

Пригадую випадок зі свого життя.

Коли моєму старшому синові було майже три роки, він почав говорити.

Але жив він в той час

в Бомбеї, правда, не в нетрях, але недалеко від них.

А я працював в іншій країні.

І коли я приїхав, не бачивши його кілька місяців,

він вже вільно навчився розмовляти.

Але навчився розмовляти на хінді,

якої я не знав.

(Сміх)

А ви ж розумієте, що дитина таких речей не пробачає,

він тебе знає, він хоче з тобою розмовляти.

Ти не розумієш - це твоя проблема.

Це був один з таких мотивуючих факторів,

який змусив мене

протягом буквально тижня

навчитися вільно розмовляти. Спочатку на його рівні,

але ще через тиждень я вільно

торгувався на хінді на ринку, отримував шалені знижки,

іноді навіть те, що я хотів купити,

мені дарували, на знак прихильності.

І мені дуже хотілося розповісти їм, що я тільки-но...

"Ой не треба, знаємо ми тебе, мабуть, все життя тут прожив..."

Але моя гордість і відчуття власної винятковості

швидко згасли, коли я зрозумів,

що в Бомбеї будь-який торговець вільно розмовляє

десь вісьмома мовами, вільно,

і абсолютно не вважає себе поліглотом,

і не хвалиться своїми досягненнями.

Питання мотивації.

Якийсь німецький політик, по-моєму, канцлер Брандт,

у свій час сказав:

"Якщо ви мені щось продаєте, а я купую,

ми розмовляємо німецькою.

Але, якщо продаю я, а купуєте ви,

ми розмовляємо вашою мовою".

Це такий показник мотивації,

який неминучий в сучасному світі.

І слід враховувати, що мови

бувають не тільки різноманітними між різними народами,

але й між професійними групами.

Я передбачаю, що в майбутньому значно більше мовних відмінностей

буде не тільки між мовами різних народів,

а й між представниками різних професій

і навіть різних корпоративних груп.

До цього потрібно готуватися. Але ті принципи,

про які я спробував розповісти,

вони працюють і в такому випадку.

Тому що всі мови, якими ми розмовляємо -

це прояв однієї мови -

мови Всесвіту, в якому ми живемо.

Дякую. (Оплески)