< Return to Video

Три ключі до розуміння вашого мозку

  • 0:00 - 0:02
    Отже, як слушно зауважив Кріс,
    я вивчаю людський мозок,
  • 0:04 - 0:06
    функції та структуру людського мозку.
  • 0:06 - 0:10
    І на хвилину я прошу вас замислитися
    про те, що з цього випливає.
  • 0:10 - 0:14
    Ось тут купка желе,
    трохи більше кілограма желе,
  • 0:14 - 0:17
    яка поміститься у вашій долоні,
  • 0:17 - 0:21
    і яка здатна збагнути
    велич міжзіркового простору.
  • 0:21 - 0:23
    Вона здатна осягнути сенс нескінченності
  • 0:23 - 0:28
    і також споглядати за тим,
    як саме вона осягає сенс нескінченності.
  • 0:28 - 0:33
    І саме цю рекурсивну здатність
    ми називаємо самосвідомістю,
  • 0:33 - 0:37
    яка, на мій погляд, і є священним граалем
    нейробіології та неврології,
  • 0:37 - 0:39
    і я сподіваюся, що колись нам вдасться
    зрозуміти, як це відбувається.
  • 0:40 - 0:43
    Отже, як же вивчаєтся цей містичний орган?
  • 0:43 - 0:47
    Тобто, в кожного з нас є
    100 мільярдів нервових клітин,
  • 0:47 - 0:50
    малесеньких скупчень протоплазми,
    що взаємодіють,
  • 0:50 - 0:54
    і з цієї взаємодії виникає ціла низка здібностей,
  • 0:54 - 0:57
    яку ми називаємо людською природою
    і людською свідомістю.
  • 0:57 - 0:58
    Як це стається?
  • 0:58 - 1:01
    Отже, є багато способів підійти
    до функцій людського мозку.
  • 1:01 - 1:04
    Один підхід, той, яким ми
    користуємося здебільшого,
  • 1:04 - 1:09
    це вивчати пацієнтів з ураженням
    маленької області мозку,
  • 1:09 - 1:11
    із генетичними змінами
    маленької області мозку.
  • 1:11 - 1:15
    Те, що відбувається,
    це не повне зменшення
  • 1:15 - 1:17
    всіх ментальних здібностей,
  • 1:17 - 1:20
    а ніби притуплення
    пізнавальних можливостей.
  • 1:20 - 1:23
    Таким чином, маємо дуже
    селективну втрату однієї функції,
  • 1:23 - 1:25
    коли інші функції залишаються без змін,
  • 1:25 - 1:27
    і це дає змогу впевнено заявляти,
  • 1:27 - 1:31
    що саме ця область якось залучена
    до медіації цієї функції.
  • 1:31 - 1:33
    Таким чином можна підв'язати
    функцію до структури,
  • 1:33 - 1:36
    а потім дізнатися, як працює схема,
  • 1:36 - 1:38
    що генерує конкретну функцію.
  • 1:38 - 1:40
    Ось саме це ми й намагаємось робити.
  • 1:40 - 1:43
    Тож дозвольте мені навести вам
    декілька яскравих прикладів цього.
  • 1:43 - 1:47
    За час цієї промови я наведу вам
    три приклади, по шість хвилин кожен.
  • 1:47 - 1:51
    Перший приклад - це надзвичайний синдром,
    який зветься синдром Капґра.
  • 1:51 - 1:53
    Якщо ви поглянете на перший слайд,
  • 1:53 - 1:58
    там зображені скроневі долі,
    лобові, тім'яні долі, ОК,
  • 1:58 - 2:00
    долі, з яких складається мозок.
  • 2:00 - 2:04
    І якщо ви придивитесь, затиснута всередині
    внутрішньої поверхні скроневих долей -
  • 2:04 - 2:06
    - тут її не видно -
  • 2:06 - 2:08
    - є маленька структура, яка називається
    веретеноподібна звивина.
  • 2:08 - 2:11
    І вона також зветься лицьова область мозку,
  • 2:11 - 2:14
    бо коли вона ушкоджена, ви більше не здатні
    розпізнавати людські обличчя.
  • 2:14 - 2:16
    Ви все ще впізнаєте їх за голосом
  • 2:16 - 2:18
    і скажете: "Так, це Джо",
  • 2:18 - 2:21
    але ви не зможете сказати, хто це,
    дивлячись йому в обличчя.
  • 2:21 - 2:23
    Ви навіть не зможете впізнати
    себе самого в дзеркалі.
  • 2:23 - 2:26
    Тобто ви знаєте, що це ви,
    тому що ви підморгуєте, і він теж,
  • 2:26 - 2:28
    і ви знаєте, що це - дзеркало,
  • 2:28 - 2:31
    але ви насправді не розпізнаєте
    себе, як себе.
  • 2:31 - 2:35
    ОК. Загально відомо, що цей синдром виникає через пошкодження веретеноподібної звивини.
  • 2:35 - 2:38
    Але є ще один рідкісній синдром,
    такий рідкісний, до речі,
  • 2:38 - 2:42
    що дуже мало лікарів чули про нього,
    навіть серед нейробіологів.
  • 2:42 - 2:44
    Він зветься помилка Капґра,
  • 2:44 - 2:47
    і це коли пацієнт, повністю нормальний
    в інших аспектах,
  • 2:47 - 2:50
    що мав травму голови, виходить з коми,
  • 2:50 - 2:53
    повністю нормальний в інших аспектах,
    дивиться на свою матір
  • 2:53 - 2:56
    і говорить: "Вона виглядає точно
    як моя мати, ця жінка,
  • 2:56 - 2:58
    але вона самозванка.
  • 2:58 - 3:00
    Вона якась інша жінка,
    яка прикидається моєю матір'ю".
  • 3:00 - 3:02
    Отже, чому це трапляється?
  • 3:03 - 3:05
    Чому хтось - а ця людина цілком
    розсудлива і розумна
  • 3:05 - 3:07
    стосовно інших речей -
    але коли вона бачить свою матір,
  • 3:07 - 3:10
    вмикається ця омана,
    і вона каже, цо це - не матір.
  • 3:10 - 3:12
    Тож, найрозповсюдженіше тлумачення цьому,
  • 3:12 - 3:14
    те, яке міститься у всіх книжках з психіатрії -
  • 3:14 - 3:18
    погляд Фрейда - і він полягає
    у тому, що цей хлопець -
  • 3:18 - 3:20
    а є такі самі аргументи
    стосовно і жінок, до речі,
  • 3:20 - 3:22
    але я буду говорити тільки про чоловіків.
  • 3:22 - 3:25
    Коли ви були немовлям, маленькою дитиною,
  • 3:25 - 3:27
    в вас було сильне сексуальне тяжіння до матері.
  • 3:27 - 3:29
    Це так званий фрейдівський Едипів комплекс.
  • 3:29 - 3:31
    Я не кажу, що я в це вірю,
  • 3:31 - 3:33
    але це - стандартний погляд вчення Фрейда.
  • 3:33 - 3:36
    А потім ви виростаєте,
    кора мозку розвивається,
  • 3:36 - 3:40
    і ці латентні поклики до матері
    придушуються.
  • 3:40 - 3:44
    Дякувати Богу, інакше всі ви сексуально збуджувалися б, коли бачили б свою матір.
  • 3:44 - 3:46
    А потім стається те, що
  • 3:46 - 3:48
    ви отримуєте удар по голові,
    який ушкоджує кору головного мозку,
  • 3:48 - 3:52
    і дає змогу цим латентним
    бажанням проявитися,
  • 3:52 - 3:55
    вибухнути на поверхню,
    і, раптом і незрозуміло,
  • 3:55 - 3:58
    ви розумієте, що сексуально збуджуєтеся до матері.
  • 3:58 - 4:00
    І ви кажете: "Боже мій, якщо це моя мама,
  • 4:00 - 4:02
    як вийшло так, що я сексуально збуджуюся?
  • 4:02 - 4:04
    Вона якась інша жінка. Вона самозванка".
  • 4:04 - 4:08
    Це - єдина інтерпретація,
    зрозуміла вашому ушкодженому мозку.
  • 4:08 - 4:11
    Але для мене це пояснення
    ніколи не мало сенсу.
  • 4:11 - 4:14
    Воно геніальне,
    як і всі аргументи за Фрейдом -
  • 4:14 - 4:16
    (Сміх)
  • 4:16 - 4:21
    - але для мене воно виявилось позбавленим сенсу,
    тому що я спостерігав подібний розлад,
  • 4:21 - 4:23
    в пацієнта була подібна омана
    з приводу його пуделя.
  • 4:23 - 4:24
    (Сміх)
  • 4:24 - 4:29
    Він говорив: " Лікаре, це не Фіфі.
    Вона виглядає точно як Фіфі,
  • 4:29 - 4:31
    але це - якась інша тварина". Правда?
  • 4:31 - 4:33
    Тепер спробуйте пояснити це
    з точки зору Фрейда.
  • 4:33 - 4:34
    (Сміх)
  • 4:34 - 4:38
    Ви ж не почнете говорити про латентне
    скотоложство у кожній людині,
  • 4:38 - 4:41
    або про щось подібне, звичайно, бо це абсурдно.
  • 4:41 - 4:43
    Тож насправді, що тут відбувається?
  • 4:43 - 4:45
    Щоб пояснити цей дивний розлад,
  • 4:45 - 4:49
    ми дивимось на структуру і функції
    нормального візуального шляху в мозку.
  • 4:49 - 4:52
    В нормальній ситуації візуальні сигнали
    надходять в очні яблука
  • 4:52 - 4:54
    і проходять у зорові області мозку.
  • 4:54 - 4:57
    До речі, у задній частині вашого мозку
    існує 30 областей, пов'язаних із зором,
  • 4:57 - 5:00
    і після обробки всього цього, повідомлення
    надходить у маленьку структуру,
  • 5:00 - 5:05
    що зветься веретеноподібною звивиною,
    де відбувається розрізнення облич.
  • 5:05 - 5:07
    Там містяться нейрони,
    чутливі до сприйняття облич.
  • 5:07 - 5:10
    Її можна називати лицьовою областю мозку, добре?
  • 5:10 - 5:12
    Я говорив про це раніше.
  • 5:12 - 5:16
    Тепер, коли ця область ушкоджена,
    ви втрачаєте вміння бачити обличчя, так?
  • 5:16 - 5:19
    Але з тієї області повідомлення передається
  • 5:19 - 5:22
    до структури, яка називається мигдалевидна залоза (мигдалина) у лімбічній системі,
  • 5:22 - 5:24
    емоційному центрі мозку,
  • 5:24 - 5:26
    і ця структура, що зветься мигдалиною,
  • 5:26 - 5:28
    вимірює емоційну важливість
    того, на що ви дивитесь.
  • 5:28 - 5:32
    Чи це здобич? Чи хижак? Чи твоя пара?
  • 5:32 - 5:34
    Чи може це щось звичайнісіньке,
    як-от нитка, що причепилася до одягу,
  • 5:34 - 5:38
    або шматок крейди, чи - я не хочу вказувати на те, але
  • 5:38 - 5:40
    чи черевик, чи щось подібне? ОК?
  • 5:40 - 5:42
    Щось, що можна повністю проігнорувати.
  • 5:42 - 5:45
    Тож якщо мигдалина збуджується,
    і це - щось важливе,
  • 5:45 - 5:48
    повідомлення потім передається
    до автономної нервової системи.
  • 5:48 - 5:50
    Ваше серце починає битися швидше.
  • 5:50 - 5:53
    Ви починаєте пітніти,
    щоб віддати тепло, яке
  • 5:53 - 5:55
    утвориться через скорочення м'язів.
  • 5:55 - 5:59
    І це добре, бо ми можемо покласти
    два електроди на вашу долоню
  • 5:59 - 6:03
    і виміряти зміну опору шкіри,
    спричинену виділенням поту.
  • 6:03 - 6:05
    Тож я можу визначити,
    коли ви дивитесь на що-небудь,
  • 6:05 - 6:09
    чи ви збуджені через це, чи ні. Гаразд?
  • 6:09 - 6:11
    І я дійду до цього через хвилину.
  • 6:11 - 6:15
    Тож моя ідея була, коли хлопчина дивиться на об'єкт, коли він дивиться на свій -
  • 6:15 - 6:19
    нехай на будь-що, це передається
    до візуальних областей
  • 6:19 - 6:22
    і обробляється у веретеноподібній звивині,
  • 6:22 - 6:25
    і ви розумієте, що це паростки гороху, або стіл,
  • 6:25 - 6:27
    або ваша мати, якщо вже так, ОК?
  • 6:27 - 6:30
    І потім це повідомлення
    передається до мигдалини,
  • 6:30 - 6:32
    а звідти до автономної нервової системи.
  • 6:32 - 6:37
    Але може бути, що в цього хлопчини дріт, що йде від мигдалини до лімбічної системи,
  • 6:37 - 6:40
    емоційного центру мозку, випадково перервався.
  • 6:40 - 6:42
    Тож через те, що вереноподібна звивина ціла,
  • 6:42 - 6:45
    хлопчина все ще може впізнати свою матір,
  • 6:45 - 6:47
    і говорити: " Так так, це виглядає, як моя мама".
  • 6:47 - 6:50
    Але через те, що дріт до
    емоційних цетрів перервано,
  • 6:50 - 6:52
    він каже: "Але як же, якщо це - моя мати,
    я не відчуваю тепла?"
  • 6:54 - 6:56
    Або жаху, як іноді теж трапляється?
    Правильно?
  • 6:56 - 6:57
    (Сміх)
  • 6:57 - 7:03
    Тоді він говорить: "Як мені розцінити цю
    незбагненну відсутність емоцій?
  • 7:03 - 7:05
    Це не може бути моя мама.
  • 7:05 - 7:07
    Це якась чужа жінка,
    що прикидається моєю матір'ю".
  • 7:07 - 7:09
    Як можна це перевірити?
  • 7:09 - 7:11
    Ось як: якщо взяти будь-кого з присутніх
    і посадити перед екраном,
  • 7:11 - 7:14
    і виміряти гальванічну відповідь шкіри,
  • 7:14 - 7:16
    а потім показувати зобрження на екрані,
  • 7:16 - 7:19
    можна виміряти, наскільки ви спітнієте,
    побачивши такий об'єкт,
  • 7:19 - 7:22
    як парасолька або стіл.
    Звичайно, ви не спітнієте.
  • 7:22 - 7:27
    Якщо показати вам зображення лева або тигра,
    або еротичний плакат, ви почнете пітніти, правда?
  • 7:27 - 7:30
    І хочете вірте, хочете ні, якщо показати вам
    зображення вашої матері -
  • 7:30 - 7:32
    - я говорю про нормальних людей
    - ви почнете пітніти.
  • 7:32 - 7:34
    Вам навіть не треба бути євреєм.
  • 7:34 - 7:36
    (Сміх)
  • 7:36 - 7:40
    Що ж трапиться, якщо показати зображення
    цьому пацієнту?
  • 7:40 - 7:44
    Ви берете пацієнта і показуєте йому
    зображення на екрані,
  • 7:44 - 7:46
    водночас вимірюючи гальванічну відповідь шкіри.
  • 7:46 - 7:51
    Столи, стільці, ниточки, нічого не відбувається,
    так само, як і в нормальних людей,
  • 7:51 - 7:53
    але коли ви показуєте йому
    зображення його матері,
  • 7:53 - 7:55
    гальванічна відповідь шкіри нейтральна.
  • 7:55 - 7:57
    Немає жодної емоційної реакціі на матір,
  • 7:57 - 8:02
    тому що дріт, що йде від візуальних областей
    до емоційних центрів, перервано.
  • 8:02 - 8:05
    Тож його зір нормальний, тому що
    з візуальними областями все гаразд,
  • 8:05 - 8:08
    його емоції нормальні - він буде сміятися,
    або плакати, і так далі -
  • 8:08 - 8:11
    але дріт від зору до емоцій пошкоджено,
  • 8:11 - 8:14
    і тому в нього виникає омана,
    що його мати - самозванка.
  • 8:14 - 8:17
    Це прекрасний приклад того, чим ми займаємося:
  • 8:17 - 8:21
    беремо дивний, здавалося б незрозумілий,
    нервовий психічний синдром
  • 8:21 - 8:23
    і заявляємо, що стандартний
    фрейдівський погляд невірний,
  • 8:23 - 8:27
    і фактично даємо йому чітке пояснення
  • 8:27 - 8:29
    з точки зору відомої нервової анатомії мозку.
  • 8:29 - 8:31
    До речі, якщо потім цей пацієнт йде,
  • 8:31 - 8:36
    і його мати телефонує йому
    з прилеглої кімнати - саме телефонує -
  • 8:36 - 8:40
    він бере слухавку і каже: " Ого, мамо, як справи? Де ти?"
  • 8:40 - 8:42
    По телефону не виникає жодної омани.
  • 8:42 - 8:44
    Потім вона заходить до нього через годину,
    і він каже: "Хто ти?
  • 8:44 - 8:46
    Ти виглядаєш, як моя мати". Розумієте?
  • 8:46 - 8:48
    Причина в тому, що існує окремий шлях
  • 8:48 - 8:52
    від слухових центрів у мозку до емоційних центрів,
  • 8:52 - 8:54
    і він не був випадково ушкоджений.
  • 8:54 - 8:59
    І це пояснює, чому по телефону він впізнає
    свою матір без жодних проблем.
  • 8:59 - 9:02
    А коли він бачить її особисто,
    він каже, що вона - самозванка.
  • 9:02 - 9:06
    Гаразд, як саме створюється ця складна схема у мозку?
  • 9:06 - 9:09
    Це природа, гени, чи виховання?
  • 9:09 - 9:11
    І ми наближаємося до цієї проблеми,
  • 9:11 - 9:15
    розглянувши інший цікавий синдром,
    який називається синдром фантомної кінцівки.
  • 9:15 - 9:17
    Всі ви знаєте, що таке фантомна кінцівка.
  • 9:17 - 9:20
    Коли руку або ногу ампутовано через гангрену,
  • 9:20 - 9:22
    або втрачено на війні, наприклад, на війні в Іраку, -
  • 9:22 - 9:24
    це тепер велика проблема -
  • 9:24 - 9:28
    ви й далі відчуваєте присутність відсутньої руки,
  • 9:28 - 9:31
    і це називається фантомною рукою,
    або фантомною ногою.
  • 9:31 - 9:33
    Фактично, майже будь-яка частина тіла
    може стати фантомом.
  • 9:33 - 9:36
    Вірте, чи ні, навіть внутрішні органи.
  • 9:36 - 9:40
    В мене були пацієнти з видаленою маткою
    - після гістериктомії -
  • 9:40 - 9:45
    в яких залишалася фантомна матка,
    включно з фантомними ментруальними болями
  • 9:45 - 9:47
    у належний проміжок місяця.
  • 9:47 - 9:49
    Один студент якось запитав мене,
  • 9:49 - 9:51
    чи є в них фантомний ПМС?
  • 9:51 - 9:52
    (Сміх)
  • 9:52 - 9:56
    Питання, дозріле до наукового вивчення,
    але ми до цього ще не добралися.
  • 9:56 - 9:59
    ОК, наступне питання,
  • 9:59 - 10:02
    що можна дізнатися про фантомні кінцівки, ставлячи експерименти?
  • 10:02 - 10:04
    Одна з речей, яку ми взнали, це те,
  • 10:04 - 10:06
    що майже половина пацієнтів
    з фантомними кінцівками
  • 10:06 - 10:08
    заявляють, що вони можуть рухати фантомом.
  • 10:08 - 10:10
    Нею можна поплескати брата по плечу,
  • 10:10 - 10:12
    відповісти на телефонний дзвінок,
    помахати на прощання.
  • 10:12 - 10:15
    Все це - дуже переконливі та живі відчуття.
  • 10:15 - 10:17
    Пацієнт не марить.
  • 10:17 - 10:19
    Він знає, що руки немає,
  • 10:19 - 10:22
    та все ж це - переконливий чуттєвий
    досвід для пацієнта.
  • 10:22 - 10:25
    Але, хоч там як, для іншої половини
    пацієнтів це не трапляється.
  • 10:25 - 10:29
    Фантомна кінцівка - вони скажуть:
    "Але лікарю, фантомна кінцівка паралізована.
  • 10:29 - 10:32
    Вона застигла у стиснутому спазмі,
    і це надзвичайно болісно.
  • 10:32 - 10:35
    Якщо б тільки мені вдалося порухати нею,
    може вона перестала б так боліти".
  • 10:35 - 10:38
    Отже, чому б це фантомній кінцівці
    бути паралізованою?
  • 10:38 - 10:40
    Це звучить як оксиморон.
  • 10:40 - 10:43
    Але коли ми передивлялися історії хвороб,
    ми помітили,
  • 10:43 - 10:45
    що в людей з паралізованою фантомною кінцівкою
  • 10:45 - 10:49
    первинна рука була також паралізована через травму периферійного нерву.
  • 10:49 - 10:52
    Сам нерв, який керував рукою,
    був пошкоджений,
  • 10:52 - 10:54
    перерізаний через, скажімо,
    аварію на мотоциклі.
  • 10:54 - 10:57
    Тож рука цього пацієнта
    страшенно боліла ще у пов'язці
  • 10:57 - 11:01
    декілька місяців поспіль, а потім,
  • 11:01 - 11:04
    у помилковій спробі позбавитися болю у руці,
  • 11:04 - 11:06
    хірург ампутує руку,
  • 11:06 - 11:10
    і так ви отримуєте фантомну руку
    з такими ж болями, правильно?
  • 11:10 - 11:12
    І це - дуже серйозна клінічна проблема.
  • 11:12 - 11:14
    Пацієнти занурюються у депресію.
  • 11:14 - 11:16
    Деякі з них намагаються
    покінчити із життям, розумієте?
  • 11:16 - 11:18
    Тож як вилікувати цей синдром?
  • 11:18 - 11:20
    Тепер, звідки береться
    паралізована фатномна кінцівка?
  • 11:20 - 11:24
    Коли я вивчав історії хвороби,
    я розумів, що в них була реальна рука,
  • 11:24 - 11:27
    потім нерви, що керували рукою, були перерізані,
  • 11:27 - 11:30
    реальна рука була паралізована,
  • 11:30 - 11:34
    і була в пов'язці декілька місяців до ампутації,
  • 11:34 - 11:40
    і супровідний біль потім мігрував у фантом.
  • 11:40 - 11:42
    Чому так трапляється?
  • 11:42 - 11:44
    Коли рука була наявна, але паралізована,
  • 11:44 - 11:47
    мозок, лобна частина мозку, посилає руці команди,
    наказуючи: "Рухайся",
  • 11:47 - 11:49
    але назад отримує візуальну відповідь: "Ні".
  • 11:49 - 11:53
    Рухайся. Ні. Рухайся. Ні. Рухайся. Ні.
  • 11:53 - 11:56
    І це закарбовується у схемі мозку
  • 11:56 - 11:59
    і називається набутий параліч, гаразд?
  • 11:59 - 12:03
    Мозок запам'ятовує, тому що існує цей Гебіанський, асоціативний зв'язок,
  • 12:03 - 12:06
    що проста команда порухати рукою
  • 12:06 - 12:08
    створює відчуття паралізованої руки.
  • 12:08 - 12:10
    І потім, коли руку ампутовано,
  • 12:10 - 12:14
    набутий параліч мігрує у ваш тілесний образ
  • 12:14 - 12:17
    і у фантом, розумієте?
  • 12:17 - 12:19
    Тож, як допомогти таким пацієнтам?
  • 12:19 - 12:21
    Як відучити від набутого паралічу,
  • 12:21 - 12:25
    щоб розслабити страшний спазм
  • 12:25 - 12:27
    у фантомній руці?
  • 12:27 - 12:32
    І ми подумали: а що, якби зараз
    послати команду фантому,
  • 12:32 - 12:36
    але повернути йому візуальну відповідь,
    що він скоряється цій команді, добре?
  • 12:36 - 12:39
    Може так вдасться зняти фантомний біль,
    фантомний спазм?
  • 12:39 - 12:41
    Як це зробити? Це просто, віртуальна реальність.
  • 12:41 - 12:43
    Але це коштує мільйони доларів.
  • 12:43 - 12:46
    Тож я знайшов спосіб зробити це за три долари,
  • 12:46 - 12:48
    але не кажіть це моїм грантодавцям.
  • 12:48 - 12:49
    (Сміх)
  • 12:49 - 12:53
    Добре? Треба створити те,
    що я називаю дзеркальним ящиком.
  • 12:53 - 12:55
    Береться картонний ящик
    із дзеркалом посередині,
  • 12:55 - 12:59
    а потім туди кладеться фантом -
    отже мій перший пацієнт, Дерек, зайшов.
  • 12:59 - 13:02
    10 років тому йому ампутували руку.
  • 13:02 - 13:05
    Йому відірвало плече,
    тож його нерви були розірвані,
  • 13:05 - 13:09
    і руку паралізувало. Вона рік пролежала у пов'язці, а потім її ампутували.
  • 13:09 - 13:11
    В нього була фантомна рука, яка страшенно боліла,
    і він не міг нею рухати.
  • 13:11 - 13:13
    Це була паралізована фантомна рука.
  • 13:13 - 13:17
    Отже він прийшов, і я дав йому ось таке дзеркало у ящику,
  • 13:17 - 13:20
    який я зву дзеркальним ящиком, добре?
  • 13:20 - 13:23
    І пацієнт кладе його фантомну ліву руку,
  • 13:23 - 13:25
    яку зціпило спазмом, зліва від дзеркала,
  • 13:25 - 13:27
    а нормальну руку справа від дзеркала,
  • 13:27 - 13:31
    і приймає позу із зціпленими руками,
  • 13:31 - 13:34
    і дивиться у дзеркало. І що він відчуває?
  • 13:34 - 13:37
    Він дивиться на воскреслий фантом,
  • 13:37 - 13:41
    тому що він дивиться на відображення
    нормальної руки у дзеркалі,
  • 13:41 - 13:43
    і вона виглядає, як відроджений фантом.
  • 13:43 - 13:46
    "Тепер," кажу я, "тепер, дивися,
    порухай своїми фантомними -
  • 13:46 - 13:50
    своїми реальними пальцями, чи то,
    порухай своїми реальними пальцями, дивлячись у дзеркало".
  • 13:50 - 13:54
    Він отримує візуальний образ того, що фантом рухається, правильно?
  • 13:54 - 13:56
    Це очевидно, але найдивніша частина у тому,
  • 13:56 - 13:59
    що пацієнт потім каже:
    "О Боже, мій фантом знову рухається,
  • 13:59 - 14:01
    і біль, той зціплюючий спазм, розслаблюється".
  • 14:01 - 14:04
    І пам'ятаєте мого першого пацієнта, -
  • 14:04 - 14:05
    (Оплески)
  • 14:05 - 14:09
    - дякую. (Оплески)
  • 14:09 - 14:12
    Мій перший пацієнт зайшов у кабінет
    і подивився у дзеркало,
  • 14:12 - 14:15
    і я сказав: "Дивися на відображення свого фантому".
  • 14:15 - 14:17
    А він почав хихикати, говорячи:
    "Я можу бачити свій фантом".
  • 14:17 - 14:19
    Але він не дурний.
    Він знає, що фантом не реальний.
  • 14:19 - 14:21
    Він знає, що це - відображеня у дзеркалі,
  • 14:21 - 14:23
    але це також живий чуттєвий досвід.
  • 14:23 - 14:26
    Потім я кажу: "Порухай своєю
    нормальною рукою і фантомом".
  • 14:26 - 14:28
    Він каже: "Ох, я не можу порухати своїм фантомом.
    Ви це знаєте. Це боляче".
  • 14:28 - 14:30
    Я кажу: "Порухай своєю нормальною рукою".
  • 14:30 - 14:32
    І він каже: "О Боже, мій фантом знову рухається.
    Я не вірю в це!
  • 14:32 - 14:35
    І мій біль слабшає". Розумієте?
  • 14:35 - 14:36
    І потім я кажу: "Заплющ очі".
  • 14:36 - 14:38
    Він заплющує очі.
  • 14:38 - 14:39
    "І порухай своєю нормальною рукою".
  • 14:39 - 14:40
    "Ох, нічого не виходить. Її знову зціпило".
  • 14:40 - 14:42
    "ОК, розплющ очі".
  • 14:42 - 14:43
    "О Боже, о Боже, вона знову рухається!"
  • 14:43 - 14:45
    Тож він був схожий на дитину
    в магазині солодощів.
  • 14:45 - 14:50
    Таким чином, це доводить мою теорію
    про набутий параліч
  • 14:50 - 14:52
    і критичну роль візульного образу,
  • 14:52 - 14:54
    але я не отримаю Нобелівську премію за те,
  • 14:54 - 14:56
    що допоміг комусь рухати
    своєю фантомною кінцівкою.
  • 14:56 - 14:57
    (Сміх)
  • 14:57 - 14:58
    (Оплески)
  • 14:58 - 15:01
    Це абсолютно марне вміння,
    якщо задуматися.
  • 15:01 - 15:02
    (Сміх)
  • 15:02 - 15:06
    Але потім я почав розуміти, що можливо
    в інших типах паралічу,
  • 15:06 - 15:11
    які спостерігаються у неврології,
    наприклад, інсульти, дистонії -
  • 15:11 - 15:13
    в них теж може бути компонент набутого,
  • 15:13 - 15:16
    який можна подолати простим використанням приладу з дзеркалом.
  • 15:16 - 15:18
    Тож я сказав: "Слухай, Дерек, -
  • 15:18 - 15:21
    ну, по-перше, хлопець не може всюди носитися з дзеркалом, щоб позбутися свого болю -
  • 15:21 - 15:25
    Я сказав: "Слухай, Дерек, візьми це з собою додому та попрактикуйся тиждень, або два.
  • 15:25 - 15:27
    Може через якийсь час тренувань
  • 15:27 - 15:29
    ти зможеш позбутися дзеркала,
    відучитися від параліча
  • 15:29 - 15:31
    та почати рухати своєю паралізованою рукою,
  • 15:31 - 15:33
    а потім послабшає і твій біль".
  • 15:33 - 15:35
    Тож він сказав ОК і забрав його додому.
  • 15:35 - 15:37
    Я сказав: "Слухай, це всього лише два долари. Забирай його".
  • 15:37 - 15:40
    Тож він забрав його додому, а через два тижні зателефонував мені
  • 15:40 - 15:42
    і сказав: "Лікарю, ви не повірете".
  • 15:42 - 15:43
    Я запитав: "І що?"
  • 15:43 - 15:45
    Він сказав: "Його не стало".
  • 15:45 - 15:46
    Я спитав: "Чого не стало?"
  • 15:46 - 15:48
    Я подумав, що може дзеркало пропало.
  • 15:48 - 15:49
    (Сміх)
  • 15:49 - 15:52
    Він каже: "Ні, ні, ні, ну ви знаєте, його, фантома,
    якого я мав останні 10 років?
  • 15:52 - 15:54
    Його не стало".
  • 15:54 - 15:56
    І я сказав - я захвилювався - я сказав, о Боже,
  • 15:56 - 15:58
    я маю на увазі, я змінив т
    ілесний образ цього хлопця,
  • 15:58 - 16:01
    а як же питання людяності,
    етики і таке інше?
  • 16:01 - 16:03
    Я запитав: "Дерек, тебе це сильно хвилює?"
  • 16:03 - 16:06
    Він сказав: "Ні, останні три дні
    в мене немає фантомної руки,
  • 16:06 - 16:09
    отже немає болей у фантомному лікті,
    ніякого зціплення,
  • 16:09 - 16:12
    жодного болю у передпліччі,
    весь біль зник.
  • 16:12 - 16:16
    Єдина проблема у тому, що в мене все ще є
    мої фантомні пальці, що звисають з плеча,
  • 16:16 - 16:18
    а ваше дзеркало туди не дістає".
  • 16:18 - 16:19
    (Сміх)
  • 16:19 - 16:22
    "Тож, ви можете змінити дизайн,
    щоб поставити його мені на лоба,
  • 16:22 - 16:25
    щоб я міг, ну ви розумієте, зробити це
    і позбавитися моїх фантомних пальців?"
  • 16:25 - 16:27
    Він думав, що я якийсь чародій.
  • 16:27 - 16:28
    Тож, чому так сталося?
  • 16:28 - 16:31
    Це тому, що мозок стикнувся з
    величезним чуттєвим конфліктом.
  • 16:31 - 16:34
    Він почав отримувати візуальні сигнали
    про те, що фантом повернувся.
  • 16:34 - 16:36
    З іншого боку, пропріоцепції немає,
  • 16:36 - 16:40
    м'язи повідомляють, що руки немає, правильно?
  • 16:40 - 16:42
    Але моторика каже, що рука є,
  • 16:42 - 16:45
    і тому, що виникає цей конфлікт,
    мозок вирішує, дідько з ним,
  • 16:45 - 16:48
    немає ніякого фантома,
    немає ніякої руки, правильно?
  • 16:48 - 16:50
    Він занурюється у стан відмови -
    відгороджується від сигналів.
  • 16:50 - 16:54
    І коли рука зникає, бонус в тому,
    що зникає і біль,
  • 16:54 - 16:58
    тому що не можна мати безтілесний біль,
    що висить у повітрі.
  • 16:58 - 17:00
    Тож в цьому бонус.
  • 17:00 - 17:02
    Цю техніку було випробувано на десятках пацієнтів
  • 17:02 - 17:04
    іншими дослідниками у Гельсинках,
  • 17:04 - 17:07
    тож це може слугувати доказом
    користі у лікуванні фантомного болю,
  • 17:07 - 17:09
    і, насправді, люди застосували це
    для реабілітації після інсульту.
  • 17:09 - 17:12
    Про інсульт зазвичай думають
    як про ураження тканин,
  • 17:12 - 17:14
    цьому нічим зарадити.
  • 17:14 - 17:19
    Але виявляється, що деякі компоненти
    паралічу після інсульту також набуті,
  • 17:19 - 17:22
    і можливо саме той компонент можна здолати,
    застосовуючи дзеркала.
  • 17:22 - 17:24
    Це припущення також пройшло
    клінічні досліди,
  • 17:24 - 17:26
    допомігши багатьом, багатьом пацієнтам.
  • 17:26 - 17:30
    Гаразд, тепер дозвольте мені переключити
    передачу на третю частину моєї промови,
  • 17:30 - 17:34
    в якій ітиметься про ще один цікавий феномен,
    який зветься синестезія.
  • 17:34 - 17:37
    Його відкрив Френсіс Ґальтон у 19 столітті.
  • 17:37 - 17:39
    Він був двоюрідним братом Чарльза Дарвіна.
  • 17:39 - 17:41
    Він відзначив, що деякі люди серед населення,
  • 17:41 - 17:45
    які в усьому іншому були абсолютно нормальними,
    мали таку особливість:
  • 17:45 - 17:48
    щоразу, коли вони бачать цифру, вона кольорова.
  • 17:48 - 17:52
    П'ятірка синя, сімка жовта, вісімка блідо-зелена,
  • 17:52 - 17:54
    дев'ятка фіолетова, розумієте?
  • 17:54 - 17:57
    Пам'ятайте, всі ці люди в інших проявах
    звичайнісінькі.
  • 17:57 - 18:00
    Або додієз - іноді звуки викликають колір.
  • 18:00 - 18:03
    До дієз синій, фа дієз зелений,
  • 18:03 - 18:06
    інший тон може бути жовтим, добре?
  • 18:06 - 18:08
    Чому таке трапляється?
  • 18:08 - 18:10
    Це називається синестезія.
    Ґальтон назвав це синестезією,
  • 18:10 - 18:12
    змішування почуттів.
  • 18:12 - 18:14
    В нас всі почуття чіткі.
  • 18:14 - 18:16
    Ці ж люди плутають свої почуття.
  • 18:16 - 18:17
    Чому це стається?
  • 18:17 - 18:19
    Один з двох аспектів цієї проблеми
    доволі інтригуючий.
  • 18:19 - 18:21
    Синестезія - це сімейна ознака,
  • 18:21 - 18:24
    тож Ґальтон сказав, що в неї
    спадкова, генетична основа.
  • 18:24 - 18:28
    По-друге, синестезія - і саме тут я майже досяг
  • 18:28 - 18:31
    основної теми цієї лекціі,
    що насправді про креативність -
  • 18:31 - 18:36
    синестезія у вісім разів частіше трапляється
    у художників, поетів, письменників
  • 18:36 - 18:39
    і інших творчих людей, ніж у звичайного населення.
  • 18:39 - 18:40
    Чому б це?
  • 18:40 - 18:42
    Я відповім на це питання.
  • 18:42 - 18:44
    На нього раніше ніколи не відповідали.
  • 18:44 - 18:45
    Отож, що таке синестезія? Що її спричиняє?
  • 18:45 - 18:46
    Ну, існує багато теорій з цього приводу.
  • 18:46 - 18:48
    Одна теорія, що вони просто божевільні.
  • 18:48 - 18:51
    Ну, це - не зовсім наукова теорія,
    тому про неї можна забути.
  • 18:51 - 18:55
    Інша теорія - це те, що вони наркомани-кислотники
    і драпокури, добре?
  • 18:55 - 18:57
    Тут, треба зауважити,
    може бути частина правди,
  • 18:57 - 18:59
    тому що тут в районі Сан-Франциско
    це більш розповсюджено ніж у Сан-Дієго.
  • 18:59 - 19:00
    (Сміх)
  • 19:00 - 19:03
    Гаразд. Тож третя теорія така:
  • 19:03 - 19:08
    запитаймо себе, що саме насправді відбувається при синестезії. Добре?
  • 19:08 - 19:11
    Ми визначили, що кольорова та числова області
  • 19:11 - 19:14
    мозку знаходяться одна біля одної,
    у веретеноподібній звивині.
  • 19:14 - 19:16
    Тож ми встановили, що напевно виник
    якийсь перехресний зв'язок
  • 19:16 - 19:19
    між кольорами та числами у мозку.
  • 19:19 - 19:22
    Тож кожного разу, коли ви бачите число,
    ви одночасно бачите відповідний колір,
  • 19:22 - 19:24
    і таким чином ви отримуєте синестезію.
  • 19:24 - 19:26
    Тепер пригадайте, чому це трапляється?
  • 19:26 - 19:28
    Чому у деяких людей може виникати
    такий перехресний зв'язок?
  • 19:28 - 19:30
    Пам'ятаєте, я сказав, що це сімейне?
  • 19:30 - 19:32
    Це дасть вам натяк.
  • 19:32 - 19:34
    І це - це просто аномальний ген,
  • 19:34 - 19:37
    мутація у гені, яка спричиняє
    аномальний зв'язок.
  • 19:37 - 19:39
    У всіх нас, як виявилось,
  • 19:39 - 19:43
    ми народжуємось з усім
    перепов'язаним з усім іншим.
  • 19:43 - 19:46
    Тож кожна область мозку пов'язана
    з усіма іншими областями,
  • 19:46 - 19:48
    і все це організовано, щоб створити
  • 19:48 - 19:51
    характерну модульну архітектуру
    дорослого мозку.
  • 19:51 - 19:53
    Тож, якщо є ген, залучений до
    цієї чіткої організації,
  • 19:53 - 19:55
    і якщо цей ген трансформується
    через мутацію,
  • 19:55 - 19:58
    отримується пошкоджений баланс між областями мозку, що знаходяться поряд.
  • 19:58 - 20:01
    І якщо це трапляється з числами та кольорами,
    виходить чисельно-кольорова синестезія.
  • 20:01 - 20:04
    Якщо між тонами та кольорами,
    виходить звуко-кольорова синестезія.
  • 20:04 - 20:06
    Поки що все нормально.
  • 20:06 - 20:08
    А якщо уявити, що цей ген
    впливає на всі зв'язки у мозку,
  • 20:08 - 20:09
    і що все переплутано?
  • 20:09 - 20:15
    Тоді уявіть, що пов'язує художників,
    письменників і поетів,
  • 20:15 - 20:18
    вміння думати метафорично,
  • 20:18 - 20:20
    пов'язувати, здавалося б,
    непов'язувані речі,
  • 20:20 - 20:23
    наприклад: "Там схід, сама ж Джульєтта - ясне сонце!"
  • 20:23 - 20:25
    Зазвичай ніхто не говорить,
    що Джульєтта - це сонце,
  • 20:25 - 20:27
    бо чи дійсно вона сяюча вогняна сфера?
  • 20:27 - 20:30
    Зрозуміло, що шизофреніки можуть мати на увазі саме це, але це - інша історія, правильно?
  • 20:30 - 20:33
    Нормальні люди кажуть,
    що вона тепла, як сонце,
  • 20:33 - 20:35
    вона сяюча, як сонце,
    вона уважна, як сонце.
  • 20:35 - 20:37
    Миттєво знаходиться багато асоціацій.
  • 20:37 - 20:40
    Тепер, якщо уявити,
    що ці переплутані зв'язки
  • 20:40 - 20:43
    та концепції теж у різних частинах мозку,
  • 20:43 - 20:46
    тоді це дасть змогу
    створити більшу здібність
  • 20:46 - 20:49
    до метафоричного мислення та творчості
  • 20:49 - 20:51
    у людях з синестезією.
  • 20:51 - 20:54
    І саме тому синестезія
    у вісім разів частіше трапляється
  • 20:54 - 20:56
    серед поетів, художників та письменників.
  • 20:56 - 20:59
    Гаразд, це дуже френологічний погляд
    на синестезію.
  • 20:59 - 21:01
    Останній приклад - можна мені взяти ще одну хвилину?
  • 21:01 - 21:03
    (Сміх)
  • 21:03 - 21:08
    Я доведу вам, що ви всі синестети,
    але ви не хочете в цьому зізнаватися.
  • 21:08 - 21:12
    Ось це я називаю марсіанським алфавітом.
    Як у вашому алфавіті,
  • 21:12 - 21:14
    А це А, Б це Б, В це В.
  • 21:16 - 21:18
    Різні форми для різних фонем, правильно?
  • 21:18 - 21:20
    Тут ось марсіанський алфавіт.
  • 21:20 - 21:22
    Одна фігура - це Кікі, а інша Боуба.
  • 21:22 - 21:24
    Яка за них Кікі, а яка - Боуба?
  • 21:24 - 21:26
    Скільки з вас думають, що це Кікі, а це Боуба?
    Підніміть руки.
  • 21:26 - 21:28
    Ага, в нас тут таки є один чи пара мутантів.
  • 21:28 - 21:29
    (Сміх)
  • 21:29 - 21:31
    Скільки з вас думають,
    що це Боуба, а це Кікі? Підніміть руки.
  • 21:31 - 21:33
    Дев'яносто дев'ять відсотків з вас.
  • 21:33 - 21:35
    Добре, ніхто з вас не марсіанин.
    Як ви це зрозуміли?
  • 21:35 - 21:40
    А через те, що всі ви робите крос-модельну синестетичну абстракцію,
  • 21:40 - 21:44
    що означає, що ви вважаєте,
    що ось ці гострі перегини - кі-кі,
  • 21:44 - 21:49
    у вашій слуховій корі,
    волосяні клітини збуджуються - Кікі,
  • 21:49 - 21:52
    імітує візуальний перегин, несподіваний перегин цієї зубчастої форми.
  • 21:52 - 21:55
    Це дуже важливо, тому що це говорить про те,
  • 21:55 - 21:57
    що ваш мозок займається примітивним -
  • 21:57 - 21:59
    це ж просто - це виглядає як дурна ілюзія,
  • 21:59 - 22:03
    але ці фотони у вашому оці відворюють цю форму,
  • 22:03 - 22:06
    а волосяні клітини у вашому вусі
    викликають слуховий патерн,
  • 22:06 - 22:11
    а мозок здатен вичислити
    загальний знаменник.
  • 22:11 - 22:13
    Це примітивна форма абстракції,
  • 22:13 - 22:18
    і ми знаємо, що вона трапляється
    у веретеноподібній звивині у мозку,
  • 22:18 - 22:19
    бо коли вона пошкоджена,
  • 22:19 - 22:23
    ці люди втрачають вміння
    відрізнити Боубу від Кікі,
  • 22:23 - 22:25
    але вони також втрачають
    вміння думати метафорично.
  • 22:25 - 22:29
    Якщо ви запитаєте у хлопця, що - "не все те золото, що блищить," -
  • 22:29 - 22:31
    що це означає?
  • 22:31 - 22:33
    Пацієнт скаже: " Ну, якщо щось металеве й блискуче,
    це не обов'язково золото,
  • 22:33 - 22:36
    вам потрібно зважити його, розумієте?"
  • 22:36 - 22:39
    Таким чином, вони абсолютно випускають
    метафоричне значення.
  • 22:39 - 22:42
    Отже, ця область у вісім разів більша у вищих -
  • 22:42 - 22:45
    особливо у людях - ніж у нижчих приматах.
  • 22:45 - 22:48
    Щось дуже цікаве відбувається тут,
    у кутовій звивині,
  • 22:48 - 22:51
    тому що це перехрестя між слухом,
    зором та дотиком,
  • 22:51 - 22:55
    і вона дуже розвинулася в людях.
    І тут відбувається щось дуже цікаве.
  • 22:55 - 22:58
    І я думаю, що це - основа багатьох
    унікальних людських можливостей,
  • 22:58 - 23:01
    на кшталт абстрактності, метафоричності й творчості.
  • 23:01 - 23:04
    Всі ці питання, які філософи вивчали
    протягом тисячоліть,
  • 23:04 - 23:08
    ми, вчені, можемо вивчати,
    роблячи зображення мозку,
  • 23:08 - 23:10
    та досліджуючи пацієнтів,
    ставлячи правильні запитання.
  • 23:10 - 23:12
    Дякую.
  • 23:12 - 23:13
    (Оплески)
  • 23:13 - 23:14
    Вибачте за це.
  • 23:14 - 23:15
    (Сміх)
Title:
Три ключі до розуміння вашого мозку
Speaker:
ВС Рамачандран
Description:

Вілеянур Рамачандран демонструє нам, що пошкодження мозку може розказати про зв'язки між мозковою тканиною та розумом, за допомогою прикладів трьох надзвичайних розладів.

more » « less
Video Language:
English
Team:
closed TED
Project:
TEDTalks
Duration:
23:17

Ukrainian subtitles

Revisions Compare revisions