WEBVTT

00:00:00.000 --> 00:00:02.000
Отже, як слушно зауважив Кріс, 
я вивчаю людський мозок,

00:00:04.000 --> 00:00:06.000
функції та структуру людського мозку.

00:00:06.000 --> 00:00:10.000
І на хвилину я прошу вас замислитися 
про те, що з цього випливає.

00:00:10.000 --> 00:00:14.000
Ось тут купка желе, 
трохи більше кілограма желе,

00:00:14.000 --> 00:00:17.000
яка поміститься у вашій долоні,

00:00:17.000 --> 00:00:21.000
і яка здатна збагнути 
велич міжзіркового простору.

00:00:21.000 --> 00:00:23.000
Вона здатна осягнути сенс нескінченності

00:00:23.000 --> 00:00:28.000
і також споглядати за тим, 
як саме вона осягає сенс нескінченності.

00:00:28.000 --> 00:00:33.000
І саме цю рекурсивну здатність 
ми називаємо самосвідомістю,

00:00:33.000 --> 00:00:37.000
яка, на мій погляд, і є священним граалем 
нейробіології та неврології,

00:00:37.000 --> 00:00:39.000
і я сподіваюся, що колись нам вдасться 
зрозуміти, як це відбувається.

NOTE Paragraph

00:00:40.000 --> 00:00:43.000
Отже, як же вивчаєтся цей містичний орган?

00:00:43.000 --> 00:00:47.000
Тобто, в кожного з нас є 
100 мільярдів нервових клітин,

00:00:47.000 --> 00:00:50.000
малесеньких скупчень протоплазми, 
що взаємодіють,

00:00:50.000 --> 00:00:54.000
і з цієї взаємодії виникає ціла низка здібностей,

00:00:54.000 --> 00:00:57.000
яку ми називаємо людською природою
і людською свідомістю.

00:00:57.000 --> 00:00:58.000
Як це стається?

00:00:58.000 --> 00:01:01.000
Отже, є багато способів підійти 
до функцій людського мозку.

00:01:01.000 --> 00:01:04.000
Один підхід, той, яким ми 
користуємося здебільшого,

00:01:04.000 --> 00:01:09.000
це вивчати пацієнтів з ураженням 
маленької області мозку,

00:01:09.000 --> 00:01:11.000
із генетичними змінами
маленької області мозку.

00:01:11.000 --> 00:01:15.000
Те, що відбувається, 
це не повне зменшення

00:01:15.000 --> 00:01:17.000
всіх ментальних здібностей,

00:01:17.000 --> 00:01:20.000
а ніби притуплення 
пізнавальних можливостей.

00:01:20.000 --> 00:01:23.000
Таким чином, маємо дуже 
селективну втрату однієї функції,

00:01:23.000 --> 00:01:25.000
коли інші функції залишаються без змін,

00:01:25.000 --> 00:01:27.000
і це дає змогу впевнено заявляти,

00:01:27.000 --> 00:01:31.000
що саме ця область якось залучена 
до медіації цієї функції.

00:01:31.000 --> 00:01:33.000
Таким чином можна підв'язати 
функцію до структури,

00:01:33.000 --> 00:01:36.000
а потім дізнатися, як працює схема,

00:01:36.000 --> 00:01:38.000
що генерує конкретну функцію.

00:01:38.000 --> 00:01:40.000
Ось саме це ми й намагаємось робити.

NOTE Paragraph

00:01:40.000 --> 00:01:43.000
Тож дозвольте мені навести вам 
декілька яскравих прикладів цього.

00:01:43.000 --> 00:01:47.000
За час цієї промови я наведу вам
три приклади, по шість хвилин кожен.

00:01:47.000 --> 00:01:51.000
Перший приклад - це надзвичайний синдром,
який зветься синдром Капґра.

00:01:51.000 --> 00:01:53.000
Якщо ви поглянете на перший слайд,

00:01:53.000 --> 00:01:58.000
там зображені скроневі долі, 
лобові, тім'яні долі, ОК,

00:01:58.000 --> 00:02:00.000
долі, з яких складається мозок.

00:02:00.000 --> 00:02:04.000
І якщо ви придивитесь, затиснута всередині 
внутрішньої поверхні скроневих долей -

00:02:04.000 --> 00:02:06.000
- тут її не видно -

00:02:06.000 --> 00:02:08.000
- є маленька структура, яка називається 
веретеноподібна звивина.

00:02:08.000 --> 00:02:11.000
І вона також зветься лицьова область мозку,

00:02:11.000 --> 00:02:14.000
бо коли вона ушкоджена, ви більше не здатні 
розпізнавати людські обличчя.

00:02:14.000 --> 00:02:16.000
Ви все ще впізнаєте їх за голосом

00:02:16.000 --> 00:02:18.000
і скажете: "Так, це Джо",

00:02:18.000 --> 00:02:21.000
але ви не зможете сказати, хто це, 
дивлячись йому в обличчя.

00:02:21.000 --> 00:02:23.000
Ви навіть не зможете впізнати 
себе самого в дзеркалі.

00:02:23.000 --> 00:02:26.000
Тобто ви знаєте, що це ви, 
тому що ви підморгуєте, і він теж,

00:02:26.000 --> 00:02:28.000
і ви знаєте, що це - дзеркало,

00:02:28.000 --> 00:02:31.000
але ви насправді не розпізнаєте 
себе, як себе.

NOTE Paragraph

00:02:31.000 --> 00:02:35.000
ОК. Загально відомо, що цей синдром виникає через пошкодження веретеноподібної звивини.

00:02:35.000 --> 00:02:38.000
Але є ще один рідкісній синдром, 
такий рідкісний, до речі,

00:02:38.000 --> 00:02:42.000
що дуже мало лікарів чули про нього, 
навіть серед нейробіологів.

00:02:42.000 --> 00:02:44.000
Він зветься помилка Капґра,

00:02:44.000 --> 00:02:47.000
і це коли пацієнт, повністю нормальний
в інших аспектах,

00:02:47.000 --> 00:02:50.000
що мав травму голови, виходить з коми,

00:02:50.000 --> 00:02:53.000
повністю нормальний в інших аспектах, 
дивиться на свою матір

00:02:53.000 --> 00:02:56.000
і говорить: "Вона виглядає точно 
як моя мати, ця жінка,

00:02:56.000 --> 00:02:58.000
але вона самозванка.

00:02:58.000 --> 00:03:00.000
Вона якась інша жінка, 
яка прикидається моєю матір'ю".

00:03:00.000 --> 00:03:01.666
Отже, чому це трапляється?

00:03:03.332 --> 00:03:05.000
Чому хтось - а ця людина цілком 
розсудлива і розумна

00:03:05.000 --> 00:03:07.000
стосовно інших речей - 
але коли вона бачить свою матір,

00:03:07.000 --> 00:03:10.000
вмикається ця омана, 
і вона каже, цо це - не матір.

NOTE Paragraph

00:03:10.000 --> 00:03:12.000
Тож, найрозповсюдженіше тлумачення цьому,

00:03:12.000 --> 00:03:14.000
те, яке міститься у всіх книжках з психіатрії -

00:03:14.000 --> 00:03:18.000
погляд Фрейда - і він полягає 
у тому, що цей хлопець -

00:03:18.000 --> 00:03:20.000
а є такі самі аргументи 
стосовно і жінок, до речі,

00:03:20.000 --> 00:03:22.000
але я буду говорити тільки про чоловіків.

00:03:22.000 --> 00:03:25.000
Коли ви були немовлям, маленькою дитиною,

00:03:25.000 --> 00:03:27.000
в вас було сильне сексуальне тяжіння до матері.

00:03:27.000 --> 00:03:29.000
Це так званий фрейдівський Едипів комплекс.

00:03:29.000 --> 00:03:31.000
Я не кажу, що я в це вірю,

00:03:31.000 --> 00:03:33.000
але це - стандартний погляд вчення Фрейда.

00:03:33.000 --> 00:03:36.000
А потім ви виростаєте, 
кора мозку розвивається,

00:03:36.000 --> 00:03:40.000
і ці латентні поклики до матері 
придушуються.

00:03:40.000 --> 00:03:44.000
Дякувати Богу, інакше всі ви сексуально збуджувалися б, коли бачили б свою матір.

00:03:44.000 --> 00:03:46.000
А потім стається те, що

00:03:46.000 --> 00:03:48.000
ви отримуєте удар по голові, 
який ушкоджує кору головного мозку,

00:03:48.000 --> 00:03:52.000
і дає змогу цим латентним 
бажанням проявитися,

00:03:52.000 --> 00:03:55.000
вибухнути на поверхню, 
і, раптом і незрозуміло,

00:03:55.000 --> 00:03:58.000
ви розумієте, що сексуально збуджуєтеся до матері.

00:03:58.000 --> 00:04:00.000
І ви кажете: "Боже мій, якщо це моя мама,

00:04:00.000 --> 00:04:02.000
як вийшло так, що я сексуально збуджуюся?

00:04:02.000 --> 00:04:04.000
Вона якась інша жінка. Вона самозванка".

00:04:04.000 --> 00:04:08.000
Це - єдина інтерпретація, 
зрозуміла вашому ушкодженому мозку.

NOTE Paragraph

00:04:08.000 --> 00:04:11.000
Але для мене це пояснення 
ніколи не мало сенсу.

00:04:11.000 --> 00:04:14.000
Воно геніальне, 
як і всі аргументи за Фрейдом -

00:04:14.000 --> 00:04:16.000
(Сміх)

00:04:16.000 --> 00:04:21.000
- але для мене воно виявилось позбавленим сенсу, 
тому що я спостерігав подібний розлад,

00:04:21.000 --> 00:04:23.000
в пацієнта була подібна омана 
з приводу його пуделя.

00:04:23.000 --> 00:04:24.000
(Сміх)

00:04:24.000 --> 00:04:29.000
Він говорив: " Лікаре, це не Фіфі. 
Вона виглядає точно як Фіфі,

00:04:29.000 --> 00:04:31.000
але це - якась інша тварина". Правда?

00:04:31.000 --> 00:04:33.000
Тепер спробуйте пояснити це 
з точки зору Фрейда.

00:04:33.000 --> 00:04:34.000
(Сміх)

00:04:34.000 --> 00:04:38.000
Ви ж не почнете говорити про латентне 
скотоложство у кожній людині,

00:04:38.000 --> 00:04:41.000
або про щось подібне, звичайно, бо це абсурдно.

NOTE Paragraph

00:04:41.000 --> 00:04:43.000
Тож насправді, що тут відбувається?

00:04:43.000 --> 00:04:45.000
Щоб пояснити цей дивний розлад,

00:04:45.000 --> 00:04:49.000
ми дивимось на структуру і функції 
нормального візуального шляху в мозку.

00:04:49.000 --> 00:04:52.000
В нормальній ситуації візуальні сигнали 
надходять в очні яблука

00:04:52.000 --> 00:04:54.000
і проходять у зорові області мозку.

00:04:54.000 --> 00:04:57.000
До речі, у задній частині вашого мозку 
існує 30 областей, пов'язаних із зором,

00:04:57.000 --> 00:05:00.000
і після обробки всього цього, повідомлення 
надходить у маленьку структуру,

00:05:00.000 --> 00:05:05.000
що зветься веретеноподібною звивиною, 
де відбувається розрізнення облич.

00:05:05.000 --> 00:05:07.000
Там містяться нейрони, 
чутливі до сприйняття облич.

00:05:07.000 --> 00:05:10.000
Її можна називати лицьовою областю мозку, добре?

00:05:10.000 --> 00:05:12.000
Я говорив про це раніше.

00:05:12.000 --> 00:05:16.000
Тепер, коли ця область ушкоджена, 
ви втрачаєте вміння бачити обличчя, так?

NOTE Paragraph

00:05:16.000 --> 00:05:19.000
Але з тієї області повідомлення передається

00:05:19.000 --> 00:05:22.000
до структури, яка називається мигдалевидна залоза (мигдалина) у лімбічній системі,

00:05:22.000 --> 00:05:24.000
емоційному центрі мозку,

00:05:24.000 --> 00:05:26.000
і ця структура, що зветься мигдалиною,

00:05:26.000 --> 00:05:28.000
вимірює емоційну важливість 
того, на що ви дивитесь.

00:05:28.000 --> 00:05:32.000
Чи це здобич? Чи хижак? Чи твоя пара?

00:05:32.000 --> 00:05:34.000
Чи може це щось звичайнісіньке, 
як-от нитка, що причепилася до одягу,

00:05:34.000 --> 00:05:38.000
або шматок крейди, чи - я не хочу вказувати на те, але

00:05:38.000 --> 00:05:40.000
чи черевик, чи щось подібне? ОК?

00:05:40.000 --> 00:05:42.000
Щось, що можна повністю проігнорувати.

00:05:42.000 --> 00:05:45.000
Тож якщо мигдалина збуджується, 
і це - щось важливе,

00:05:45.000 --> 00:05:48.000
повідомлення потім передається 
до автономної нервової системи.

00:05:48.000 --> 00:05:50.000
Ваше серце починає битися швидше.

00:05:50.000 --> 00:05:53.000
Ви починаєте пітніти, 
щоб віддати тепло, яке

00:05:53.000 --> 00:05:55.000
утвориться через скорочення м'язів.

00:05:55.000 --> 00:05:59.000
І це добре, бо ми можемо покласти 
два електроди на вашу долоню

00:05:59.000 --> 00:06:03.000
і виміряти зміну опору шкіри, 
спричинену виділенням поту.

00:06:03.000 --> 00:06:05.000
Тож я можу визначити, 
коли ви дивитесь на що-небудь,

00:06:05.000 --> 00:06:09.000
чи ви збуджені через це, чи ні. Гаразд?

00:06:09.000 --> 00:06:11.000
І я дійду до цього через хвилину.

NOTE Paragraph

00:06:11.000 --> 00:06:15.000
Тож моя ідея була, коли хлопчина дивиться на об'єкт, коли він дивиться на свій -

00:06:15.000 --> 00:06:19.000
нехай на будь-що, це передається 
до візуальних областей

00:06:19.000 --> 00:06:22.000
і обробляється у веретеноподібній звивині,

00:06:22.000 --> 00:06:25.000
і ви розумієте, що це паростки гороху, або стіл,

00:06:25.000 --> 00:06:27.000
або ваша мати, якщо вже так, ОК?

00:06:27.000 --> 00:06:30.000
І потім це повідомлення 
передається до мигдалини,

00:06:30.000 --> 00:06:32.000
а звідти до автономної нервової системи.

00:06:32.000 --> 00:06:37.000
Але може бути, що в цього хлопчини дріт, що йде від мигдалини до лімбічної системи,

00:06:37.000 --> 00:06:40.000
емоційного центру мозку, випадково перервався.

00:06:40.000 --> 00:06:42.000
Тож через те, що вереноподібна звивина ціла,

00:06:42.000 --> 00:06:45.000
хлопчина все ще може впізнати свою матір,

00:06:45.000 --> 00:06:47.000
і говорити: " Так так, це виглядає, як моя мама".

00:06:47.000 --> 00:06:50.000
Але через те, що дріт до 
емоційних цетрів перервано,

00:06:50.000 --> 00:06:52.000
він каже: "Але як же, якщо це - моя мати, 
я не відчуваю тепла?"

00:06:54.000 --> 00:06:56.000
Або жаху, як іноді теж трапляється? 
Правильно?

00:06:56.000 --> 00:06:57.000
(Сміх)

00:06:57.000 --> 00:07:03.000
Тоді він говорить: "Як мені розцінити цю 
незбагненну відсутність емоцій?

00:07:03.000 --> 00:07:05.000
Це не може бути моя мама.

00:07:05.000 --> 00:07:07.000
Це якась чужа жінка, 
що прикидається моєю матір'ю".

NOTE Paragraph

00:07:07.000 --> 00:07:09.000
Як можна це перевірити?

00:07:09.000 --> 00:07:11.000
Ось як: якщо взяти будь-кого з присутніх 
і посадити перед екраном,

00:07:11.000 --> 00:07:14.000
і виміряти гальванічну відповідь шкіри,

00:07:14.000 --> 00:07:16.000
а потім показувати зобрження на екрані,

00:07:16.000 --> 00:07:19.000
можна виміряти, наскільки ви спітнієте, 
побачивши такий об'єкт,

00:07:19.000 --> 00:07:22.000
як парасолька або стіл. 
Звичайно, ви не спітнієте.

00:07:22.000 --> 00:07:27.000
Якщо показати вам зображення лева або тигра, 
або еротичний плакат, ви почнете пітніти, правда?

00:07:27.000 --> 00:07:30.000
І хочете вірте, хочете ні, якщо показати вам 
зображення вашої матері -

00:07:30.000 --> 00:07:32.000
- я говорю про нормальних людей 
- ви почнете пітніти.

00:07:32.000 --> 00:07:34.000
Вам навіть не треба бути євреєм.

00:07:34.000 --> 00:07:36.000
(Сміх)

NOTE Paragraph

00:07:36.000 --> 00:07:40.000
Що ж трапиться, якщо показати зображення 
цьому пацієнту?

00:07:40.000 --> 00:07:44.000
Ви берете пацієнта і показуєте йому 
зображення на екрані,

00:07:44.000 --> 00:07:46.000
водночас вимірюючи гальванічну відповідь шкіри.

00:07:46.000 --> 00:07:51.000
Столи, стільці, ниточки, нічого не відбувається, 
так само, як і в нормальних людей,

00:07:51.000 --> 00:07:53.000
але коли ви показуєте йому 
зображення його матері,

00:07:53.000 --> 00:07:55.000
гальванічна відповідь шкіри нейтральна.

00:07:55.000 --> 00:07:57.000
Немає жодної емоційної реакціі на матір,

00:07:57.000 --> 00:08:02.000
тому що дріт, що йде від візуальних областей 
до емоційних центрів, перервано.

00:08:02.000 --> 00:08:05.000
Тож його зір нормальний, тому що 
з візуальними областями все гаразд,

00:08:05.000 --> 00:08:08.000
його емоції нормальні - він буде сміятися, 
або плакати, і так далі -

00:08:08.000 --> 00:08:11.000
але дріт від зору до емоцій пошкоджено,

00:08:11.000 --> 00:08:14.000
і тому в нього виникає омана, 
що його мати - самозванка.

00:08:14.000 --> 00:08:17.000
Це прекрасний приклад того, чим ми займаємося:

00:08:17.000 --> 00:08:21.000
беремо дивний, здавалося б незрозумілий, 
нервовий психічний синдром

00:08:21.000 --> 00:08:23.000
і заявляємо, що стандартний 
фрейдівський погляд невірний,

00:08:23.000 --> 00:08:27.000
і фактично даємо йому чітке пояснення

00:08:27.000 --> 00:08:29.000
з точки зору відомої нервової анатомії мозку.

NOTE Paragraph

00:08:29.000 --> 00:08:31.000
До речі, якщо потім цей пацієнт йде,

00:08:31.000 --> 00:08:36.000
і його мати телефонує йому 
з прилеглої кімнати - саме телефонує -

00:08:36.000 --> 00:08:40.000
він бере слухавку і каже: " Ого, мамо, як справи? Де ти?"

00:08:40.000 --> 00:08:42.000
По телефону не виникає жодної омани.

00:08:42.000 --> 00:08:44.000
Потім вона заходить до нього через годину, 
і він каже: "Хто ти?

00:08:44.000 --> 00:08:46.000
Ти виглядаєш, як моя мати". Розумієте?

00:08:46.000 --> 00:08:48.000
Причина в тому, що існує окремий шлях

00:08:48.000 --> 00:08:52.000
від слухових центрів у мозку до емоційних центрів,

00:08:52.000 --> 00:08:54.000
і він не був випадково ушкоджений.

00:08:54.000 --> 00:08:59.000
І це пояснює, чому по телефону він впізнає 
свою матір без жодних проблем.

00:08:59.000 --> 00:09:02.000
А коли він бачить її особисто, 
він каже, що вона - самозванка.

NOTE Paragraph

00:09:02.000 --> 00:09:06.000
Гаразд, як саме створюється ця складна схема у мозку?

00:09:06.000 --> 00:09:09.000
Це природа, гени, чи виховання?

00:09:09.000 --> 00:09:11.000
І ми наближаємося до цієї проблеми,

00:09:11.000 --> 00:09:15.000
розглянувши інший цікавий синдром, 
який називається синдром фантомної кінцівки.

00:09:15.000 --> 00:09:17.000
Всі ви знаєте, що таке фантомна кінцівка.

00:09:17.000 --> 00:09:20.000
Коли руку або ногу ампутовано через гангрену,

00:09:20.000 --> 00:09:22.000
або втрачено на війні, наприклад, на війні в Іраку, -

00:09:22.000 --> 00:09:24.000
це тепер велика проблема -

00:09:24.000 --> 00:09:28.000
ви й далі відчуваєте присутність відсутньої руки,

00:09:28.000 --> 00:09:31.000
і це називається фантомною рукою, 
або фантомною ногою.

00:09:31.000 --> 00:09:33.000
Фактично, майже будь-яка частина тіла 
може стати фантомом.

00:09:33.000 --> 00:09:36.000
Вірте, чи ні, навіть внутрішні органи.

00:09:36.000 --> 00:09:40.000
В мене були пацієнти з видаленою маткою 
- після гістериктомії -

00:09:40.000 --> 00:09:45.000
в яких залишалася фантомна матка, 
включно з фантомними ментруальними болями

00:09:45.000 --> 00:09:47.000
у належний проміжок місяця.

00:09:47.000 --> 00:09:49.000
Один студент якось запитав мене,

00:09:49.000 --> 00:09:51.000
чи є в них фантомний ПМС?

00:09:51.000 --> 00:09:52.000
(Сміх)

00:09:52.000 --> 00:09:56.000
Питання, дозріле до наукового вивчення, 
але ми до цього ще не добралися.

NOTE Paragraph

00:09:56.000 --> 00:09:59.000
ОК, наступне питання,

00:09:59.000 --> 00:10:02.000
що можна дізнатися про фантомні кінцівки, ставлячи експерименти?

00:10:02.000 --> 00:10:04.000
Одна з речей, яку ми взнали, це те,

00:10:04.000 --> 00:10:06.000
що майже половина пацієнтів 
з фантомними кінцівками

00:10:06.000 --> 00:10:08.000
заявляють, що вони можуть рухати фантомом.

00:10:08.000 --> 00:10:10.000
Нею можна поплескати брата по плечу,

00:10:10.000 --> 00:10:12.000
відповісти на телефонний дзвінок, 
помахати на прощання.

00:10:12.000 --> 00:10:15.000
Все це - дуже переконливі та живі відчуття.

00:10:15.000 --> 00:10:17.000
Пацієнт не марить.

00:10:17.000 --> 00:10:19.000
Він знає, що руки немає,

00:10:19.000 --> 00:10:22.000
та все ж це - переконливий чуттєвий 
досвід для пацієнта.

00:10:22.000 --> 00:10:25.000
Але, хоч там як, для іншої половини 
пацієнтів це не трапляється.

00:10:25.000 --> 00:10:29.000
Фантомна кінцівка - вони скажуть: 
"Але лікарю, фантомна кінцівка паралізована.

00:10:29.000 --> 00:10:32.000
Вона застигла у стиснутому спазмі,
і це надзвичайно болісно.

00:10:32.000 --> 00:10:35.000
Якщо б тільки мені вдалося порухати нею, 
може вона перестала б так боліти".

NOTE Paragraph

00:10:35.000 --> 00:10:38.000
Отже, чому б це фантомній кінцівці 
бути паралізованою?

00:10:38.000 --> 00:10:40.000
Це звучить як оксиморон.

00:10:40.000 --> 00:10:43.000
Але коли ми передивлялися історії хвороб, 
ми помітили,

00:10:43.000 --> 00:10:45.000
що в людей з паралізованою фантомною кінцівкою

00:10:45.000 --> 00:10:49.000
первинна рука була також паралізована через травму периферійного нерву.

00:10:49.000 --> 00:10:52.000
Сам нерв, який керував рукою,
був пошкоджений,

00:10:52.000 --> 00:10:54.000
перерізаний через, скажімо, 
аварію на мотоциклі.

00:10:54.000 --> 00:10:57.000
Тож рука цього пацієнта 
страшенно боліла ще у пов'язці

00:10:57.000 --> 00:11:01.000
декілька місяців поспіль, а потім,

00:11:01.000 --> 00:11:04.000
у помилковій спробі позбавитися болю у руці,

00:11:04.000 --> 00:11:06.000
хірург ампутує руку,

00:11:06.000 --> 00:11:10.000
і так ви отримуєте фантомну руку 
з такими ж болями, правильно?

00:11:10.000 --> 00:11:12.000
І це - дуже серйозна клінічна проблема.

00:11:12.000 --> 00:11:14.000
Пацієнти занурюються у депресію.

00:11:14.000 --> 00:11:16.000
Деякі з них намагаються 
покінчити із життям, розумієте?

NOTE Paragraph

00:11:16.000 --> 00:11:18.000
Тож як вилікувати цей синдром?

00:11:18.000 --> 00:11:20.000
Тепер, звідки береться 
паралізована фатномна кінцівка?

00:11:20.000 --> 00:11:24.000
Коли я вивчав історії хвороби, 
я розумів, що в них була реальна рука,

00:11:24.000 --> 00:11:27.000
потім нерви, що керували рукою, були перерізані,

00:11:27.000 --> 00:11:30.000
реальна рука була паралізована,

00:11:30.000 --> 00:11:34.000
і була в пов'язці декілька місяців до ампутації,

00:11:34.000 --> 00:11:40.000
і супровідний біль потім мігрував у фантом.

NOTE Paragraph

00:11:40.000 --> 00:11:42.000
Чому так трапляється?

00:11:42.000 --> 00:11:44.000
Коли рука була наявна, але паралізована,

00:11:44.000 --> 00:11:47.000
мозок, лобна частина мозку, посилає руці команди, 
наказуючи: "Рухайся",

00:11:47.000 --> 00:11:49.000
але назад отримує візуальну відповідь: "Ні".

00:11:49.000 --> 00:11:53.000
Рухайся. Ні. Рухайся. Ні. Рухайся. Ні.

00:11:53.000 --> 00:11:56.000
І це закарбовується у схемі мозку

00:11:56.000 --> 00:11:59.000
і називається набутий параліч, гаразд?

00:11:59.000 --> 00:12:03.000
Мозок запам'ятовує, тому що існує цей Гебіанський, асоціативний зв'язок,

00:12:03.000 --> 00:12:06.000
що проста команда порухати рукою

00:12:06.000 --> 00:12:08.000
створює відчуття паралізованої руки.

00:12:08.000 --> 00:12:10.000
І потім, коли руку ампутовано,

00:12:10.000 --> 00:12:14.000
набутий параліч мігрує у ваш тілесний образ

00:12:14.000 --> 00:12:17.000
і у фантом, розумієте?

NOTE Paragraph

00:12:17.000 --> 00:12:19.000
Тож, як допомогти таким пацієнтам?

00:12:19.000 --> 00:12:21.000
Як відучити від набутого паралічу,

00:12:21.000 --> 00:12:25.000
щоб розслабити страшний спазм

00:12:25.000 --> 00:12:27.000
у фантомній руці?

00:12:27.000 --> 00:12:32.000
І ми подумали: а що, якби зараз 
послати команду фантому,

00:12:32.000 --> 00:12:36.000
але повернути йому візуальну відповідь, 
що він скоряється цій команді, добре?

00:12:36.000 --> 00:12:39.000
Може так вдасться зняти фантомний біль, 
фантомний спазм?

00:12:39.000 --> 00:12:41.000
Як це зробити? Це просто, віртуальна реальність.

00:12:41.000 --> 00:12:43.000
Але це коштує мільйони доларів.

00:12:43.000 --> 00:12:46.000
Тож я знайшов спосіб зробити це за три долари,

00:12:46.000 --> 00:12:48.000
але не кажіть це моїм грантодавцям.

00:12:48.000 --> 00:12:49.000
(Сміх)

NOTE Paragraph

00:12:49.000 --> 00:12:53.000
Добре? Треба створити те, 
що я називаю дзеркальним ящиком.

00:12:53.000 --> 00:12:55.000
Береться картонний ящик 
із дзеркалом посередині,

00:12:55.000 --> 00:12:59.000
а потім туди кладеться фантом - 
отже мій перший пацієнт, Дерек, зайшов.

00:12:59.000 --> 00:13:02.000
10 років тому йому ампутували руку.

00:13:02.000 --> 00:13:05.000
Йому відірвало плече, 
тож його нерви були розірвані,

00:13:05.000 --> 00:13:09.000
і руку паралізувало. Вона рік пролежала у пов'язці, а потім її ампутували.

00:13:09.000 --> 00:13:11.000
В нього була фантомна рука, яка страшенно боліла, 
і він не міг нею рухати.

00:13:11.000 --> 00:13:13.000
Це була паралізована фантомна рука.

NOTE Paragraph

00:13:13.000 --> 00:13:17.000
Отже він прийшов, і я дав йому ось таке дзеркало у ящику,

00:13:17.000 --> 00:13:20.000
який я зву дзеркальним ящиком, добре?

00:13:20.000 --> 00:13:23.000
І пацієнт кладе його фантомну ліву руку,

00:13:23.000 --> 00:13:25.000
яку зціпило спазмом, зліва від дзеркала,

00:13:25.000 --> 00:13:27.000
а нормальну руку справа від дзеркала,

00:13:27.000 --> 00:13:31.000
і приймає позу із зціпленими руками,

00:13:31.000 --> 00:13:34.000
і дивиться у дзеркало. І що він відчуває?

00:13:34.000 --> 00:13:37.000
Він дивиться на воскреслий фантом,

00:13:37.000 --> 00:13:41.000
тому що він дивиться на відображення 
нормальної руки у дзеркалі,

00:13:41.000 --> 00:13:43.000
і вона виглядає, як відроджений фантом.

00:13:43.000 --> 00:13:46.000
"Тепер," кажу я, "тепер, дивися, 
порухай своїми фантомними -

00:13:46.000 --> 00:13:50.000
своїми реальними пальцями, чи то, 
порухай своїми реальними пальцями, дивлячись у дзеркало".

00:13:50.000 --> 00:13:54.000
Він отримує візуальний образ того, що фантом рухається, правильно?

00:13:54.000 --> 00:13:56.000
Це очевидно, але найдивніша частина у тому,

00:13:56.000 --> 00:13:59.000
що пацієнт потім каже: 
"О Боже, мій фантом знову рухається,

00:13:59.000 --> 00:14:01.000
і біль, той зціплюючий спазм, розслаблюється".

NOTE Paragraph

00:14:01.000 --> 00:14:04.000
І пам'ятаєте мого першого пацієнта, -

00:14:04.000 --> 00:14:05.000
(Оплески)

00:14:05.000 --> 00:14:09.000
- дякую. (Оплески)

00:14:09.000 --> 00:14:12.000
Мій перший пацієнт зайшов у кабінет 
і подивився у дзеркало,

00:14:12.000 --> 00:14:15.000
і я сказав: "Дивися на відображення свого фантому".

00:14:15.000 --> 00:14:17.000
А він почав хихикати, говорячи: 
"Я можу бачити свій фантом".

00:14:17.000 --> 00:14:19.000
Але він не дурний. 
Він знає, що фантом не реальний.

00:14:19.000 --> 00:14:21.000
Він знає, що це - відображеня у дзеркалі,

00:14:21.000 --> 00:14:23.000
але це також живий чуттєвий досвід.

00:14:23.000 --> 00:14:26.000
Потім я кажу: "Порухай своєю 
нормальною рукою і фантомом".

00:14:26.000 --> 00:14:28.000
Він каже: "Ох, я не можу порухати своїм фантомом. 
Ви це знаєте. Це боляче".

00:14:28.000 --> 00:14:30.000
Я кажу: "Порухай своєю нормальною рукою".

00:14:30.000 --> 00:14:32.000
І він каже: "О Боже, мій фантом знову рухається. 
Я не вірю в це!

00:14:32.000 --> 00:14:35.000
І мій біль слабшає". Розумієте?

00:14:35.000 --> 00:14:36.000
І потім я кажу: "Заплющ очі".

00:14:36.000 --> 00:14:38.000
Він заплющує очі.

00:14:38.000 --> 00:14:39.000
"І порухай своєю нормальною рукою".

00:14:39.000 --> 00:14:40.000
"Ох, нічого не виходить. Її знову зціпило".

00:14:40.000 --> 00:14:42.000
"ОК, розплющ очі".

00:14:42.000 --> 00:14:43.000
"О Боже, о Боже, вона знову рухається!"

00:14:43.000 --> 00:14:45.000
Тож він був схожий на дитину 
в магазині солодощів.

NOTE Paragraph

00:14:45.000 --> 00:14:50.000
Таким чином, це доводить мою теорію 
про набутий параліч

00:14:50.000 --> 00:14:52.000
і критичну роль візульного образу,

00:14:52.000 --> 00:14:54.000
але я не отримаю Нобелівську премію за те,

00:14:54.000 --> 00:14:56.000
що допоміг комусь рухати 
своєю фантомною кінцівкою.

00:14:56.000 --> 00:14:57.000
(Сміх)

00:14:57.000 --> 00:14:58.000
(Оплески)

00:14:58.000 --> 00:15:01.000
Це абсолютно марне вміння, 
якщо задуматися.

00:15:01.000 --> 00:15:02.000
(Сміх)

00:15:02.000 --> 00:15:06.000
Але потім я почав розуміти, що можливо 
в інших типах паралічу,

00:15:06.000 --> 00:15:11.000
які спостерігаються у неврології, 
наприклад, інсульти, дистонії -

00:15:11.000 --> 00:15:13.000
в них теж може бути компонент набутого,

00:15:13.000 --> 00:15:16.000
який можна подолати простим використанням приладу з дзеркалом.

NOTE Paragraph

00:15:16.000 --> 00:15:18.000
Тож я сказав: "Слухай, Дерек, -

00:15:18.000 --> 00:15:21.000
ну, по-перше, хлопець не може всюди носитися з дзеркалом, щоб позбутися свого болю -

00:15:21.000 --> 00:15:25.000
Я сказав: "Слухай, Дерек, візьми це з собою додому та попрактикуйся тиждень, або два.

00:15:25.000 --> 00:15:27.000
Може через якийсь час тренувань

00:15:27.000 --> 00:15:29.000
ти зможеш позбутися дзеркала, 
відучитися від параліча

00:15:29.000 --> 00:15:31.000
та почати рухати своєю паралізованою рукою,

00:15:31.000 --> 00:15:33.000
а потім послабшає і твій біль".

00:15:33.000 --> 00:15:35.000
Тож він сказав ОК і забрав його додому.

00:15:35.000 --> 00:15:37.000
Я сказав: "Слухай, це всього лише два долари. Забирай його".

NOTE Paragraph

00:15:37.000 --> 00:15:40.000
Тож він забрав його додому, а через два тижні зателефонував мені

00:15:40.000 --> 00:15:42.000
і сказав: "Лікарю, ви не повірете".

00:15:42.000 --> 00:15:43.000
Я запитав: "І що?"

00:15:43.000 --> 00:15:45.000
Він сказав: "Його не стало".

00:15:45.000 --> 00:15:46.000
Я спитав: "Чого не стало?"

00:15:46.000 --> 00:15:48.000
Я подумав, що може дзеркало пропало.

00:15:48.000 --> 00:15:49.000
(Сміх)

00:15:49.000 --> 00:15:52.000
Він каже: "Ні, ні, ні, ну ви знаєте, його, фантома, 
якого я мав останні 10 років?

00:15:52.000 --> 00:15:54.000
Його не стало".

00:15:54.000 --> 00:15:56.000
І я сказав - я захвилювався - я сказав, о Боже,

00:15:56.000 --> 00:15:58.000
я маю на увазі, я змінив т
ілесний образ цього хлопця,

00:15:58.000 --> 00:16:01.000
а як же питання людяності, 
етики і таке інше?

00:16:01.000 --> 00:16:03.000
Я запитав: "Дерек, тебе це сильно хвилює?"

00:16:03.000 --> 00:16:06.000
Він сказав: "Ні, останні три дні 
в мене немає фантомної руки,

00:16:06.000 --> 00:16:09.000
отже немає болей у фантомному лікті, 
ніякого зціплення,

00:16:09.000 --> 00:16:12.000
жодного болю у передпліччі, 
весь біль зник.

00:16:12.000 --> 00:16:16.000
Єдина проблема у тому, що в мене все ще є 
мої фантомні пальці, що звисають з плеча,

00:16:16.000 --> 00:16:18.000
а ваше дзеркало туди не дістає".

00:16:18.000 --> 00:16:19.000
(Сміх)

00:16:19.000 --> 00:16:22.000
"Тож, ви можете змінити дизайн, 
щоб поставити його мені на лоба,

00:16:22.000 --> 00:16:25.000
щоб я міг, ну ви розумієте, зробити це 
і позбавитися моїх фантомних пальців?"

00:16:25.000 --> 00:16:27.000
Він думав, що я якийсь чародій.

NOTE Paragraph

00:16:27.000 --> 00:16:28.000
Тож, чому так сталося?

00:16:28.000 --> 00:16:31.000
Це тому, що мозок стикнувся з 
величезним чуттєвим конфліктом.

00:16:31.000 --> 00:16:34.000
Він почав отримувати візуальні сигнали 
про те, що фантом повернувся.

00:16:34.000 --> 00:16:36.000
З іншого боку, пропріоцепції немає,

00:16:36.000 --> 00:16:40.000
м'язи повідомляють, що руки немає, правильно?

00:16:40.000 --> 00:16:42.000
Але моторика каже, що рука є,

00:16:42.000 --> 00:16:45.000
і тому, що виникає цей конфлікт, 
мозок вирішує, дідько з ним,

00:16:45.000 --> 00:16:48.000
немає ніякого фантома, 
немає ніякої руки, правильно?

00:16:48.000 --> 00:16:50.000
Він занурюється у стан відмови - 
відгороджується від сигналів.

00:16:50.000 --> 00:16:54.000
І коли рука зникає, бонус в тому, 
що зникає і біль,

00:16:54.000 --> 00:16:58.000
тому що не можна мати безтілесний біль, 
що висить у повітрі.

00:16:58.000 --> 00:17:00.000
Тож в цьому бонус.

NOTE Paragraph

00:17:00.000 --> 00:17:02.000
Цю техніку було випробувано на десятках пацієнтів

00:17:02.000 --> 00:17:04.000
іншими дослідниками у Гельсинках,

00:17:04.000 --> 00:17:07.000
тож це може слугувати доказом 
користі у лікуванні фантомного болю,

00:17:07.000 --> 00:17:09.000
і, насправді, люди застосували це 
для реабілітації після інсульту.

00:17:09.000 --> 00:17:12.000
Про інсульт зазвичай думають 
як про ураження тканин,

00:17:12.000 --> 00:17:14.000
цьому нічим зарадити.

00:17:14.000 --> 00:17:19.000
Але виявляється, що деякі компоненти 
паралічу після інсульту також набуті,

00:17:19.000 --> 00:17:22.000
і можливо саме той компонент можна здолати, 
застосовуючи дзеркала.

00:17:22.000 --> 00:17:24.000
Це припущення також пройшло 
клінічні досліди,

00:17:24.000 --> 00:17:26.000
допомігши багатьом, багатьом пацієнтам.

NOTE Paragraph

00:17:26.000 --> 00:17:30.000
Гаразд, тепер дозвольте мені переключити 
передачу на третю частину моєї промови,

00:17:30.000 --> 00:17:34.000
в якій ітиметься про ще один цікавий феномен, 
який зветься синестезія.

00:17:34.000 --> 00:17:37.000
Його відкрив Френсіс Ґальтон у 19 столітті.

00:17:37.000 --> 00:17:39.000
Він був двоюрідним братом Чарльза Дарвіна.

00:17:39.000 --> 00:17:41.000
Він відзначив, що деякі люди серед населення,

00:17:41.000 --> 00:17:45.000
які в усьому іншому були абсолютно нормальними, 
мали таку особливість:

00:17:45.000 --> 00:17:48.000
щоразу, коли вони бачать цифру, вона кольорова.

00:17:48.000 --> 00:17:52.000
П'ятірка синя, сімка жовта, вісімка блідо-зелена,

00:17:52.000 --> 00:17:54.000
дев'ятка фіолетова, розумієте?

00:17:54.000 --> 00:17:57.000
Пам'ятайте, всі ці люди в інших проявах 
звичайнісінькі.

00:17:57.000 --> 00:18:00.000
Або додієз - іноді звуки викликають колір.

00:18:00.000 --> 00:18:03.000
До дієз синій, фа дієз зелений,

00:18:03.000 --> 00:18:06.000
інший тон може бути жовтим, добре?

NOTE Paragraph

00:18:06.000 --> 00:18:08.000
Чому таке трапляється?

00:18:08.000 --> 00:18:10.000
Це називається синестезія. 
Ґальтон назвав це синестезією,

00:18:10.000 --> 00:18:12.000
змішування почуттів.

00:18:12.000 --> 00:18:14.000
В нас всі почуття чіткі.

00:18:14.000 --> 00:18:16.000
Ці ж люди плутають свої почуття.

00:18:16.000 --> 00:18:17.000
Чому це стається?

00:18:17.000 --> 00:18:19.000
Один з двох аспектів цієї проблеми 
доволі інтригуючий.

00:18:19.000 --> 00:18:21.000
Синестезія - це сімейна ознака,

00:18:21.000 --> 00:18:24.000
тож Ґальтон сказав, що в неї 
спадкова, генетична основа.

00:18:24.000 --> 00:18:28.000
По-друге, синестезія - і саме тут я майже досяг

00:18:28.000 --> 00:18:31.000
основної теми цієї лекціі, 
що насправді про креативність -

00:18:31.000 --> 00:18:36.000
синестезія у вісім разів частіше трапляється 
у художників, поетів, письменників

00:18:36.000 --> 00:18:39.000
і інших творчих людей, ніж у звичайного населення.

00:18:39.000 --> 00:18:40.000
Чому б це?

00:18:40.000 --> 00:18:42.000
Я відповім на це питання.

00:18:42.000 --> 00:18:44.000
На нього раніше ніколи не відповідали.

NOTE Paragraph

00:18:44.000 --> 00:18:45.000
Отож, що таке синестезія? Що її спричиняє?

00:18:45.000 --> 00:18:46.000
Ну, існує багато теорій з цього приводу.

00:18:46.000 --> 00:18:48.000
Одна теорія, що вони просто божевільні.

00:18:48.000 --> 00:18:51.000
Ну, це - не зовсім наукова теорія, 
тому про неї можна забути.

00:18:51.000 --> 00:18:55.000
Інша теорія - це те, що вони наркомани-кислотники 
і драпокури, добре?

00:18:55.000 --> 00:18:57.000
Тут, треба зауважити,
може бути частина правди,

00:18:57.000 --> 00:18:59.000
тому що тут в районі Сан-Франциско
це більш розповсюджено ніж у Сан-Дієго.

00:18:59.000 --> 00:19:00.000
(Сміх)

00:19:00.000 --> 00:19:03.000
Гаразд. Тож третя теорія така:

00:19:03.000 --> 00:19:08.000
запитаймо себе, що саме насправді відбувається при синестезії. Добре?

NOTE Paragraph

00:19:08.000 --> 00:19:11.000
Ми визначили, що кольорова та числова області

00:19:11.000 --> 00:19:14.000
мозку знаходяться одна біля одної, 
у веретеноподібній звивині.

00:19:14.000 --> 00:19:16.000
Тож ми встановили, що напевно виник 
якийсь перехресний зв'язок

00:19:16.000 --> 00:19:19.000
між кольорами та числами у мозку.

00:19:19.000 --> 00:19:22.000
Тож кожного разу, коли ви бачите число, 
ви одночасно бачите відповідний колір,

00:19:22.000 --> 00:19:24.000
і таким чином ви отримуєте синестезію.

00:19:24.000 --> 00:19:26.000
Тепер пригадайте, чому це трапляється?

00:19:26.000 --> 00:19:28.000
Чому у деяких людей може виникати 
такий перехресний зв'язок?

00:19:28.000 --> 00:19:30.000
Пам'ятаєте, я сказав, що це сімейне?

00:19:30.000 --> 00:19:32.000
Це дасть вам натяк.

00:19:32.000 --> 00:19:34.000
І це - це просто аномальний ген,

00:19:34.000 --> 00:19:37.000
мутація у гені, яка спричиняє 
аномальний зв'язок.

NOTE Paragraph

00:19:37.000 --> 00:19:39.000
У всіх нас, як виявилось,

00:19:39.000 --> 00:19:43.000
ми народжуємось з усім 
перепов'язаним з усім іншим.

00:19:43.000 --> 00:19:46.000
Тож кожна область мозку пов'язана 
з усіма іншими областями,

00:19:46.000 --> 00:19:48.000
і все це організовано, щоб створити

00:19:48.000 --> 00:19:51.000
характерну модульну архітектуру 
дорослого мозку.

00:19:51.000 --> 00:19:53.000
Тож, якщо є ген, залучений до 
цієї чіткої організації,

00:19:53.000 --> 00:19:55.000
і якщо цей ген трансформується 
через мутацію,

00:19:55.000 --> 00:19:58.000
отримується пошкоджений баланс між областями мозку, що знаходяться поряд.

00:19:58.000 --> 00:20:01.000
І якщо це трапляється з числами та кольорами, 
виходить чисельно-кольорова синестезія.

00:20:01.000 --> 00:20:04.000
Якщо між тонами та кольорами, 
виходить звуко-кольорова синестезія.

00:20:04.000 --> 00:20:06.000
Поки що все нормально.

NOTE Paragraph

00:20:06.000 --> 00:20:08.000
А якщо уявити, що цей ген
впливає на всі зв'язки у мозку,

00:20:08.000 --> 00:20:09.000
і що все переплутано?

00:20:09.000 --> 00:20:15.000
Тоді уявіть, що пов'язує художників, 
письменників і поетів,

00:20:15.000 --> 00:20:18.000
вміння думати метафорично,

00:20:18.000 --> 00:20:20.000
пов'язувати, здавалося б,
непов'язувані речі,

00:20:20.000 --> 00:20:23.000
наприклад: "Там схід, сама ж Джульєтта - ясне сонце!"

00:20:23.000 --> 00:20:25.000
Зазвичай ніхто не говорить, 
що Джульєтта - це сонце,

00:20:25.000 --> 00:20:27.000
бо чи дійсно вона сяюча вогняна сфера?

00:20:27.000 --> 00:20:30.000
Зрозуміло, що шизофреніки можуть мати на увазі саме це, але це - інша історія, правильно?

00:20:30.000 --> 00:20:33.000
Нормальні люди кажуть, 
що вона тепла, як сонце,

00:20:33.000 --> 00:20:35.000
вона сяюча, як сонце, 
вона уважна, як сонце.

00:20:35.000 --> 00:20:37.000
Миттєво знаходиться багато асоціацій.

NOTE Paragraph

00:20:37.000 --> 00:20:40.000
Тепер, якщо уявити, 
що ці переплутані зв'язки

00:20:40.000 --> 00:20:43.000
та концепції теж у різних частинах мозку,

00:20:43.000 --> 00:20:46.000
тоді це дасть змогу 
створити більшу здібність

00:20:46.000 --> 00:20:49.000
до метафоричного мислення та творчості

00:20:49.000 --> 00:20:51.000
у людях з синестезією.

00:20:51.000 --> 00:20:54.000
І саме тому синестезія 
у вісім разів частіше трапляється

00:20:54.000 --> 00:20:56.000
серед поетів, художників та письменників.

00:20:56.000 --> 00:20:59.000
Гаразд, це дуже френологічний погляд 
на синестезію.

00:20:59.000 --> 00:21:01.000
Останній приклад - можна мені взяти ще одну хвилину?

00:21:01.000 --> 00:21:03.000
(Сміх)

NOTE Paragraph

00:21:03.000 --> 00:21:08.000
Я доведу вам, що ви всі синестети, 
але ви не хочете в цьому зізнаватися.

00:21:08.000 --> 00:21:12.000
Ось це я називаю марсіанським алфавітом. 
Як у вашому алфавіті,

00:21:12.000 --> 00:21:14.000
А це А, Б це Б, В це В.

00:21:16.000 --> 00:21:18.000
Різні форми для різних фонем, правильно?

00:21:18.000 --> 00:21:20.000
Тут ось марсіанський алфавіт.

00:21:20.000 --> 00:21:22.000
Одна фігура - це Кікі, а інша Боуба.

00:21:22.000 --> 00:21:24.000
Яка за них Кікі, а яка - Боуба?

00:21:24.000 --> 00:21:26.000
Скільки з вас думають, що це Кікі, а це Боуба? 
Підніміть руки.

00:21:26.000 --> 00:21:28.000
Ага, в нас тут таки є один чи пара мутантів.

00:21:28.000 --> 00:21:29.000
(Сміх)

00:21:29.000 --> 00:21:31.000
Скільки з вас думають, 
що це Боуба, а це Кікі? Підніміть руки.

00:21:31.000 --> 00:21:33.000
Дев'яносто дев'ять відсотків з вас.

NOTE Paragraph

00:21:33.000 --> 00:21:35.000
Добре, ніхто з вас не марсіанин. 
Як ви це зрозуміли?

00:21:35.000 --> 00:21:40.000
А через те, що всі ви робите крос-модельну синестетичну абстракцію,

00:21:40.000 --> 00:21:44.000
що означає, що ви вважаєте, 
що ось ці гострі перегини - кі-кі,

00:21:44.000 --> 00:21:49.000
у вашій слуховій корі, 
волосяні клітини збуджуються - Кікі,

00:21:49.000 --> 00:21:52.000
імітує візуальний перегин, несподіваний перегин цієї зубчастої форми.

00:21:52.000 --> 00:21:55.000
Це дуже важливо, тому що це говорить про те,

00:21:55.000 --> 00:21:57.000
що ваш мозок займається примітивним -

00:21:57.000 --> 00:21:59.000
це ж просто - це виглядає як дурна ілюзія,

00:21:59.000 --> 00:22:03.000
але ці фотони у вашому оці відворюють цю форму,

00:22:03.000 --> 00:22:06.000
а волосяні клітини у вашому вусі 
викликають слуховий патерн,

00:22:06.000 --> 00:22:11.000
а мозок здатен вичислити 
загальний знаменник.

00:22:11.000 --> 00:22:13.000
Це примітивна форма абстракції,

00:22:13.000 --> 00:22:18.000
і ми знаємо, що вона трапляється 
у веретеноподібній звивині у мозку,

00:22:18.000 --> 00:22:19.000
бо коли вона пошкоджена,

00:22:19.000 --> 00:22:23.000
ці люди втрачають вміння 
відрізнити Боубу від Кікі,

00:22:23.000 --> 00:22:25.000
але вони також втрачають 
вміння думати метафорично.

NOTE Paragraph

00:22:25.000 --> 00:22:29.000
Якщо ви запитаєте у хлопця, що - "не все те золото, що блищить," -

00:22:29.000 --> 00:22:31.000
що це означає?

00:22:31.000 --> 00:22:33.000
Пацієнт скаже: " Ну, якщо щось металеве й блискуче, 
це не обов'язково золото,

00:22:33.000 --> 00:22:36.000
вам потрібно зважити його, розумієте?"

00:22:36.000 --> 00:22:39.000
Таким чином, вони абсолютно випускають 
метафоричне значення.

00:22:39.000 --> 00:22:42.000
Отже, ця область у вісім разів більша у вищих -

00:22:42.000 --> 00:22:45.000
особливо у людях - ніж у нижчих приматах.

00:22:45.000 --> 00:22:48.000
Щось дуже цікаве відбувається тут,
у кутовій звивині,

00:22:48.000 --> 00:22:51.000
тому що це перехрестя між слухом, 
зором та дотиком,

00:22:51.000 --> 00:22:55.000
і вона дуже розвинулася в людях. 
І тут відбувається щось дуже цікаве.

00:22:55.000 --> 00:22:58.000
І я думаю, що це - основа багатьох 
унікальних людських можливостей,

00:22:58.000 --> 00:23:01.000
на кшталт абстрактності, метафоричності й творчості.

00:23:01.000 --> 00:23:04.000
Всі ці питання, які філософи вивчали 
протягом тисячоліть,

00:23:04.000 --> 00:23:08.000
ми, вчені, можемо вивчати, 
роблячи зображення мозку,

00:23:08.000 --> 00:23:10.000
та досліджуючи пацієнтів, 
ставлячи правильні запитання.

00:23:10.000 --> 00:23:12.000
Дякую.

00:23:12.000 --> 00:23:13.000
(Оплески)

00:23:13.000 --> 00:23:14.000
Вибачте за це.

00:23:14.000 --> 00:23:15.000
(Сміх)