Роздуми про людство, славу та любов

"Я продаю мрії і надсилаю кохання мільйонам", — говорить Шаг Рух Хан, найбільша зірка Боллівуду. У рамках цієї чарівної та дотепної бесіди спікер розповідає про важливі моменти свого життя, демонструє пару своїх знакових танцювальних рухів та ділиться нелегко здобутим досвідом життя у центрі уваги.

Добрий день!

Я зірка кіно, мені 51,

і я досі не використовую ботокс.

(Сміх)

Отже, я чистий, але іноді справді
поводжуся як 21-річний герой своїх фільмів.

Так, я не жартую.

Я продаю мрії, надсилаю кохання
мільйонам у рідній Індії,

які вважають,
що я найкращий коханець у світі.

(Сміх)

По секрету скажу вам,
що це неправда, але я ніколи

не буду заперечувати це припущення.

(Сміх)

Мені також дали зрозуміти,

що багато з присутніх тут
не знайомі з моєю творчістю,

і мені вас дуже жаль.

(Сміх)

(Оплески)

Це не применшує той факт,
що я надзвичайно самозакоханий,

адже я зірка кіно.

(Сміх)

Тому мої друзі Кріс та Джулієт
запросили мене сюди, щоб поговорити

про майбутню версію "вас".

Звичайно, для початку мені треба
розказати про себе теперішнього.

(Сміх)

Бо я дійсно вважаю, що у мене
з людством багато спільного.

(Сміх)

Це так.

Воно — ніби згасаюча зірка кіно,

яка намагається призвичаїтися
до змін навколо себе

і гадає, чи правильно
вона вчинила з самого початку,

досі намагаючись знайти спосіб,

щоб світити, незважаючи ні на що.

Я народився у колонії біженців
у столиці Індії, Нью-Делі.

Мій батько був борцем за свободу.

А мама була просто борцем,
як і всі матері.

І так само, як і перші homo sapiens,

ми боролися за виживання.

Коли мені було трохи більше 20,

я втратив обох батьків,

що, маю зізнатися,
здається необачним з мого боку,

але --

(Сміх)

Я пам'ятаю ніч, коли помер батько,

і пам'ятаю водія,
який відвіз нас до лікарні.

Він пробубонів щось на кшталт:
"Мертві не дають чайових"

і розчинився у темряві.

Мені було тоді лише 14,

я поклав тіло батька
на заднє сидіння авто,

і з мамою поряд зі мною,

почав їхати від лікарні додому.

І під час свого тихого ридання
вона подивилася на мене і спитала:

"Сину, коли ти навчився водити?"

Я подумав, і зрозумівши дещо, сказав їй:

"Щойно, мамо".

(Сміх)

Тож від тієї ночі,

як і людство на стадії юності,

я почав вивчати
жорстокі методи виживання.

А основи життя тоді були
дуже простими, чесно кажучи.

Їси, що в тебе є,

робиш, що тобі кажуть.

Я думав, що целіакія — це овоч,

а веган — це загиблий товариш
Спока з "Зоряного шляху".

(Сміх)

Одружуєшся з першою дівчиною,
з якою зустрічаєшся,

і знаєшся технарем, якщо можеш
відремонтувати карбюратор у своєму авто.

Я правда думав, що "гей" витонченою
англійською означає "щасливий".

А "лесбійка" — це, звичайно,
мешканка столиці Португалії.

(Сміх)

На чому я зупинився?

Ми спиралися на системи,

вироджені жертвами та важкою працею
попередніх поколінь

для нашого захисту,

і вважали, що уряди дійсно працюють
для покращення нашого життя.

Наука була простою та логічною,

яблуко тоді було лише фруктом,

що пов'язували з Євою,
потім з Ньютоном,

а не зі Стівом Джобсом.

А "Еврика!" ти кричав тоді,

коли хотів голяка пробігти по вулиці.

У пошуках роботи ти йшов світ за очі,
а люди в основному

ставились до тебе з прихильністю.

"Міграція" тоді була терміном,

що застосовувався до
перелітних пташок, а не людей.

Більш того, ти був тим, ким був,

і говорив, що думав.

Коли мені було біля 30,

я переїхав у шумний мегаполіс Мумбаї,

і стиль мого життя,

як і людства у період індустріалізації,

почав змінюватися.

У міській гонитві за новим,
красивим життям

дещо почало виглядати інакше.

Я зустрічав людей,
які походили з усього світу,

з різними обличчями, різних рас,
статей, бідних, багатих.

Чіткі раніше контури ставали розмитими.

Робота почала бути фактором,
що визначає, ким ти є,

надзвичайно зрівнюючи всіх,

і всі системи більше
не здавались мені надійними,

будучи не в змозі впоратися

з різноманітністю людства

та його жагою до прогресу та зростання.

Ідеї вирували з більшою
свободою та швидкістю.

Я на собі відчув диво людської здатності
до інновацій і взаємодії

та свій власний творчий потенціал,

що, підживлений енергією
цих колективних зусиль,

підніс мене до статусу суперзірки.

Я почав відчувати, що я зробив прорив,

і не досягши 40 років, я відчував
неабияке піднесення.

Я був на вершині.

Знаєте, до тих пір я вже знявся

у 50 стрічках,
записав 200 пісень,

був посвячений у лицарі в Малайзії.

Я отримав найвищу відзнаку пошани
від французького уряду,

титул, який я, хоч убийте,
не можу вимовити і досі.

(Сміх)

Вибач і дякую тобі за це, Франціє.

Але, найкраще за все —
я познайомився з Анджеліною Джолі.

(Сміх)

Тривало це дві з половиною секунди.

(Сміх)

І я впевнений, що вона
теж пам'ятає ту зустріч.

А може й ні.

Я також сидів за одним столом
з Ханною Монтаною, та вона

майже завжди була
повернена до мене спиною.

Як я і казав, все йшло чудово,
від Майлі до Джолі,

і людство так само переживало піднесення.

Насправді, ми неначе з ланцюга зірвалися.

Ви знаєте, що сталося потім.

Потім з'явився інтернет.

Мені було далеко за 40,

і я почав цвірінькати на Твіттері,
як канарка у клітці,

і думав, що люди, зазираючи у мій світ,

будуть ним захоплюватися,

бо я його вважав дивовижним.

Але на мене і людство очікувало дещо інше.

Знаєте, ми сподівались побачити
розширення масштабу ідей та мрій

в умовах укріплення
взаємопов'язаності світу.

Ми не боролись за провінційну
обмеженість думки,

суджень або міркувань,

що мали корені у тому ж місці,

що й свобода та революція.

Все сказане мною
набувало нового значення.

Все, що я робив,
— хороше, погане, жахливе —

міг критикувати та судити увесь світ.

До речі, все, що я не робив чи не казав,

спіткала така сама доля.

Чотири роки тому

я зі своєю чудовою дружиною Гаурі
вирішили завести третю дитину.

В інтернеті заявили,

що це була позашлюбна дитина

нашого першого сина,

якому було 15 років.

Було сказано, що він не стримався, коли

їхав в машині з дівчиною в Румунії.

Навіть було фейкове відео.

Наша родина була
надзвичайно стурбована.

Мій син, якому зараз 19,

у відповідь на просте "привіт"

досі говорить:

"Чувак, у мене навіть не було
європейських водійських прав".

(Сміх)

От так.

У цьому новому світі

поступово реальність стала віртуальною,
а віртуальне — реальністю,

і я почав відчувати,

що не можу бути тим, ким хотів,
чи говорити, що думав насправді,

і стан людства в цей момент

повністю відповідав моєму.

Думаю, що людство, як і я,
переживало кризу середнього віку,

і людство, як і я, ставало
надрозрекламованою примадонною.

Я почав продавати все —

від олії для волосся
до дизельних генераторів.

Людство купувало усе

від сирої нафти до ядерних реакторів.

Знаєте, я навіть намагався затягти себе
в латексний костюм супергероя,

щоб відновити свою популярність.

Зізнаюся, я з тріском провалився.

До речі, на захист всіх Бетменів,
Спайдерменів

та Суперменів світу,

віддайте їм належне,

бо ті супергеройські костюми
дуже тиснуть на промежину.

(Сміх)

Так, я правду кажу. Я маю сказати це вам.

Правда.

Випадково я навіть винайшов новий танець,
про що я навіть не здогадувався.

І він став мегапопулярним.

Ви мене вже бачили

і знаєте, що я досить безсоромний,
тож, якщо дозволите, я вам покажу.

Це називається "лунгі".

Якщо дозволите, я вам просто покажу.
В мене багато талантів.

(Схвальні вигуки)

Отже, це виглядає приблизно так.

Лунгі денс. Лунгі денс.
Лунгі денс. Лунгі денс.

Лунгі денс. Лунгі денс.
Лунгі денс. Лунгі денс.

Лунгі денс. Лунгі денс.
Лунгі денс. Лунгі.

От і все.
Це стало шалено популярно.

(Схвальні вигуки)

Справді.

Як ви помітили, ніхто не міг збагнути,
що відбувається, крім мене.

А мені, якщо чесно, було все одно,

тому що увесь світ і все людство було

так само розгублене
і збентежене, як і я.

Тоді я не здався.

Я навіть намагався відновити
свою персону у соцмережах,

як це роблять всі інші.

Я думав, що коли напишу
наповнені філософією твіти,

люди подумають, що я крутий,

але на ті повідомлення
я отримав купу відповідей

у вигляді незрозумілих мені акронімів.

Наприклад, ROFL, LOL.

"Adidas" — хтось написав мені у відповідь
на один з моїх розумних твітів,

і я подумав, до чого тут фірма кросівок,

тобто навіщо відсилати
назву фірми кросівок у відповідь?

Я запитав свою 16-річну доньку
і вона мене просвітила.

"Adidas" зараз означає
"Весь день я думаю про секс".

(Сміх)

Правда.

Не знаю, чи ви знали про це.

Тож я відповів "WTF"
великими літерами містеру Адідасу,

про себе радіючи, що деякі акроніми
та речі зовсім не змінилися.

WTF (Якого біса?)

Та ось ми тут.

Мені 51, як я казав,

і незважаючи на ці нудні акроніми,

я просто хочу вам сказати,

якщо колись і був переломний момент
у людському існуванні,

то це зараз,

тому що сучасна версія вас — хоробра.

Вона сповнена надій.

Сучасна версія вас винахідлива, ідейна,

і, звичайно ж, не піддається
чіткому поясненню, а це дійсно дратує.

І саме в цей гіпнотизуючий

неідеальний момент існування

я відчув прилив хоробрості
перед тим, як прийти сюди,

і вирішив ретельно
розглянути своє обличчя.

І зрозумів, що я стаю
все більше схожим

на свою воскову фігуру
у музеї мадам Тюссо.

(Сміх)

Так, і в цей момент осяяння

я поставив собі і людству
найважливіше й найдоречніше питання:

"А чи не треба мені
підправити обличчя?"

Правда. Я актор, як і казав,

сучасне втілення людської творчості.

Країна, звідки я родом,

є джерелом незбагненної,
та дуже простої духовності.

Через свою безкрайню щедрість

Індія чомусь вирішила,

що я, мусульманин,
син бідного борця за свободу,

який випадково потрапив
у індустрію продажу мрій,

маю стати королем романтики,

"королем Боллівуду",

найкращого коханця,
якого бачила ця країна...

з таким обличчям.

Атож.

(Сміх)

Яке інакше називали
потворним, нетрадиційним,

і на подив, недостатньо шоколадним.

(Сміх)

Народ цієї стародавньої країни

обігрів мене своєю нескінченною любов'ю,

і саме від нього я дізнався,

що влада чи бідність

не впливають на те, чи є ваше життя

казковим чи тернистим.

Від свого народу я дізнався,

що гідність життя,

людини, культури, релігії, країни

насправді криється у їх здатності

до милосердя та співчуття.

Я зрозумів, те, що керує тобою,

заставляє тебе творити і будувати,

те, що не дає тобі впасти

і допомагає вижити, —

це, можливо, найдревніша та найпростіша
відома людству емоція —

це любов.

Поет-містик з моєї країни колись
написав цей відомий вірш:

(Декламує вірш мовою гінді)

Що у вільному перекладі...

якщо розумієте гінді, то,
будь ласка, аплодуйте.

(Оплески)

Його дуже важко запам'ятати.

Цей вірш у вільному перекладі

розповідає про те, що ви можете прочитати

всі розумні книжки,
а потім поділитися цими знаннями

шляхом інновацій, творчості, технологій,

але людство ніколи не буде мати
краще майбутнє, якщо набуті знання

не будуть йти пліч-о-пліч з почуттям
любові та милосердя до собі подібних.

Два з половиною символи,
які утворюють слово "प्रेम",

що означає "любов",

якщо ви здатні осягти це розумом

та втілити у життя,

то цього вже достатньо
для просвітлення людства.

Тож я впевнений, що майбутня версія вас

має любити.

Інакше вона перестане розвиватися.

Інакше вона загине
у власному самозахопленні.

Можна застосовувати

свою владу для будівництва стін,

щоб відгородитися від людей,

а можна ламати перешкоди,
щоб запрошувати їх до свого дому.

Можна застосовувати віру

і залякувати людей,

змушувати їх підкорюватися,

а можна наділити їх хоробрістю,

щоб вони досягли вершин освіченості.

Можна використовувати енергію

для створення ядерних бомб
і поширювати розруху,

а можна розповсюджувати мільйонам
радість просвітлення.

Можна бездушно засмічувати океани
і вирубувати ліси,

можна знищити екологію.

Або поставитися до них з любов'ю

та черпати життєву енергію з вод та дерев.

Можна приземлитися на Марсі

та будувати оборонні фортеці,

а можна шукати нові форми та види життя,
на які можна рівнятися.

Можна використовувати
всі зароблені нами гроші

для ведення марних війн

та вкладати зброю в руки маленьких дітей,

яку вони направлять
один на одного,

а можна використати їх,

щоб виростити їжу

і нагодувати їх.

Моя країна навчила мене,

що здатність людини любити
подібна до божественності.

Вона освітлює світ,

якому цивілізація,
на мою думку, вже значно нашкодила.

За останні кілька днів
ці виступи, ці прекрасні люди,

які приїхали
продемонструвати свої таланти,

які говорили про власні досягнення,
інновації, технології,

науки, знання, які ми здобуваємо,
перебуваючи тут,

на конференції TED
і у присутності всіх вас, —

це достатньо вагомі причини,
щоб радіти за майбутніх нас.

Але у всій цій радості

наше бажання розвивати
здатність до любові та милосердя

повинно укріплюватися,

повинно мати таку ж силу.

Тож я вірю, що майбутня версія вас —

безмежна.

В Індії це називається чакра, як коло.

Воно закінчується на своєму початку,
довершуючи себе.

Це та версія вас, яка сприймає
час і простір інакше,

розуміє

і вашу надзвичайну

та виключну важливість,

і абсолютну неістотність
у величезному масштабі всесвіту.

Та версія вас, що повертається

до незайманих витоків людства,

яке любить непорочністю серця,

яке бачить очима істини,

чиї мрії линуть з прозорості
неприборканого розуму.

Майбутня версія вас має бути

як згасаюча зірка кіно,

яку запевнили, що є версія світу,

яка повністю,

цілком та одержимо

любить себе.

Саме ви маєте

створити світ,

який сам собі буде найкращою парою.

Це, я вважаю, пані та панове,

має бути майбутня версія вас.

Дуже вам дякую.

Шукрія.

(Оплески)

Дякую.

(Оплески)

Дякую.

(Оплески)