Як американські та китайські цінності сформували відповідь на коронавірус

Щоб побороти COVID-19, країни оголосили карантин у містах, закликали залишатися вдома та носити маски. Але реакція на ці правила та їх дотримання різнилася на Заході та Сході. В розмові з очільницею кураторської програми TED, Хелен Волтерс письменниця і публіцистка Хуанґ Ханґ проливає світло на те, як китайські та американські культурні цінності сформували власну відповідь на розповсюдження коронавірусу, та дає перспективу того, чому нам потрібно об'єднатися, щоб побороти пандемію. (Записано 16 квітня 2020 року)

Хелен Волтерс: Хуанґ,
рада тебе бачити.

Дякую, що приєдналася.

Як проходить твій 2020?

Хуанґ Ханґ:
Для мене 2020 почався цілком нормально:

в січні я поїхала в Париж,

де дала інтерв'ю Тижню моди,

та повернулася в Пекін 22-го січня,

там ситуація була напружена
через розповсюдження чуток.

Перехворівши ТГРС,
я не дуже хвилювалася.

Наступного дня мій друг з Нью-Йорка,

який захворів на грип,
прийшов до мене додому,

і ми повечеряли разом.

Інший друг, який тоді прийшов,

наступного дня відправився
на відпочинок в Австралію.

Тож ми не сприймали все це дуже серйозно

аж до настання карантину.

Х.В.: Що відбилося ехом по всьому світі.

Я думаю,

деяким людям важко зрозуміти
масштаби заходів, вжитих Китаєм.

Чого ще ми не знаємо
про відповідь Китаю на це все ?

Ти знаєш, історично
ми дві дуже різні країни

в плані культури та історії.

Тобто люди в цих країнах
мають зовсім різний досвід.

Тож коли в Китаї
запровадили карантин,

люди це сприйняли нормально,

бо, на їх думку, — це те,
що хороші батьки мають робити.

Знаєш, якщо дитина захворіла,
ти залишаєш її в окремій кімнаті,

щоб впевнитися,
що й інші діти не захворіють.

І люди очікують
цього самого від нашого уряду.

Але поза Китаєм,
в Америці, наприклад,

з'являється велика проблема

стосовно правильності політичних дій,

і питання, чи ці дії не посягають
на особисту свободу людей.

А в Китаї ми не маємо тих проблем,

з якими ви маєте справу
в демократичному суспільстві.

В китайській мові є слово,
якого немає в інших мовах,

це слово "guāi".

Так ти називаєш дитину,
яка слухається своїх батьків.

Тож я думаю, як народ,
ми дуже "guāi."

Ми маємо щось типу авторитетної особи,

на яку китайці завжди рівняються,

і люди очікують, що наша влада
реально почне діяти,

і впорається з цим.

Скільки б не було страждань,
люди думатимуть,

що це все нормально.

Якщо Великий брат скаже,
що це має бути зроблено,

то це має бути зроблено.

І це дійсно робить Китай
країною з відмінним менталітетом.

Китайці мають інший менталітет,

як і, наприклад, люди в США та Європі.

Х.В.: Інколи це почуття
колективної відповідальності

здається трішки відсутнім в цій культурі.

В той самий час я думаю,
існують обґрунтоване занепокоєння

щодо спостереження
та конфіденційності даних.

Х.В.: Який баланс є правильним

і як знайти компроміс
між наглядом та свободою?

Х.Х.: Я думаю, в епоху інтернету

це має бути щось середнє
між Китаєм та США.

Я думаю, треба тримати баланс

між особистою свободою
та колективною безпекою.

Щодо нагляду голова "Байду",
Робін Лі, якось сказав,

що китайці готові відмовитися
від деяких особистих прав

в обмін на зручність.

Власне, його повністю
розкритикували

в китайських соцмережах,

але я думаю, він правий.

Китайські люди готові
відмовитися від деяких прав.

Наприклад, ми маємо...

Більшість китайців пишаються
нашою платіжною системою,

з якою можна розплатитися
своїм айфоном будь-де,

треба лише відсканувати обличчя.

Я думаю, це, напевно,
шокує американців.

Знаєш, в Китаї досі є
деякі карантинні заходи:

якщо ти йдеш кудись,

ти маєш відсканувати
свій телефонний номер

у спеціальному додатку.

Додаток надасть інформацію

про те, де ви були останні 14 днів,

наприклад, охоронцю при вході
в торговий центр.

Коли я сказала це американці,
вона була налякана,

вона подумала,

що це сильне порушення приватності.

З іншої сторони, як китаянка,
яка прожила тут більше 20 років,

хоча я розумію американський менталітет,

я все ж достатньо китаянка,

щоб думати: "Я не проти цього,
я почуваюся безпечніше,

входячи в торговий центр,
бо кожного просканували."

Тоді як, на мою думку,

особиста свобода як абстрактне поняття

є реально безглуздою
в умовах такої пандемії.

Тож я думаю, Заходу потрібно
зробити крок до Сходу,

і подумати про колектив як про одне ціле,

а не лише про себе як про особу.

Х.В.: Збільшення антагонічної риторики

між США та Китаєм очевидно тривожить.

Річ в тому, що країни взаємопов'язані,

незважаючи на те, чи люди розуміють

глобальний ланцюг поставок чи ні.

Куди, ти думаєш, ми рухаємося далі?

Х.Х: Знаєш, найжахливіша річ,
що ми маємо з цього —

це національні сентименти
по обидві сторони пандемії.

Як оптимістка, я думаю, що в кінці кінців

дві сторони зрозуміють, що це бій,

в якому все людство має
боротися разом, а не окремо.

Незважаючи на розмови,

світова економіка досягла
такої інтеграції,

що роз'єднання буде
дуже дорогим та болючим,

як для США, так і для Китаю.

Було цікаво зустріти
гучну критику в сторону Китаю.

Наприклад, їх критикували
за заниження числа смертей

і спробу очорнити
вуханського лікаря Лі,

який найпершим заговорив
про проблему з коронавірусом.

Х.В.: В статті "Нью-Йорк Таймс"
я читала, що користувачі Вейбо

продовжують постити
під останнім дописом Лі,

і використовують цей допис
як живий меморіал лікаря Лі,

пишучи йому.

Цей допис має десь 870 000 коментарів,

і ця цифра росте.

Чи бачиш ти зміни в медіа?
Чи зміну в ставленні до китайської влади,

що допомогла б змістити Китай
більш до центру,

можливо, і США треба запозичити
трохи китайської моделі?

Х.В.: На жаль, ні,
тому що я думаю, існує спосіб,

яким авторитарна влада
спілкується зі своїми людьми.

В ніч, коли лікар Лі помер,
і про це стало відомо,

китайські соцмережі просто вибухнули.

Незважаючи на те,

що до нього несправедливо
відносилися як до стукача,

він все ще ходив у лікарню і намагався
рятувати життя як лікар,

і потім він помер,
бо підхопив вірус.

Тож люди відчували злість і розпач,

і все це проявилося
у віддачі шани людині,

з якою, вони відчувають,
влада вчинила неправильно.

Вердикт і громадська думка на запитання:

"Хто такий лікар Лі?
Він хороший чи поганий "

повністю змінилася на 180 градусів.

З лікаря, який неправильно вчинив,
він став героєм,

який попередив людей.

Тож авторитарна влада добре
знає про громадську думку,

але, з іншого боку,
коли люди скаржаться

і поминають лікаря Лі:

чи вони реально хочуть змінити систему?

Моя відповідь - ні,

тому що їм не подобається
саме це конкретне рішення,

але вони не хочуть змінити систему.

І одна з причин - це те,

що вони ніколи не знали іншої системи.

вони добре знають,
як працює ця система.

Х.В.: Що в китайській культурі
означає "кидати вок", Хуанґ?

Х.Х.: О, "кидати вок" - це
звинувачувати когось іншого.

По суті, той, хто бере
на себе відповідальність,

це той, хто "несе чорний вок"
в китайському сленгу.

Тобто, це коли з тебе роблять
козла відпущення за щось погане.

По суті, Трамп почав називати
це "китайським вірусом",

"вуханським вірусом"
і намагався звинуватити

в цій пандемії китайців.

І потім китайці кинули вок
назад американцям.

Тож кидання воку

це дуже кумедний жарт
в китайських соцмережах.

Є відео з гімнастичною вправою
з кидання воку,

що стало вірусним.

Х.В.: Скажи, Хуанґ, ти теж
танцюєш в ТікТоку, так?

Х.Х.: О, звичайно.

Я роблю багато вправ з аеробіки
з кидання воку на ТікТок.

На мою думку, позитивним моментом

в цьому є викриття нерівності в системі

та деяких зламаних структур.

І якщо ми підійдемо до цього з розумом,

ми можемо зробити щось краще.

Так, я думаю,
одна з позитивних сторін цієї пандемії,

це те, що ми зрозуміли,

що людство має зробити щось разом,

а не бути розділеними
за расою, кольором шкіри

або нашою національністю.

Вірус, очевидно, нікого не дискримінує:

чи ти багатий, чи бідний,
важливий чи неважливий,

якого у тебе кольору шкіра
чи якої ти національності.

Тож це час об'єднуватися,
а не роз'єднувати світ,

і не заповзати в наш
націоналістичний панцир.

Х.В.: Це гарна думка!

Хуанґ Ханґ, дуже дякую, що ти
приєдналася до нас із Пекіну.

Всього найкращого.

Дякую, Хелен,
тобі також.