Клітина проти вірусу: битва за здоров'я - Шенон Стайлз

Подивитися повну версію: http://ed.ted.com/lessons/cell-vs-virus-a-battle-for-health-shannon-stiles

Усі живі істоти складаються з клітин. У людському тілі ці високорозвинені одиниці мають складний механізм захисту від мерзотних окупантів на кшталт вірусу застуди. Шенон Стайлз здійснює подорож всередину клітини і показує нам мікроскопічний арсенал зброї та воїнів, що приймають участь у битві за ваше здоров'я.

Ви стоїте в черзі у магазині, коли раптом...ой!

хтось на вас чхає.

Вірус застуди проникає у ваші легені

та сідає на одну з клітин ваших дихальних шляхів.

Кожна жива істота на планеті складається з клітин, -

від крихітної одноклітинної бактерії

до гігантського блакитного кита та нас із вами.

Кожна клітина нашого тіла оточена клітинною мембраною -

товстим еластичним шаром жирів та протеїнів,

що огортає та захищає компоненти всередині.

Він напівпроникний,

тобто дозволяє деяким речовинам проходити туди й назад,

а деякі блокує.

Клітинна мембрана вкрита крихітними виступами.

Вони виконують певні функції,

наприклад, допомагають клітинам прилипати до сусідніх клітин,

або утримувати поживні речовини, потрібні для клітини.

Клітини тварин та рослин мають клітинні мембрани.

От лише оболонка рослинних клітин це стіна,

що зроблена з твердої целюлози, яка надає рослині сталої форми.

Клітина вірусу, яку "чхнули" у ваші легені - підла.

Прикидаючись другом,

вона прилипає до виступу на клітинній мембрані,

і клітина пропускає її крізь клітинну мембрану всередину.

Коли вірус проникає в клітину,

клітина розуміє, що помилилась.

Ворог всередині!

На сцену виходять ензими

та трощать вірус на шматки.

Потім вони викидають один зі шматочків назад

через клітинну мембрану,

демонструючи його сусіднім клітинам,
і попереджаючи

про окупанта.

Клітина поруч бачить попередження

і починає діяти негайно.

Їй потрібно створити антитіла -

протеїни, які атакуватимуть та вб'ють

віруса-окупанта.

Цей процес розпочинається у ядрі.

У ядрі міститься наше ДНК -

програма, що каже клітинам як і що робити

для того, щоб наше тіло функціонувало.

Певна секція нашого ДНК містить інструкції,

що розповідають нашим клітинам, як створювати антитіла.

Ензими у ядрі знаходять потрібну секцію ДНК,

потім створюють копію цих інструкцій,

яка називається інформаційна РНК.

Інформаційна РНК залишає ядро для виконання наказів.

Вона відправляється до рибосоми.

У людській клітині

десь біля 10 мільйонів рибосом,

які вкривають стрічкоподібну структуру,

що називається ендоплазматичний ретикулум.

Ця рибосома зчитує інструкції з ядра.

Вона бере амінокислоти та з'єднує їх одна за одною,

створюючи антитіло, що буде боротися з вірусом.

Але для того, щоб почати боротися,

антитіло має покинути клітину.

Воно прямує до комплексу Ґольджі.

Тут антитіло запаковується, для того, щоб вийти з клітини.

Охоплюючи антитіло бульбашкою, зробленою з того ж самого матеріалу, що й клітинна мембрана,

комплекс Ґольджі також дає йому вказівки,

розповідаючи, як дістатися до клітинної оболонки.

Коли антитіло туди потрапляє,

бульбашка, що оточує його, розплавляється.

Клітина викидає антитіло,

і воно направляється вистежувати вірус.

Залишена оболонка буде подрібнена

лізосомами клітини,

а її шматочки будуть використовуватися знову і знову.

Де клітина бере енергію для цього всього?

Це вже обов'язок мітохондрії.

Для створення енергії мітохондрія використовує кисень.

Це єдина причина, чому ми вдихаємо його.

До кисню вона додає електрони з їжі, яку ми їмо,

і робить молекули води.

Вона також створює високоенергетичну молекулу,

що називається АТФ, і яку клітина використовує для зарядки усіх своїх частин.

Рослинні клітини створюють енергію по-іншому.

У них є хлоропласт,

що поєднує діоксид вуглецю та воду

з енергією сонячного світла

для того, щоб створити кисень та цукор -

форму хімічної енергії.

Усі частини клітини повинні працювати разом

для того, щоб усе працювало безвідмовно.

Клітини усього вашого тіла мають працювати злагоджено,

щоб ви почували себе добре.

А клітин у вашому тілі безліч.

Вчені вважають, що їх десь біля 37 трильйонів.