What gives a dollar bill its value? - Doug Levinson

Якщо б ви спробували заплатити за щось
шматком паперу,

ви б напевно потрапили у халепу,

якщо тільки цей шматок не
стодоларова банкнота.

Але що робить цю банкноту
настільки цікавішою

та ціннішою за інші шматки паперу?

Зрештою, у вас небагато варіантів,
що з нею зробити.

Ви не можете її з'їсти.

Не можете збудувати щось з неї.

І навіть спалити її - незаконно.

То в чому ж тут фішка?

Звичайно, ви знаєте відповідь.

Стодоларова банкнота друкується урядом

і є офіційною валютою,

тоді як інші шматки паперу -ні.

Але що ж надає їй юридичну силу?

Що ж надає цінності стодоларовій банкноті?

А це те,
яка їх кількість перебуває в обігу.

Більшість валют,
включно з американським доларом,

з давна були прив'язані
до цінних металів

і кількість їх в обігу залежала

від золотих чи срібних резервів уряду.

Але після того, як США
скасували цю систему у 1971 році,

долар став відомим,
як нерозмінна паперова купюра,

тобто не прив'язана до
зовнішнього ресурсу,

і залежна, натомість,
виключно від політики уряду

та рішення, скільки ж грошей надрукувати.

Тож яка область нашого уряду
встановлює це?

Виконавча, законодавча чи судова?

Відповідь вас вразить -
жодна з перелічених!

Насправді, монетарна політика
встановлюється незалежною

Федеральною системою резервів -
скорочено ФСР,

яка складається з 12 регіональних банків
у найбільших містах країни.

Це президія правління,

яку призначає президент
та затверджує Сенат.

Вона звітує Конгресу,

а весь прибуток ФСР
надходить до скарбниці США.

Проте щоб вберегти ФСР

від впливу буденних політичних перипетій,

вона не підлягає прямому контролю
жодній з областей уряду.

Чому ФСР не вирішує просто надрукувати
безліч стодоларових банкнот,

щоб зробити кожного
щасливим та багатим?

Та тому що тоді банкноти
втратили б свою цінність.

Подумайте, яка мета існування валюти -

обмін на товари та послуги.

Якщо загальна кількість валюти в обігу

зростає швидше, ніж загальна вартість
товарів та послуг в економіці,

тоді за кожну окрему
банкноту можна буде

купити меншу частину того, що раніше.

Це називається інфляцією.

З іншого боку,

якщо постачання грошей
залишається таким же,

тоді як товарів та послуг
виробляється більше -

цінність кожного долара
зросте у процесі,

відомому як дефляція.

Що ж гірше?

Надмірна інфляція означає,

що гроші у вашому гаманці сьогодні -
завтра вартуватимуть менше,

що викличе у вас бажання
витратити їх негайно.

Так як це стимулюватиме бізнес,
це також стимулюватиме надспоживання,

або накопичення ресурсів,
таких як їжа та паливо,

зростання їхньої вартості,

і призведе до дефіциту споживчих товарів
та до ще більшої інфляції.

А дефляція змусить людей
заощаджувати гроші

та скоротити витрати
на споживчі товари,

прибутки в бізнесі

що призведе до більшого рівня безробіття
та подальшого зменшення витрат,

що стимулюватиме спад економіки.

Тож більшість економістів вірять,
що оскільки кожен з цих варіантів є небезпечним,

то постійна інфляція є необхідною
для стимулювання економічного росту.

ФСР використовує великі обсяги
економічних даних

щоб визначити, скільки валюти
має перебувати в обігу,

включно з попередніми рівнями інфляції,

міжнародними трендами,
та рівнем безробіття.

Як в історії про Золотоволоску,

вони повинні дуже точно обрати цифри,

щоб стимулювати зростання
та утримувати робочі місця,

і не дозволити інфляції
вийти за межі стабільності.

ФСР не тільки визначає,

скільки вартують шматки паперу
у вашому гаманці,

а й визначає ваші шанси
отримати або втримати роботу,

де ви їх заробляєте.