Якщо б ви спробували заплатити за щось
шматком паперу,
ви б напевно потрапили у халепу,
якщо тільки цей шматок не
стодоларова банкнота.
Але що робить цю банкноту
настільки цікавішою
та ціннішою за інші шматки паперу?
Зрештою, у вас небагато варіантів,
що з нею зробити.
Ви не можете її з'їсти.
Не можете збудувати щось з неї.
І навіть спалити її - незаконно.
То в чому ж тут фішка?
Звичайно, ви знаєте відповідь.
Стодоларова банкнота друкується урядом
і є офіційною валютою,
тоді як інші шматки паперу -ні.
Але що ж надає їй юридичну силу?
Що ж надає цінності стодоларовій банкноті?
А це те,
яка їх кількість перебуває в обігу.
Більшість валют,
включно з американським доларом,
з давна були прив'язані
до цінних металів
і кількість їх в обігу залежала
від золотих чи срібних резервів уряду.
Але після того, як США
скасували цю систему у 1971 році,
долар став відомим,
як нерозмінна паперова купюра,
тобто не прив'язана до
зовнішнього ресурсу,
і залежна, натомість,
виключно від політики уряду
та рішення, скільки ж грошей надрукувати.
Тож яка область нашого уряду
встановлює це?
Виконавча, законодавча чи судова?
Відповідь вас вразить -
жодна з перелічених!
Насправді, монетарна політика
встановлюється незалежною
Федеральною системою резервів -
скорочено ФСР,
яка складається з 12 регіональних банків
у найбільших містах країни.
Це президія правління,
яку призначає президент
та затверджує Сенат.
Вона звітує Конгресу,
а весь прибуток ФСР
надходить до скарбниці США.
Проте щоб вберегти ФСР
від впливу буденних політичних перипетій,
вона не підлягає прямому контролю
жодній з областей уряду.
Чому ФСР не вирішує просто надрукувати
безліч стодоларових банкнот,
щоб зробити кожного
щасливим та багатим?
Та тому що тоді банкноти
втратили б свою цінність.
Подумайте, яка мета існування валюти -
обмін на товари та послуги.
Якщо загальна кількість валюти в обігу
зростає швидше, ніж загальна вартість
товарів та послуг в економіці,
тоді за кожну окрему
банкноту можна буде
купити меншу частину того, що раніше.
Це називається інфляцією.
З іншого боку,
якщо постачання грошей
залишається таким же,
тоді як товарів та послуг
виробляється більше -
цінність кожного долара
зросте у процесі,
відомому як дефляція.
Що ж гірше?
Надмірна інфляція означає,
що гроші у вашому гаманці сьогодні -
завтра вартуватимуть менше,
що викличе у вас бажання
витратити їх негайно.
Так як це стимулюватиме бізнес,
це також стимулюватиме надспоживання,
або накопичення ресурсів,
таких як їжа та паливо,
зростання їхньої вартості,
і призведе до дефіциту споживчих товарів
та до ще більшої інфляції.
А дефляція змусить людей
заощаджувати гроші
та скоротити витрати
на споживчі товари,
прибутки в бізнесі
що призведе до більшого рівня безробіття
та подальшого зменшення витрат,
що стимулюватиме спад економіки.
Тож більшість економістів вірять,
що оскільки кожен з цих варіантів є небезпечним,
то постійна інфляція є необхідною
для стимулювання економічного росту.
ФСР використовує великі обсяги
економічних даних
щоб визначити, скільки валюти
має перебувати в обігу,
включно з попередніми рівнями інфляції,
міжнародними трендами,
та рівнем безробіття.
Як в історії про Золотоволоску,
вони повинні дуже точно обрати цифри,
щоб стимулювати зростання
та утримувати робочі місця,
і не дозволити інфляції
вийти за межі стабільності.
ФСР не тільки визначає,
скільки вартують шматки паперу
у вашому гаманці,
а й визначає ваші шанси
отримати або втримати роботу,
де ви їх заробляєте.