Як Дракула став найвідомішим у світі вампіром? - Стенлі Степанік

Повну версію уроку можна переглянути за посиланням: http://ed.ted.com/lessons/how-did-dracula-become-the-world-s-most-famous-vampire-stanley-stepanic

Минуло більше ста років від смерті автора, але існування найвідомішого вампіра Дракули все ще продовжується. Але цей вихідець з Трансильванського дворянства зовсім не перший вигаданий вампір та зовсім не найпопулярніший кровопивця свого часу - він міг би залишатися невідомим, якби не одна доленосна подія. Стенлі Степанік пояснить, як війна за авторське право зробила героя роману Брема Стокера всесвітньовідомим.

Урок Стенлі Степаніка, анімація Phuong Mai NGUYEN.

Як Дракула став всесвітньовідомим
вампіром?

За більш ніж 100 років від смерті автора

жив Дракула - найвідоміший вампір в історії.

Але цей Трансильванський дворянин

не був першим вигаданим вампіром,
та не мав популярності в його час,

і залишався б таким, якби не доленосні
зміни.

Вперше Дракулу було згадано в одноіменному
романі Брема Стокера 1897-го року.

Але це було задовго до початку
цієї легенди.

Монстри, що пили кров, зустрічалися в
фольклорі протягом 800 років.

Слов'янський фольклор розповідає
нам про вампірів,

або "упирів" (старослов'янська назва).

Назву було вперше загадано в писемному
джерелі ще в 11 столітті.

Про вампірів говорили ще до
християнства та згадували про них

після його затвердження, попри
спроби викорінити язичницькі вірування.

Історії виникнення вампірів з'явилися
через неправильне трактування хвороб,

таких як сказ,

пелагра

та розкладання.

В останньому випадку через набрякле тіло,
гази та кров, що сочилися з рота,

тіло померлого виглядало, неначе воно
було ще недавно живим.

Вампірів описували як людей з
виступаючими іклами та пазурями.

Це породило безліч ритуалів, які запобігали
вставанню мерців,

наприклад, закопування тіла з часником та
насінням маку,

використання списів,

спалювання,

або понівечення.

Згадки про вампірів були місцевою легендою
до 18 століття,

коли Сербія опинилась в епіцентрі боротьби

між Габсбурзьким королівством

та Османською Імперією.

Австрійське військо і представники уряду
спостерігали та описували

дивні поховальні ритуали,

а їх дослідження набули широкого розголосу.

Це призвело до істерії, яка вийшла з-під
контролю в 1755 році,

Австрійська імператриця була змушена
відправити в розвідку свого лікаря.

Він провів дослідження та спростував чутки,

опублікувавши свою детальну
наукову роботу.

Паніка зникла, але вампіри залишилися

в уяві жителів Західної Європи,

та з'являючись у таких роботах
як "The Vampyre" 1819 року,

та в творі Джозефа Шеридана
Le Fanu's "Carmilla", датованому 1872.

Ця книга надихнула молодого ірландського
театрального критика Брама Стокера.

Стокер народився в Дубліні у 1847 році,

він був прикутий до ліжка через невідому
хворобу з семи років.

Протягом того часу його мати
розповідала йому народні казки,

включно з правдивими казками-жахіттями,

а також про пережиті нею часи
холери, що спалахнула в 1832 році.

Вона розказала про те, як заживо
ховали людей в спільних могилах.

Пізніше Стокер напише твори з фантастики, романси та пригодницькі історії,

і в 1897 з'явиться твір "Дракула".

Хоч і фігуруючою постаттю та героєм

залишається Влад III Дракула,

знаний як Влад Цепеш,

але спільного в них є хіба що ім'я.

На інші елементи та героїв його надихнули
безпосередньо чи опосередковано

твори Вікторіанської епохи,

наприклад, "Таємничий незнайомець."

Роман після публікації не був дуже
успішним у свій час,

не був навіть серед найвідоміших
творів Стокера

і згадувався лише декілька разів
у 1912 році.

Але вирішальна битва за авторські права
остаточно змінили долю Графа Дракули

та зробила його широковідомим.

У1922 році німецька кіностудія випустила
класичний фільм-адаптацію "Nosferatu"

без сплати за ліцензію.

Незважаючи на змінені імена героїв
та другорядні елементи сюжету

паралелі були очевидні і студію засудили,
що привело її до банкрутства.

Щоб запобігти плагіату,

вдова Стокера вирішила отримати
авторські права

на сценічну версію "Дракули",

затвердивши постановку
товариша сім'ї Гелільтона Дейна.

Хоча в адаптації Дейна були значні
скорочення історії,

вона стала класикою,

завдяки грі Бели Лугоші в театрі Бродвей.

Лугоші пізніше зніметься в кіноверсії
Universal, в 1931 році,

де зіграє героя, втіливши характерні
особливості, притаманні прототипу.

Відтоді постать Дракули постає в численних адаптаціях,

знайшовши вічне життя
далеко за межами сторінок свого народження.