Френк Воррен: Півмільйона таємниць

"Таємниці бувають різними - приголомшливими, безглуздими, щирими". Френк Воррен, засновник проекту PostSecret.com, розповідає про півмільйона таємниць, які незнайомці прислали йому на листівках.

Привіт, мене звати Френк.

Я збираю таємниці.

Усе почалося із божевільної ідеї

у листопаді 2004 року.

Я надрукував 3,000 листівок зі своєю адресою,

таких як ця.

З одного боку вони були чистими,

а на звороті

я написав кілька простих вказівок.

Я попросив людей анонімно поділитися вигадливими таємницями,

яких вони ніколи нікому не розповідали.

Я навмання роздав ці листівки

на вулицях Вашингтону,

не знаючи, чого очікувати.

Але невдовзі моя ідея стала заразливою.

Люди самі почали купувати

та виготовляти власні листівки.

Я знаходив у своїй поштовій скриньці листівки

з марками не лише з Вашингтону,

а й Техасу, Каліфорнії,

Ванкуверу, Нової Зеландії та Іраку.

Незабаром моя божевільна ідея здавалася не такою вже й божевільною.

PostSecret.com -

це вільний від реклами блог, який має найбільшу кількість відвідувачів у світі.

А так виглядає моя колекція листівок сьогодні.

Моя дружина саме

намагається покласти в'язку листівок

на піраміду, яка налічує понад півмільйона таємниць.

А тепер я хотів би

поділитися з вами пригорщею особливих таємниць

із тієї колекції.

І почну з цієї.

"Я знайшов ці марки, коли був малим,

і цілісіньке життя чекав на того,

кому я зможу їх послати.

Але так і не дочекався".

Таємниці бувають різними.

Приголомшливими,

безглуздими, щирими.

Вони виявляють наші старанно приховані риси

або поєднують із людьми, з якими ми ніколи не зустрінемося.

(Сміх) [текст: я даю каву без кофеїну відвідувачам, які говорять зі мною нечемно]

Може, цю листівку прислав хтось із вас.

Я не знаю.

Ось ця чудово підтверджує,

наскільки творчими є люди, які

зробили та надіслали мені цю листівку.

Ця, очевидно, зроблена з половини паперового горнятка Starbucks,

а на звороті наклеєна марка та написана моя домашня адреса.

"Дорога рідна мамо! Я маю чудових батьків.

Я знайшла любов. Я щаслива".

Таємниці нагадують нам про незліченні людські драми,

про слабкість та героїзм,

які безгучно розігруються

у житті людей довкола нас,

навіть у цю мить.

"Усі, хто знав мене до 9/11,

вважають мене мертвим".

"Колись я працювала з ревними прихильниками релігії,

тому інколи я не вдягала трусиків,

широко усміхалася і тихенько хихотіла".

(Сміх)

Перед тим, як показати наступну листівку, я хотів би дещо пояснити.

Я люблю виступати у студентських містечках

і ділитися таємницями та історіями зі студентами.

А після зустрічей я частенько залишаюся

і підписую книжки та фотографуюся зі студентами.

Наступна листівка зроблена

з однієї такої фотографії.

До того ж, як і сьогодні,

на тій події PostSecret

я користувався бездротовим мікрофоном.

"Ви не вимкнули мікрофон, коли в залі перевіряли звук.

Ми всі чули, як ви пішли до вітру".

(Сміх)

Мені стало страшенно соромно,

але потім я зрозумів, що все могло бути значно гірше.

Ви знаєте, що я маю на увазі.

(Сміх)

"У цьому конверті -

пошматовані рештки

передсмертної записки, якою я не скористався.

Я почуваюся найщасливішою людиною на Землі (зараз)".

"Один із цих чоловіків - батько мого сина.

Він щедро платить за моє мовчання".

(Сміх)

"Тієї суботи, коли ти питала мене, де я був,

я купував тобі перстень.

Зараз він у мене в кишені".

Я розмістив цю листівку на блозі PostSecret

два роки тому, у день святого Валентина.

Вона була з самого низу, остання таємниця у довгому списку.

Але не минуло й кількох годин,

як я отримав життєрадісного листа

від хлопця, який надіслав мені цю листівку.

Він написав: "Френку, я мушу поділитися з тобою

історією, яка щойно трапилася у моєму житті".

Він писав: "Мої коліна досі тремтять".

І далі: "Уже три роки, як моя дівчина і я

взяли собі за звичку недільного ранку

разом заходити на блог PostSecret

і читати вголос таємниці.

Я читав кілька таємниць їй, а вона - мені".

Далі він продовжує: "Завдяки цьому ритуалу

ми ставали ще ближчими.

І ось, коли я побачив,

що ти розмістив

моє освідчення-несподіванку з самого низу,

мені аж у голові запаморочилося.

Я намагався поводитися спокійно, щоб не виказати себе.

І ось, як і щонеділі,

ми почали читати вголос таємниці одне одному".

І далі: "Але цього разу здавалося, що вона ніколи

не дійде до кінця".

Але врешті вона дійшла.

Вона дійшла до тієї останньої таємниці, його освідчення.

Цей хлопець пише: "Вона прочитала її один раз, а потім ще раз".

А тоді повернулася до нього і запитала:

"Це наш кіт?"

(Сміх)

А коли поглянула на свого хлопця,

то він уже став на одне коліно і витягнув перстень.

Він запропонував їй руку і серце, а вона відповіла "так". Дуже щасливий кінець.

Я відписав йому

і попросив: "Будь ласка, пришли мені знимку чи ще щось,

чим би я міг поділитися із цілою спільнотою PostSecret

і розповісти усім, як завершилася твоя казка".

І він прислав мені це фото.

(Сміх)

"Я знайшов ваш фотоапарат на фестивалі Лоллапалуза влітку цього року.

Нарешті я зробив фотографії

і з радістю вам їх віддам".

Ця знимка так і не повернулася

до людей, які її загубили,

але ця таємниця змінила життя багатьох людей,

зокрема канадського студента

на ім'я Метті.

Ця таємниця надихнула Метті

на створення власного вебсайту

під назвою IFoundYourCamera (ЯЗнайшовТвійФотоапарат).

Метті пропонує людям

присилати йому цифрові фотоапарати, які вони знайшли,

і загублені карти пам'яті

з осиротілими знимками.

Метті переписує світлини з таких фотоапаратів

і щотижня розміщує їх на своєму сайті.

А люди заходять туди, щоб перевірити,

чи немає серед втрачених фото їхніх світлин,

або щоб допомогти комусь іншому віднайти фото,

яке вони безнадійно шукають.

Ось одне з моїх улюблених.

(Сміх)

Метті вигадав оригінальний спосіб

скористатися люб'язністю незнайомців заради доброї справи.

Здавалось би, проста ідея - так воно і є -

але вона неабияк впливає на людські життя.

Метті поділився зі мною

зворушливим листом, який написала

мати з тієї світлини.

"Це я, мій чоловік і син.

На інших фото - моя немічна бабуся.

Дякую вам за цей сайт.

Ви не можете собі уявити, що ці фото значать для мене.

На цій світлині - народження мого сина.

А завтра йому виповниться чотири роки".

Кожне із цих фото,

а також тисячі інших,

повернулися до своїх власників -

перетинаючи океани

і долаючи мовні бар'єри.

Це остання листівка на сьогодні.

"Коли люди, яких я люблю,

залишають повідомлення на моєму телефоні,

я ніколи їх не стираю на випадок, якщо вони помруть завтра

і я більше ніколи не зможу

почути їхній голос".

Коли я розмістив цю таємницю,

десятки людей

прислали голосові повідомлення зі своїх телефонів.

Голосову пошту, яку вони зберігали роками,

повідомлення від родичів чи друзів,

які вже померли.

Вони зберегли ці голоси

та поділилися ними,

щоб оживити дух своїх близьких.

Одна дівчина

прислала останнє повідомлення,

яке вона отримала від своєї бабусі.

Таємниці бувають різними:

приголомшливими, безглуздими,

щирими.

Вони виявляють наші старанно приховані риси

або поєднують із людьми, з якими ми ніколи не зустрінемося.

Запис: Перше збережене голосове повідомлення.

Бабуся: ♫ Сьогодні в когось день народження ♫

♫ Сьогодні в когось день народження ♫

♫ Горять свічки ♫

♫ на чиємусь торті ♫

♫ і ми всі запрошені ♫

♫ на чиюсь честь ♫

Сьогодні тобі виповнилося 21.

Вітаю тебе з днем народження. Я люблю тебе.

Наразі кажу "па-па".

ФВ: Дякую.

(Оплески)

Дякую.

(Оплески)

Джун Коен: Френку, це було чудово,

так зворушливо.

А ти коли-небудь відсилав сам собі листівку?

Ти поділився якоюсь таємницею із PostSecret?

ФВ: У кожній книжці є одна моя таємниця.

До певної міри, я і заснував цей проект

- хоча в той час про це не здогадувався -

тому що сам боровся зі своїми власними таємницями.

І тільки завдяки допомозі громади,

завдяки доброті незнайомих мені людей,

я зміг відкрити таємниці

зі свого минулого, які не давали мені спокою.

ДК: Чи хтось здогадався,

яка таємниця із книжки належить тобі?

Чи хтось із твоїх знайомих виявив її?

ФВ: Інколи я розповідаю про них, чесно.

(Сміх)

(Оплески)