Ідріз Зоґай: Як стати майстром з пам'яті

Цей виступ записано на місцевій конференції TEDx, що її організовує місцева спільнота в форматі TED. Дізнайтеся більше за посиланням: http://ted.com/ted

Ідріз обожнює навчати інших розвивати пам'ять і вірить, що з правильним підходом майже кожен може мати суперпам'ять.

Якби я сказав вам,
що через місяць

ви зможете запам'ятати колоду карт,

глянувши на неї лише раз?

І з невеликою підготовкою у вас піде
на це не більше, ніж п'ять хвилин.

Якби я сказав, що це і є все, що вам
потрібно знати для того,

щоб зрозуміти, як насправді
працює ваша пам'ять і мозок?

І ці знання допоможуть вам
у повсякденному житті,

коли доведеться запам'ятовувати
імена людей,

фіксувати в пам'яті важливу інформацію,
а потім відтворювати її на роботі

у вигляді презентації, або якщо ви учень
і хочете скласти іспит на відмінно.

Якби я сказав, що застосовуючи
ці знання в школах,

ми б дивились по-іншому
на шкільну систему освіти

не лише у Швеції, а й
у цілому світі?

Мене звати Ідріз Зоґай.

Я учасник змагань із запам'ятовування.

Я не є якась суперзірка,
це моє друге "я".

До двадцяти п'яти років я не знав
нічого з того, що я знаю сьогодні.

Цікавим є той факт, що
у 25-річному віці

наш мозок стає
повністю зрілим.

А це означає, що ми
стаємо дорослими.

До цього віку я не знав нічого.

Ну як, я знав багато речей, але...

Я також закінчив університет
і думав: "А що далі?

Що я буду робити зі своїм життям?"

Я завжди дуже цікавився подорожами

і знайомствами з новими людьми,
культурами тощо,

а це вимагає спілкування.

Тому я подумав: "Що ж,
мені подобаються виклики,

мені подобається спілкуватися з людьми,

тож я вивчатиму нову мову.

Якусь цілком іншу,
ніж ті, що я знаю тепер.

Я знаю латинський алфавіт,
але я хочу вивчити щось,

чого не розумію, коли дивлюсь на це,

наприклад, арабську, китайську
або японську мову".

Мені спадала на думку навіть хінді.

Отже, поки я шукав курси,
які б я міг проходити вдома,

оскільки втомився від
університетського життя,

я випадково натрапив
на книжку про пам'ять.

І я подумав, що хотів би вивчати цю мову

в такий спосіб, як це роблять діти,
тобто практикуючи.

Їздити кудись, розмовляти з людьми
і таким чином вивчити мову.

Я не любитель граматики,

тому це був мій спосіб
уникнути її вивчення.

Тож я думав, що в такий спосіб
зможу підготуватися.

Тому я хотів помістити в пам'яті
багато слів і виразів,

а потім відвідати ту країну
чи поїхати в ту частину світу.

І ця книжка про пам'ять була чудова.

Чому б не прочитати її
і подивитися, що далі?

Отож, я замовив книжку, почав читати

і зрозумів, що все насправді
полягає в прийомах

і в правильному мисленні.

А це не так важко.

Я був дуже перебірливий
з мовою, яку б хотів вивчати.

Я читав ту книжку, робив деякі вправи.

Минуло кілька років, а я
так і не вибрав жодної мови.

Але тим часом

я робив ті вправи
і поступово вдосконалювався.

Ще одним цікавим фактом
про цю книжку є те,

що в останньому розділі
автор розповідає про те,

що в пам'яті можна змагатися.

Я подумав:

"Що? Існують змагання по пам'яті?!"

Цей чоловік, Домінік О'Браєн, шість разів
вигравав світовий чемпіонат з пам'яті,

тому він точно знав, про що говорив.

А мені все: "Змагання з пам'яті!.."

Я подивився на ті рівні,
які він пропонував завершити.

А потім зрозумів: зачекайте!

Протягом цього навчання я
таки досяг багатьох з тих рівнів.

Я подумав: "Що ж, зосереджусь ще трохи",

і тоді почав тренуватись на колоді карт,

і одним із рівнів було запам'ятати її
протягом менш, ніж п'ять хвилин.

У 2004 році я зрозумів, що готовий.

У 27 років я поїхав у Манчестер
на світовий чемпіонат із запам'ятовування.

Я подумав: "Чому б не думати глобальніше?

Просто поїдь на чемпіонат
світу з запам'ятовування".

Я став двадцять другим у цілому світі.

Я також став чемпіоном Швеції
із запам'ятовування -

і утримував цей титул
протягом наступних п'яти років.

Коли я повернувся, друзі дивились
на мене зовсім по-іншому.

Вони питали: "Коли ти став таким розумним?"

- Що ви маєте на увазі?

- Ну як, ти ж тільки-но змагався на
світовому чемпіонаті з запам'ятовування!

- Так.

- Ну..?

- Так, але я лише прочитав
і застосував ті прийоми.

- Справді?

- І я зовсім не почуваюсь іншим,
я такий, яким і був.

- Добре, то що ви робите
на світовому чемпіонаті?

- Ну, ми змагаємось із запам'ятовування.

- Наприклад?

- Кожен конкурс складається з 10 предметів.

Це можуть бути числа

або двійкова система числення: один, нуль,
один, один, нуль, нуль, один, один.

Дуже кумедно.

Також можуть бути слова.

Можуть бути імена людей і обличчя.

Або історичні дати.

Ви знаєте, що світовий рекорд
із запам'ятовування історичних дат

такий самий, а може, й навіть більший,
ніж усі дати, які ви вивчили

протягом усієї навчальної програми,
включаючи старші класи?

Цей чоловік запам'ятовує їх
протягом 5 хвилин.

Уявіть собі, 12 років вміщаються
у п'ять хвилин!

Я думаю, це легко, якщо я покажу вам.

Береться колода карт, перемішується.

Не та, яка була раніше, - вона вже перемішана.

Я беру її, і поки ми балакаємо, починаю,

і через деякий час мене питають:
- Ідріз, а коли ви почнете?

- Насправді я вже закінчив.

- Що ви хочете цим сказати?

- Візьміть колоду карт
і розділіть її, де захочете.

Наприклад, отут.

Це бубнова дев'ять.

Що йде після бубнової дев'ять?

- Що ви маєте на увазі?

- Яка карта йде після бубнової дев'ять?

Трефова двійка, правильно?

А що йде після неї?
Чирвова десять.

А після неї?

Дві п'ятірки.

Добре.

Одна з них бубна, інша - чирва.
Мені здається, ось ця - чирва.

- То як ви це робите?

- Це все застосування прийомів,

і я думаю, буде легше зрозуміти,
коли я покажу вам вправу.

Подивіться на ці два малюнки.

Ви бачите між ними зв'язок?

Я вам підкажу: ніякого зв'язку немає.

Це просто дві випадкові картинки.

Але ось що я хочу, щоб ви зараз зробили:

складіть веселу, живу і яскраву історію.

Викорастайте всі свої відчуття,

Поєднайте ці два малюнки так,
щоб ви могли побачити їх, відчути.

І зробіть це в 3D,

навіть якщо ви без 3D окулярів.

Ваш мозок дивовижний, він може
зробити це в будь-якому випадку.

Тому спроектуйте це у 3D.

Я дам вам для цього кілька секунд.

Ось як бачу це я:

погляньмо, в якому
порядку ви сидите.

Ви дивитесь навколо себе
і бачите великого равлика.

На ньому є двері. Ви відкриваєте їх,
бо там пише "Ласкаво просимо".

Ви, очевидно ж, ніколи
не були всередині равлика.

Ви заходите і кажете: "Ой яке
тут все слизьке, цікаво чому?"

А тепер погляньте на ці два малюнки,
і вигадайте історію.

Візьмемо, наприклад, сходи,
якими я піднявся.

Ви бачите фламінго, який будує
велику цегляну стіну.

Вам потрібно її подолати.
Немає ніякого сенсу, але...

Або наступні три, що скажете?

Ми всі знаємо, чому слони
(а це великий слон)

такі сильні: бо вони носять велику вагу.

Ви бачите великого жирафа на екрані,

а лижник каже: "З'їду я по шиї цього жирафа".

Подивіться на дах. Останній малюнок,
мабуть,трохи очевидний?

Ви бачите плазуна,
а вони люблять бувати на сонці.

Це досить звично, тому може
видаватись вам очевидним:

"Ось це я запам'ятаю".

Це досить небезпечно, бо нам
властиво забувати очевидні речі.

Можу посперечатися, що в цьому залі

є люди, які не пам'ятають,
що вони мали на сніданок.

Можливо, сьогодні було трохи по-іншому,
бо ви збиралися на ТЕД,

тому ви снідали пізніше абощо.

Але це звична річ, яку ви робите,
тому її легко й забути.

Отож, уявили собі змію
в великих окулярах і з коктейлем,

яка засмагає на даху?

І коктейль не розливається.

Отже, що ми щойно зробили?

Ми дали нашому мозку розважитись,

а заодно й виконали завдання.

Коли ми зосереджуємось на завданні,
ми даємо мозку зрозуміти: це важливо,

це потрібно запам'ятати.

Тобто перш за все ми підсилюємо
потужність запам'ятовування.

Що таке мозок?

Мозок - це біологічна сукупність нейронів.

Він становить майже 3%
від маси нашого тіла,

а споживає 20%
від нашої щоденної енергії.

Немає значення, чи ви
сидите в цій аудиторії,

виступаєте тут на сцені
чи робите щось інше.

Протягом всього часу споживається
приблизно однакова кількість енергії.

Отже, у мозку чимало нейронів.

Вони з'єднуються між собою

і можуть утворювати десятки тисяч
сполучень.

Це нас також робить унікальними.

Неможливо скопіювати або
створити два ідентичних мізки.

Отже, ми всі неповторні.

Що тісніші сполучення ми утворюємо,

то довше пам'ятатимемо інформацію.

Тому ми забуваємо речі,
які утворюють слабкі сполучення,

бо вони є досить звичайні.

Забувати речі - також природно.

Якщо ваш мозок нормально функціонує,

він сам відкидає непотрібну інформацію.

Але ви самі можете сказати йому,
що важливо, а що - ні.

Що сильніші сполучення ви утворите,
то довше їх пам'ятатимете.

Володіючи цими знаннями, я б сказав,
що сучасні студенти занадто багато вчаться.

Причина в тому,

що вони не знають, як правильно
передати інформацію в мозок.

Вони вчаться і вчаться допізна,

пізно лягають спати
і прокидаються втомлені,

замість того, щоб подавати інформацію так,
як хотів би сприймати її мозок.

Тоді вони могли б відпочити,
виділяти більше часу хоббі,

проводити час із сім'єю,

а потім повторити всю
вивчену інформацію.

Але якщо ви не впевнені,
що інформація вже закладена,

ви не довіряєте своєму мозку.

А якщо ви йому не довіряєте,
то треба постійно вчитися.

Я вам доведу,

що ваш мозок працює краще,
ніж ви самі думаєте.

Я роблю вправу, яку ми раніше
зробили, з 5-річними дітками.

Тому ми візьмемо 30 пар.

Але не треба відчувати напругу.

Подивіться на цю картинку:
чогось бракує, чи не так?

Я впевнений, ваш мозок
уже заповнив прогалини.

Отже, якщо я скажу "вага",
ви скажете..?

(Аудиторія): - Слон.

Дякую. Я якщо я кажу "цегла",
ви скажете..?

(Аудиторія): - Фламінго.

А якщо я скажу "очевидно"?

(Аудиторія): - Сонце.

Дякую.

Якщо я скажу "двері", ви скажете..?

(Аудиторія): - Равлик.

А якщо я скажу "лижі"?

(Аудиторія): - Жираф.

А що ви зробите, якщо я скажу
розставити їх у правильному порядку,

так, як вони з'явилися?
Що ви тоді зробите?

Ви заплющите очі,
згадаєте перший малюнок,

потім другий, третій, четвертий,
і останнім буде дах.

Розставте їх у зворотному порядку.

Ви просто згадуєте їх
у зворотному напрямку.

Ось що ми робимо на змаганнях
із запам'ятовування.

А зараз ви запам'ятали десять слів.

Запам'ятовувати слова -
це одна з дій.

Тепер ви вже можете
виступати на замаганнях.

Єдина різниця в тому, що ми робимо це
швидше і протягом довшого часу.

Дуже цікаво,

що світовий рекорд із
запам'ятовування колоди карт,

коли на неї дивляться тільки раз
і то якомога швидше,

займає стільки ж часу, скільки потрібно
Усейну Болту, щоб пробігти 200 метрів.

Згадайте це наступного разу,
коли дивитиметесь Олімпійські ігри.

Почніть разом з ним і подивіться,
скільки карт ви зможете запам'ятати.

Я не знаю Усейна Болта особисто,

зате знаю власника світового рекорду
із запам'ятовування карт, Саймона Рейнгарда.

І знаю, скільки він займається.

І він робить все те, що ми
з вами сьогодні робили.

Він просто структурує знання,
які він закладає в свій мозок.

Він дивиться на інформацію один раз

і знає, що він вже її запам'ятав.

Все полягає тому, щоб розважитись
і дозволити мозку утворювати тісні сполучення.

Тоді просто немає обмежень.

У мене є подруга, яка
приїжджає до мене

і допомагає мені організовувати щорічний
шведський чемпіонат із запам'ятовування.

Якби в нас тут на килимку була шкала:

тут була б людина, у якої
труднощі з пам'яттю,

тут людина з нормальною пам'яттю,

тут була би більша частина людей,

а отут були б генії
із суперпам'яттю.

Отож, коли вона вперше
приїхала у 2009 році,

я зв'язався з (нерозбірливо) і запитав:

"Чому б нам не провести якісь
тестування у галузі запам'ятовування?"

Тому що мені подобається працювати
з ученими, яким можна показати,

що ми б могли зробити, оскільки не так
багато досліджень проводять у цій сфері.

Хлопець, що її досліджував,

якого, до речі, звати Якоб Сталамар,

сказав: "Ідрізе, треба переробити
нашу шкалу, бо вона знаходиться аж тут.

Вона за межами цієї шкали".

Те, що вона зробила, було
далеко за її межами.

Як такого досягнути?

Але ви не вивчали того, що ми,

інакше це б виглядало так, наче
ми тільки сьогодні винайшли спорт,

і раптом люди почали відразу бігти:

"Ой, дивись, як вони швидко рухаються!"

Але ми нічого не вигадуємо,

ми просто працюємо з мозком так,

як йому це подобається.

Ці прийоми насправді дуже старі.

Найдавніші походять від древніх греків,

кілька тисячоліть тому.

Отож, ми нічого не винайшли,

ми просто склали ці знання,
а все інше - справа практики.

І ви можете почати
практикувати вже тут і зараз.

Наступного разу, коли ви
захочете щось запам'ятати,

вигадайте веселу історію,

і ви утворите тісні сполучення в мозку.

Отож, успіху у практиці.

Дякую!

(Оплески)