Chapter 01 - The Metamorphosis by Franz Kafka

Chapter 1. Classic Literature VideoBook with synchronized text, interactive transcript, and closed captions in multiple languages. Audio courtesy of Librivox. Read by David Barnes.

Playlist for The Metamorphosis by Franz Kafka: http://www.youtube.com/playlist?list=PL7A6D6EEC645742AC

The Metamorphosis free audiobook at Librivox: http://librivox.org/the-metamorphosis-by-franz-kafka/

The Metamorphosis free eBook at Project Gutenberg: http://www.gutenberg.org/ebooks/5200

The Metamorphosis at Wikipedia: http://en.wikipedia.org/wiki/The_Metamorphosis

View a list of all our videobooks: http://www.ccprose.com/booklist

ГЛАВА I.

Одного ранку, як Грегор Замза прокидався від тривожні сни, він виявив, що в

ліжку він був змінений в жахливу помилку огидний.

Він лежав на броне-важкими назад і побачив, як він підняв голову вгору небагато, його коричневі,

арочні живота ділиться на жорстку цибуля-подібних розділів.

З такої висоти ковдрою, ось-ось готові зісковзнути повністю, навряд чи

залишатися на місці.

Його численні ноги, жалібно тонкий в порівнянні з рештою частини його

кола, мерехтіли безпорадно перед його очима.

"Що сталося зі мною", подумав він.

Це був не сон. Його кімната, належне місце для людини,

тільки трохи занадто малий, лежав тихо між чотирма відомими стін.

Над столом, на якому розпакував колекцію товарів зразок тканини був поширений

вихід - Замза був комівояжер - висіла картина, яку він вирізав з

ілюстрований журнал деякий час назад і встановити в досить позолоченій рамі.

Це було зображення жінки з хутряній шапці та хутряних боа.

Вона сиділа прямо там, піднімаючи вгору у напрямку до глядача твердих муфти хутряні

, В якому вся її передпліччя зник.

Погляд Грегора потім повернувся до вікна.

Тужливий погоду - краплі дощу падали чутно вниз на металевих віконних

виступ - зробили його вельми меланхолії.

"Чому я не можу тримати сплячого на деякий час довше, і забути все це

дурість ", подумав він.

Але це було зовсім недоцільно, так як він був звик спати на правому боці, а

в своєму нинішньому стані він не міг себе в цьому положенні.

Неважливо, як сильно він кинувся на правому боці, він завжди прокату знову на

спину.

Мабуть, він спробував це сто разів, закривши очі, щоб він не став би

бачити извивающиеся ноги і кинув тільки коли він почав відчувати світло, тупі болі в

його сторони, які він ніколи не відчував раніше.

"Боже," подумав він, "що відповідальна робота, я вибрав!

День за днем, по дорозі.

Підкреслює продажу набагато більше, ніж робота відбувається в головному офісі, і,

На додаток до цього, у мене є, щоб впоратися з проблемами пересування, турбот

про міські електричках, нерегулярні погано

їжі, тимчасові і постійно мінливих людських відносин, які ніколи не від

серце. До біса все це! "

Він відчув легкий свербіж у верхній частині живота.

Він повільно підвівся на спині ближче до ліжка повідомлення так, щоб він міг підняти його

голова легше, знайшов свербіж частина, яка була вся покрита маленькими білими

плями - він не знав, що робити з ними і хотів відчувати місце з ніг.

Але він відмовився це негайно, для контакту відчував, що холодний душ у всьому

його.

Він ковзнув назад у свої колишні позиції.

"Це рано вставати", подумав він, "робить людину абсолютно ідіотські.

Людина повинна мати свій сон.

Інші комівояжери живуть, як гарем жінок.

Наприклад, коли я повернувся в готель протягом ранку, щоб написати

до необхідні розпорядження, ці панове просто посидіти на сніданок.

Якби я був спробувати, що з моїм начальником, я б викинуті на місці.

Проте, хто знає, що може бути не дуже добре для мене?

Якби я не втримався заради моїх батьків, я б кинув давним-давно.

Я б пішла до боса і сказав йому те, що я думаю, що з глибини мого

серце.

Він би вже впав прямо зі свого столу! Як дивно це сидіти на цьому столі і

говорити до працівника від шляху туди.

Бос погано чуєте, тому працівник повинен активізувати зовсім близько до нього.

У всякому разі, я ще не повністю відмовилися від цієї надії немає.

Як тільки я зібрав гроші, щоб заплатити борг моїх батьків з ним - що має

ще п'ять або шість років - I'll зробити це напевно.

Тоді я зроблю великий перерву.

У будь-якому разі, зараз у мене є, щоб встати. Мій поїзд відходить о п'ятій годині. "

Він подивився на будильник цокає на комод.

«Боже мій!" Подумав він.

Було пів на сьому, і руки йшли тихо.

Було вже за півгодини, вже майже чверть.

Не могли б тривогу не змогли кільце?

Один побачив з ліжка, що він був правильно встановлений протягом чотирьох годин.

Звичайно, це дзвонив. Так, але можна було проспати

, Що шум, який зробив меблі потрясти?

Тепер, це правда, він не спав спокійно, але, очевидно, він спав все глибше.

Тим не менш, те, що він повинен робити зараз? Наступний поїзд відходив о сьомій годині.

Щоб зловити, що один, йому доведеться йти в божевільний порив.

Проби не зібрали ще, і він дійсно не відчуваю себе особливо

свіжим і активним.

І навіть якщо він зловив поїзд, не було уникнути роздуття з босом,

тому що хлопчик на побігеньках фірми буде вже чекали 5:00 поїзд і

повідомили новину про його відсутність давно.

Він був фаворитом боса, без хребта або інтелекту.

Ну, що, якщо він повідомив, хворий?

Але це було б вкрай незручне становище і підозрілим, тому що під час його п'яти

років служби "Грегор не хворів жодного разу.

Бос, звичайно, приходять з лікарем з медичної страхової компанії

і буде дорікати своїх батьків за їх ледачими сина і перервав всі заперечення з

Страхування лікаря коментарі, для нього

всі були абсолютно здорові, але дуже ледачий про роботу.

І крім того, буде лікар в цьому випадку абсолютно не так?

Поряд з дійсно надмірна сонливість після довгого сну, Грегор насправді відчував

досить добре, і навіть був справді сильний апетит.

Як він думав все це більше в найбільшою поспіху, не будучи в змозі зробити

Рішення вийти з-під ліжка - будильник вказував саме чверті

сім - не було обережний стук у двері на головах ліжка.

"Грегор", голос - це була його мати - "! Це без чверті сім.

Хіба ви не хочете бути на вашому шляху? "

М'який голос! Грегор був вражений, коли почув голос

відповісти.

Це було ясно і безпомилково його ранніх голос, але в ньому змішані, як якщо б

знизу, нестримно болючий писк, який залишив слова позитивно

відмінність тільки в перший момент, і

спотворені їх в реверберації, так що не знали, якщо чув

правильно.

Грегор хотів відповісти і все пояснити, але в цих

обставин він обмежився тим, говорячи: "Так, так, дякую матері.

Я отримую відразу ж. "

Через дерев'яними дверима зміна голосу Грегора не було дійсно помітним

на вулиці, так що його мати заспокоїлася з цим поясненням і пішов геть.

Тим не менш, в результаті короткої розмови, інших членів сім'ї

стало відомо, що Грегор несподівано ще вдома, і вже його батько був

стукати в одну сторону двері, слабо, але кулаком.

"Грегор, Грегор", він крикнув: "Що відбувається?"

І, через деякий час, він закликав його знову в глибокий голос: "Грегор"!

Грегор! "На другий бічними дверима, проте, його сестра

постукав злегка.

"Грегор? Ти в порядку?

Чи потрібна вам що-небудь? "Грегор направлено відповіді в обох напрямках,

"Я буду готовий прямо зараз."

Він зробив зусилля, з самої ретельної артикуляцією і, вставивши довгих пауз

між окремими словами, щоб видалити всі чудові з його голосу.

Його батько повернувся до сніданку.

Тим не менш, сестра прошепотіла: "Грегор, відкрий двері, - я прошу вас".

Грегор не мав наміру відкрити двері, але привітав себе з його

обережності, придбаних з подорожі, блокування всіх дверей у нічний час, навіть при

будинку.

Спочатку він хотів стати тихо і спокійно, одягтися, перш за все, мати

сніданок, і тільки після цього розглянути подальші дії, за - він помітив це, очевидно, - на

мислення речі в ліжку він не досяг би розумний висновок.

Він згадав, що він вже часто відчував світло біль або інші в ліжку, можливо,

результаті незручне положення лежачи, який пізніше виявився чисто

уявної, коли він встав, і він був

не терпиться побачити, як його справжнє фантазії поступово розсіюватися.

Ця зміна в його голосі не було нічого, крім настання реального озноб,

професійної хвороби комівояжерів, про те, що він не

найменших сумнівів.

Це було дуже легко відкинути убік ковдру.

Йому потрібно було тільки підштовхнути себе трохи, і він впав сам по собі.

Але продовжувати було важко, особливо тому, що він був так надзвичайно широкий.

Йому потрібна була зброя і руки, щоб висунути себе у вертикальному положенні.

Замість них, однак, він тільки багато дрібних кінцівок, які були постійно рухаються

з дуже різними рухами і які, крім того, він був не в змозі контролювати.

Якби він хотів, щоб зігнути один з них, то це був перший розширити себе, і якщо він

нарешті, вдалося зробити те, що він хотів цим кінцівкою, в той же час всі інші,

неначе залишається вільним, переміщаються в надмірно болючим агітації.

"Але я не повинен залишатися в ліжку марно", сказав Грегор сам з собою.

Спочатку він хотів вибратися з ліжка нижньою частиною свого тіла, але ця нижня

частина - яка, до речі, він ще не дивився і яку він теж не зміг

картина ясно - зарекомендувала себе дуже важко рухатися.

Спроба зайшов так повільно.

Коли, ставши майже божевільний, він, нарешті, кинувся вперед з усіма його

сили і не думаючи, він вирішив його керівництвом неправильно, і він вдарив нижче

стовпчик ліжка важко.

Сильні болі він відчував, відкрив йому, що нижня частина його тіла була на

момент, мабуть, найбільш чутлива.

Таким чином, він намагався отримати його верхній з тіла ліжко першим і повернув голову ретельно

до краю ліжка.

Йому вдалося зробити це легко, і, незважаючи на її ширину і вага його тіла масою в

останній повільно слідував поворот голови.

Але, як він, нарешті, підняв голову за межами ліжка на відкритому повітрі, він став турбуватися

про просування вперед далі в цій манері, тому що якщо він дозволив собі

зрештою впаде на цей процес,

потрібно чудо, щоб запобігти його голову від отримання травм.

І будь-яку ціну він не повинен втрачати свідомість прямо зараз.

Він волів залишатися в ліжку.

Однак, після аналогічних зусиль, а він лежав там знову, зітхаючи, як колись, і

ще раз побачив його невеликі кінцівок воювати один з одним, в усякому разі гірше, ніж раніше,

і не бачили якийсь шанс накладення тихі

і порядок на цьому довільний рух, сказав він собі ще раз, що він не міг

можливо залишатися в ліжку і що це може бути саме розумне в жертву

все, якщо не було навіть найменшого

надії отримати себе з ліжка в цьому процесі.

У той же момент, однак, він не забував нагадувати собі час від часу

на те, що спокій - дійсно спокійний - відображення може бути краще, ніж більшість

плутають рішення.

У такі моменти він направив свій погляд настільки точно, наскільки він міг до вікна,

але, на жаль було мало впевнений, розвеселити, які будуть матися від погляду на

ранковий туман, який приховано навіть іншу сторону вузької вулиці.

"Уже сім годин," сказав він собі на останні удари сигналізації

Годинник ", уже сім годин, і ще такий туман".

І за якийсь час він лежав тихо зі слабким диханням, як якщо б, можливо,

очікування для нормальних і природних умовах відродитися з повної нерухомості.

Але потім він сказав собі: "Перш ніж він вражає 7:15, незалежно від

трапляється, що я повинен бути повністю з ліжка.

Крім того, на той час хтось з офісу прибуде, щоб дізнатися про мене, бо

офіс буде відкрито до 7:00 ".

І він зробив над собою зусилля, то до рок всю його довжину тіло з ліжка з

рівномірного руху.

Якби він дозволив собі впасти з ліжка, таким чином, його голова, яка у ході

Восени він збирався підняти різко, ймовірно, залишаються неушкодженими.

Його спина, здавалося, буде важко, нічого б дійсно трапляється, що в результаті

восени.

Його найбільша застереження турбуватися про гучний шум, який восени має створити

і які, імовірно, викличе, якщо не переляк, то принаймні заклопотаність у зв'язку з іншими

боці всіх дверей.

Тим не менш, він повинен був постати перед судом.

Як Грегор був у процесі підйому сам половиною з ліжка - новий метод

більше гра, ніж зусилля, він потрібний тільки для порід з постійним ритмом - воно

вдарив його, як легко все це було б, якби хтось прийти йому на допомогу.

Два сильних людей - він думав про свого батька і служниця - було б цілком

достатньо.

Вони б тільки було штовхати руками під його вигнута спина, щоб витягнути його з

ліжко, нагнутися з їх завантажити, а потім просто проявляти терпіння і турботу, які

він завершив перевернути на підлогу, де

його зменшувальне ноги б тоді, як він сподівається, набувати мети.

Тепер, крім того, що двері були замкнені, якщо він дійсно назвати

за допомогою?

Незважаючи на всі лиха його, він був не в змозі придушити посмішку на цю ідею.

Він уже потрапив в точку, де, за качалки сильнішим, він зберіг своє

рівноваги з працею, і дуже скоро він, нарешті, повинні вирішити, так як в

п'ять хвилин він буде 7:15.

Потім був дзвінок у двері квартири.

"Ось хтось з офісу", сказав він собі, і він мало не заморозив, а його

невеликі кінцівок лише танцювали навколо все швидше.

Для якийсь момент все залишається як і раніше.

"Вони не відкривається," Грегор сказав собі, що опинилися в деякі абсурдні надії.

Але, звичайно, те, як зазвичай, служниця з її твердими кроками підійшов до дверей

і відкрив її.

Грегор потрібно було почути тільки перше слово вітання відвідувача визнати

відразу, хто це був, менеджер сам.

Чому Грегор тільки один засуджений на роботу у фірму, де, при найменшому

проміжок, хтось одразу привернула найбільшу підозру?

Якби всі співробітники потім колективно, всім і кожному, негідники?

Серед них був і є, то не по-справжньому відданий людина, яка, якщо він не зміг використовувати тільки

пару годин ранку для роботи в офісі, стане ненормальним з борошна

совість і дійсно не в змозі вибратися з ліжка?

Невже не достатньо, щоб учень робити запити, якщо такі

допит був ще потрібно?

Чи повинен менеджер сам прийшов, і в цьому процесі має бути продемонстрована

Весь невинні сім'ї, що розслідування цієї підозрілої

обставина може бути доручена тільки інтелектом менеджера?

І ще, як наслідок збуджений стан, в якому ця ідея покласти Грегор не як

В результаті фактичне рішення, він схопився з усієї сили з ліжка.

Був гучний стукіт, але не реальній аварії.

Падіння було поглинуто дещо по килиму і, крім того, спиною було більше

еластичний, ніж Грегор думав.

З цієї причини глухий шум був не так кидається в очі.

Але він не тримав голову з досить обережно і вдарив його.

Він повернув голову, подразнення і біль, і потер його на килим.

"Щось впало туди," сказав менеджер в наступну кімнату ліворуч.

Грегор намагався уявити собі що-небудь подібне до того, що відбувається з

його сьогодні, можливо, також відбулося в якийсь момент менеджер.

Принаймні, потрібно було визнати можливість такої річчю.

Однак, як би даючи грубої відповідь на це питання, менеджер тепер, з

скрип його начищених чоботях, зробив кілька рішучих кроків у сусідній кімнаті.

З сусідньої кімнаті праворуч сестра шепотіла повідомити Gregor:

"Грегор, менеджер знаходиться тут." "Я знаю," сказав Грегор сам з собою.

Але він не наважився зробити свій голос досить голосно, щоб його сестра могла чути.

"Грегор", його батько зараз говорив з сусідній кімнаті ліворуч ", г-н Менеджер

прийшов і питає, чому ви не вийшли на ранній потяг.

Ми не знаємо, що ми повинні сказати йому.

Крім того, він також хоче поговорити з вами особисто.

Тому, будь ласка, відкрийте двері. Він буде досить хороший, щоб пробачити безлад

у вашій кімнаті. "

У центрі всього цього, менеджер крикнув по-дружньому: «Доброго

ранок, пан Замза ".

"Він не дуже добре", сказав, що його мати з менеджером, а його батько ще говорив

у двері: "Він не дуже добре, повірте мені, пан Manager.

Інакше як би Грегор пропустити поїзд?

Молода людина не має нічого у нього в голові, крім бізнесу.

Я майже розсердився, що він ніколи не виходить ночами.

Зараз він знаходиться в місті вісім днів, але він був у себе вдома кожен вечір.

Він сидить тут, з нами за столом і читає газету тихо або дослідження своєї подорожі

графіки.

It'sa досить витоку для нього, щоб возитися з різьбленням по дереву.

Наприклад, він вирізав невелику кадрів протягом двох-трьох вечорів.

Ви будете здивовані, як досить вона є.

Він висить прямо в кімнату. Ви побачите його одразу, як тільки

Грегор відкриває двері. У всякому разі, я радий, що ви тут, г-н

Manager.

До себе, ми ніколи б не зробив Грегора відчинити двері.

Він такий впертий, і він, звичайно, не добре, хоча він заперечував, що це

ранку. "

"Я їду прямо зараз," сказав Грегор повільно і свідомо, і не рухатися, щоб не

втратити одне слово розмови.

"Моя люба леді, я не можу пояснити це собі в будь-який інший формі," сказав менеджер;

"Я сподіваюся, що нічого серйозного.

З іншого боку, я повинен також сказати, що ми ділові люди, на щастя чи нещастя,

Проте подивитися на це, дуже часто просто доводиться долати легке нездужання для

бізнес-причин ".

"Так може пан менеджер прийде до вас зараз?" Запитав у батька, і з нетерпінням

постукав ще раз на двері. "Ні," сказав Грегор.

У сусідній кімнаті ліворуч хвороблива нерухомість у спадок.

У сусідній кімнаті праворуч сестра заридала.

Чому не його сестра переходу до інших?

Вона, мабуть, просто встали з ліжка і тепер навіть не почала одягатися

поки що. Тоді чому вона плаче?

Тому що він був не встаючи з ліжка і не даючи менеджером, тому що він був у

небезпека втратити свої позиції, і тому, що тоді його бос борсук його батьки колись

знову старі вимоги?

Це були, ймовірно, непотрібних турбот прямо зараз.

Грегор був ще тут і не думав взагалі про відмову від його родини.

В даний час він лежав прямо на килим, і немає нікого, хто знав про його

стан буде вже всерйоз зажадав, щоб він дозволив менеджер дюйма

Але Грегор не буде випадково звільнений правильний шлях через цю маленької

грубість, за що б знайти простий і відповідний привід пізніше.

Здавалося, Грегор, що вона може бути набагато більш розумним залишити його в спокої на

момент, замість того, тривожні його плач і розмова.

Але це було дуже невизначеність, яка проблемних інших і вибачився їх

поведінку. "Г-н Самса ", менеджер тепер кричати,

голос підняв, "у чому ж справа?

Ви barricading себе в номер, відповісти тільки так і ні, роблять

серйозне і непотрібних неприємностей для ваших батьків, і нехтуючи (Я говорю про це

лише випадково) ваш комерційний обов'язки у воістину нечуваним чином.

Я говорю тут від імені ваших батьків і вашого роботодавця, і я

прошу Вас з усією серйозністю до негайного і ясне пояснення.

Я вражений.

Я вражений. Я думав, що знаю вас як спокійні, розумні

людина, і тепер ви, здається раптом хочете почати парадом навколо в дивне настрій.

Головний вказав мені раніше того ж дня з можливих пояснень для вашого

нехтувати - це стосувалося інкасацію грошових коштів, покладених на вас якийсь час назад -

але насправді я майже дав йому слово

честі, що це пояснення не може бути правильним.

Тим не менше, тепер я бачу тут свої неймовірні свинячий голові, і я повністю втрати

бажання виступити для вас у найменшій мірі.

І ваша позиція зовсім не найбезпечніший.

Спочатку я збирався згадати все це з вами наодинці, але так як ви дозволили

мені витрачати свій час тут марно, я не знаю, чому питання не повинен прийти до

увагу ваших батьків.

Ваша продуктивність була також украй незадовільно останнім часом.

Звичайно, це не час року для проведення виняткових бізнесу, ми визнаємо,

, Але час року для проведення немає бізнесу, немає такого поняття взагалі,

Г-н Замза, і такі речі ніколи не повинні бути ".

"Але пан менеджер", називається Грегор, не пам'ятаючи себе, і, від хвилювання, забувши

все інше ", я відкриваю двері негайно, цієї ж хвилини.

Легке нездужання, запаморочення заклинань, перешкодила мені вставати.

Я все ще лежачи в ліжку прямо зараз. Але я дуже оновлюється раз.

Я в розпал вилазячи з ліжка.

Просто майте терпіння на короткий час! Речі не збираємося, а як я думав.

Але речі все в порядку. Як раптом цей хтось може подолати!

Тільки вчора ввечері все було добре зі мною.

Мої батьки, звичайно, знаєте, що. Насправді тільки вчора ввечері я був

невелике передчуття.

Люди, напевно, бачили, що в мені. Чому я не повідомив, що в офіс?

Але люди завжди думають, що вони отримають за хвороби без необхідності перебування в

будинку.

Г-н менеджер! Легше на моїх батьків!

Існує дійсно немає підстав для критики якому ви зараз вони проти мене, і

насправді ніхто не сказав мені ні слова про це.

Можливо, ви не читали останні замовлення, які я занурений.

Крім того, зараз я встановлюю на мою поїздку на 8:00 поїзд; кілька годин

Решта зробили мене сильніше.

Г-н менеджер, не залишайся. Я буду в офіс особисто право

геть. Будь ласка, хай би сказати, що і

передати свою повагу головний ".

Хоча Грегор був швидко blurting все це, навряд чи усвідомлює, що він говорив, він

переїхав близько до комода без зусиль, ймовірно, в результаті

практиці він вже був в ліжку, і тепер

він намагався піднятися по них нагору. Насправді, він хотів, щоб відкрити двері.

Він дуже хотів, щоб самому побачити, і поговорити з менеджером.

Він дуже хотів стати свідком того, що інші тепер просять про нього буде говорити, коли вони побачили

його. Якби вони були вражені, то Грегора не було

більше відповідальності і можуть бути спокійні.

Але якщо вони взяли все спокійно, то він би ніяких причин, щоб бути схвильованим

і, якщо він отримав рухатися далі, може бути дійсно на станції близько восьми годин.

Спочатку він ковзнув вниз кілька разів на гладкій комод.

Але врешті-решт він дав себе остаточне гойдалки і став прямо там.

Він більше не був на всі знаємо про біль у нижній частині тіла, незалежно від того, як вони можуть

ще жало.

Тепер він дозволяв собі падати на спинку стільця сусіднього, на краю якої він

напружився з його тонкими кінцівками.

Роблячи це, він отримав контроль над собою і мовчали, бо він міг тепер

почути менеджер.

"Ти зрозумів жодного слова?" Менеджер запитав батьків, "Чи дійсно він грати

дурень у нас? "

"Заради Бога", вигукнула мати вже в сльозах ", може бути, він дуже хворий, і ми

порушуючи його. Грета!

Грете! "Крикнула вона в цій точці.

"Мати"? Називається сестра з іншого боку.

Вони робили самі розуміли через кімнату Грегора.

"Ви повинні піти до лікаря.

Грегор хворий. Поспішайте до лікаря.

Чи чули ви Грегор говорити ще? "

"Це був голос тварини", сказав менеджер, диво спокійно порівняно

на крики матері. "Анна!

Анна! "Кричав батько через хол у кухню, плескаючи в долоні,

"Вибірка слюсар прямо зараз!"

Дві молоді жінки, вже бігли через зал з шелесту спідниці - як

була сестра одяглася так швидко? - і смикнув відкритих дверей

квартири.

Один не міг чути двері закриття на всіх. Вони, ймовірно, залишив їх відкритими, як це

прийнято в квартирі, де величезна біда сталася.

Тим не менш, Грегор став набагато спокійніше.

Гаразд, люди не розуміли його слів більше, хоча вони, здавалося, ясно

достатньо, щоб його, ясніше, ніж раніше, можливо, тому що його вуха вже звикла до

них.

Але принаймні люди зараз подумав, що це було не все в порядку з ним, і були

готовий йому допомогти.

Довіра і впевненість, з якою перші заходи були проведені

змусив його відчувати себе добре.

Він почував себе знову включений у коло людства, і очікував від

як лікаря та слюсаря, не роблячи відмінностей між ними з реально

точність, прекрасний і дивовижний результат.

Для того, щоб отримати як ясний голос наскільки це можливо для критичного розмови

яка була неминуча, він кашляв мало, і, звичайно, взяли на себе працю, щоб зробити це

У справді підкорив чином, так як це було

Можливо, що навіть цей шум звучав якось відрізняється від людини кашель.

Він більше не довіряв самому приймати рішення з будь-більше.

Тим часом у сусідній кімнаті стало дуже тихо.

Можливо, його батьки сиділи з керуючим за столом шепотілися, може бути,

всі вони були притулившись до дверей прослуховування.

Грегор повільно протиснувся до дверей, за допомогою крісла, не кажучи

йти про нього, кинувся до дверей, тримався вертикально проти нього -

кулі своєї крихітної кінцівки були трохи липкою

матеріал на них - і відпочивав там на мить з його зусилля.

Потім він зробив зусилля, щоб повернути ключ у замку зі своїм ротом.

На жаль, здавалося, що у нього не було справжніх зубів.

Як же він такий, щоб схопити ключ?

Але, щоб компенсувати, що його щелепи були, природно, дуже сильні, з їх допомогою він

вдалося отримати ключ дійсно рухається.

Він не помітив, що він, мабуть, заподіяння деякі пошкодження на себе, для

коричневої рідини, вийшов з свого рота, текла за ключем, і капала на підлогу.

"Просто слухайте на хвилину", сказав менеджер в сусідній кімнаті, "він поворотом

ключ. "Для Грегора, який був великим стимулом.

Але всі вони повинні мене гукнув його, в тому числі батька і матері: "Давай,

Грегор, "вони повинні були кричав," продовжувати рух вперед, продовжувати працювати на замок ".

Вважаючи, що всі його зусилля були стежать з напругою, він трохи вниз

відчайдушно за ключовими з усією силою, він міг зібрати.

В якості ключових виявилося більше, він танцював навколо замку.

Тепер він тримав себе вертикально тільки з його рота, і він мав висіти на

ключа або натисніть його вниз знову всією вагою свого тіла, у міру необхідності.

Досить виразний клацання замка, як він, нарешті, клацнув дійсно прокинувся Грегор вгору.

Важко дихаючи, він сказав собі: "Так що я не потребував слюсар", і він поставив його

головою об дверну ручку, щоб відкрити двері повністю.

Бо він, щоб відкрити двері, таким чином, було вже відкриваються дуже широкі, без

йому ще бути дійсно видно.

Він спочатку повинен був здатися повільно по краю двері, дуже обережно, по

Звичайно, якщо він не хотів падати ніяково на спину прямо на вході в

кімнати.

Він був ще зайнятий цим важким руху і не встиг сплатити

увагу на що-небудь ще, коли він почув менеджер вигукнути голосно: "О!" - це

звучали як свист вітру - і тепер він

побачивши його, найближчого до дверей, притиснувши руку до відкритим ротом і рухомих

повільно назад, наче невидима постійна сила штовхала його геть.

Його мати - незважаючи на наявність менеджера вона стояла тут з розпущеним волоссям

стирчали дибки, як і раніше безлад від ніч - дивився на батька з нею

склавши руки.

Потім вона два кроки до Грегора і звалилася прямо в центрі її

спідниці, які були розкидані навколо неї, на її обличчі затонув на грудях,

повністю приховані.

Його батько стиснув кулак з ворожим виразом, наче він хотів підштовхнути Грегор

назад до своєї кімнати, то невпевнено подивився навколо вітальні, прикрив очі

руками, і плакав так, що його могутні груди тремтіли.

На даний момент Грегор не зробити один крок у кімнату, але сперся тіло від

всередині проти міцно болтами крила двері, так, що тільки половина його тіла була

видно, так само як його голова нахилена

в сторону, з якою він заглянув протягом як інші.

Тим часом вона стала набагато яскравіше.

Постійна зрозуміло з іншій стороні вулиці був частиною нескінченної сіро-

чорний будинок розташований навпроти - це була лікарня - з його тяжкою регулярні вікна

розбиваючи фасаду.

Дощ все ще падають, але тільки в окремих великих крапель явно і твердо

кинув одну за одною на землю.

Сніданку страви стояли навколо громадилися на столі, так як для його батька

Сніданок був найважливіший прийом їжі раз на день, який він продовжується на годиннику

читання різних газет.

Прямо навпроти на протилежній стіні висіла фотографія Грегора з моменту його

військової служби, вона була картина його як лейтенанта, як він, посміхаючись і турбуватися

безкоштовно, поклавши руку на меч, зажадав поваги до його підшипників і рівномірним.

Двері до зали була відкрита, і так як двері в квартиру була відкритою,

можна було бачити з на посадку квартиру і почала сходи

знижується.

"Тепер," сказав Грегор, чудово розуміючи, що він був єдиним, хто зберігав холоднокровність.

"Я буду одягатися відразу, зібрати колекцію зразків та й пішли.

Ви дозволите мені викласти на моєму шляху, то не піднімаєш?

Бачте, г-менеджер, я не свиня головою, і я радий працювати.

Подорожі втомлює, але я не міг жити без неї.

Куди ж ви, пане директоре? Для офісу?

Справді?

Чи будете ви звіт все правдиво?

Людина може бути непрацездатними на мить, але це точно кращий

час згадати раніше досягнення і вважають, що пізніше, після

перешкоди були штовхнув у бік,

людина буде працювати все більш охоче й інтенсивно.

Я дійсно так боргу перед г-Головний - Ви знаєте, що відмінно.

З іншого боку, я стурбований моїм батькам і моїй сестрі.

Я перебуваю в виправити, але я буду працювати сам з неї знову.

Не робити речі більш важким для мене, ніж вони вже є.

Говоріть від свого імені в офісі! Люди не люблять комівояжери.

Я знаю, що.

Люди думають, що вони заробляють купа грошей і таким чином привести прекрасне життя.

Люди навіть не будь-які особливі причини, щоб продумати це рішення більш

ясно.

Але ви, г-менеджер, у вас є краща перспектива на те, що залучено, ніж інші

людей, навіть, скажу я вам в повній впевненості, кращу перспективу, ніж пан

Голова себе, який у своїй якості

Роботодавець може дозволити його думку роблять випадкові помилки за рахунок

працівника.

Ви також знаєте досить добре, що комівояжер, які знаходяться поза

офіс майже весь рік може стати настільки легко жертвою плітки, збігів,

і необгрунтованих скарг, з якими

це неможливо для нього, щоб захистити себе, так як здебільшого він не чує

про них на всіх, і тільки тоді, коли він вичерпав після закінчення поїздки, і на

додому добирається, щоб відчувати себе у власному тілі неприємну

наслідки, які не можуть бути ретельно вивчені назад в їх походження.

Г-н менеджер, не залишайте не кажучи ні слова говорив мені, що ви принаймні

визнати, що я трохи в право! "

Але перші слова Грегора менеджер уже відвернувся, і тепер він озирався назад

на Грегор над його посмикування плечима з підібраними губами.

Під час промови Грегора він не був ще на мить, але продовжував рухатися в напрямку від

двері, не відриваючи очей від Грегора, але насправді поступово, ніби не було

секрет заборону на виїзд з кімнати.

Він був уже в залі, і з урахуванням різких рухів, з якими він, нарешті,

витягнув ногу з вітальні, можна було б не повірив, що він тільки що спалили

підошви ніг.

У залі, однак, він витягнув праву руку від свого тіла до

Сходи, як якби деякі дійсно надприродне полегшенням чекала його

там.

Грегор зрозумів, що він не повинен за жодних обставин дозволяють менеджеру йти

У такому настрої, особливо, якщо його положення у фірмі не повинно було бути поміщені

в найбільшій небезпеці.

Його батьки не розуміли, все це дуже добре.

За довгі роки, вони розробили переконання, що Грегор був створений для життя

у своїй фірмі і, крім того, вони так багато належить зробити в даний час із їх нинішньою

проблеми, що всі передбачення був чужий ім.

Але Грегор цього передбачення. Керівник повинен бути стримується, заспокоївся,

переконаний, і, нарешті, переміг.

Майбутнє Грегора та його сім'ї насправді залежить від нього!

Якби тільки сестра була там! Вона була розумна.

Вона вже плакала в той час як Грегор все ще лежав спокійно на спині.

І менеджер, цей друг пані, напевно дозволив собі керуватися

її.

Вона повинна була б закрита двері в квартиру і вмовив його зі свого переляку

в залі. Але сестри не було навіть там.

Грегор повинен займатися сам.

Недовго думаючи, що поки він не знає нічого про своє справжнє здатність рухатися

і що його промови можливо - справді, мабуть, - в черговий раз не було

зрозумів, він залишив крила двері,

протиснувся через отвір, і хотів перейти до менеджера, який був

вже міцно тримаючи на перила обома руками на посадку в

безглуздим чином.

Але, дивлячись на щось триматися, з невеликим кричати Грегор

відразу ж упав на своїх численних ніжках.

Навряд це сталося, коли він відчув в перший раз за цей ранок загальне

фізичний добробут.

Невеликі кінцівок були твердому підлозі під ними, вони корилися ідеально, так як він зауважив, до свого

радість, і прагнув, щоб везти його вперед в напрямку він хотів.

Відразу ж він вважав, що остаточне поліпшення всіх страждань його було

відразу під рукою.

Але в той самий момент, коли він лежав на підлозі, погойдуючись у досить стриманою манері

тісні і прямо через дорогу від своєї матері, яка, мабуть, повністю поринув у

себе, вона раптом схопився прямо з

руки поширилася далеко один від одного, і її пальці витягнуті і закричала: "Допоможіть, за Боже

ради, допоможи! "

Вона тримала її голову вниз, наче хотіла, щоб подивитися Грегор краще, але втік

безглуздо тому, що суперечать цим жестом, забуваючи, що за її спиною стояв

таблиця з усіма стравами на ньому.

Коли вона дійшла до столу, вона важко опустився на нього, як би неуважно, і

здавалося, не помітив взагалі, що поруч з нею каву виливаючи на

килим у повний потік з великого перекинув контейнер.

"Мамо, мамо," сказав Грегор тихо, і подивився на неї.

Менеджер миттєво зник повністю з його розуму.

При вигляді тече кави Грегор не міг зупинитися пріщелківая щелепами в

повітря кілька разів.

На що його мати кричала знову і знову, поспішив з-за столу, і звалився в

на руках у батька, який мчав до неї.

Але Грегор не було часу прямо зараз для його батьків - менеджера вже був на

сходи. Його підборіддя рівні з перилами,

Менеджер озирнувся востаннє.

Грегор прийняв первісне рух, щоб наздогнати його, якщо це можливо.

Але менеджер повинен мати щось підозрював, тому що зробив стрибок вниз по

Кілька сходах і зник, як і раніше кричали "Ха!"

Звук луною по всій сходовій клітці.

Зараз, на жаль, це політ менеджер також, здавалося, збивати з пантелику свого батька

повністю.

Раніше він був відносно спокійним, бо замість того, щоб бігати за менеджером

сам або, принаймні, не перешкоджає Грегор від його переслідування, правою рукою він

схопила палицю менеджера, який

він залишив у капелюсі й пальто на стілець.

Лівою рукою, його батько взяв великий газети з-за столу і,

тупаючи ногами на підлозі, він відправився на диску Грегора назад у свою кімнату

розмахуючи тростиною і газети.

Ні прохання Грегора було ніякої користі, ніяких запитів б навіть бути понятим.

Незалежно від того, наскільки охоче він повинен був повернути голову з повагою, його батько просто розтоптали

все важче ногами.

В іншому кінці кімнати від нього мати відчинив вікно, незважаючи на прохолодний

погода, і, висунувшись з її руки на її щоках, вона відштовхнула її обличчя далеко за межами

вікна.

Між алеї та сходи сильний проект підійшов, фіранки на

вікна летіли навколо, газети на столі, зі свистом, а також окремі аркуші

пурхала вниз на підлогу.

Батько невблаганно просувалася вперед, виштовхуючи шиплячих, як дикий чоловік.

Тепер Грегор не було ніякої практики на всіх в рух назад - це був дійсно дуже повільно.

Якщо Грегор тільки було дозволено перетворити себе у всьому, він був би в його

кімнату відразу, але він боявся, щоб його батько нетерплячі за часом

Процес обертаючись, і в кожний момент

він зіткнувся із загрозою смертельного удару на спину або голову з тростини в його

батька руку.

Нарешті Грегора не було іншого вибору, тому що він з жахом побачив, що він не

ще зрозуміти, як зберегти його керівництвом йде у зворотному напрямку.

І так він почав, на тлі постійно прагне в сторону погляд у напрямку свого батька,

перетворити себе у всьому якомога швидше, хоча насправді це було лише

робиться дуже повільно.

Можливо, його батько помітив, що його благі наміри, бо він не порушує Грегор

в цьому русі, але з кінчиком палиці з відстані він навіть направлено

Обертових Грегора рух тут і там.

Якби тільки його батько не сичав так нестерпно!

Через це Грегор зовсім втратив голову.

Він був уже майже повністю розвернувся, коли, завжди з цим шипінням в

йому на вухо, він тільки що зробив помилку і здався трохи назад.

Але коли він, нарешті, вдалося отримати його голову перед дверима

Відкриття стало ясно, що його тіло було дуже широким, щоб пройти далі.

Природно, його батько, в його нинішньому психічного стану, поняття не мав, відкриття інших

крила двері біт для створення відповідної для проходження Грегор, щоб пройти.

Його єдиною нерухомою думкою було, що Грегор повинні увійти в його кімнату так швидко, як

це можливо.

Він ніколи не дозволив би ретельну підготовку, що Грегор, необхідні для орієнтації

сам і, таким чином, можливо, пройти через двері.

Навпаки, як ніби не було ніяких перешкод, і з особливим шумом, він тепер

Грегор поїхали вперед.

За Грегор звук в цей момент вже не було, як голос тільки одного

батька.

Тепер це було дійсно не жарт, і Грегор змусив себе будь-що могли б,

у двері. Одна сторона його тіла була піднята.

Він лежав під кутом в дверному отворі.

Його одному фланзі була біль з вискоблювання. На білих дверях потворні плями залишилися.

Незабаром він застряг швидко і не були б у змозі рухатися більше сам по собі.

Крихітні ноги на одній стороні висів посмикування в повітрі вище, а також ті, на інших

сторони були відтіснені болісно в підлогу.

Потім батько подарував йому один дуже сильний поштовх звільнення ззаду, і він

снували, кровотеча серйозно, далеко в інтер'єр його кімнати.

Двері зачинилися з тростиною, і, нарешті, було тихо.