< Return to Video

Знайомтесь з винахідником електронних таблиць.

  • 0:01 - 0:04
    Хто з вас користувався
    електронними таблицями,
  • 0:04 - 0:05
    такими, як Microsoft Excel?
  • 0:06 - 0:07
    Добре.
  • 0:08 - 0:12
    Тепер, хто з вас мав справу
    з таблицями, складеними від руки,
  • 0:12 - 0:15
    як мій тато робив це для маленького
    друкарського бізнесу у Філадельфії?
  • 0:16 - 0:17
    Набагато менше.
  • 0:18 - 0:21
    Але ж саме так це робилося
    сотні років.
  • 0:21 - 0:24
    На початку 1978
    я почав працювати над ідеєю,
  • 0:25 - 0:27
    що з часом втілилася в VisiCalc.
  • 0:27 - 0:29
    А наступного року
    вона встановлювалась
  • 0:29 - 0:32
    на новинці, яку назвали
    персональним комп'ютером Apple II.
  • 0:33 - 0:37
    Можна сказати, що зміни справді
    відбулися, коли шість років потому,
  • 0:37 - 0:39
    журнал Уолл Стріт
    надрукував передовицю,
  • 0:39 - 0:42
    яка припускала, що ви вже знаєте,
    що таке VisiCalc
  • 0:42 - 0:44
    і, напевно,
    вже користувалися нею.
  • 0:44 - 0:46
    Стів Джобс у 1990
  • 0:47 - 0:50
    сказав, що "електронні таблиці
    стимулювали розвиток промисловості".
  • 0:51 - 0:55
    "VisiCalc сприяла розвитку Apple більше,
    ніж будь-яка інша поодинока подія".
  • 0:55 - 0:58
    У особистих записах
    Стів відмітив:
  • 0:58 - 1:01
    "Якби VisiCalc був написаний
    для якогось іншого комп'ютера,
  • 1:01 - 1:03
    то ви б тепер брали інтерв'ю
    у когось іншого".
  • 1:03 - 1:10
    Тож, VisiCalc був важливим засобом
    у поширенні комп'ютерів для бізнесу.
  • 1:10 - 1:11
    Як же так сталося?
  • 1:12 - 1:15
    Що це було? Який шлях я подолав,
    щоб створити її саме такою?
  • 1:16 - 1:21
    Ну, вперше я вивчав програмування
    у 1966, коли мені було 15 -
  • 1:21 - 1:24
    лише декілька місяців опісля
    того, як це фото було зроблене.
  • 1:24 - 1:27
    Небагато школярів мали доступ
    до комп'ютерів у ці дні.
  • 1:28 - 1:31
    Але завдяки везінню
    та завзяттю
  • 1:31 - 1:33
    я зміг отримати доступ
    до комп'ютерів у місті.
  • 1:34 - 1:37
    Після спання в бруді у Вудстоку
  • 1:37 - 1:40
    я попрямував до Массачусетського
    технологічного інституту,
  • 1:40 - 1:43
    де для заробітку я працював
    на проекті Multics.
  • 1:43 - 1:45
    Multics був новаторською
  • 1:45 - 1:48
    інтерактивною системою
    з розподіленням часу.
  • 1:48 - 1:52
    Ви чули про операційні системи
    Лінукс та Юнікс?
  • 1:52 - 1:53
    Вони походять з Multics.
  • 1:53 - 1:56
    Я працював над версією Multics,
  • 1:56 - 1:59
    яка відома як інтерпретована
    комп'ютерна мова,
  • 1:59 - 2:02
    що використовувалась людьми
    у некомп'ютерних галузях,
  • 2:02 - 2:05
    які виконували розрахунки, сидячи
    за комп'ютерними терміналами.
  • 2:06 - 2:08
    Після того, як я закінчив МІТ,
  • 2:08 - 2:11
    я пішов працювати на
    Діджитал Еквіпмент Корпорейшн.
  • 2:11 - 2:14
    У DEC, я працював над
    програмним забезпеченням
  • 2:15 - 2:17
    для нової галузі
    комп'ютерного набору тексту.
  • 2:18 - 2:22
    Я допомагав газетярам замінити
    репортерські друкарські машинки
  • 2:22 - 2:24
    комп'ютерними терміналами.
  • 2:24 - 2:26
    Я написав програмне забезпечення,
  • 2:26 - 2:29
    а потім виїздив у місця такі,
    як Канзас-Сіті стар,
  • 2:29 - 2:31
    де я навчав користувачів
    та вислуховував відгуки.
  • 2:31 - 2:33
    Це був досвід у реальному світі,
  • 2:33 - 2:36
    який був дуже відмінним
    від того, що я бачив у лабораторіях МІТ.
  • 2:37 - 2:40
    Після цього я став керівником проекту
    програмного забезпечення
  • 2:41 - 2:43
    для першого
    текстового редактора DEC,
  • 2:43 - 2:46
    це ще одна нова галузь.
  • 2:46 - 2:48
    Нарівні з друкарським набором,
  • 2:48 - 2:51
    важливим стало створення
    інтерфейсу користувача,
  • 2:51 - 2:55
    який би був природнім та ефективним
    для використання не комп'ютерщиками.
  • 2:56 - 3:00
    Після DEC я пішов працювати
    у маленьку фірму,
  • 3:00 - 3:04
    яка створювала електроніку
    на основі мікропроцесорів
  • 3:04 - 3:06
    для касових апаратів
    індустрії фаст-фудів.
  • 3:06 - 3:10
    Але я завжди прагнув створити
    компанію з моїм другом
  • 3:10 - 3:11
    Бобом Франкстоном,
  • 3:11 - 3:13
    якого я зустрів на проекті
    Multics у МІТ.
  • 3:13 - 3:17
    Тож я вирішив повернутися до навчання,
    щоб дізнатися якомога більше про бізнес.
  • 3:17 - 3:20
    Восени 1977
  • 3:20 - 3:23
    я включився у програму MBA
    у Гарвардській школі бізнесу.
  • 3:24 - 3:26
    Я був одним з небагатьох студентів,
  • 3:26 - 3:29
    які мали навички
    у комп'ютерному програмуванні.
  • 3:30 - 3:33
    Це моя фотографія з фотоальбому,
    я в першому ряду.
  • 3:33 - 3:34
    (Сміх)
  • 3:34 - 3:37
    У Гарварді нас навчали
    методом аналізу конкретних справ.
  • 3:37 - 3:39
    Ми розглядали до трьох справ за день.
  • 3:39 - 3:45
    Справа надавалася у вигляді більш, ніж
    дюжини сторінок опису конкретної ситуації.
  • 3:46 - 3:50
    Вони часто мало додатки,
    і додатки часто містили слова та цифри,
  • 3:50 - 3:53
    які розміщені були так,
    щоб пояснювати ситуацію.
  • 3:54 - 3:56
    Зазвичай вони мали
    різноманітні форми.
  • 3:56 - 3:57
    Це моя домашня робота.
  • 3:57 - 4:00
    Знову: цифри, слова,
    викладені таким чином, щоб мати сенс.
  • 4:00 - 4:02
    Багато розрахунків,
  • 4:02 - 4:05
    ми були дуже близькі
    з нашими калькуляторами.
  • 4:05 - 4:07
    Ось мій калькулятор.
  • 4:08 - 4:11
    На Хелоуін, я одягся,
    як калькулятор.
  • 4:11 - 4:12
    (Сміх)
  • 4:14 - 4:17
    На початку кожної справи
    професор викликав когось,
  • 4:17 - 4:18
    щоб презентувати справу.
  • 4:19 - 4:22
    Викликаний пояснював
    умови ситуації,
  • 4:22 - 4:26
    потім диктував дані,
    які професор записував
  • 4:26 - 4:29
    на багатьох автоматизованих
    дошках, встановлених у класі,
  • 4:29 - 4:30
    а потім ми дискутували.
  • 4:30 - 4:35
    Найбільш засмучувало,
    якщо ви виконували домашнє завдання,
  • 4:35 - 4:38
    приходили наступного для
    і виявлялося, що ви зробили помилку,
  • 4:38 - 4:40
    і всі наступні розрахунки
    також були невірними.
  • 4:40 - 4:42
    Тож ви не могли брати участь
    в обговоренні.
  • 4:42 - 4:45
    А нам ставили оцінки
    за участь в обговореннях.
  • 4:45 - 4:50
    Тоді, сидячи з 87 іншими учасниками
    у класі, я багато мріяв.
  • 4:51 - 4:55
    Більшість програмістів на той час
    працювала на мейнфреймах,
  • 4:55 - 4:59
    створюючи системи для інвентаризації,
  • 4:59 - 5:01
    розрахунку заробітної плати,
    платіжні системи.
  • 5:01 - 5:04
    Але я працював над інтерактивним
    текстовим процесором
  • 5:04 - 5:06
    і розрахунками за особистими запитами.
  • 5:06 - 5:10
    Замість того, щоб обмірковувати
    паперовий друк та перфокарти,
  • 5:11 - 5:14
    я уявляв магічну дошку,
  • 5:14 - 5:17
    на якій, якщо ви витираєте одне число
    і вписуєте нове,
  • 5:17 - 5:20
    то всі інші числа
    будуть автоматично змінені,
  • 5:20 - 5:22
    наче текстовий процесор
    з цифрами.
  • 5:23 - 5:27
    Я уявляв, що до мого калькулятора
    можна підключати мишку
  • 5:27 - 5:30
    та дисплей, як на приладовій панелі
    винищувача.
  • 5:31 - 5:35
    Щоб я міг надрукувати декілька чисел,
    обвести їх та натиснути кнопку суми.
  • 5:35 - 5:39
    І прямо посередині перемовин
    я зможу отримати відповідь.
  • 5:39 - 5:42
    Тепер мені залишилося лише
    втілити свої фантазії у реальність.
  • 5:43 - 5:45
    Мій батько навчив мене
    працювати з прототипами.
  • 5:46 - 5:47
    Він показав мені макети
  • 5:47 - 5:49
    і наказав розібратися,
  • 5:49 - 5:51
    як розміщувати на сторінці
    елементи,
  • 5:51 - 5:53
    що будуть
    друкуватися на брошурах.
  • 5:53 - 5:56
    Він використовував макети
    для отримання відгуків від клієнтів
  • 5:56 - 6:00
    і затвердження проектів до того,
    як він відправляв роботу до друку.
  • 6:00 - 6:06
    Діяльність по створенню простої, робочої
    версії того, що ти намагаєшся збудувати,
  • 6:06 - 6:08
    заставляє вас виявити
    базові проблеми.
  • 6:09 - 6:13
    І дозволяє вам знайти рішення
    цих проблем найпростішим чином.
  • 6:14 - 6:16
    Тож я вирішив побудувати прототип.
  • 6:17 - 6:18
    Я попрямував до відеотерміналу,
  • 6:18 - 6:21
    зв'язаного з Гарвардською системою
    розподілення часу,
  • 6:21 - 6:23
    і почав працювати.
  • 6:23 - 6:26
    Одна з перших проблем,
    з якими я зіштовхнувся була:
  • 6:26 - 6:29
    як представити значення у формулах?
  • 6:29 - 6:31
    Я покажу, що я маю на увазі.
  • 6:32 - 6:34
    Я думав, що можна вказати місце,
  • 6:34 - 6:37
    надрукувати щось,
    потім надрукувати ще щось,
  • 6:37 - 6:39
    розмістити декілька чисел
    і ще декілька чисел,
  • 6:39 - 6:41
    вказати, де саме
    ти хочеш отримати відповідь.
  • 6:41 - 6:44
    А потім вказати на перше число,
    натиснути мінус, вказати друге
  • 6:44 - 6:46
    та отримати результат.
  • 6:46 - 6:50
    Проблема була така:
    що потрібно вписувати у формулу?
  • 6:50 - 6:53
    Це повинно бути чимось,
    про що комп'ютер знає, де його брати.
  • 6:53 - 6:54
    І якщо ви дивитесь на формулу,
  • 6:54 - 6:57
    вам необхідно знати,
    де на екрані те, на що вона посилається.
  • 6:58 - 7:01
    Першою думкою було використати
    програмістський підхід.
  • 7:01 - 7:03
    Спочатку вказуєте щось,
  • 7:03 - 7:05
    щоб комп'ютер попрохав вас
    ввести унікальне ім'я.
  • 7:07 - 7:11
    Досить швидко стало цілком ясно,
    що це занадто нудно.
  • 7:11 - 7:14
    Комп'ютер повинен автоматично
    створювати імена.
  • 7:15 - 7:19
    Тож я думав, чому б не створювати імена
    у порядку, в якому ви вводите їх?
  • 7:19 - 7:22
    І пробував так: значення1, значення2.
  • 7:22 - 7:23
    Дуже швидко я побачив,
  • 7:23 - 7:25
    що якщо у нас більше,
    ніж декілька значень,
  • 7:25 - 7:27
    то ми не зможемо запам'ятати,
    де вони на екрані.
  • 7:27 - 7:29
    Тоді я сказав:
  • 7:29 - 7:33
    чому б замість того, щоб дозволяти вам
    розміщувати значення будь-де,
  • 7:33 - 7:34
    не використати сітку?
  • 7:35 - 7:37
    Тоді, коли ви вказуєте клітинку,
  • 7:37 - 7:40
    комп'ютер повинен сприймати
    рядок і колонку ,як ім'я.
  • 7:41 - 7:43
    Отже, якщо я зроблю наче карту
  • 7:43 - 7:47
    і розташую букви ABC по горизонталі
    та числа по вертикалі,
  • 7:47 - 7:50
    то коли ви побачите B7 у формулі,
  • 7:50 - 7:52
    тоді будете точно знати,
    де це на екрані.
  • 7:53 - 7:57
    Якщо вам буде потрібно надрукувати
    формулу, ви будете знати, що робити.
  • 7:57 - 8:01
    Обмеження вас сіткою
    допомогло вирішити задачу.
  • 8:01 - 8:04
    І відкрило нові можливості,
  • 8:04 - 8:07
    наприклад, можливість
    використовувати діапазон клітинок.
  • 8:07 - 8:09
    Але це не страшне обмеження -
  • 8:09 - 8:13
    ви можете розміщувати будь-які значення,
    будь-які формули у будь-які клітинки.
  • 8:14 - 8:18
    Саме так ми чинимо і зараз,
    майже через 40 років.
  • 8:19 - 8:23
    Ми з моїм другом Бобом вирішили,
    що створимо цей продукт разом.
  • 8:23 - 8:27
    Я зробив багато роботи, розбираючись,
    як саме програма повинна поводитись.
  • 8:27 - 8:30
    Я написав пам'ятку
    у якості документації.
  • 8:31 - 8:35
    Це також допомогло мені переконатись,
    що інтерфейс користувача, який я розробив,
  • 8:35 - 8:39
    може бути пояснений коротко
    і ясно для звичайних людей.
  • 8:40 - 8:42
    Боб працював на горищі приміщення,
  • 8:42 - 8:45
    яке він орендував
    у Арлінгтоні, Массачусетс.
  • 8:45 - 8:47
    Це всередині горища.
  • 8:48 - 8:51
    Боб купував час на MIT,
  • 8:51 - 8:54
    щоб друкувати програмний код
    на такому терміналі.
  • 8:54 - 8:58
    А потім він завантажив тестову версію
    на запозичений Apple II
  • 8:58 - 9:01
    через телефонну мережу,
    використовуючи акустичний адаптер,
  • 9:01 - 9:02
    і ми змогли тестувати.
  • 9:03 - 9:08
    Для одного з таких тестів
    я використав кейс Pepsi Challenge.
  • 9:09 - 9:12
    Друк ще не працював,
    тож я був вимушений переписувати все.
  • 9:12 - 9:15
    Зберігання не працювало,
    тож кожного разу, коли система падала,
  • 9:15 - 9:18
    я повинен був друкувати усі формули
    знову і знову.
  • 9:18 - 9:22
    Наступного дня у класі, я підняв руку.
    Мене викликали, і я презентував кейс.
  • 9:22 - 9:24
    Я показав п'ятирічний прогноз,
  • 9:24 - 9:26
    я показав усі типи
    найрізноманітніших сценаріїв.
  • 9:26 - 9:30
    Я виконав кейс,
    VisiCalc вже був корисним.
  • 9:30 - 9:33
    Професор спитав:
    - Як ви зробили це?
  • 9:33 - 9:36
    Мені не хотілося розповідати йому
    про нашу секретну програму.
  • 9:36 - 9:38
    (Сміх)
  • 9:38 - 9:40
    І я сказав:
    - Я взяв це і додав це,
  • 9:40 - 9:42
    і помножив на це,
    потім відняв те.
  • 9:42 - 9:44
    Він каже:
    - А чому ви не використали пропорцію?
  • 9:44 - 9:47
    - Пропорція не була б такою точною!
  • 9:47 - 9:50
    Я ж не скажу:
    - Ділення ще не працює.
  • 9:50 - 9:53
    (Сміх)
  • 9:53 - 9:57
    Зрештою,
    ми достатньо завершили VisiCalc,
  • 9:57 - 9:59
    щоб показати його публіці.
  • 9:59 - 10:01
    Мій батько надрукував нам
    просту брошурку,
  • 10:01 - 10:04
    яку ми змогли використати як
    маркетинговий матеріал.
  • 10:04 - 10:10
    У липні 1979, наш видавець
    анонсував VisiCalc світу
  • 10:10 - 10:12
    на маленькому стенді
  • 10:12 - 10:15
    на величезній Національній комп'ютерній
    конференції у Нью-Йорку.
  • 10:15 - 10:19
    Нью-Йорк Таймс опублікував
    гумористичну статтю про конференцію:
  • 10:19 - 10:22
    "Машини виконують щось схоже
    на релігійний ритуал...
  • 10:22 - 10:24
    Навіть, як віряни, збираються
    художники в Колізеумі
  • 10:24 - 10:27
    та додають до пантеону
    обережно намальоване "VISICALC"
  • 10:27 - 10:30
    велетенськими
    чорними літерами по жовтому.
  • 10:30 - 10:31
    Хай живе VISICALC!"
  • 10:32 - 10:35
    (Ойкає) Нью Йорк Таймс:
    "Хай живе VISICALC!"
  • 10:35 - 10:37
    (Сміх)
  • 10:37 - 10:41
    Це було останньою згадкою
    електронних таблиць
  • 10:41 - 10:45
    у популярній діловій пресі
    протягом наступних двох років.
  • 10:45 - 10:47
    Більшість ще не зрозуміла,
    що це.
  • 10:47 - 10:48
    Але дехто зрозумів.
  • 10:49 - 10:53
    У жовтні 1979
    ми випустили VisiCalc.
  • 10:54 - 10:57
    Він поставлявся у пакунках,
    які виглядали ось так.
  • 10:57 - 10:59
    І він виглядав ось так,
    запущеним на Apple II.
  • 11:00 - 11:02
    А все інше, як то кажуть,
    то вже історія.
  • 11:02 - 11:04
    Страшенно багато чого
    можна додати до цієї розповіді,
  • 11:04 - 11:07
    але хай то залишиться
    до наступного разу.
  • 11:07 - 11:09
    Ось ще дещо:
    Гарвард пам'ятає.
  • 11:09 - 11:11
    Це той самий клас.
  • 11:11 - 11:15
    Вони розмістили дощечку
    в пам'ять про те, що тут сталось.
  • 11:16 - 11:18
    (Оплески)
  • 11:24 - 11:27
    Але це ще й нагадування,
  • 11:27 - 11:33
    що ви також можете використати
    ваш досвід, потреби та оточення,
  • 11:33 - 11:38
    щоб побудувати прототип для вирішення
    та обробки важливих проблем,
  • 11:38 - 11:40
    і, завдяки цьому, змінити світ.
  • 11:41 - 11:42
    Дякую.
  • 11:42 - 11:47
    (Оплески)
Title:
Знайомтесь з винахідником електронних таблиць.
Speaker:
Ден Бріклін
Description:

Ден Бріклін змінив світ назавжди, коли розробив VisiCalc, першу електронну таблицю, яка стала дідусем програм, якими ви, вірогідно, користуєтеся щодня - Microsoft Excel та Google-Таблиці. Інженер-програміст та комп'ютерна легенда розповість вам про заплутаний клубок його перших робіт, про мрії та проблеми з домашніми завданнями, які привели до вражаючого винаходу.
more » « less
Video Language:
English
Team:
closed TED
Project:
TEDTalks
Duration:
12:00

Ukrainian subtitles

Revisions

Our website uses cookies for analysis purposes.