Олександрійська бібліотека - Елізабет Кокс

Переглянути повну версію уроку можна за посиланням: https://ed.ted.com/lessons/what-really-happened-to-the-library-of-alexandria-elizabeth-cox

2300 років тому правителі Олександрії поставили дуже сміливу мету: зібрати всі світові знання під одним дахом. У період свого розквіту Олександрійська бібліотека вміщувала небувалу кількість сувоїв та приваблювала всесвітньо відомих грецьких митців. У період свого розквіту Олександрійська бібліотека вміщувала небувалу кількість сувоїв та приваблювала всесвітньо відомих грецьких митців. Однак у кінці V сторіччя велика бібліотека зникла. Елізабет Кокс докладно розповідає історію розквіту і падіння цієї величної споруди.

Урок Елізабет Кокс, режисер Інна Філімор.

2300 років тому

правителі Олександрії прагнули досягти

одну з найсміливіших цілей людства:

зібрати всі світові знання
під одним дахом.

У період свого розквіту

Олександрійська бібліотека вміщувала
небувалу кількість сувоїв

та приваблювала всесвітньо
відомих грецьких митців.

Однак у кінці V сторіччя
велика бібліотека зникла.

Багато хто вірить, що її знищила
катастрофічна пожежа.

Однак справжня історія розквіту і падіння
бібліотеки набагато складніша.

Ідея створення бібліотеки належить
Олександру Македонському.

Після затвердження статусу завойовника

колишній учень Арістотеля
вирішив зайнятися

створенням центру знань імперії
у названому на його честь місті.

Він помер до початку будівництва,

однак його наступник Птолемей І

втілив у життя плани Олександра
щодо музею та бібліотеки.

Розміщена у центрі міста,

Олександрійська бібліотека,

мабуть, мала елліністичні колони —

через вплив пануючої культури єгиптян,

або унікальне поєднання двох культур —
інформація про споруду не збереглася.

Ми точно знаємо, що там були
лекційні зали, аудиторії і, звісно, полиці.

Після завершення будівництва Птолемей І

почав заповнювати бібліотеку переважно
грецькими та єгипетськими сувоями.

Він запросив вчених жити та проводити
дослідження в Олександрії за його рахунок.

Бібліотека поповнювалася
сувоями з роботами цих вчених,

але правителі Олександрії прагнули зібрати
у ній екземпляри всіх книжок світу.

На щастя, Олександрія була портом
для мандруючих у Середземномор'ї кораблів.

Птолемей ІІІ запровадив політику:
всі кораблі, які прибували до Олександрії,

мусили передавати свої
книжки для копіювання.

Коли бібліотечні писарі
закінчували перепис книги,

вони повертали копії,
а оригінали залишали у бібліотеці.

Наймані шукачі книг
також борознили Середземномор'я

у пошуках нових текстів,

а правителі Олександрії
намагалися позбутися суперників,

припинивши експорт
єгипетського папірусу для сувоїв.

Завдяки цим зусиллям тисячі книг
поповнили Олександрію.

Ріст бібліотеки

дав змогу знаходити інформацію
на найрізноманітніші теми,

але водночас ускладнював пошук
за конкретною темою.

На щастя, вчений Каллімах
з Кирени знайшов рішення,

створивши пінаки,

перший у своєму роді
каталог вмісту бібліотеки,

який складався із 120 сувоїв.

Пінаки давали людям змогу

орієнтуватися у величезній колекції
Олександрійської бібліотеки.

Вчені зробили декілька
приголомшливих відкриттів.

За 1600 років до відплиття Колумба

Ератосфен не лише
зрозумів, що земля кругла,

але й підрахував
її довжину кола та діаметр

з похибкою лише у декілька кілометрів.

Герон Олександрійський створив
перший у історії паровий двигун

більш, ніж за тисячу років до того,

як його повторно винайшли
у період Промислової Революції.

Протягом 300 років після свого відкриття
у 283 році до н.е. бібліотека процвітала.

Але у 48 році до н.е. Юлій Цезар
взяв Олександрію в облогу

і підпалив кораблі у гавані.

Роками вчені вірили, що бібліотеку знищило
полум'я, яке перекинулося на місто.

Можливо, воно знищило
частину масштабної колекції,

але, відповідно до стародавніх записів,

після пожежі вчені відвідували
бібліотеку протягом декількох сторіч.

Зрештою бібліотека поступово зникла,
коли місто переходило від греків

римлянам,

християнам

та мусульманам.

Нові правителі бачили
у вмісті бібліотеки загрозу,

а не привід для гордості.

В 415 році н.е.,

коли на цій землі панували християни,
вчену-математика Гепатію

вбили за те, що вона вивчала
давньогрецькі тексти у бібліотеці,

що розцінювалося як богохульство.

Незважаючи на те, що Олександрія
разом з численними текстами зникла,

ми намагаємося знайти
ідеальний спосіб збору,

збереження знань

та доступу до них.

Сьогодні об'єм інформації значно більший,

а технології їх збереження
значно удосконалені,

однак ми не можемо бути впевнені,

що наші цифрові архіви
будуть стійкішими до руйнування,

ніж олександрійські чорнила та сувої.

Навіть якщо наші сховища знань
стали фізично безпечними,

ми продовжуємо протистояти
значно підступнішим силам,

здатним зруйнувати бібліотеку:

страх знань

і гордовите нехтування знаннями минулого.

Різниця лише в тому,
що зараз ми знаємо, чого очікувати.