Загадковий світ підводних печер

Печерна дайверка Джил Гейнерт досліджує приховані підводні води, що течуть нашою планетою. Працюючи з біологами, кліматологами та археологами, Гейнерт розкриває таємниці істот, що населяють деякі з найвіддаленіших куточків Землі й допомагає дослідникам зрозуміти, як змінювався клімат. Зануртеся на морське дно та відкрийте для себе дива підводного світу під час цього короткого виступу.

Я - дослідниця підводного світу,

а точніше - печерна дайверка.

У дитинстві я мріяла стати космонавтом,

але це було неможливо
для маленької дівчинки з Канади.

Але виявляється, що про космос
ми знаємо значно більше,

ніж про підземні води, що течуть
жилами нашої планети -

як кровоносна система Матінки-Землі.

Тому я вирішила зайнятись
більш визначною справою.

Замість дослідження космічного простору

я вирішила досліджувати дива
підводного світу.

Багато хто зараз скаже Вам,

що печерний дайвінг, напевно, одне з
найнебезпечніших занять.

Наприклад, уявіть себе у цьому залі,

і раптом - Ви поринули у темряву.

Ваше єдине завдання – знайти вихід,

тому іноді доведеться плисти
через широкі просвіти,

а деколи і повзти під цими стільцями,

дотримуючись якоїсь непевної інструкції,

чекаючи систему життєзабезпечення,
щоб зробити Ваш наступний вдих.

Ну, так я і працюю.

Але сьогодні я хочу пояснити Вам,

що наш світ - це не суцільний
великий і твердий камінь.

Він значно більше схожий на губку.

Я можу проплисти крізь багато
пор нашої губки-Землі,

але там, де я цього зробити не можу,

інші істоти та речовини можуть
проплисти без мене.

І саме мій голос розповість Вам

про внутрішній світ Матінки-Землі.

Я не мала жодного путівника,

коли вирішила першою зануритись
до антарктичних айсбергів.

У 2000 році це був найбільший
рухомий об’єкт на планеті.

Це був уламок шельфового льодовика Росса,

і ми занурились туди, щоб дослідити
екологію краю льодовика

та знайти форми життя,
що існують під льодом.

Ми використовуємо ребризери,
ізолюючі дихальні апарати.

Схожі апарати використовуються
під час виходу у відкритий космос.

Вони надають нам можливість
зануритися глибше,

ніж ми могли навіть уявити
собі ще 10 років тому.

Ми використовуємо розріджені гази

і можемо перебувати під водою
навіть до 20-ти годин поспіль.

Я працюю з біологами.

Виявляється, що в печерах живуть
дивовижні форми життя,

види, про існування яких ми
раніше навіть не знали.

Багато цих істот
веде незвичне життя.

Вони не мають кольору і
часто навіть очей,

а ще вони живуть надзвичайно довго.

Насправді істоти, що сьогодні
населяють ці печери,

ідентичні викопним решткам тих видів,

що існували ще до вимирання динозаврів.

Тільки уявіть собі: вони ніби
маленькі плаваючі динозаври.

Що ми можемо дізнатись від них
про еволюцію та виживання?

Якщо ми подивимося на цього рачка,
що плаває у банці,

то побачимо, що він має
величезні отруйні ікла.

Насправді, він може атакувати істоту
в 40 разів більшу за себе і вбити її.

Якби цей рачок був завбільшки з кішку,

то був би найнебезпечнішою
істотою на планеті.

Ці істоти живуть у надзвичайно
красивих місцях,

а деколи і в таких молодих печерах, як ця,

але самі вони - все ж древні види.

Як вони тут опинилися?

Я також працюю з фізиками,

і найчастіше їх цікавлять
глобальні зміни клімату.

Вони збирають каміння в печерах,

розрізають та вивчають
його кам`яні шари,

так ніби кільця на зрізі дерева.

Так вони можуть зазирнути в минуле

і дізнатись про клімат на Землі
у різні епохи.

Червона речовина,
яку Ви бачите на цьому фото -

насправді пил із пустелі Сахара.

Вітер підняв його та
переніс через Атлантичний океан.

А тоді разом із дощем цей пил потрапив
на острів Абако, що на Багамах.

Земля ввібрала цей пил,

і він осів на каменях цих печер.

Досліджуючи шари цих каменів,
ми можемо уявити собі епохи,

коли клімат на Землі був
надзвичайно сухий,

і можемо зазирнути на
сотні тисяч років у минуле.

Палеокліматологи також цікавляться
питанням,

де знаходився рівень моря
в інші епохи на Землі.

Біля Бермудських островів ми з
моєю командою розпочали

найглибше занурення
в історії людства.

Ми шукали місця,

де колись рівень моря досягав берега,

на сотні футів нижче
свого теперішнього рівня.

Я також працюю з палеонтологами
і археологами.

У таких місцях, як Мексика, Багами
чи навіть Куба

ми вивчаємо культурні та людські рештки
у печерах,

і від них багато дізнаємося

про деяких ранніх мешканців
цих регіонів.

Але моїм улюбленим був проект,
проведений більше 15-ти років тому,

коли я була частиною команди, яка
створила найпершу в світі

точну трьохвимірну карту
підводної поверхні.

Цей прилад, з яким я пливу печерою,

створював трьохвимірну карту
прямо під час руху.

Ми також використовували
ультранизькочастотне радіо, щоб

передати наше точне розташування
у печері на поверхню.

Тож я плавала під будинками, фірмами,
боулінг-доріжками, полями для гольфу

і навіть під рестораном "Sonny's BBQ".

Доволі вражаюче. Це навчило мене тому, що

все, що ми робимо
на поверхні нашої планети,

повернеться до нас у формі води.

Вода на Землі - це
не лише річки, озера і океани,

а й широка мережа ґрунтових вод,
які пов'язують нас усіх.

Це наше спільне джерело пиття.

І коли ми зрозуміємо наш зв'язок
з ґрунтовими водами,

і усіма водними ресурсами нашої планети,

ми працюватимемо над проблемою, яка

ймовірно, є найважливішою
у цьому столітті.

Тож, мені так і не вдалося
стати космонавтом, як я завжди хотіла,

але цей прилад доктора Біла Стоуна
для створення карт ним стане.

Насправді цей прилад трансформується.

Зараз це автономний робот,
що самостійно плаває

і володіє штучним інтелектом,

але його основна мета - потрапити
на супутник Юпітера Європу

та дослідити океани під замерзлою
поверхнею супутника.

І це справді неймовірно.

(Оплески)