Кіс Молікер: Як мертва качка змінила моє життя

Одного дня Кісу Молікеру підвернулась можливість, якій би позаздрили інші орнітологи: качка на льоту врізалась в скляну будівлю його офісу, померла, а потім...те, що трапилось потім, змінило його життя. [Увага: Відео містить зображення та опис сексуальної поведінки тварин.]

Це музей природознавства у Роттердамі,

де я працюю доглядачем.

Моя робота – слідкувати, щоб колекція
була в належному стані

та поповнювалась новими експонатами.

Тож фактично це означає, що я збираю мертвих тварин.

В далекому 1995 році

поряд з музеєм було побудовано нове крило.

Це була скляна будівля

і вона допомагала мені якнайкраще виконувати
свою роботу.

Будівля була справжньою вбивцею птахів.

Можливо, вам відомо, що птахи не знають,

що таке скло. Вони його не бачать,

тому врізаються у вікна і розбиваються на смерть.

Отже єдине, що мені лишалось, - виходити на двір,

збирати мертвих птахів та робити з них опудала для колекції.

(Сміх)

В ті часи

я навчився визначати птахів

лише за звуком удару в скло.

І одного разу, 5 червня 1995 року,

я почув гучний удар в скло,

який відібрав життя качки і змінив моє.

Ось що я побачив, визирнувши з вікна.

Це мертва качка. Вона врізалась у вікно.

Вона лежить мертва на животі.

А поруч з мертвою качкою – жива.

І увага!

Обидві особини – самці.

А от, що трапилось потім.

Жива качка вилізла на мертву

і почала паруватись.

Я біолог. Я орнітолог.

І я сказав: «Тут щось не так».

Одна жива, інша - мертва. Це ж некрофілія.

Я дивлюсь. Обидві – самці.

Гомосексуальна некрофілія.

Тоді я... (Сміх)

я взяв фотоапарат, записну книжку,

стілець і став спостерігати за цією поведінкою.

Через 75 хвилин... (Сміх)...

я надивився вдосталь, зголоднів

і вирішив піти додому.

Тож я вийшов на двір, забрав мертву качку

та перш ніж покласти її в морозильник,

я перевірив, чи жертва справді була самцем.

Це рідкісне фото пенісу качура,

отже це справді був самець.

Фото рідкісне, тому що налічується 10 000 видів птахів,

і лише в 300 з них є пеніс.

[перший випадок гомосексуальної некрофілії
серед диких качок Anas platyrhynchos(Вид:Качині)]

Я зрозумів, що побачив дещо незвичайне,

однак пройшло 6 років перш ніж я
зважився опублікувати це.

(Сміх)

Я маю на увазі, це непогана тема для обговорення
на вечірці з приводу дня народження

або за чашкою кави,

але поділитися цим з кимось зі своїх колег - це щось інше.

Я не мав обмежень.

Отже через 6 років мої друзі та колеги
переконали мене опублікувати це.

І я опублікував роботу «Перший випадок гомосексуальної некрофілії

серед диких качок».

Розглянемо ситуацію ще раз.

А – це мій офіс,

В – місце на склі, куди врізалась качка,

С – місце, з якого я це спостерігав.

Ось знову ці качки.

Як вам, напевне, відомо, в науці,

коли ти пишеш особливу роботу,

її читають лише 6-7 чоловік.

(Сміх)

Проте обставини склалися добре.

Мені зателефонував такий собі Марк Абраамс

і повідомив: «Ви виграли премію за вашу роботу
про качок:

Ігнобелівську премію».

Ігнобелівська премія –

(Сміх) (Оплески)

Ігнобелівська премія відзначає дослідження,

які спочатку змушують людей сміятися, а потім замислитися,

причому кінцева її ціль – зацікавити

якомога більше людей наукою.

Це добре, тож я прийняв премію.

(Сміх)

Я поїхав... дозвольте нагадати, що Марк Абраамс

дзвонив не зі Стокгольму.

Він подзвонив мені з Кембріджу, штат Массачусетс.

Тож я поїхав у Бостон, в Кембрідж,

і пішов на цю чудову церемонію вручення
Ігнобелівської премії,

яку проводять в Гарвардському університеті.

Побувати на цій церемонії - чудовий досвід.

Премію вручають справжні нобелівські лауреати.

Це по-перше.

І окрім мене ще 9 людей отримали премію.

Один з них – мій знайомий, Чарльз Пекстон,

котрий у 2000 році виграв премію в галузі біології за свою роботу:

«Залицяння страусів до людей

в сільському господарстві Британії».

(Сміх)

Я думаю, є ще парочка лауреатів

Ігнобелівської премії в цій кімнаті.

Ден, де ти? Ден Аріелі?

Оплески Денові.

(Оплески)

Ден отримав премію в галузі медицини

за виявлення того, що дорогі підроблені препарати

допомагають більше, ніж дешеві.

(Сміх)

Це моя хвилина слави,

мій виступ з промовою,

а ось качка.

Це її перша подорож до Західного узбережжя США.

Я передам її по залу.

(Сміх)

Так?

Ви можете передати її далі.

Зауважте, будь ласка, це музейний експонат,

і не хвилюйтесь, ви не підчепите пташиний грип.

Після цієї премії моє життя змінилось.

По-перше, люди почали присилати мені

всілякі речі пов’язані з качками,

і в мене зібралася непогана колекція.

(Сміх)

Та що більш важливо,

люди почали ділитись зі мною своїми спостереженнями

за нетиповою поведінкою тварин.

І повірте мені, якщо десь на цій планеті є випадки неналежної поведінки тварин,

мені вони відомі.

(Сміх)

Це американській лось.

Цей лось намагається спаруватись

з бронзовою статуєю бізона.

Цей випадок трапився в Монтані в 2008 році.

А ось жаба, яка намагається спаруватись
з золотою рибкою.

Нідерланди, 2011 рік.

Це очеретяні жаби в Австралії.

Оцю збили на дорозі.

Зауважте, це некрофілія.

І що дивує, то це поза.

Місіонерська поза рідко трапляється в тваринному царстві.

Це голуби в Роттердамі.

Ластівки, Гонконг, 2004 рік.

Індик у штаті Вісконсин,

в приміщенні реформаторія для неповнолітніх злочинців імені Ітана Аллена.

Це зайняло цілий день,

і ув'язнені гарно розважились.

То що це означає?

Я сам себе запитую,

чому це трапляється в природі?

Проаналізувавши всі ці випадки,

я дійшов висновку:

важливо, що це відбувається,

лише якщо смерть є раптовою

та трагічною,

а померла тварина знаходиться в придатній для спарювання позі.

Принаймні так я думав, поки не отримав ці слайди.

Ви бачите мертву качку.

Вона лежить там вже три дні,

причому лежить на спині.

Отже в дію вступає моя теорія щодо некрофілії.

Ще один приклад того,

як скляні будівлі впливають на життя птахів.

Це Божевільний Макс, чорний дрізд,
який живе в Роттердамі.

Все, що робив цей птах, - бився у це вікно

протягом періоду з 2004 по 2008 рік з дня в день.

Ось він на цьому коротенькому відео.

(Музика) (Удар)

(Удар)

(Удар)

(Удар)

Цей птах тільки те й робить,

що б’ється з власним відображенням.

Він бачить, що хтось вдерся на його територію,

і це відбувається постійно, бо він відображення завжди там,

тому цьому немає кінця.

Спочатку я думав (я спостерігав за цим птахом впродовж кількох років),

що, можливо, в нього пошкоджений мозок.

Але це не так. Я покажу вам деякі слайди

і деякі уривки відео.

В останній момент перед ударом в скло

він витягує лапи вперед,

і лише потім ударяється в скло.

На завершення, запрошую вас на День мертвої качки.

Він святкується щороку 5 червня.

О 17:55

ми збираємось в музеї природознавства в Роттердамі,

виносимо з музею качку,

і обговорюємо нові способи

захистити птахів від зіткнення з вікнами.

Бо, як ви знаєте, або не знаєте,

це одна з основних причин гибелі

птахів в світі.

Тільки в США мільярд птахів гине,

врізаючись в скляні будівлі.

По завершенні заходу ми всі йдемо
в китайський ресторан

і замовляємо вечерю з шести качиних блюд.

Сподіваюсь побачити вас

наступного року в Роттердамі, Нідерланди,

на святкуванні Дня мертвої качки.

Дякую.

(Оплески)

Ой, вибачте.

Поверніть, будь ласка, мені мою качку.

(Сміх) (Оплески)

Дякую.