Сюзанна Лі: Давайте вирощувати одяг разом

Дизайнер Сюзанна Лі ділиться своїми експериментами по вирощуваню матеріалу на основі чайного гриба, який може використовуватись як тканина чи штучна шкіра для створення одягу. Процес виготовлення дуже захоплюючий, результати чудові ( хоча є один маленький недолік) та потенціал просто вражаючий.

Як дизайнер одягу

я завжди думала про матеріали

схожі на ці

або ці

чи можливо про такі.

Але потім я познайомилась з біологом

і тепер я думаю про матеріали ось так:

зелений чай, цукор,

кілька мікробів і трохи часу.

Насправді я використовую рецепт чайного гриба,

який є симбіозом

бактерій, дріжджів та інших мікроорганізмів,

які створюють целюльозу

в процесі бродіння.

З часом, ці крихітні волокна

формують шари

і утворюють речовину на поверхні рідини.

Тож ми починаємо із заварювання чаю.

За один раз я заварюю понад 30 літрів чаю,

далі поки чай ще гарячий додаю декілька кілограмів цукру.

Потім розмішую доки цукор повністю не розчиниться

і виливаю у ванночку для росту.

Нам потрібно переконатись, що температура

знизилась до 30 градусів за цельсієм.

Тоді можна додавати живі організми.

І разом з цим трохи оцтової кислоти.

І коли ви вже налагодили процес,

то можете використовувати знову

ту ж саму рідину, яка пройшла процес бродіння.

Ми повинні підтримувати оптимальну температуру, необхідну для росту.

Я ставлю ванночку на килимок з підігрівом,

а також використовую термостат, щоб її регулювати.

Насправді, в жарку погоду, я вирощую його на вулиці.

Тож це моя міні-ферма по виготовленню тканин.

Через три дні,

на поверхні рідини з`являться бульбашки.

Це означає що почався процес бродіння.

І бактерії харчуються

поживними речовинами цукру, який розчинився у воді.

Вони формують ці маленькі нано волокна

з чистої целюльози.

Потім вони злипаються разом і утворюють шари

і в результаті ми маємо плівку на поверхні.

Через два або три тижні,

ми маємо щось завтовшки приблизно 2.5 сантиметра.

Ванночка зліва стояла 5 днів,

а ванночка справа 10.

І це статична культура.

З нею не потрібно нічого робити;

ти просто спостерігаєш як вона росте.

Вона не потребує світла.

І коли вона готова до збору, ти виймаєш її з ванночки

і промиваєш холодною, мильною водою.

В цей момент вона дуже важка.

Вона складається на 90 відсотків з води,

тож необхідно щоб вона випарувалась.

Я розстеляю її на деревяному листі.

І знову, ви можете робити це на вулиці

і просушити її на повітрі.

Поки вона сохне, вона стискається,

тож те, що залишиться, залежно від рецепту,

буде схожим на

легкий, прозорий папір,

або на еластичну штучну шкіру.

Потім можна вирізати з цього шматки

і зшивати їх,

або брати мокрий матеріал

і формувати його навкруг тривимірної моделі.

А коли рідина випаровується

матеріал сам зв'яже себе, формуючи шви.

Колір цього жакета отримується виключно від зеленого чаю.

Мені здається, це трохи схоже на шкіру людини,

і це мене інтригує.

Так як це органічний матеріал

мені дуже хочеться мінімізувати додання будь яких хімікатів.

Я можу змінити колір матерії не використовуючи фарбу

за рахунок окислення заліза.

Використовуючи фруктове і овочеве фарбування,

можна створити органічний малюнок.

І використовуючи індиго,

можна зробити матеріал анти-мікробним.

Насправді, бавовну

необхідно опускати у індиго до 18 раз

щоб отримати такий насичений колір.

А через свої високі можливості поглинання, целюльозу

необхідно опустити лише раз для досягнення такого ж ефекту.

Але я ще досі не можу зробити цей матеріал водонепроникним.

Тож якби мені було необхідно вийти на вулицю в дощ,

одягненій в цю сукню сьогодні,

вона відразу почала б поглинати

величезну кількість рідини.

Сукня стала б дуже важкою,

і як наслідок шви розійшлись,

і я була б майже голою.

Можливо це хороший костюм для виступу,

але точно не для щоденного носіння.

Те чого я шукаю,

це спосіб надати матеріалу

тих якостей які мені необхідні.

Тож я хочу сказати бактерії майбутнього,

"Зплети мені нитку.

Вирівняй її у цьому напрямку.

Зроби її водовідштовхуючою.

І разом з цим,

сформуй її навкруги тривимірної моделі."

Бактеріальна целюльоза вже використовується для загоєння ран,

і можливо у майбутньому

буде використовуватись для біосумісних кров`яних судин,

можливо навіть для заміни кісткової тканини.

Але в синтетичній біології,

ми можемо запрограмувати цю бактерію

на створення чогось

що дасть нам якість,

кількість і форму

матеріалу якого ми прагнемо.

Звичайно, для мене як для дизайнера це дуже хвилююче

тому що потім я думаю " Клас!"

ми можемо уявити

процес вирощування товарів.

Те що мене захоплює у використанні бактерій,

це їхня ефективність.

Тож ми вирощуємо те, що потребуємо.

Немає ніяких відходів.

І насправді, ми можемо виготовляти її з потоку відходів,

наприклад

з насиченої цукром стічної води

з продуктової фабрики.

І після використання матеріал має здатність розкладатись

так само як і шкірки овочів.

Я не стверджую, що мікробна целюльоза

стане замінником

бавовни, шкіри чи інших текстильних матеріалів.

Але я вважаю, що вона могла б стати розумним екологічно чистим додатком

до наших дорогоцінних природніх ресурсів які вичерпуються.

Врешті-решт, можливо мікроби не

матимуть вплив на моду.

Ми можемо наприклад уявити

як вирощувати стілець, лампу,

машину чи навіть будинок.

Тож моє питання до Вас:

" Що б ви хотіли виростити у майбутньому?"

Дуже дякую за увагу.

(Аплодисменти)

Бруно Джуссані: Сюзанно, просто з цікавості,

те в чому Ви одягнені це не просто так. ( Сюзанна Лі: Ні.)

Це один з жакетів які Ви вирощуєте?

СЛ: Так.

Це частина проекту який знаходиться в стадії розробки

тому що саме цей жакет

розкладається на ваших очах.

(Сміх)

Він поглинає мій піт, і живиться ним.

БД: Добре тоді ми Вас відпустимо щоб Ви його врятували.

СЛ: Дякую.

( Аплодисменти)