Малюнки, що розкривають красу і вразливість Землі

Танучі льодовики, айсберги, що пливуть по дзеркальній поверхні води, набігаючі хвилі з морською піною на масштабних малюнках Зарії Форман покликані відобразити моменти змін, бурхливості та безтурботності. Приєднуйтесь до обговорення її бачення художнього процесу і мотивації роботи. «У своїх малюнках я хочу показати красу того, що ми можемо втратити," – каже вона. «Я сподіваюся, що вони послужать своєрідною хронікою змін прекрасних пейзажів».

Я вважаю, що моя життєва місія –

показати проблему змін клімату
за допомогою моїх робіт.

Я мандрувала на північ, в Арктику,
щоб відобразити драму

танення полярних льодів,

і на південь від екватора, щоб зафіксувати
підвищення рівня моря.

Нещодавно я відвідала крижане
узбережжя Гренландії

та низинні Мальдівські острови,

поєднавши дві, здавалось би, різні,
але однаково загрожені

точки нашої планети.

Мої малюнки досліджують
моменти змін, бурхливості

і безтурботності в пейзажах,

дозволяючи глядачам
перенестися думкою

в ті місця, які вони ніколи
не зможуть відвідати.

Я прагну показати красу, як
протиставлення руйнуванню.

Якщо ви зможете відчути
величність цих пейзажів,

можливо, вони надихнуть вас
захистити і зберегти їх.

Поведінкова психологія стверджує,
що ми діємо

і приймаємо рішення,
спираючись, в першу чергу, на емоції.

Також дослідження показали,
що мистецтво впливає на наші емоції

більш ефективно,
ніж страшні новинні репортажі.

Експерти прогнозують, що
влітку в Арктиці лід не буде

замерзати вже до 2020 року.

А рівень моря, ймовірно, підніметься на
висоту від 60-ти сантиметрів до 3-х метрів

вже до кінця століття.

Я присвятила свою кар'єру тому,
щоб висвітлити ці нерадісні перспективи

за допомогою доступних мені
засобів мистецтва,

адже вони здатні змінити наше ставлення
до подій, що не під силу сухим цифрам.

Мій творчий процес починається
з подорожі в ті місця,

що першими страждають
від змін клімату.

Там я роблю тисячі фотографій.

Повернувшись до студії,

я працюю по пам'яті,
а також по фотографіях,

щоб створити масштабні композиції,

які іноді виходять
більше 3-х метрів в ширину.

Я малюю м'якою пастеллю, сухою,
як деревне вугілля, тільки вона кольорова.

Я вважаю, що мої роботи – це малюнки,
але інші люди називають їх картинами.

Мені не подобається, коли мене називають
«Художницею, яка малює пальцями».

(Сміх)

Але я ніколи не користуюся
інструментами,

і завжди розтушовую пальцями і долонями

пастель на папері.

Малювання – це форма
медитації для мене.

Воно заспокоює мій розум.

Я не сприймаю те, що я малюю,

як лід або воду.

Замість цього я
розкладаю зображення

до найпростіших кольорів і форм.

Після закінчення роботи

я, нарешті, можу сприймати
композицію в цілому,

як айсберг, що пливе
по дзеркальній поверхні води,

або набігаючу хвилю
з піною морською.

В середньому робота
такого розміру потребує,

як бачите, 10 секунд.

(Сміх)

(Оплески)

Насправді, близько 200 годин і 250
годин для роботи такого розміру.

Я малюю відтоді, як навчилася
тримати крейду в руці.

Моя мама була художницею,
і коли я росла,

у нас вдома завжди було багато
художнього приладдя.

Завдяки маминій любові до
фотографії

вона побувала в
найвіддаленіших куточках світу,

а мені і моїй родині пощастило

розділити з нею ці пригоди.

Ми каталися на верблюдах
в Північній Африці

і їздили на собачих упряжках
на Північному полюсі.

У серпні 2012 року
я повела свою першу експедицію

разом із групою художників і вчених до
північно-західного узбережжя Гренландії.

Спочатку планувалося,
що цю експедицію поведе моя мати.

Ми з нею тільки-но почали планувати

нашу спільну мандрівку,

коли у неї виявили пухлину
головного мозку.

Рак швидко заволодів
її тілом і розумом,

і через шість місяців вона померла.

Однак, протягом всіх місяців хвороби,

її відданість цій ідеї жодного разу не
похитнулася, і я дала обіцянку

здійснити її останню експедицію.

Пристрасть моєї матері до Арктики

знайшла відображення і продовження
в моїй подорожі до Гренландії,

де я відчула неймовірну силу

і крихкість пейзажів.

Величезні розміри

айсбергів вражають.

Крижані поля наповнені рухами
і звуками,

яких я ніколи не очікувала.

Я збільшила розміри своїх малюнків,

щоб передати вам те благоговіння,
яке я відчула.

Проте, разом із величчю
льодовиків

є очевидною також їхня вразливість.

З нашого човна

я могла бачити танення льодів
під не по сезону теплим сонцем.

У Гренландії ми мали можливість
відвідати кілька поселень інуїтів,

які зараз стикаються з
серйозними проблемами.

Місцеві жителі розповіли мені
про величезні морські простори,

які раніше були вкриті льодом,
а тепер не замерзають.

Через це мисливські та промислові
угіддя інуїтів

значно зменшилися,

загрожуючи їхньому способу життя
і виживанню.

Танення льодовиків в Гренландії

є одним з основних факторів
підвищення рівня моря;

через це вже почали тонути

деякі низинні острови світу.

Через рік після моєї подорожі
до Гренландії я відвідала Мальдіви,

найнижче розташовану
і рівнинну країну в усьому світі.

Перебуваючи там, я збирала образи
і натхнення

для нової роботи:

малюнки хвиль, що набігають
на берег країни,

яка може повністю опинитися під водою
вже протягом цього століття.

Руйнівні події відбуваються кожен день,

як на глобальному,
так і на особистому рівнях.

Коли я була в Гренландії,

я розсіяла прах моєї матері
серед танучих льодів.

Тепер вона назавжди залишиться
частиною пейзажу, який так сильно любила,

незважаючи на те, що цей пейзаж
набуває нових форм і поступово зникає.

Серед численних дарунків
моєї матері

була здатність думати більше
про позитивне,

ніж негативне.

Мої малюнки покликані підкреслити красу
того, що ми можемо втратити.

Я сподіваюся, що вони послужать
хронікою змін прекрасних пейзажів,

фіксуючи їхній перехід в інші форми,
і надихаючи світову спільноту

вжити заходів у майбутньому.

Дякую.

(Оплески)