Даніел Тамет: Про різні шляхи пізнання

У Даніелf Тамета лінгвістична, числова і візуальна синестезія, тобто він має цілісне сприйняття слів, чисел і кольорів, що відрізняється від загального способу сприйняття і розуміння нашого світу. У своїй книзі "Народжений у блакитний день" Деніел Тамет розповідає про своє вміння та ділиться пристрастю до мов. Це неначе занурення у його свідомість.

Я савант,

якщо бути точнішим,

високообдарований

савант-аутист.

Це рідкісний стан.

А, у моєму випадку

ще більш рідкісний,

тому що я володію самоусвідомленням

та досконало знаю мови.

Досить часто, коли при знайомстві

люди дізнаються про цю мою особливість,

виникає певне зніяковіння.

Я бачу це по їхніх очах.

Вони хочуть мене про щось спитати.

І, зрештою, досить часто,

їхнє бажання виявляється сильнішим за них

і вони випалюють:

"Якщо я вам скажу дату свого народження,

ви зможете сказати який це був день тижня?"

(Сміх у залі)

Або ж вони говорять про кубічні корені

чи просять мене повторити довге число чи розказати напам’ять довгий уривок тексту.

Сподіваюсь, ви пробачите мені,

якщо сьогодні я не влаштую вам шоу,

яке, зазвичай, влаштовують саванти.

Натомість, я розповім вам

про щось

набагато цікавіше,

ніж дати народження чи квадратні корені,

про щось більш глибоке

і набагато ближче моєму розумові, аніж праці.

Я хочу коротко розповісти вам

про сприйняття.

Антон Чехов, пишучи свої п’єси та оповідання,

які принесли йому славу,

вів щоденник,

у який записував

свої спостереження

за навколишнім світом -

маленькі деталі,

які інші люди, здавалось, не помічають.

Щоразу, коли я читаю твори Чехова,

його унікальне бачення людського життя,

я пригадую чому я також

став письменником.

У своїх книгах

я досліджую природу сприйняття

і як різні шляхи сприйняття

створюють різні способи пізнання

і розуміння.

Ось три запитання

наведенні з моєї роботи.

Замість того, щоб давати на них відповідь,

пропоную вам на хвилину замислитись над

інтуїцією

і глибинними інстинктами,

які виникають у вашій голові та вашому серці,

коли ви бачите їх.

Наприклад, обчислення.

Чи ви можете відчути де саме на числовій прямій

знаходитиметься відповідь?

Або, погляньте на іноземне слово і його звуки.

Чи ви зможете відчути,

що б воно могло означати?

А як щодо цього рядка із поезії,

чому поет надає перевагу слову заєць,

а не кріль?

Я прошу вас про це,

тому що вважаю, що наші особисті сприйняття

є основою того,

як ми отримуєм знання.

Саме естетичні погляди,

а не абстрактне мислення,

скеровують і формують процес,

завдяки якому ми дізнаємся про те,

що знаєм.

І я є цьому крайній приклад.

Мій світ слів та чисел

змішаний з кольорами, емоціями

індивідуальністю.

За словами Хуана,

це стан, який науковці називають синестезією,

незвичайне накладання

почуттів одне на одне.

Ось числа від 1 до 12,

кожне число для мене

має свою форму і характер.

Одиниця - це спахах білого світла.

Шестірка - крихітна і дуже сумна чорна діра.

Тут малюнки є чорно-білими,

але у моїй уяві вони мають кольори.

Трійка є зеленою.

Четвірка - синьою.

П’ятірка – жовтою.

Я також малюю.

Ось одна із моїх картин.

Це множення двох простих чисел.

Тривимірні фігури

і простір поміж ними

утворюють нову форму,

результат множення.

Як щодо більших чисел?

Що ж, важко уявити довше число, ніж число пі,

яке є математичною константою.

Це нескінченне число

є буквально безмежним.

На цій картині

я відобразив перші 20 десяткових знаків числа Пі,

поєднавши кольори,

емоції та текстури

в одне ціле,

і отримав щось на зразок чисельного ландшафту.

Та я бачу у кольорах не лише числа.

Слова для мене також

мають кольори, емоції,

текстуру.

Ось перше речення

із роману "Лоліта".

Набоков також був синестетиком.

На цьому прикладі ви можете побачити,

як моє сприйняття звуку "Л"

одразу допомагає

виявити альтерацію.

Інший прклад:

більш математичний.

Мені цікаво чи хтось із вас помітить

побудову речення

у "Великому Гетсбі".

Тут є послідовність складів:

wheat – один,

prairies- два,

lost Swede towns – три,

отже один, два, три.

Цей ефект є приємним для розуму

і допомагає реченню

сприйматись як правильне.

Давайте повернемся до запитань,

які я вам нещодавно задав.

64 помножити на 75.

Якщо хтось із вас грає в шахи,

то він знає , що 64

це квадратне число,

і саме тому шахівниці

вісім на вісім

мають 64 квадрати.

Це дає нам форму,

яку ми можем уявити і сприйняти.

Як щодо 75?

Якщо взяти 100,

якщо уявити що 100 це квадрат,

то 75 виглядатиме ось так.

Все що нам потрібно зараз зробити

це з'єднати ці дві картини

у нашій голові,

приблизно це виглядатиме так.

64 змінюється на 6,400.

А в правому куті,

вам навіть не потрібно нічого рахувати.

Чотири на чотири

отримуєм 16.

для вирішення завдання,

потрібно взяти 16,

16, 16.

Я певен, це набагато легше,

ніж вас вчили у школі.

Отже, 16,16,16 у сумі дає 48,

4,800

4,000

це і є відповідь.

Так легко, коли знаєш як.

(Сміх у залі)

Друге питання було пов’язане з ісландським словом.

Я припускаю, що тут немає багато людей,

які розмовляють ісландською.

Тому, я вам запропоную два варіанти відповіді.

Hnugginn:

це веселе

чи сумне слово?

Що ви кажете?

Гаразд.

Деякі вважають, що веселе.

Та більшість людей

кажуть сумне.

І, насправді, воно означає “сумний”.

(Сміх у залі)

Чому за статистикою

більшість людей

кажуть, що слово є сумним у цьому випадку,

і важким у інших випадках?

Згідно моєї теорії, мова розвивається таким чином,

що звуки співпадають,

відповідають суб’єктивному,

особистому

інтуїтивному досвіду

слухача.

Давайте поглянем на третє запитання.

Це рядок із вірша Джона Кітса.

Слова, як і числа,

виражають основний зв'язок

між об’єктами,

подіями і силами,

які творять наш світ.

Само собою зрозуміло, що ми, існуючи в цьому світі,

повинні протягом нашого життя

інтуїтивно поглинути ці взаємозв’язки.

Поети, як і інші творці,

маніпулюють цими інтуїтивними поняттями.

У цьому випадку, англійське слово ‘hare’

звучить двозначно.

Воно може також означати волокна, які ростуть у нас на голові.

І якщо ми над цим замислимся,

дозвольте я покажу картинку,

волокна означають вразливість.

Вони піддаються найменшому рухові

чи емоції.

Отже, виникає відчуття

вразливості і напруги.

Сам по собі заєць, тварина -

не кішка, не собака, а заєць,

чому саме заєць?

Подумайте про картинку,

не про слово, а про картинку.

Ці довжелезні вуха,

величезні ноги,

допомагають нам уявити, відчути інтуїтивно,

що означають такі слова як "to limp" (шкутильгати)

і "to tremble"(тремтіти).

Тому, сподіваюсь що за ці декілька хвилин,

мені вдалось трішки поділитись

моїм баченням речей

і показати вам,

що слова можуть мати кольори і емоції,

числа, форми і індивідуальність.

Наш світ є багатшим,

просторішим,

ніж він, зазвичай, здається.

Сподіваюсь, я вселив у вас бажання

навчитись дивитись на світ по-новому.

Дякую.

Аплодисменти.