Що галюцинації говорять про мислення

Олівер Сакс, відомий невролог і популяризатор науки, розповідає про синдром Шарля Бонне, який виникає у людей із порушеннями зору і викликає прозорі галюцинації. Він зворушливо описує свій досвід роботи з пацієнтами, а також пояснює природу цього маловивченого явища.

Ми бачимо очима,

але так само
бачимо і мозком.

Мозковий зір часто називають уявою.

Ми знайомі із горизонтами нашої уяви,
нашого внутрішнього світу.

Ми живемо з ними все життя.

Однак ще існують галюцинації,

і вони - абсолютно інші.

Вони не є нашим творінням,

вони не підлягають нашому контролю.

Здається, що вони приходять ззовні

та імітують сприймання.

Отже, я говоритиму про галюцинації

і окремий різновид зорових галюцинацій,

які я спостерігав серед своїх пацієнтів.

Декілька місяців тому мені подзвонили

з будинку престарілих, де я працюю.

Мені сказали, що одна
з мешканок, 90-річна жінка,

марила,

і вони хотіли з'ясувати, чи вона схибила,

або, оскільки вона - стара,

чи трапився у неї інсульт,
або ж хвороба Альцгеймера.

Мене попросили
приїхати і оглянути Розалію -

цю жінку.

Я приїхав, щоб оглянути її.

Одразу стало очевидним,

що вона була в здоровому глузді

і ясному розумі,

але вона була
збентежена і дуже розгублена

через те, що вона бачила видіння.

І вона розповіла мені те, що

не сказали медсестри -

вона була сліпою,

повністю сліпою вже протягом 5 років
внаслідок дегенерації жовтої плями.

Але в останні 5 днів
вона бачила видіння.

Я спитав, які саме видіння.

Вона сказала: "Люди у східному одязі,

загорнуті в тканину,
які підіймаються і спускаються по сходах.

Чоловік, який обертається
до мене і посміхається.

Але на одній стороні
його рота - величезні зуби.

Також я бачила тварин.

Я бачила білу будівлю.
Сніжило, сніг був м'який.

Я бачила коня в
упряжі, що розсікав сніг.

Потім, однієї ночі, сюжет змінився.

Я бачила котів і собак,
які пробігали повз мене.

Вони добігали до
певного місця і зупинялись.

Потім сюжет знову змінився.

Я бачила багато дітей. Вони піднімались
і спускались сходами.

Вони були вбрані в яскраві
одежини - рожеві і блакитні.

Щось схоже на східне вбрання.

Вона розказала, що інколи,
перед тим, як з'являються люди,

вона бачить рожеві і
блакитні квадрати на підлозі,

які, здається, простягаються до стелі".

Я спитав: "Чи схоже це на сон?"

Вона відповіла, що це схоже
не на сон, а на фільм.

Вона говорить: "Я бачу колір. Я бачу рух.

Але фільм повністю
беззвучний - як німе кіно".

І вона говорить, що це досить нудне кіно.

Вона додає: "Всі ці
люди в східному вбранні

піднімаються і спускаються
весь час, все дуже одноманітно".

(Сміх)

У неї є почуття гумору.

Вона знає, що це галюцинації.

Але вона налякана.
Вона прожила 95 років

і ніколи не стикалась із подібним раніше.

Вона говорить, що
галюцинації не мали відношення

до того, що вона відчувала чи робила,

здавалось, вони приходили
самі собою і так само зникали.

Вона не контролювала їх.

Вона не впізнавала нікого

із людей, не впізнавала місця

з галюцинацій.

І ніхто з людей чи тварин

не звертав на неї уваги.

І вона не розуміла, що відбувається.

Вона не знала, чи вона божеволіє

чи втрачає глузд.

Отже, я її прискіпливо обстежив.

Вона була розумною старенькою,
у здоровому глузді.

У неї не було медичних проблем.

Вона не приймала жодних препаратів,
які могли б викликати галюцинації.

Але вона була сліпою.

І я сказав їй:

"Здається, я знаю, що з вами".

"Це окрема форма галюцинацій,

яка може супроводжувати
порушений зір або сліпоту.

Це було описано вперше

у далекому 18 сторіччі

чоловіком на ім'я Шарль Бонне.

І у вас - синдром Шарля Бонне.

З вашим мозком все гаразд.
З вашим розумом все гаразд.

У вас синдром Шарля Бонне.

І вона відчула велике полегшення,

оскільки з нею не було нічого серйозного,

тепер вона була радше зацікавлена.

Вона спитала, хто такий Шарль Бонне,

і чи були у нього галюцинації.

Ще вона попросила
сказати всім медсестрам,

що у неї синдром Шарля Бонне.

(Сміх)

"Я не божевільна, у мене немає
деменції, у мене синдром Шарля Бонне".

Так, я сказав медсестрам.

Зараз це для мене звична ситуація.

Я багато працюю в будинках престарілих.

Я бачу багато людей похилого віку,

які позбавлені слуху чи зору.

Близько 10 відсотків
людей із вадами слуху

стикаються із музичними галюцинаціями.

І так само близько
10% людей із вадами зору

бачать галюцинації.

Не обов'язково бути повністю сліпим,

достатньо часткової сліпоти.

Щодо оригінального опису 18 сторіччя,

у Шарля Бонне не було галюцинацій.

Вони спіткали його дідуся.

Його дідусь був
суддею, літнім чоловіком.

Він переніс операцію
з видалення катаракти.

Його зір був досить слабким.

У 1759 році він описав своєму онуку

різноманітні видіння, які
йому довелося побачити.

Перша річ, яку він побачив -

носовичок у повітрі.

Це був великий синій носовик

з чотирма помаранчевими колами.

І він знав, що це видіння.

В повітряному просторі не буває хустинок.

Згодом він побачив
велике колесо у повітряному просторі.

Але інколи він не був впевнений,
чи він галюцинує, чи ні,

оскільки галюцинації
підходили під контекст того,

що він бачив.

Одного разу, коли онучки
завітали до нього,

він запитав: "А хто ці
привабливі чоловіки з вами?"

І вони сказали: "Дідусю, тут
немає ніяких привабливих чоловіків".

Тоді привабливі чоловіки зникли.

Типовим для таких галюцинацій є те,

що вони можуть миттєво
з'являтися і миттєво зникати.

Вони зазвичай поступово не
посилюються і не зникають.

Вони швидше раптові
і змінюються раптово.

Шарль Люллін, дідусь,

бачив сотні різних фігур,

пейзажів усіх видів.

Одного разу він побачив чоловіка,
який був одягнений в халат і курив люльку,

і він усвідомив, що це він сам.

Це була єдина постать, яку він впізнав.

Іншого разу, коли він
прогулювався Парижем,

він побачив (це було насправді)
будівельні риштування.

Однак, коли він повернувся
додому, то побачив мініатюру риштувань

заввишки 15 см на своєму робочому столі.

Таке повторення сприймання

інколи назвивають палінопсією.

З ним і з Розалі,

здається, ось що.

Розалі спитала, що відбувається.

І я відповів, що з втратою зору

"візуальні" частини мозку
більше не отримують жодних даних,

вони стають
гіперактивними і збудженими

і починають спалахувати спонтанно.

Тоді у людей починаються видіння.

Речі, які ввижаються людям,
можуть бути дуже складними.

У іншої моєї пацієнтки,

яка також була жертвою видінь,

видіння були докучливими.

Одного разу, вона розповіла, що бачила

у ресторані чоловіка у смугастій сорочці.

І він повернувся до неї. Згодом

він поділився на шість фігур
в смугастих сорочках,

які почали йти до неї.

Потім шість фігур знову
стали докупи, як гармошка.

Іншого разу, коли вона їхала в машині,

точніше, її чоловік був за кермом,

дорога розділилася на чотири частини,

і вона відчула, що
одночасно їде по чотирьох дорогах.

Також у неї були дуже рухливі галюцинації.

Багато з них були пов'язані з автівкою.

Одного разу вона бачила підлітка,

який сидів на капоті машини.

Він тримався дуже міцно
і зберігав рівновагу,

коли автомобіль повертав.

А коли вони зупинились,

хлопець зробив раптовий
переворот у повітрі на 30 метрів,

а потім зник.

Інша моя пацієнтка страждала
від галюцинацій іншого виду.

Це була жінка,
яка не мала проблем із зором,

але візуальні частини її мозку

були уражені невеликою
пухлиною в потиличній долі.

І, окрім іншого,
вона бачила мультфільми.

Мультики були прозорі

і займали половину поля зору, як екран.

Зокрема, вона бачила
мультики про жабку Керміта.

(Сміх)

Ні, я не дивлюсь "Вулицю Сезам",

але вона згадала про це у своїй розповіді.

"Чому Керміт?" - вона
питала, - "Керміт для мене ніхто.

Знаєте, цікаво, як би це пояснив Фройд.

Чому Керміт?

Керміт для мене ніхто".

Вона не мала нічого проти мультфільмів,

Але її турбувало,
що з'являлися дуже наполегливі

зображення чи галюцинації облич,

і, як у випадку з Розалі, обличчя
часто були деформовані,

з велетенськими зубами
чи гігантськими очима.

І це її лякало.

То що з цими людьми?

Як лікар, я намагався
зрозуміти, що відбувається

і переконати людей,

переконати, зокрема,
в тому, що вони не збожеволіли.

Як я казав, близько
10% людей з вадами зору

мають таку проблему.

Але не більше 1% людей
зізнаються у цьому,

тому що бояться, що їх
визнають божевільними абощо.

І якщо вони
звернуться до своїх лікарів,

ті можуть поставити їм хибний діагноз.

Зокрема, існує уявлення про
те, що якщо ви бачите щось

або чуєте, ви - божевільний,

але психотичні
галюцинації відрізняються.

Психотичні галюцинації, неважливо,
візуальні вони чи звукові,

вони cпрямовані на вас,
вони звинувачують вас.

Вони спокушають вас.
Вони вас ображають.

Вони глузують з вас.

Ви взаємодієте із ними.

Жодна із цих особливостей

не проявляється при синдромі
Шарля Бонне.

Це кіно. Ви дивитесь фільм,
який ніяк не впливає на вас

і не впливає на
ставлення оточуючих до вас.

Також існує рідкісна хвороба -
епілепсія cкроневої долі,

і іноді, якщо людина страждає на неї,

вона може відчути,
що переноситься назад

в часі і просторі.

Ви на перехресті.

Ви відчуваєте запах смажених каштанів.

Ви чуєте дорогу. Всі органи чуття задіяні.

І ви чекаєте на свою дівчину.

Повторюється вечір четверга 1982 року.

І галюцинації скроневої долі -

це галюцинації всіх органів чуття,

сповнені почуттів, сповнені знайомості,

розташовані в часі і просторі,

зв'язні, хвилюючі.

Галюцинації при
"Шарлі Бонне" трохи відрізняються.

Якщо причиною
галюцинацій є "Шарль Бонне",

то вони виникають у різному вигляді -

від геометричних фігур

(рожеві та блакитні квадрати,
як у тієї жінки),

до досить детальних галюцинацій

з фігурами і особливо обличчями.

Обличчя та інколи деформовані обличчя -

один з найрозповсюдженіших сюжетів

в цих видіннях.

Другий за розповсюдженістю
сюжет - мультфільми.

Що відбувається?

Дивовижно, що в останні декілька років

стало можливим візуалізувати мозок

і провести функціональну магнітно-резонансну
томографію, поки людина галюцинує.

Насправді це робиться для того,
щоб виявити ті частини,

які активуються у візуальному мозку,

коли людина галюцинує.

Коли люди бачать ці
прості геометричні галюцинації,

активується візуальна кора.

Це - частина мозку, відповідальна за
сприймання кутів і фігур.

Зображення не формується
в візуальній корі.

Коли зображення сформоване,

вищі структури візуальної кори

вмикаються у скроневій долі.

Зокрема, у ділянці скроневої долі,

яка називається
веретеноподібна звивина.

Відомо, що якщо вона пошкоджена,

люди можуть втрачати здатність
розпізнавати обличчя.

Але якщо вона ненормально активується,

люди можуть бачити неіснуючі обличчя,

і це якраз те, що спостерігається
у декого з описаних мною людей.

Передня частина цієї звивини,

яка відповідає за
сприймання зубів та очей,

активується,

коли люди бачать
деформовані галюцинації.

Є інша частина мозку,

яка активується,

коли людина дивиться мультфільми.

Вона активується, коли людина
розпізнає мультфільми,

створює мультфільми
і галюцинує ними.

Дуже цікаво, що для цього
є окремий процес.

Існують інші
ділянки мозку, які включені

у процеси розпізнавання
будівель та пейзажів,

а також галюцинування ними.

Близько 1970 року було
відкрито, що не лише ділянки мозку,

але й окремі клітини
беруть участь у цьому процесі.

"Клітини обличчя" були
відкриті близько 1970 року.

Сьогодні ми знаємо,
що існують сотні інших

видів клітин,

які можуть проявлятися
дуже, дуже специфічно.

Отже, ви можете мати не лише

"клітини-авто",

ви можете мати "клітини-"Астон Мартін"".

(Сміх)

Я бачив "Астон Мартін" зранку.

Я мав взяти його з собою.

Зараз він десь тут.

(Сміх)

На рівні, який зветься
нижньоскроневою корою,

є тільки візуальні образи,

які вигадані, чи фрагменти образів.

Лише на вищих рівнях,

коли включені інші відчуття,

з'являється зв'язок
між пам'яттю та емоціями.

А при синдромі Шарля Бонне

ви не можете
використовувати ці вищі рівні.

Працюють лише
нижні рівні зорової кори,

де ви бачите тисячі і десятки тисяч,

мільйони зображень,

вигаданих образів,
або фрагментарних вигадок,

які нейронно закодовані

в окремих клітинах,
у маленьких ділянках клітин.

Зазвичай, це все - частини

інтегрованого потоку
сприймання чи уяви,

які людина не усвідомлює.

Якщо людина має
порушений зір чи сліпоту,

цей процес переривається.

І замість нормального сприймання,

отримується анархічне,

конвульсивне стимулювання

від цих візуальних клітин

в нижньоскроневій корі.

Тож раптово ви бачите обличчя.
Раптово ви бачите автівку.

Раптово те, раптово інше.

Мозок робить все можливе,

щоб структурувати і якось
пов'язати ці стимули,

але не зовсім успішно.

Коли це вперше було описано,

були думки, що
можна їх розглядати як сни.

Але насправді люди говорять:

"Я не впізнаю людей,
я не можу сформувати асоціацій".

"Керміт нічого для мене не значить".

Ви нічого не отримуєте
від того, що розглядаєте їх як сни.

Отже, я більш-менш
розповів про те, що хотів.

Я лише хотів резюмувати

і сказати, що це розповсюджено.

Подумайте про кількість сліпих.

Є сотні тисяч сліпих людей,

які страждають на галюцинації,

але дуже бояться їх визнати.

Тож ці речі мають бути зауважені.

Пацієнтами, лікарями, суспільством.

Наостанок, я думаю, що вони

безмежно цікаві і цінні

для отримання уявлення
про те, як працює мозок.

Шарль Бонне сказав 250 років тому,

що йому цікаво, як

театр свідомості

породжується механікою мозку.

250 років потому,

я думаю, ми почали
трохи розуміти, як це відбувається.

Дуже вам дякую.

(Оплески)

Кріс Андерсон: Це було супер.
Дякую вам дуже.

Ви говорите про ці речі
з неймовірним розумінням

і емпатією до ваших пацієнтів.

Чи ви самі мали справу з якимись
із описаних вами синдромів?

Олівер Сакс: Я боявся, що ви
поставите це питання.

(Сміх)

Так, я мав справу із багатьма із них.

Насправді я сам маю певні
проблеми із зором.

Я сліпий на одне око,
а інше бачить не стовідсотково.

І я бачу геометричні галюцинації.

Але на цьому все закінчується.

КА: І вони вас не турбують?

Розуміння того, що відбувається,
не засмучує вас?

ОС: Вони турбують мене
не більше за дзвін у вухах,

який я ігнорую.

Врешті, вони цікавлять мене,

і у мене багато зображень їх у зошиті.

Я зробив фМРТ самостійно,

щоб побачити, як моя
зорова кора приймає це.

І коли я побачив всі ці шестикутники

і складні речі, які я також бачив

при візуальній мігрені,

я зацікавився, чи
всі бачать подібним чином,

чи такі речі як наскельні
малюнки або орнаменти

якоюсь мірою походять з них.

КА: Це була вкрай приголомшлива промова.

Дякую вам, що поділились.

ОС: Дякую вам. Дякую.

(Оплески)