Як фальшиві новини завдають реальної шкоди

14 квітня 2014 року терористична організація Боко Харам викрала більш, ніж 200 учениць з міста Чібок, Нігерія. У всьому світі цей злочин вислітлювався під гаслом #BringBackOurGirls - але в Нігерії чиновники назвали злочин вигадкою, заплутуючи та затримуючи всі спроби врятувати дівчат. У цьому сильному виступі журналістка Стефані Бусарі вказує на трагедію в Чібок, аби пояснити смертельну небезпеку фальшивих новин, а також те, що ми можемо зробити, аби зупинити це.

Я хочу розповісти історію однієї дівчини.

Проте я не можу назвати її справжнє ім'я.

Тож давайте зватимемо її Хадіза.

Хадізі 20 років.

Вона сором'язлива,

але у неї гарна посмішка,
що осяює її обличчя.

Проте вона відчуває постійний біль.

Вірогідно, вона буде на медикаментах
все життя.

Хочете дізнатись чому?

Хадіза з міста Чібок,

14 квітня 2014 року її викрали

терористи Боко Харам.

Їй вдалось втекти,

вона вистрибнула з вантажівки,
що перевозила дівчат.

Проте, коли вона впала,
то зламала обидві ноги

і мусила повзти на животі,
аби заховатись у кущах.

Вона сказала мені, що боялась, аби
Боко Харам не повернулись по неї.

Вона була однією з 57 дівчат, які
вистрибнули з вантажівки того дня.

Ця історія цілком заслужено
набула розголосу

у світі.

Такі люди, як Мішель Обама, Малала
та інші

підтримали протести,

приблизно у той самий час -
я тоді жила в Лондоні -

мене відправили до Абуї з Лондона для
висвітлення Світового Економічного Форуму,

який вперше приймала Нігерія.

Проте, коли я прибула, стало зрозуміло,
що у місті лише одна історія.

Ми натиснули на владу.

Ми ставили питання про те,
що вони роблять,

аби повернути цих дівчат.

Зрозуміло,

що вони не були надто задоволені
нашими допитами,

можна лише сказати, що ми отримали
нашу порцію "альтернативних фактів".

(Сміх)

Впливові нігерійці
казали нам в той час,

що ми наївні,

що ми не розуміємо
політичну ситуацію в Нігерії.

Проте вони також казали нам,

що історія дівчат з Чібок -

це обман.

На жаль, історія цього обману продовжується

і в Нігерії досі є люди,

котрі вважають, що дівчат з Чібок
ніколи не викрадали.

І все ж я спілкувалась з людьми,
такими, як наприклад,

батьки у відчаї,

які хто розповіли нам про те, що
тоді, коли Боко Харам викрали їх доньок,

вони бігли за вантажівками, що везли
їх доньок у ліс Самбіса.

Вони були озброєні мачете, проте
були змушені повернутись,

оскільки Боко Харам
мали вогнепальну зброю.

Незмінно два роки новини
фокусувались на інших темах

і протягом двох років

ми майже нічого не чули
про дівчат з Чібок.

Всі припускали, що вони були мертвими.

Проте у квітні минулого року

я змогла дістати це відео.

Це все ще з відео,

що було зняте Боко Харам як доказ,

я дістала його зі свого джерела.

Але перед публікацією

мені довелось відвідати
північний схід Нігерії,

щоб поговорити з батьками
та перевірити.

Мені не довелось довго чекати
на підтвердження.

Одна з матерів, дивлячись відео,
сказала мені,

що, якби їй вдалось потрапити в ноутбук

та витягти її дитину звідти,

вона б це зробила.

Ті слухачі, хто, як і я, є батьками,

можуть лише уявляти біль,

який відчувала та мати.

Це відео стало причиною початку
переговорів з Боко Харам.

А нігерійський сенатор сказав мені,
що це відео

стало поштовхом для цього,

тому що вони довго думали, що
дівчата з Чібок - мертві.

В жовтні минулого року звільнили
21 дівчину.

На жаль, близько 200 з них
все ще вважаються зниклими.

Мушу зізнатись, що я не була
безпристрасним спостерігачем,

що висвітлює цю історію.

Я злюсь, коли думаю про
втрачені можливості

порятунку цих дівчат.

Я злюсь, коли думаю про те, що
батьки сказали мені,

що якби ці дівчата були дітьми
багатих та владних людей,

їх би знайшли набагато раніше.

І ще я злюсь через

той обман у пресі,

який, на мою думку,

і викликав затримку;

це частково причина,
що викликала затримку їх повернення.

Це показує смертельну небезпеку
фальшивих новин.

Що ми можемо з цим зробити?

Існують дуже розумні люди,

видатні інженери в Google та Facebook,

що намагаються використовувати технології,
аби зупинити поширення фальшивих новин.

Крім цього, я думаю, що
кожен з нас - ви і я -

маємо зіграти у цьому свою роль.

Ми - ті, хто поширює контент.

Ми - ті, хто діляться історіями онлайн.

Тут і зараз ми всі - видавці,

які несуть відповідальність.

Працюючи журналістом,

я перевіряю і підтверджую.

я довіряю своїй інтуїції,
але ставлю питання.

Чому ця людина розказує мені цю історію?

Що вони, поділившись цією інформацією,
мають отримати?

Чи мають вони приховані мотиви?

Я впевнена, що ми всі мусимо почати
ставити жорсткіші питання

щодо інформації, яку бачимо в Інтернеті.

Дослідження вказують, що дехто з нас
навіть не читає далі, ніж заголовок,

перед тим, як поділитись історією.

Хто з вас так робив?

Я так робила.

Але що, якщо

ми перестанемо ділитись
неперевіреною інформацією?

Якщо ми задумаємось про наслідки

тої інформації, яку ми передаємо,

та її потенціалу для розпалювання
насилля та ненависті?

Що, якщо ми задумаємось про реальні
наслідки

інформації, якою ми ділимось?

Дуже дякую за увагу.

(Оплески)