Як зміна клімату впливає на наше психічне здоров'я

"Так багато сказано про зміну клімату, але майже нічого не сказано
про психологічний вплив життя в епоху глобального потепління", - говорить авторка наукових публікацій Брітт Рей. У цій невеликій промові вона досліджує те, як зміна клімату загрожує нашому здоров'ю - психічному, соціальному й духовному - і пропонує шляхи вирішення цієї проблеми.

Так багато сказано про зміну клімату,

але майже нічого не сказано
про психологічний вплив

життя в епоху глобального потепління.

Якщо ви чули про дослідження клімату,

які мої колеги-науковці публікують
у книгах і документальних фільмах,

ви, напевно, відчували страх,
неминучість і безнадію.

Якщо ви пережили стихійне лихо,

ці почуття можуть посилитися

і призвести до шоку, травми,

напружених відносин, наркозалежності,

втрати власної ідентичності і контролю.

Ведеться суттєва політична і технологічна
робота, щоб стримати кліматичний хаос,

але я тут, щоб пробудити
у вас відчуття того,

що нам також потрібні дії і заходи,

щоб досягнути розуміння того,
як зміна навколишнього середовища

загрожує нашому психічному,
соціальному і духовному здоров'ю.

Про стан тривожності, смутку і депресії
у кліматологів й активістів

повідомляють протягом багатьох років.

Внаслідок таких
екстремальних погодних явищ,

як ураган Сенді чи Катріна,

зросла кількість ПТСР і самогубств.

І є численні дані
про психічне здоров'я народів півночі,

де потепління швидше,

наприклад, інуїтів з Лабрадора,

які переживають екзистенціальний страх,
коли бачать, як лід,

значна складова їх ідентичності,

тане на їхніх очах.

І це ще не все,

Американська асоціація психологів

заявляє, що наші психологічні
реакції на зміну клімату,

такі як уникнення конфліктів,
безпорадність і звільнення, посилюються.

Це означає, що наші свідомі
і несвідомі ментальні процеси

втримують нас

від визначення справжніх причин
проблеми,

від пошуку рішень і укріплення
нашої психологічної стійкості,

але ми всього цього потребуємо,
щоб впоратися з наслідками наших дій.

Останнім часом я вивчаю феномен,

який є лише одним із прикладів
емоційних труднощів,

які ми відчуваємо.

Він полягає в питанні,

на яке велика кількість людей
мого покоління намагається відповісти.

Воно звучить так:

Чи варто народжувати дитину
в епоху зміни клімату?

Адже дітям, народженим зараз,

доведеться жити у світі,
де урагани, повені, лісові пожежі -

те, що ми називали стихійними лихами, -

стануть звичним явищем.

20 найспекотніших років в історії
зафіксовані протягом останніх 22 років.

ООН прогнозує,
що дві третини населення Землі

може зіткнутися з нестачею питної води
лише через шість років.

За прогнозами Світового банку,

до 2050 року буде 140 мільйонів
кліматичних біженців

у тропічній Африці, Латинській
Америці і Південній Азії.

За іншими оцінками, їхня кількість
перевищить один мільярд.

Масові міграції та нестача ресурсів

збільшують ризик насильства,
війни та політичної нестабільності.

ООН нещодавно повідомила, що ми сприяємо
вимиранню мільйона видів тварин і рослин,

багатьох у найближчі десятиліття,

а рівень викидів в атмосферу зростає,
навіть після підписання Паризької угоди.

За останні півтора року

я провела семінари та бесіди

із сотнями людей

на тему виховання дітей
у час кліматичної кризи.

І я можу вам сказати,

що люди бояться народжувати дітей
під час зміни клімату

не через власний аскетизм.

Вони дуже схвильовані.

Існує навіть такий рух
як BirthStrike.

Члени руху заявили, що вони
не збираються народжувати дітей

через екологічну кризу

та бездіяльність уряду у боротьбі
з цією існуючою загрозою.

І так, інші покоління також стикалися
з апокаліптичними ризиками,

але це не привід нехтувати реальною
загрозою виживанню, яка існує зараз.

Дехто вважає, що краще всиновити дитину.

Або що неетично мати
більше однієї дитини,

особливо трьох, чотирьох і більше,

тому що діти збільшують
викиди парникових газів.

На жаль, реальність така,

що люди, які хочуть дітей,
жертвують бажанням,

тому що колись їм сказали,
що у всьому винен їхній спосіб життя,

тоді як проблема більш системна,

але давайте увімкнемо логіку.

Як показує дослідження, в середньому,

якщо мати на одну дитину менше
у розвиненій країні,

можна знизити викиди вуглекислого газу
на 59 тонн на рік.

Для порівняння,

життя без автомобіля зекономить 2,5 тонни,

скасування трансатлантичного польоту -
лише одного -

зекономить 1,5 тонни,

а рослинна дієта може
зекономити майже 1 тонну на рік.

І врахуйте, що дитина в Бангладеші

додає лише 56 метричних тонн вуглецю
до вуглецевого сліду своїх батьків

за все своє життя,

тоді як американська дитина
додає 9941 тонну.

Ось чому деякі люди стверджують,

що саме батьки із країн
з великим вуглецевим слідом

повинні найбільше думати про те,
скільки дітей народжувати.

Але рішення народити дитину
і відчуття стосовно майбутнього

глибоко особисті

і залежать від культурних норм,

релігії, соціально-економічного
становища, рівня освіти тощо.

Тому для когось дискусія
щодо дітей у час кліматичної кризи

може здатися книгою за сімома печатями.

У багатьох є більш термінові
загрози існуванню, про які треба думати,

наприклад, чим нагодувати родину,

коли ти мати-одиначка
і працюєш на трьох роботах,

або що робити, якщо ти ВІЛ-позитивний,
або емігруєш із країни.

Але, на превеликий жаль, зміна клімату
справді стосується кожного.

Вона посилює напругу, яку маргіналізовані
верстви населення вже відчувають.

Один політолог сказав мені,
що головним показником того,

що зміна клімату починає вражати
наше психологічне здоров'я,

буде збільшення кількості
жінок, які свідомо

відмовляються від народження дітей.

Цікаво.

Невже це вражає
ваше психологічне здоров'я?

У вас, напевно, передтравматичний
стрес, пов'язаний із кліматом?

Кліматичний психіатр увів цей термін,

і зараз є така професія, до речі.

У них з'являється багато роботи,
коли старшокласники

не хочуть більше вступати до університету,

тому що не знають,
яке майбутнє на них чекає.

І це повертає мене до головної теми.

Зростання сумніву щодо
народження дітей у кліматичну кризу

є наочним показником того, у якому
складному становищі знаходяться люди.

Зараз студенти у всьому світі
кричать про зміни

пронизливим голосом відчаю.

І те, що ми можемо бачити,
як ми сприяємо цій проблемі,

і як це викликає відчуття небезпеки

є божевіллям по суті.

Зміна клімату охоплює всі сфери

і так само шкодить нашому мозку.

Багато активістів скажуть,

що найкраща протиотрута
від смутку — активізм.

А деякі психологи скажуть,
що рішенням є лікування.

Інші вірять, що треба уявити,
що ви при смерті,

і подумати про те,
що є найважливішим у вашому житті,

і так ви зрозумієте,
чому приділити більше уваги

у решту днів вашого життя.

Нам потрібні всі ці ідеї і, більше того,

нам потрібно турбуватися
про внутрішнє "я"

у час, коли такий знайомий
навколишній світ стає жорстокішим до нас.

І неважливо, чи є у вас діти,

ми повинні чесно говорити
про те, що відбувається,

і чим ми зобов'язані один одному.

Нам не можна сприймати

психологічний вплив зміни клімату

як щось другорядне,

тому що проблеми науки,
технологій, політики й економіки

здаються серйозними,
на відміну від проблем із психікою.

Психічне здоров'я повинно
стати частиною

усіх програм з виживання
у період зміни клімату,

які потребують фінансування,
справедливості, уваги

і широкої обізнаності.

Тому що, навіть якщо ви найбільш
емоційно замкнута людина на планеті,

ця проблема настільки велика,
що ви не зможете її не помітити.

Дякую.

(Оплески)