Філософія (Психологія): особиста ідентичність

Використовуючи експериментальний метод, Ніна Строміджер (з Єльського університету) і Шон Ніколс (з університету Арізони) порівнюють філософські і повсякденні відповіді на питання: які аспекти особистості найбільш суттєві для особистої ідентичності?

(музика)

Вітаю. Я Ніна Строміджер,

я працюю в Єльському університеті,
в школі менеджменту і

у відділенні когнітивних наук.

А я Шон Ніколс,

викладач філософії в університеті Арізони.

Уявіть, що в недалекому майбутньому

ви потрапили в аварію,

внаслідок якої була пошкоджена
частина вашого мозку,

і лікарі замість неї поставили мікрочіп.

Але мікрочіп має дефект,
і не може повністю

виконувати функції пошкодженої
частини вашого мозку.

Один недолік полягає в тому,
що ви більше не можете

розпізнавати об'єкти.

Це називається оптична чи зорова агнозія.

Інший недолік мікрочіпу в тому,

що він видаляє
всі ваші бажання та інтереси:

вашу улюблену музику,
хобі, плани на майбутнє.

Також мікрочіп може вести до амнезії,

коли ви забуваєте весь свій досвід,
який мали до аварії.

Зрештою, мікрочіп може призвести
до втрати моральних орієнтирів,

втрати здатності розрізняти добро і зло.

Яке з цих ушкоджень найбільшою мірою

змінює вашу ідентичність?

Філософи висловили багато припущень,

відповідаючи на питання такого типу.

Деякі філософи, такі як Бернард Вільямс,
вважали, що біологічна тяглість,

тобто, наявність того ж організму,
є найважливішою частиною ідентичності.

З цієї точки зору, після аварії
ваша ідентичність найбільше змінюється

від вживлення мікрочіпа у ваш мозок,
оскільки це змінює

властивості організму.

А зміна психологічних функцій

в даному разі другорядна,

бо найважливішими є саме біологічні зміни.

Інший погляд пов'язує ідентичність
із набором психологічних рис,

таких як особистісні характеристики
й уподобання.

Зокрема, ті ментальні риси, які дозволяють
відрізняти одну особистість

від іншої,

становлять визначальну частину
особистої ідентичності.

Якщо прийняти цей погляд, то
ідентичність найбільше зміниться

від забуття особистих бажань.

Нерідко вирішальна роль

у збереженні ідентичності
відводиться пам'яті.

Джон Локк ілюструє цю ідею

за допомогою уявного експерименту
з принцом і шевцем.

Уявімо, що мозок принца, який містить
весь попередній досвід принца,

пересадили шевцю, і замінили ним
попередній досвід шевця.

Ця нова особа буде принцом чи шевцем?

Локк вважає, що відповідь очевидна:
звісно, принцом.

Просто принц буде мати тіло шевця.

Пізніше припускалось, що найважливішою

частиною ідентичності є моральність.

Деякі непрямі свідчення цього
можна знайти в фольклорі.

Наприклад, у західній релігійній традиції

душа розглядається не лише як сутність, що
забезпечує унікальну ідентичність людини,

а й як джерело свідомості та
моральних вчинків.

Однак погляд, що основу ідентичності
складає моральність,

не користувався
значною увагою у філософських колах.

Хоч проблема особистої ідентичності

належала до важливих філософських проблем,

тільки недавно філософи почали
шукати дані, щоб виявити,

як люди насправді сприймають
особисту ідентичність.

Локк вважав пам'ять найважливішою частиною
ідентичності, однак

чи дозволяє це збагнути, як насправді
люди усвідомлюють ідентичність?

Щоб це з'ясувати, Шон і я
провели дослідження,

запропонувавши учасникам уявний
експеримент з мікрочіпом.

Переважна більшість учасників вважали,
що саме втрата моральних орієнтирів

зумовлює найважливішу зміну особистої
ідентичності.

Втрата пам'яті і бажань також,
на думку учасників,

веде до суттєвих змін ідентичності,
однак ці зміни не такі значні,

як ті, що викликані втратою моральних
орієнтирів.

Базові психологічні процеси, такі як

здатність розпізнавати об'єкти,

не вважались настільки важливими
для збереження ідентичності.

А суто фізичні зміни, такі як

вживлення мікрочіпа, який би
чудово виконував

ментальні функції, сприймаються як найменш
відчутні для зміни ідентичності.

Коли люди міркують, що робить певну людину
тим, ким вона є,

вони відводять центральну роль
моральним рисам.

І це не відповідає найпоширенішим
теоріям щодо особистої ідентичності,

думці Локка про роль пам'яті, згідно з
якою ви є тією самою особою

лише тоді, коли пам'ятаєте свій минулий
особистісний досвід.

В інших дослідженнях ми виявили, що
люди вважають важливішим

для ідентичності не специфічність,

а моральні риси.

Всі люди мають певні моральні риси,
і це важливіше для ідентичності,

ніж якісь більш специфічні риси.

Наприклад, ввічливість властива багатьом
людям, однак втрата цієї риси вважається

серйознішою загрозою для чиєїсь
ідентичності,

ніж втрата якогось глибоко специфічного
уподобання,

скажімо, смаку до кавуна,
настояного на сокові з яловичини.

Це дослідження також показує, що
емпіричні дані можуть пролити світло

на давні філософські проблеми.

Хоч ці дані не можуть дати остаточну
відповідь

на метафізичне питання про те,
чим має бути ідентичність,

вони показують, як ми сприймаємо
нашу ідентичність в звичайному житті.