Як я використовую біологічні дані для створення кращих сюжетів та ініціації соціальних змін

Які історії надихають нас на вчинки? Щоб знайти відповідь на це запитання, креативний технолог Хайді Бойсверт вимірює, як мозок та тіло людини підсвідомо реагують на різні медіа. Вона показує, як використовує цю інформацію для визначення конкретних елементів розповіді, які надихають на співчуття та справедливість, а ще -- викликають масштабні соціальні зміни.

Протягом останніх 15 років я намагалася
змінити вашу думку про світ.

У своїй роботі я використовую
поп-культуру та новітні технології

для переосмислення культурних норм.

Я створювала відеоігри
для пропагування прав людини,

я випускала мультиплікації, щоб наголосити
на несправедливих законах про імміграцію.

Я навіть запустила програму з доповненою
реальністю на основі місцезнаходження,

щоб змінити думку про безпритульність

ще задовго до Pokémon Go.

(Сміх)

Проте згодом я почала замислюватися:
чи може гра або ж програма

суттєво змінити ставлення чи поведінку,

а якщо так, то чи можу я оцінити ці зміни?

А що наука каже про такі процеси?

Отже, я змінила сферу діяльності:
від створення медіа та технологій

до вивчення їх наслідків
з точки зору нейробіології.

Ось що я дізналася.

Інтернет-простір, мобільні пристрої,
віртуальна та доповнена реальність

"перепрошивали" нашу нервову систему.

І вони, без перебільшення, змінювали
структуру нашого мозку.

Ті технології, які я використовувала для
позитивного впливу на серце та розум,

насправді руйнували ті можливості мозку,
які необхідні для співчуття

та прийняття рішень.

Фактично, наша залежність
від Інтернету та мобільних пристроїв

може поглинати наш
когнітивний та емоційний інтелект,

робити нас соціально
та емоційно нестійкими,

тому я відчуваю, що стала
співучасником цієї дегуманізації.

Я усвідомила, що зможу знову взятися за
створення контенту про соціальні проблеми

лише тоді, коли зупиню
цей руйнівний вплив технологій.

Щоб упоратися з завданням,
я запитала себе:

як я можу перетворити
здатність співчувати,

когнітивні, емоційні та мотиваційні риси,

на рушій, який буде імітувати
елементи розповіді,

які надихнуть нас на вчинки?"

Щоб знайти відповідь, мені довелося
створити машину.

(Сміх)

Я створювала загальнодоступну
біометричну лабораторію,

тобто систему ШІ,
яку я називаю "The Limbic Lab".

Лабораторія не лише фіксує

підсвідому реакцію тіла і розуму
на медіа та технології,

а також використовує машинне навчання
для пристосування даних

на основі цих біологічних реакцій.

Моя мета -- з'ясувати,
яке наповнення контенту

є найбільш привабливим та стимулюючим

для конкретної цільової аудиторії,

у якій соціальна справедливість,
культурні та освітні організації

зможуть створювати більш ефективні ЗМІ.

The Limbic Lab складається з двох частин:

описового механізму та медіамашини.

Коли людина переглядає
чи взаємодіє з медіаконтентом,

описовий механізм приймає та синхронізує
дані в той момент: мозкову активність,

біофізичні дані, до прикладу, серцебиття,
кровообіг, температуру тіла

та скорочення м'язів,

а ще рухи очима та вирази обличчя.

Інформація збирається під час несподіваних
поворотів сюжету,

взаємодії між героями, або ж
незвичайних ракурсів зйомки.

Наприклад, фінальна сцена
у "Грі престолів: Червоне весілля,"

це приголомшливо,

але всі помирають.

(Сміх)

Дані опитування
на тему політичних поглядів,

а також психографічна
та демографічна інформація,

інтегровані в систему

для кращого розуміння людини.

Давайте я наведу приклад.

Порівняння телевізійних вподобань людей
з поглядами на соціальні проблеми показали,

що американці, для яких проблема
імміграції одна з найголовніших --

можливо, є фанами "Ходячих мерців",

і часто дивляться серіал,
щоб отримати порцію адреналіну,

а це можна виміряти.

Біологічний слід людини, а також
результати опитування

об'єднують у базі даних, щоб створити
її унікальний медіа-відбиток.

Потім наша "машина прогнозів" знаходить
взаємозв'язки між медіа-відбитками

та показує, який з елементів розповіді,

можливо, спровокує бажання
до альтруїстичної поведінки,

а не до страждання та апатії.

Чим більше реакцій на різний контент --

від телепередач до ігор,
які ми додаємо у базу даних, --

тим точнішими стають передбачення.

Коротко кажучи, я створюю перший
медіа-геном.

(Оплески та вигуки)

Якщо врахувати, що геном людини --
це сукупність усіх генів,

які передаються через ДНК,

то одного дня, завдяки величезній
базі даних медіа-відбитків,

я зможу визначити медіа-ДНК
конкретної людини.

Описовий механізм моєї лабораторії
вже допомагає

творцям контенту
вдосконалювати їхню роботу,

щоб повідомлення мало вплив
на кожного в цільовій аудиторії.

Інший механізм "The Limbic Lab" --

медіамашина --

оцінює емоційну та фізіологічну реакцію,
яку викликає взаємодія з медіа,

та згодом групує її з даними
з "медіасховища",

яке є особистим відповідно
до конкретного медіа-ДНК людини.

Завдяки тому, що біометричні дані
опрацьовує штучний інтелект,

ми отримуємо цілком
індивідуалізовані результати.

І відповідно до них підбираємо контент,
опираючись на миттєві підсвідомі реакції.

Лише уявіть, якби некомерційні організації
та ЗМІ могли оцінювати реакцію аудиторії

під час взаємодії з контентом

та одразу ж доопрацьовувати його.

Я впевнена, що це майбутнє медіа.

Більшість сучасних ЗМІ
та стратегій змін у суспільстві

намагаються привернути
увагу широкої аудиторії,

проте майбутнє медіа -- бути
індивідуальними для кожного.

Через те, що вимірювання споживання ЗМІ
проводяться в реальному часі,

а автоматизовані матеріали ЗМІ
стають нормою,

згодом ми поглинатимемо медіа,
які адаптовані до наших бажань,

що засновані на психографічних,
біометричних даних та ШІ.

Це схоже на персоналізовану медицину
на основі нашого ДНК.

Я називаю це "біомедіа".

Нині я тестую "The Limbic Lab"
в експериментальному дослідженні

разом з Дослідницьким центром Нормана,

для якого ми використовуємо 50 епізодів
із вибраних телевізійних передач.

Але я намагаюся вирішити етичну дилему.

Якщо я створюю механізм,
який можна перетворити на зброю,

чи слід мені робити це?

Через відкритий доступ до лабораторії
для кожного, хто хоче взяти участь,

є ризик, що я надам можливість
урядам могутніх країн

та компаніям, які орієнтовані на прибуток,
використовувати її

для фейкових новин, просування товарів та
інших інструментів масового переконання.

Отже, для мене надзвичайно важливо
проводити дослідження

настільки відкрито, щоб попередити
аудиторію про можливий "ГМО" контент.

Проте, цього все ще недостатньо.

Ми -- креативні технологи --

несемо відповідальність

не лише за те, що показуємо, як сучасні
технології впливають на культурні цінності

та соціальну поведінку,

а також кидаємо виклик розвитку
майбутніх технологій.

Я сподіваюся, що ми поставимо перед собою
етичне зобов'язання

збирати інформацію про тіло

для створення достовірних
та правдивих сюжетів,

які перетворять медіа та технології

зі згубної зброї
на особливі ліки.

Дякую.

(Оплески та вигуки)