Сміттєтачку... на прокачку?

У Бразилії "катадорес" займаються тим, що збирають сміття, яке потім піддається переробці. Але в той час, як вони здійснюють таку важливу, корисну для всіх інших роботу, їх не помічають на вулицях. Про них нам розповідає Мундану, художник, який малює графіті, та учасник конференції TED. У яскравій промові він описує свій проект "Сміттєтачку на прокачку", завдяки якому візки цих героїчних працівників наповнились барвою та гумором. Цей рух все більше поширюється по всьому світу.

У світі є багато супергероїв.

На жаль, вони мають одну з найгірших
надможливостей: інші їх не помічають.

Ось, наприклад, катадорес,

люди, які заробляють на життя, збираючи
сміття і віддаючи його на переробку.

Катадорес виникли через існуючу
соціальну нерівність та безробіття,

а також завдяки великій кількості
твердих відходів

та недолікам сміттєзбиральних служб.

Катадорес виконують важку,
надважливу роботу, яка варта уваги

та приносить користь усьому світу.
Але інші цю їхню роботу не визнають.

Наприклад, в Бразилії саме вони збирають
90% сміття, яке піддається переробці.

Більшість катадорес працюють самі по собі.

Вони збирають сміття на вулицях, продаючи
його на переробку за дуже низькими цінами.

Катадорес здатні назбирати понад
300 кілограмів відходів,

які вони переносять у сумках і перевозять
у спеціальних візках та на велосипедах.

Візки для сміття, що зроблені з дерева
або металу,

можна побачити на деяких вулицях
у Бразилії

настільки ж часто, як і графіті.

І ось як я вперше зустрівся із цими
супергероями "в ізоляції".

Я активно займаюсь графіті.

Моє мистецтво має соціальний, політичний,
спрямований на охорону довкілля характер

У 2007 році я став малювати не тільки
на стінах, а й на візках для сміття,

висловлюючись таким чином на підтримку
міського довкілля.

Я робив це, щоб інші люди
помітили катадорес.

Мистецтво та гумор допомогли привернути
увагу до цієї справи,

а також до катадорес.

Це посприяло підвищенню
їхньої самооцінки.

Тепер про них знають на вулицях, у ЗМІ
та у суспільстві.

Отже,

я занурився у цей світ
та відтоді не припиняв працювати.

Я розмалював понад 200 візків
у багатьох містах.

Водночас, мене запрошували для
оформлення виставок по всьому світу.

І тоді я побачив, що катадорес
залишаються непомітними

не лише у Бразилії.

Я зустрічав їх у Аргентині, Чилі,

Болівії, ПАР, Туреччині,

а також у розвинених країнах,
таких як США та Японія.

Я зрозумів, що мені потрібно долучити
більше людей до моєї справи,

адже це було важке завдання.

Тоді я створив рух
із назвою "Сміттєтачку на прокачку"

(Сміх) -- який активно фінансується
через спільнокошт.

Дякую.

(Оплески).

Проект "Сміттєтачку на прокачку"
фінансується через спільнокошт,

щоб допомогти катадорес
і вдосконалити їхні візки для сміття.

Самопочуттям та здоров'ям катадорес
займаються, наприклад,

терапевти, стоматологи, ортопеди,
перукарі, масажисти

та багато інших.

Вони також отримують захисні сорочки,
рукавиці, дощовики та окуляри,

що допомагають їм добре бачити
вулиці міста,

тоді як їхні візки для сміття
відновлюють наші чудові волонтери.

Ще їм видають засоби для безпеки:

відбивні стрічки, сигнальні ріжки
та дзеркальця.

Потім візки розмальовують майстри графіті,

і врешті вони стають значною частиною цієї
великої неймовірної пересувної виставки.

"Сміттєтачку на прокачку" проходить
у Сан-Паулу, Ріо де Жанейро та Куритибі.

Але щоб відповісти на вимоги інших міст,
у тому числі за межами Бразилії,

ми створили "Сміттєтачку-х",
а надихнув нас на це TEDx.

Це спрощена версія мого проекту, що існує
завдяки силам волонтерів та спільнокошту.

Отже, кожен може долучитись до цього.

За два роки понад 170 катадорес,
800 волонтерів та 200 вуличних митців,

а також понад 1000 благодійників

взяли участь у русі
"Сміттєтачку на прокачку".

Їхній досвід дав змогу розповісти
про переробку сміття у місцевій школі.

Тож катадорес потроху залишають
свою непомітність в минулому,

тепер до них проявляють неабияку повагу,
тепер їх цінують.

Завдяки свої вдосконаленим візкам
вони мають змогу протистояти упередженням,

покращити свій дохід та свій
взаємозв'язок із суспільством.

Я хотів би закликати вас:
почніть помічати та визнавати

катадорес та інших непомітних
супергероїв вашого міста.

Подивіться на наш світ як на світ,
що не має кордонів.

Вірите чи ні,

але у світі живе понад
20 мільйонів катадорес.

Тож, наступного разу, коли ви
побачите одного з них,

віднесіться до нього як до невід'ємної
частини нашого суспільства.

Дуже дякую.

(Оплески).