Як зупинити опустелювання і запобігти зміні клімату

"Опустелювання — красиве слівце для позначення землі,
яка перетворюється у пустелю", — починає тихо свою сильну промову Аллан Севорі. Жахливо, що це відбувається на двох третіх світових степів, пришвидшуючи зміну клімату та спричиняючи соціальну кризу в традиційних сільських господарствах. Севорі присвятив своє життя вирішенню цієї проблеми. Він зараз вірить, і його роботи це підтверджують, що неочікуваний фактор може захистити степи, і навіть відновити деградовані землі, що колись були пустелею.

Найбільше цунамі

з ідеальним штормом

нависає над нами.

Цей ідеальний шторм

створює сувору реальність, вкрай сувору,

а ми зустрічаємо цю реальність

з вірою,

що можемо вирішити наші проблеми
завдяки технологіям,

і це зрозуміло.

Сучасний ідеальний шторм, який ми бачимо,

є наслідком високого росту населення,

який досягає 10 мільярдів людей.

Земля стає пустелею.

Безперечно, змінюється клімат.

Немає сумнівів,

що ми зможемо вирішити проблему,

лише замінивши горючі корисні копалини
технологіями.

Втім, горючі корисні копалини —
вугілля і газ —

не єдина причина

глобального потепління.

Опустелювання —

красиве слівце для позначення землі,
яка перетворюється в пустелю.

Це трапляється лише тоді,

коли ми залишаємо забагато оголеної землі.

Не існує інших причин.

Маю намір зосередитися

на найбільших зонах,
які перетворюються в пустелю.

Але маю для вас дуже просте повідомлення,

яке додасть більше надії,
ніж можете собі уявити.

Існує природне середовище,

де вологість гарантована цілий рік.

Там майже неможливо

залишити великі території оголеної землі.

Що б ви не робили,
природа швидко запропонує свій покрив.

Також існують природні середовища,

де місяці вологості

чергуються місяцями посухи.

Саме там виникає опустелювання.

На щастя, з сучасною космічною технологією

ми можемо слідкувати за ними з космосу

та добре побачити пропорції.

Зазвичай, зелені території не на межі
опустелювання,

а коричневі — так.

Ці території є найбільшими на Землі.

Приблизно дві третини земної поверхні
стають пустелею.

Я зробив це фото у пустелі Тахама,

коли випало 25 міліметрів опадів.

Уявіть ємності води

з об'ємом у 200 літрів.

Більше 1000 ємностей випало

на кожен гектар землі того дня.

Наступного дня земля виглядала так.

Куди поділася вода?

Частина зникла у повені,

але більша частина води,
яка просочилася у ґрунт,

просто знову випарувалася,

точнісінько, як у вашому садку,

якщо залишити ґрунт не накритим.

Оскільки доля води та вуглецю

пов'язані органічними сполуками землі ,

то її руйнація сприяє викидові вуглецю.

Вуглець повертається в атмосферу.

Вам невпинно повторюють,

що опустелювання виникає лише

в посушливому або напівпосушливому кліматі

і що всі багаті степи, як цей,

в період великих опадів
не мають жодного значення.

Якщо не дивитися на степи,
а на поверхню,

можна помітити, що ґрунт
на таких степах, які ви щойно бачили,

переважно оголений
і покритий кіркою водоростей,

що спричиняє більше витікання
і випарювання.

Це рак опустелювання,

який ми не помічаємо
до смертельної стадії.

Тепер ми знаємо, що велика рогата худоба
є причиною опустелювання.

Переважно корови, вівці та кози

виснажують рослинність,

оголюючи ґрунт і збільшуючи викиди метану.

Майже кожен це знає,

від нобелівських лауреатів
до тих, хто підносить ключки для гольфу,

або кожного цього навчили, як мене.

Те, що ви зараз бачите, —

це запилене африканське середовище,
де я виріс,

полюбив природу

і почав ненавидіти велику рогату худобу

через те, яку шкоду вона робила.

Потім моя екологічна освіта в університеті

підтвердила мої переконання.

Що ж, маю новини для вас.

Ми теж колись думали,

що Земля пласка.

Ми помилялися тоді і помиляємося знову.

Хочу запросити вас

у подорож перенавчання і відкриття.

Коли я був молодим,

молодим біологом в Африці,

я був залучений до вибору
надзвичайних територій

до національних парків.

Як тільки (це відбувалося у 1950-ті рр.),

як тільки ми виселили мисливців
з барабанами,

щоб зберегти тварин,

стан землі почав погіршуватися,

як видно на прикладі цього парку,
що ми створили.

Худоба не могла цього зробити.

Припускаючи,
що в нас тепер забагато слонів,

я провів дослідження і підтвердив це.

Я запропонував зменшити їх кількість

до рівня, який зможе витримати земля.

Я змушений був прийняти жахливе рішення.

Відверто, це була політична вибухівка.

Наш уряд сформував команду експертів,

щоб оцінити моє дослідження.

Вони оцінили і погодилися зі мною.

Протягом наступних років

ми застрелили 40 000 слонів,
намагаючись усунути проблему.

Ставало гірше, а не краще.

Маючи неймовірну любов до слонів,

я зробив найсумнішу та найбільшу помилку
свого життя,

і я заберу це в могилу.

Втім, був також один позитивний момент
у цьому.

Це змусило мене цілеспрямовано

присвяти своє життя вирішенню проблеми.

Коли я приїхав у Сполучені Штати,
я був шокований дізнатися,

що національні парки піддаються

опустелюванню так само, як в Африці.

На цій землі не було рогатої худоби

понад 70 років.

Я зрозумів, що американські вчені

не мають пояснення цій ситуації,

окрім того, що ця зона природно посушлива.

Я почав вивчати

дослідницькі графіки, які міг отримати,

по західній частині США,

де рогату худобу виселили,

щоб довести, що це зупинить опустелювання.

Але я натрапив на протилежне.

Як ми бачимо на цій дослідницькій станції,

де степ ще був зеленим 1961 року,

до 2002 він став таким.

Автори дослідницьких робіт
по зміні клімату,

у яких я отримав ці світлини,

визначають ці зміни як "невідомі процеси".

Очевидно, ми ніколи не розуміли,

що спричиняє опустелювання,

яке знищило багато цивілізацій,

а зараз ще й загрожує нам глобально.

Ми ніколи цього не розуміли.

Візьміть квадратний метр землі

та заберіть звідти всю рослиність, як тут.

Обіцяю, на світанку стане
набагато холодніше

і в полудень буде гарячіше,

ніж на такій самій ділянці,
вкритій настилом,

рослинним настилом.

Ви змінили мікроклімат.

Під час того, як ви це робите,

стрімко збільшуючи відсоток оголеної землі

на більшій половині планети,

ви змінюєте макроклімат.

Ми не могли зрозуміти,

чому це почалося 10 000 років тому.

Чому процес прискорився?

Ми не розуміли цього.

Ми не зуміли зрозуміти,

що ці сезонні зони вологості у світі,

ґрунт і рослинність,

розвиваються завдяки великій кількості

тварин, які пасуться

і, власне, розвиваються з дикими хижаками,
які полюють стадами.

Найголовніший захист проти хижаків —

це приналежність до стада,

чим більше стадо,
тим більша індивідуальна безпека.

Великі стада залишають гній та урину
на своїй їжі.

Вони постійно мають рухатися.

І саме цей рух

перешкоджає знищенню пасовиська,

коли періодичне витоптування

створює хороше ґрунтове покриття,

як ми бачимо там, де пройшло стадо.

На цій світлині зображено
звичне сезонне пасовисько.

Тут щойно закінчилися чотири місяці дощів

і починаються вісім місяців посухи.

Зверніть увагу на зміну пасовиська перед
цим довгим сезоном.

Уся трава, яку ви бачите на поверхні,

має розкластися біологічно

перед наступним сезоном вегетацій.

Якщо цього не станеться,
степ і ґрунт почнуть помирати.

Якщо вона не розкладеться біологічно,

почнеться окислювання
(вкрай повільне),

яке "душить" та вбиває траву,

перетворюючи її на лісисту рослинність

і оголюючи ґрунт.
Потім виділяється вуглець.

Щоб перешкодити цьому,
ми зазвичай спалювали усе.

Але вогонь також оголює землю,
вивільняючи вуглець.

Ба більше,

випалювання одного гектару степу

вивільняє більше руйнівних забруднювачів,

аніж 6 000 машин.

Ми палимо в Африці кожного року

більше мільярда гектарів пасовищ.

І майже всі про це мовчать.

Ми, як учені, виправдовуємо випалювання,

тому що це видаляє мертву матерію

і дозволяє рослинам рости.

Дивлячись на цей наш посохлий степ,

що ми можемо зробити для його підтримки?

Не забувайте,
я маю на увазі більшість світової землі.

Ми не можемо знищувати тварин,
щоб земля відпочивала,

не спричинивши
опустелювання чи зміну клімату.

Ми не можемо палити,

не спричиняючи опустелювання
і зміну клімату.

Що нам робити далі?

Є лише один варіант.

Повторюю, є лише один варіант

для кліматологів і науковців,

а це означає зробити неможливе

і залучити домашню худобу,

яка рухається стадами,

як посередник між попередніми стадами
і хижаками,

щоб скопіювати природу.

Людство не має інших альтернатив.

Давайте зробимо це.

Зробимо на передній частині цього степу.

Ми підсилимо вплив і запустимо корів,
копіюючи природу.

Ми зробили це. Погляньте.

Тепер уся трава покриває ґрунти

подібно до випорожнень, урини,
мертвого покрову чи перегною.

Кожен садівник у цій залі зрозуміє,

що ґрунт підготовлений
вбирати та зберігати опади,

зберігати вуглець і розкладати метан.

Ми досягли цього

без вогню, який руйнує ґрунт.

Тепер рослини можуть рости.

Коли я зрозумів,

що нам, як вченим, не залишається
нічого іншого,

як використовувати
багатостраждальну худобу,

щоб вирішити
зміну клімату та опустелювання,

переді мною постала дилема.

Як нам це зробити?

10 000 років надзвичайно розумні пастухи

групували та переміщували своїх тварин,

створюючи штучні пустелі.

Потім 100 років ми користувалися
сучасними технологіями зрошування,

які прискорювали опустелювання,

яке ми вперше помітили в Африці,

а потім підтвердили в Сполучених Штатах.

Як ви бачите на цьому фото,

на змелях під наглядом федерального уряду.

Очевидно, що недостатньо було

просто згуртувати і скеровувати худобу.

До того ж, за тисячі років люди

не змогли вирішити головоломку природи.

Ми, як біологи та екологи,

ніколи не розв'язували подібних завдань.

Аби не винаходити колесо,

я почав вивчати інші галузі,
щоб зрозуміти, чи хтось вже це зробив.

Я дізнався про методи планування,

які можна пристосувати до
наших біологічних проблем.

Завдяки цьому я створив те,

що ми називаємо цілісним керуванням
і запланованим випасом.

Цей запланований процес

вирішує головоломку природи

і наші соціальні, екологічні
та економічні проблеми.

Сьогодні такі молоді жінки

вчать сільських жителів Африки,

як гуртувати стада тварин

і створювати умови
для природного випасання.

Ми просимо залишити худобу на ночівлю, -

на наших пасовиськах ми
не завдаємо шкоди хижакам -

бо у нас багато землі.

Коли вони залишаються на ночівлю

приготувати пасовища,

ми отримуємо великі врожаї.

Погляньмо на деякі результати.

Цей шматок землі схожий на той,
яким ми опікуємося у Зімбабве.

Щойно закінчилися
чотири місяці рясних минулорічних опадів,

тепер починається довга посуха.

Як ви бачите, майже усі опади

випарувалися з поверхні землі.

Ріка суха попри те,
що дощі щойно закінчилися.

Майже постійно 150 000 людей

потребують допомоги харчами.

Погляньмо на наш шматок землі
в той самий день,

з тією ж кількістю опадів.

Ріка повноводна і чиста.

Все добре.

Формування рослинності, кущів,
дерев, дикої природи

та всього іншого повніше.

Фактично, ми можемо не боятися посухи.

Ми досягли цього, збільшуючи поголів'я
корів та кіз

на 400 відсотків,

імітуючи природний випас

та об'єднуючи їх зі слонами, буйволами,

жирафами та іншими тваринами.

Втім, спочатку все виглядало так.

Місце було оголене і зазнавало ерозії
протягом 30 років,

незважаючи на кількість опадів.

Дивіться на марковане дерево,
щоб помітити зміну,

коли ми залучали худобу, імітуючи природу.

Це інша зона,

яка теж була оголена і піддавалася ерозії.

При основі маркованого дерева

ми втратили 30 сантиметрів ґрунту.

Подивіться на зміну після того,

як ми залучили худобу, імітуючи природу.

Зараз там є повалені дерева,

тому що краща земля приваблює слонів тощо.

Ця земля у Мексиці була у жахливому стані,

я мусив позначити пагорб,

тому що зміна настільки сильна.

(Оплески)

В 1970-х я почав допомагати сім'ї
у пустелі Карру

зупинити опустелювання,
як ви бачити праворуч,

і перетворити все на зелений степ.

На щастя, зараз їхні онуки живуть на землі

з надією на майбутнє.

Подивіться на неймовірну зміну ось тут,

де яр повністю зцілився

завдяки лише випасу худоби,
імітуючого природу.

Знову-таки, вже третє покоління сім'ї

піднімає прапор на цій землі.

Величезні степи Патагонії

перетворюються у пустелю, як ви бачите.

Чоловік посередині — аргентинський вчений,

який задокументував
стабільне погіршення землі

протягом років у зв'язку зі
зменшенням кількості овець.

Вони зібрали 25 тисяч овець в одне стадо,

справді імітуючи природу з планом випасу.

Вони зафіксувала 50-відсоткове покращення

плодючості землі в перший же рік.

На суворому півострові Африканський Ріг

пастухи планують випас,
імітуючи природу.

Вони щиро стверджують, що це єдина надія

врятувати сім'ї і їхню культуру.

95% землі може прогодувати людей

лише завдяки тваринам.

Нагадую, що я маю на увазі

більшу частину світової землі,
від якої залежить наше життя,

враховуючи найсуворіші частини світу,

де лише тварини можуть прогодувати людей

з 95% землі.

Глобально ми змінюємо клімат

так само як, вірю, викопне паливо,

навіть, можливо, більше.

Навіть гірше, це спричиняє голод,
бідність,

жорстокість, соціальну кризу і війну.

Коли я розмовляю з вами,

мільйони чоловіків, жінок і дітей

страждають і помирають.

Якщо так продовжуватиметься,

ми не зможемо зупинити зміну клімату,

навіть якщо перестанемо користуватися
викопним паливом.

Вірю, що я показав,
як можна працювати з природою

з малими витратами,

щоб зупинити це.

Ми вже це робимо

на близько 15 мільйонах гектарів

на п'яти континентах.

Люди, які знають

набагато більше про вуглець, ніж я,

порахували для ілюстрації,

що якщо ми робитимемо те,
що я вам показую,

ми зможемо вилучити достатньо вуглецю
з атмосфери

і без ризику зберігати його
в степових ґрунтах

тисячоліттями.

Якщо так зробити на половині
світових степів,

які я вам показав,

ми можемо повернути
передіндустріальний стан

і нагодувати людей.

Я не можу придумати нічого іншого,

що б додало надії нашій планеті,

нашим дітям,

їхнім дітям і всьому людству.

Дякую.

(Оплески)

Дякую. (Оплески)

Дякую, Кріс.

Кріс Андерсон: Дякую. Я маю,

як і кожен у цій залі:

А) сотні питань; Б) бажання вас обійняти.

Я лише задам вам одне невелике питання.

Коли ви вперше запускаєте стадо,

навколо лише пустеля. Що їдять тварини?
Як це працює?

Як ви починаєте?

Аллан Севорі: Ми робимо це досить давно.

Єдиний раз, коли нам треба було
постачати корм —

це протягом відновлення копалень,

де вся земля була оголена.

Багато років тому ми розпочали роботу
на найгіршій землі Зімбабве,

де я запропонував £5 тому,

хто зможе знайти хоча б одну травинку

у межах ста кілометрів.

Зважаючи на це,
ми потроїли рівень запасів,

кількість тварин без підкорму,

які рухалися, імітуючи природу

і слідуючи принципу сигмоподібної кривої.

Це трохи технічно, але якось так.

К.А.: Що ж, я хотів би... Думаю,
це цікава і важлива ідея.

Найкращі люди з нашого блогу підійдуть

поговорити з вами про ідею та втілити її.
Я хотів би дізнатися більше,

щоб ми могли поділитися ідеєю.
А.С.: Чудово.

К.А.: Просто надзвичайна промова.

Думаю, ви чули, що ми всі вас підтримуємо.

Дуже дякую.
А.С.: Добре, дякую. Дякую, Кріс.

(Оплески)