Вільям Камкуамба: Як я загнуздав вітер

У 14 років, серед бідності та голоду, малавійський хлопчик побудував вітряний млин, щоби забезпечити електрикою будинок своєї сім'ї. Тепер, в 22, Вільям Камкуамба, який виступає тут, на TED, уже вдруге розповідає історію винаходу, що змінив його життя.

Дякую.

Два роки тому я стояв на сцені TED в Аруші, в Танзанії.

Я дуже коротко розповів про моє найбільше творіння.

Це була проста машина, яка змінила моє життя.

До цього часу

я ніколи не був так далеко від мого дому

в Малаві.

Я ніколи не користувався комп'ютером.

Я ніколи не бачив Інтернет.

В той день на сцені я так нервував.

Я розгубив всю свою англійську,

мене нудило.

(Сміх)

Мене ніколи не оточувало стільки азунгу,

білих людей.

(Сміх)

Тоді я не міг вам розповісти одну історію.

Але сьогодні я почуваюсь добре.

І я би хотів поділитись цією історією.

У нас в сім'ї семеро дітей.

Всі сестри, не рахуючи мене.

Це я з моїм батьком, коли я був маленьким хлопчиком.

До того, як я відкрив чудеса науки,

я був простим фермером

в країні бідних фермерів.

Як і всі інші, ми вирощували кукурудзу.

Одного року удача відвернулась від нас.

В 2001 ми перетерпіли жахливий голод.

Через п'ять місяців всі малавійці були близькі до смерті від виснаження.

Моя сім я їла один раз на день, вночі.

Тільки три кукурудзяні коржики для всіх нас.

Їжа проходила через наші тіла.

Але нічого не виходило назовні.

В Малаві, в середній школі,

ви повинні платити за навчання.

Через голод я був змушений піти зі школи.

Я подивився на мого батька,

подивився на ці сухі поля.

Це було майбутнє, якого я не міг прийняти.

Я був такий щасливий ходити до школи.

Тому я вирішив зробити все можливе,

щоби отримати освіту.

І я пішов в бібліотеку.

Я читав книжки, підручники, особливо фізику.

Я не міг добре читати по-англійськи.

Я використовував діаграми та картинки,

щоби вивчити слова поруч з ними.

Ще одна книга, яка дала мені знання.

В ній розповідалось, що вітряний млин може качати воду та давати електрику.

Качати воду - значить зрошувати поля.

Захист від голоду,

який ми переживали в цей час.

Тож я вирішив, що збудую вітряний млин для себе.

Але в мене не було потрібних деталей.

Тому я пішов на звалище металобрухту,

де знайшов необхідні матеріали.

Багато людей, в тому числі моя мама,

казали, що я божевільний.

(Сміх)

Я знайшов пропеллер від трактора,

амортизатор і труби з ПВХ.

Використовуючи велосипедну раму

і старе вело-динамо,

я побудував мою машину.

Спершу це була одна лампочка.

Потім чотири лампочки

з вимикачем і навіть запобіжником,

зібраним за зразком електричного дзвінка.

Друга машина качає воду

для зрошування.

Перед моїм будинком люди вибудували чергу,

(Сміх)

щоби зарядити мобільний телефон.

(Оплески)

Я не міг позбутись їх.

(Сміх)

Потім ще прийшли журналісти,

які привели мене до блогерів,

а ті привели до дзвінка від чогось, що називалось TED.

Я ніколи раніше не бачив літака.

Я ніколи не спав в готелі.

Так ось, в той день на сцені в Аруші,

я розгубив всю свою англійську,

я сказав щось на зразок:

"Я спробував. І я зробив це".

Тому хочу сказати дещо

всім людям, схожим на мене,

всім африканцям та бідним,

які борються за свою мрію,

хай вас Бог благословить.

Можливо, одного разу ви побачите це в Інтернеті.

Я кажу вам, довіряйте собі та вірте.

Що б не сталось - не здавайтесь.

Дякую.

(Оплески)