Mussolini becomes absolute dictator Il Duce)

У минулому відео ми зупинилися на жовтні 1922 р.,
коли декілька сотень тисяч фашистів здійснили

марш на Рим, у результаті якого король призначив
Муссоліні прем'єр-міністром. На цій фотографії

бачимо його прихід до влади внаслідок маршу
на Рим. Крім того, Муссоліні протягом року

має диктаторські повноваження, що знаходить
широку підтримку серед чорносорочників,

воєнізованої групи. Протягом наступних декількох
років він використовує свої повноваження

та власні воєнізовані загони, щоб зміцнити
свою владу. У 1923 р. його стараннями

чорносорочники стають офіційною національною
міліцією, а саме добровільною міліцією

національної безпеки. Італійською назва має
акронім MVSN. Отже, чорносорочники

офіційно стають MVSN. Також під тиском
Муссоліні парламент чи законодавці приймають

закон Ачербо. Я впевнений, що вимовляю
неправильно. Закон цікавий тим, що будь-яка

партія більшості, найбільша партія у палаті
депутатів або у парламенті, отримає 2/3 місць

у парламенті, якщо набере більше ніж 25%
голосів. Це досить дивно, адже у традиційній

парламентській системі все працює по-іншому.
Зазвичай навіть якщо найбільша партія

отримує 26% голосів, у неї все одно недостатньо
місць, щоб повноправно керувати. У такому

випадку доводиться формувати коаліцію з
іншими партіями, щоб врешті-решт сформувати

уряд. Але згідно з новим законом та партія,
яка набирає відносну більшість голосів,

тобто найбільшу кількість, яка не обов'язково
становить більшість, автоматично стає

партією більшості. Фашистам це було вигідно,
адже вони вважали, що зможуть набрати 25%

голосів завдяки широкій підтримці населення,
а також примусовим тактикам чорносорчників.

Це допомогло б їм зміцнити свою владу
у законодавчій сфері. Найбільшою загадкою

є те, чому цей закон взагалі був прийнятий?
Адже на той час фашистська партія не була

правлячою. Вони не були в більшості у сфері
законодавства, що і стало причиною прийняття

закону Ачербо. Це одне з найцікавіших питань
в історії. Дехто вважає, що люди були в захваті

від фашистів i Муссоліні, адже вони хотіли
мати сильного лідера, а не уряд з коаліцій.

Вони хотіли єдиний уряд, який би не боявся
діяти. З іншого боку, коли відбувалось

голосування, то в приміщенні знаходились
чорносорочники, отже був наявний елемент

відвертого залякування. Закон Ачербо, звичайно
ж, прийняли, що досить іронічно, адже потреби

в цьому не було. Справа в тому, що на виборах
1924 року фашисти отримали 2/3 голосів.

Досить поширеною є думка про те, що вибори
були сфальсифіковані. Багато хто вважає,

що фашисти змогли набрати таку кількість
голосів тільки завдяки залякуванню.

Їм вдалось здійснити шахрайство безпосередньо
під час виборів. Вони змогли, так би мовити,

проігнорувати інші голоси. Людиною, яка не
побоялась гостро розкритикувати фашистів

та їхні методи приходу до влади, був
Джакомо Маттеотті. Він написав книгу про

фашистів, а також виступив у палаті депутатів
з двома сильними промовами, у яких говорив

про корупцію та насилля з боку фашистів.
Декілька днів потому його вбивають чорносорочники.

Насильницька смерть від їхніх рук ставить
Муссоліні у скрутне становище, адже він не хоче

мати репутацію бандита, який холоднокровно
вбиває людей. Взагалі невідомо, чи Муссоліні

був особисто причетний до цього інциденту,
але його прибічники скоїли це вбивство.

На знак протесту проти вбивства Матеотті
вся соціалістична партія почала бойкотувати

парламент. Ця подія відома під назвою
Авентинська сецессія або ж Авентинська

сецессія 20 ст. Назва бере свій початок 2500
років тому, коли плебеї Стародавнього Риму

відкололись у знак протесту проти жорстоких
законів і збирались на Авентинському пагорбі.

Отже, назва була використана для позначення
тієї самої ідеї. Бойкотуючи парламент,

соціалісти сподівались, що таким чином зможуть
вмовити короля позбутись Беніто Муссоліні.

Муссоліні теж знаходиться у складній ситуації.
Він не впевнений, що йому робити. Крім того,

на нього тиснуть чорносорочники, вимагають,
аби він взяв ситуацію під контроль, як це

зробив би сильний правитель. Вони погрожують
вирішити цю проблему самі й навіть скинути

пана Муссоліні. На початку 1925 р. Муссоліні
виступає зі своєю відомою Січневою промовою.

Її зазвичай вважають офіційним початком
його абсолютної диктатури. Авентинська

сецессія не лише не послабила авторитет
Муссоліні, а навпаки - зміцнила його, адже

король не змістив його з посади. Муссоліні
скористався бойкотом як приводом заборонити

італійську соціалістичну партію. Він заявив,
що всі депутати, які відмовились з'явитись у

парламенті, автоматично втратили свої місця.
Він бере на себе керівництво і відповідальність

за чорносорочників, хоча прямо і не говорить
про свою причетність до вбивства Джакомо

Матеотті. Крім того, Муссоліні наводить досить
сумнівний аргумент (що для нього властиво),

який пояснює, як сила і насилля принесе
стабільність італійському народу. Безсумнівно,

він чудовий оратор, ще й дуже харизматичний.
Таким чином він отримує бажану владу.

Закон, прийнятий напередодні Різдва 1925 р.,
дає Муссоліні абсолютний контроль. У 1926 р.

фашисти на чолі з Муссоліні продовжують
зміцнювати свою владу та контроль в Італії.

В цей же рік вони вводять заборону на інші
партії і змушують людей вступати у фашистську,

якщо ті хочуть займати хоч якусь посаду
в уряді чи будь-якому державному закладі.

Крім того, вони встановлюють контроль над
пресою і серйозно займаються розбудовою

державної поліції. Не буде збігом, якщо вам
це нагадає нацистів, про яких ми також говорили.

Гітлер захоплювався Муссоліні. По суті, марш
на Рим Муссоліні надихнув Гітлера здійснити

його Пивний путч 1923 р. Багато методів,
якими користувався Муссоліні, через 7 років

допомогли і Гітлеру прийти до влади.

Переклад на українську: Юлія Боднар, рев'ювер: Світлана Семеренко, благодійний фонд "Magneticone.org"