Найуспішніший пірат усіх часів - Діан Мюррей

Повну версію уроку можна переглянути за посиланням: https://ed.ted.com/lessons/the-most-successful-pirate-of-all-time-dian-murray

На піку своєї слави сумнозвісні карибські пірати, такі як Чорна Борода та Генрі Морган командували найбільше десятьма кораблями та кількома сотнями людей. Але їхні історії тьмяніють перед найуспішнішим піратом усіх часів, який командував 1,800 суднами, нажив ворогів в обличчі кількох імперій, та все ж дожив до старості. Діан Мюррей розповідає подробиці життя грізної мадам Чжен.

Урок Діан Мюррей, анімація Стефа Лі.

На піку своєї слави

сумнозвісні карибські пірати
Чорна Борода та Генрі Морган

керували десятьма кораблями
та декількома сотнями людей.

Але їхні історії тьмяніють перед
найуспішнішим піратом всіх часів.

Мадам Чжен керувала 1800 суднами,

стала ворогом декількох імперій

та все ж дожила до старості.

Мадам Чжен почала життя як простолюдинка,

працюючи в одному з безлічі пливучих
борделів, або квіткових човнах,

в портовому місті Гуанчжоу.

До 1801 вона привернула увагу

місцевого капітана піратів, Чжен Ї,
і вони невдовзі одружились.

Рибалки Гуанчжоу давно
займались дрібними розбоями,

аби збільшити свої
дріб'язкові прибутки в несезон.

Але успішне повстання
селян у В'єтнамі

наприкінці 18 століття
підняло ставки.

Переможні повстання Тай Сона
об'єднали їхню країну,

аби зіткнутись з китайським вторгненням

та постійними морськими битвами
з правителями В'єтнаму, яких вони скинули.

Вони доручили піратам Гуанчжоу
здійснювати рейди на узбережжя

та долучатись до боротьби проти ворогів.

Служба у в'єтнамських покровителів
перетворила Чженів та інших піратів

з різних банд на кораблях

у професійний піратський флот

з десятками кораблів,
які могли самі орудувати в морі.

У 1802 Тай Сона було скинуто,

а пірати втратили свою
тиху гавань у В'єтнамі.

Але вони не пороз'їжджались.

Чжени зустріли кризу, утворивши
з ворожою кантонійською групою піратів

міцний альянс.

На своєму піку конфедерація
нараховувала 70000 моряків

та 800 джонок,

та приблизно 1000 менших суден.

Вони утворювали шість флотів,
які відрізнялись кольорами прапорів.

Чжени були не схожими на інших
історично відомих піратів,

як Генрі Морган чи Барбаросса,

які діяли від імені різних морських сил.

Натомість, Чжени були
справжніми злочинцями,

діючи без підтримки
чи згоди якогось уряду.

Чжен Ї зустрів передчасну смерть в 1807,

але його вдова, не вагаючись,
утримувала їхні здобутки.

За допомогою майстерної дипломатії

мадам Чжен взяла відповідальність
за конфедерацію,

переконавши капітанів, що в їхніх
інтересах продовжувати співпрацю.

Вона призначила Чжан Бао, молодого
підопічного її покійного чоловіка,

командиром наймогутнішої ескадрильї,
флоту Червоного прапора.

Чжан став не лише її правою рукою,
але й коханцем, а згодом, новим чоловіком.

Мадам Чжен укріплювала свою владу
суворою воєнною дисципліною,

поєднаною з дивовижно
прогресивним кодексом законів.

Жінки-заручниці були теоретично
захищені від сексуального насильства,

і хоча пірати могли брати їх за дружин,

погане ставлення до них чи невірність
карались смертю.

Під керівництвом мадам Чжен

пірати значно посилили свою могутність,

з 200 гарматами та 1300 одиницями зброї
лише на флоті Червоного прапора.

За декілька років вони знищили
63 з 135 воєнних суден провінції Гуандонг,

змусивши їхніх командирів
найняти понад 30 приватних джонків.

Мадам Чжен настільки боялись, що китайські
командири, яким наказали затримати її,

проводили більшість часу на суші,

іноді сабутуючи власні судна,
аби уникнути морських битв.

Мало що могло їх зупинити,

тому пірати чинили успішні,
навіть брутальні

набіги на гарнізони, села,
ринки вздовж узбережжя.

Використовуючи свій
організаторський талант,

мадам Чжен облаштовувала
фінансові офіси в містах і селах,

дозволяючи своїм піратам отримувати
регулярну плату, як на морі, так і на суші.

Це успішно створило державу в державі,

чий вплив сягав далеко
за межі Південного китайського моря.

На піку своєї могутності

конфедерація мадам Чжен
супроводила п'ять американських шхун

до безпечної гавані поблизу Макао,

захопила португальський корабель

та заблокували місію подяки з Тайланду,

і це все в один день.

Але мабуть, найбільший успіх мадам Чжен
полягав у розумінні, коли зупинитись.

До 1810 року наростаюча напруга між
флотами Червоного та Чорного прапорів

послаблювала конфедерацію зсередини

та робила більш вразливою
до зовнішніх атак.

Коли китайський уряд, який у відчаї
намагався зупинити набіги,

запропонував амністію
в обмін на видачу піратів,

мадам Чжен та Чжан Бао погодились,
але на своїх правах.

Їхня конфедерація була успішно
та мирно ліквідована в квітні 1810 року,

Але Чжан Бао дозволили тримати
120 джонків для власного користування

і він став офіцером китайського флоту.

Тепер, борючись з піратами,

Чжан Бао швидко доріс
до рангу воєнного командира,

а мадам Чжен насолоджувалась
привілеями статусу свого чоловіка.

Коли Чжан Бао помер у 1822 році,

Мадам Чжен повернулась
з 11-річним сином до Гуанчжоу,

де відкрила азартний дім
та тихо жила на зароблене.

Вона померла у віці 69 років - незвично
мирне завершення життя піратки.