-
Ця історія починається у 1985,
-
коли у віці 22 років
-
я став чемпіоном світу з шахів,
-
побивши Анатолія Карпова.
-
Раніше того року
-
я зіграв одночасно
-
проти 32-ох найкращих у світі
шахових комп'ютерів
-
у Гамбурзі, Німеччина.
-
Я виграв усі партії,
-
і тоді це не виглядало несподіванкою,
-
що я зміг виграти одночасно
у 32-ох комп'ютерів.
-
Для мене то був Золотий вік.
-
(Сміх)
-
Комп'ютери були слабкими,
-
а моє волосся міцним.
-
(Сміх)
-
Пройшло лише 12 років
-
і я боровся з комп'ютером
за своє життя
-
у партії,
-
яку видання "Newsweek" назвало
-
"Останньою лінією оборони мозку" .
-
Жодного тиску.
-
(Сміх)
-
Від міфології до наукової фантастики
-
протистояння людини і машини
-
часто змальовувалось
як справа життя і смерті.
-
Джон Генрі,
-
якого називали людиною зі сталі
-
в північно-африканській народній легенді
19-го століття,
-
загнав себе в могилу
під час змагання
-
з паровим молотом,
-
буруючи тунель крізь скелі в горах.
-
Легенда про Джона Генрі
є частиною довгої історії
-
боротьби людства з технологіями.
-
Ця змагальницька риторика
нині є стандартом.
-
Ми змагаємося з машинами,
-
в битвах чи, навіть, у війні.
-
Робочі місця знищуються.
-
Людей заміняють, наче вони
зникли з лиця Землі.
-
Досить вважати, що фільми
типу "Термінатора" або "Матриці"
-
не є фантастикою.
-
На арені є дуже мало моментів,
-
коли людське тіло та розум
можуть змагатися на рівних
-
з комп'ютером чи роботом.
-
Власне, мені б хотілося,
щоб цих моментів було трохи більше.
-
Натомість,
-
моїм благословенням і моїм прокляттям
-
було стати в прямому сенсі
людиною-легендою
-
у змаганні людини проти машини,
-
про яке всі досі говорять.
-
У найвідомішому протистоянні
людина-машина з часів Джона Генрі
-
я зіграв дві партії
-
проти суперкомп'ютера IBM, Deep Blue.
-
Ніхто не пам'ятає,
що я виграв першу партію -
-
(Сміх)
-
(Оплески)
-
У Філадельфії, перед тим, як я програв
реванш наступного року у Нью-Йорку.
-
Та, гадаю, це справедливо.
-
В історії немає дня,
спеціального дня в календарі,
-
для всіх тих, хто не зміг піднятись
на гору Еверест
-
до сера Едмунда Гілларі
та Тензінга Норґея,
-
які змогли дістатись вершини.
-
У 1997 році я все ще
був чемпіоном світу,
-
коли шахові комп'ютери нарешті
були вдосконалені.
-
Я був горою Еверест,
-
і Deep Blue дійшов до вершини.
-
Звісно, я мав би сказати, що це
зробив не Deep Blue,
-
а його творці-люди -
-
Анантараман, Кемпбелл, Хоан, Хсу.
-
Схиляю голову перед ними.
-
Як завжди, тріумф машини
був тріумфом людини,
-
дещо, що ми забуваємо, коли людей
випереджають їх власні творіння.
-
Deep Blue був переможцем,
-
але що було розумним?
-
Ні, не він,
-
Принаймні, не так, як сподівався
Алан Тюрінг та інші творці
-
комп'ютерної науки.
-
Виявилося, що шахову тактику
можна розгризти брутальною силою,
-
як тільки обладнання стає
досить швидкісним,
-
а алгоритми достатньо розумними.
-
Тим не менше, за визначенням
результату гри
-
гросмейстерського рівня,
-
Deep Blue був розумним.
-
Та навіть при неймовірній швидкості,
-
200 мільйонів позицій за секунду,
-
метод Deep Blue
-
зробив лиш маленький крок до омріяного
осягнення таємниць людського розуму.
-
Незабаром
-
машини стануть водіями таксі,
-
лікарями та професорами,
-
та чи будуть вони "розумними"?
-
Я радше залишу ці визначення
-
філософам та словнику.
-
Насправді, важливо те,
як ми, люди,
-
почуваємося живучи та працюючи
поруч з цими машинами.
-
Коли я вперше побачив Deep Blue
у лютому 1996-го,
-
я був чемпіоном світу
понад 10 років,
-
і зіграв 182 чемпіонські партії
-
та сотні ігор проти найкращих
гравців на інших змаганнях.
-
Я знав, чого очікувати
від своїх суперників
-
та чого очікувати від себе самого.
-
Я звик прораховувати їхні ходи
-
та вимірювати їх емоційний стан,
-
спостерігаючи за їх мовою тіла,
дивлячись їм в очі.
-
А тоді я сів за дошку
з Deep Blue.
-
Я одразу відчув щось нове,
-
щось, що вибивало з колії.
-
Мабуть, подібне відчуття
з'являється тоді,
-
коли вперше їдеш машиною
без водія,
-
чи тоді, коли твій новий
керівник-комп'ютер видає наказ на роботі.
-
Та коли я вперше сів за ту гру,
-
я не міг знати,
-
на що здатна ця річ.
-
Технології можуть різко прогресувати,
і IBM вклало дуже багато коштів.
-
Я програв партію.
-
Я не міг перестати думати,
-
чи могла та машина
бути непереможною?
-
Чи то був кінець моєї улюбленої
гри в шахи?
-
То були людські сумніви, людські страхи.
-
Єдине, що я знав напевно,
-
що мій суперник цим всім
абсолютно не переймався.
-
(Сміх)
-
Після цієї розгромної партії
-
я зіграв знову,
-
щоб виграти першу партію,
-
але факт залишився фактом.
-
Так чи інакше, я програв машині,
-
але мене не спіткала доля
Джона Генрі,
-
який виграв, але помер
зі своїм молотом в руці.
-
Виявилося, що світ шахів
-
все ще хотів мати чемпіона світу
людину.
-
І навіть сьогодні,
-
коли безкоштовні додатки для гри в шахи
на найновішому мобільному телефоні
-
сильніші за Deep Blue,
-
люди досі грають в шахи,
-
навіть більше, ніж раніше.
-
Песимісти передбачали, що ніхто
не сяде за гру,
-
яку може виграти машина,
-
та вони помилялися, як було доведено.
-
Песимізм, зрештою, завжди був
популярним заняттям,
-
коли йшлося про технології.
-
Зі свого власного досвіду я усвідомив,
-
що ми мусимо протистояти своїм страхам,
-
якщо хочемо отримати максимум
від наших технологій,
-
і ми мусимо побороти ці страхи,
-
якщо хочемо взяти найкраще
від нашої людяності.
-
Зализуючи рани після поразки
-
я отримав багато натхнення
-
від моїх партій з Deep Blue.
-
Як каже старе російське прислів'я:
"Якщо не можеш побороти їх, приєднайся до них."
-
Тоді я подумав,
-
а що, якби я зіграв з комп'ютером -
-
разом з іншим комп'ютером на моєму боці,
поєднавши наші переваги,
-
людську інтуїцію та машинний розрахунок,
-
людську стратегію, машинну тактику,
-
людський досвід, машинну пам'ять.
-
Чи могла б така гра стати
ідеальною грою всіх часів?
-
Моя ідея втілилася
-
у 1998 році під назвою "Прогресивні шахи",
-
коли я зіграв таку партію людина-плюс-машина
проти іншого елітного гравця.
-
Та в тому першому експериметні
-
нам обом не вдалося поєднати
людські та машинні здібності ефективно.
-
"Прогресивні шахи" знайшли
своє місце в інтернеті,
-
і в 2005 році, так званий
шаховий турнір вільного стилю
-
став відкриттям.
-
Участь взяли команда гросмейстерів
та найкращі комп'ютери,
-
та переможцями не стали
ні гросмейстери,
-
ні суперкомп'ютери.
-
Ними стали пара аматорів,
американських гравців у шахи,
-
які користувалися одночасно
трьома звичайними ПК.
-
Їхнє вміння оперувати
своїми комп'ютерами
-
ефективно дало відсіч глибоким
знанням з шахів
-
їхніх суперників-гросмейстрів
-
та набагато кращій здатності
суперкомп'ютерів прораховувати ходи.
-
І я дійшов до наступного формулювання.
-
Слабкий гравець-людина плюс комп'ютер
-
плюс кращий процесор є сильнішими
-
за сам лише дуже потужний комп'ютер,
-
та що примітніше, це також сильніше
за сильного гравця-людину
-
плюс комп'ютер
-
зі слабшим процесором.
-
Це переконало мене, що нам потрібні будуть
-
кращі інтерфейси, які допоможуть нам
керувати нашими комп'ютерами
-
з метою ефективніше
використовувати розум.
-
Людина плюс машина -
це не майбутнє,
-
це теперішнє.
-
Усі, хто користувався онлайн перекладом,
-
щоб зрозуміти, про що йдеться
в іноземній газеті,
-
знають, що він далеко не досконалий.
-
Тоді ми застосовуємо наш людський досвід,
-
щоб надати змісту інформації,
-
тоді машина вчиться з наших коригувань.
-
Ця модель поширюється та інвестує
в медичні прогнози, аналізи безпеки.
-
Комп'ютер розшифровує дані,
-
розраховує імовірності,
-
отримує 80-90 відсотків в процесі,
-
що полегшує аналіз
-
та прийняття рішень для людей.
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-