Що відбувається з тілом після смерті? - Фарназ Хатібі Джафарі

Переглянути повний урок: http://ed.ted.com/lessons/what-happens-to-our-bodies-after-we-die-farnaz-khatibi-jafari

Від часів зародження людства приблизно 100,8 мільярдів людей жило і померло. Ця цифра зростає майже на 0,8% щороку. Що буде із тілами всіх цих людей після смерті і чи вистачить на планеті місця для їх поховання? Фарназ Хатібі Джафарі прослідковує еволюцію людських поглядів на процес поховання.

Автор уроку Farnaz Khatibi Jafari. Автори анімації Івана Босняк (Ivana Bošnjak) та Томас Джонсон (Thomas Johnson).

Від часів зародження людства

приблизно 100,8 мільярдів людей
жило і померло.

Ця цифра зростає майже на 0,8%
щороку.

Що буде із тілами всіх цих
людей після смерті

і чи вистачить на планеті місця
для їх поховання?

Коли серце людини зупиняється,

тіло проходить декілька стадій,
перш, ніж почне розкладатися.

Вже за кілька хвилин після смерті

кров починає збиратися
у нижніх частинах тіла.

Зазвичай через 8-12 годин

шкіра у цих ділянках вкривається
livor mortis, простіше - трупними плямами.

І хоча у момент смерті
м'язи людини абсолютно розслабляються

через так звану початкову млявість,

через 2-6 годин вони задубнуть
під дією трупного заклякання.

Це заклякання поширюється на
усі м'язи,

а його швидкість залежить від віку,
статі та навколишнього середовища.

Температура тіла також змінюється,

зазвичай зменшуючись до температури
оточуючого середовища.

Далі йде розкладання -

процес, під час якого бактерії та комахи
роз'їдають тіло.

На цей процес впливають
багато факторів.

Тим не менш, існують загальні принципи
впливу середовища на розкладання:

так званий Закон Каспера.

Згідно нього, у разі, коли
усі інші фактори однакові,

тіло на відкритому повітрі розкладається
вдвічі швидше, ніж у воді,

і у 8 разів швидше, ніж те,
що поховано у землі.

На збереження кісток також
дуже впливає кислотність ґрунту.

У висококислотному ґрунті
із рівнем pH меншим за 5,3

кістки стрімко розкладатимуться

у той час, як у нейтральному ґрунті
із показником pH 7 і вище

скелет зберігатиметься у непоганому стані
протягом століть.

У різних культурах із плином часу
розвинулися різні підходи до захоронення.

Починаючи з перших поховань
неандертальців,

смерть супроводжувалася ритуалами,

як, наприклад, положення, фарбування,
чи прикрашання тіла.

Під час традиційного християнського поховання
труп охайно одягають,

а за традиціями ісламу

тіло огортають у шмат
ритуальної тканини

і кладуть обличчям до Мекки.

Індуїсти церемоніально
спалюють тіло,

а послідовники зороастризму, однієї
із найдавніших монотеїстичних релігій,

традиційно кладуть тіла на верхівку вежі,
віддаючи їх на розправу сонцю

та птахам-падальникам.

До Промислової революції
поховання було простим та доступним.

Сьогодні ж, коли придатної для
захоронення землі усе менше,

придбання особистої могили
стає витратним

і багато хто не може собі дозволити
простий похорон.

Навіть кремація, другий за поширеністю
у світі способі поховання,

дорого коштує.

Повертаючись до питання
про відсутність місця,

слід сказати, що тут мова не про загальну
кількість землі,

а про те, що значні групи людей
скупчуються у великих містах.

У більшості таких міст по всьому світу

територія придатна для захоронення
може закінчитися вже за 100 років.

Для Лондона це станеться навіть раніше.

Приблизно у 2035 році.

Тож, чи існують альтернативні
варіанти поховання,

котрі допоможуть вирішити
проблему із територією?

У деяких країнах кладовища-хмарочоси
уможливлюють вертикальні захоронення.

Деякі варіанти фокусуються на взаємодії
тіла з навколишнім середовищем.

Під час промессії, наприклад,
тіло висушується холодом та

перетворюється у порошок, із котрого
можна зробити компост,

додавши до нього воду чи кисень.

Також існують екопогребіння, при яких
використовуються спеціальні матеріали,

як труни, що також розкладаються,

урни, з котрих ростуть дерева,

та костюми для поховання, на котрих
ростуть гриби.

Компанія "Eternal Reefs" використовує
цю концепцію, опускаючи на одно океану

змішані прах та цемент, котрі формують
осередки життя морської флори та фауни.

Смерть - це невідворотна частина
людського існування,

але наше ставлення до процесу поховання
продовжує змінюватися.

У нас можуть бути різні духовні,

релігійні

чи практичні підходи до смерті,

але постійно зростаючий попит на
місце для поховання

може спонукати нас до творчого підходу

до того, що станеться з нашими тілами
після смерті.