Атомна енергія необхідна для боротьби зі зміною клімату

Джо Лассітер, спостережливий та прямолінійний спікер, розповідає про перспективи створення екологічно чистої, безпечної, надійної та доступної енергії з нейтральним рівнем викидів вуглецю. В його аналізі сучасних реалій світової енергетики детально розглядається болюча тема атомної енергії, в тому числі нові плани для електростанцій, що зможуть конкурувати з викопним паливом. Автор запевняє, що ми маємо шанс зробити атомну енергію безпечнішою та доступнішою, ніж у минулому. І саме зараз нам необхідно зробити цей вибір.

Досить легко забути, що минулої ночі

мільярд людей знаходилися
без доступу до електрики.

Цілий мільярд.

2,5 мільярди людей не мали доступу
до чистого палива для приготування їжі

та опалення.

Це проблеми країн, що розвиваються.

Нам легко не помічати проблеми тих,

хто знаходиться далеко від нас.

Та навіть у нашому, розвиненому, світі

ми спостерігаємо, як проблеми
нерозвиненого світу

впливають на оточуючих нас людей.

Ми бачимо це у всіх галузях економіки,

де люди втратили надію на майбутнє
і впали в розпач

через сучасну ситуацію.

І у голосуванні щодо виходу

Великобританії з ЄС, у президентських
кампаніях Сандерса і Трампа.

Та навіть у країнах,
що недавно стали на шлях

приєднання до розвиненого світу,

в Китаї,

де президент Сі Цзіньпінь почав

звільняти величезну кількість працівників
вугільної та гірничої промисловості,

які тепер не мають надії на майбутнє.

Поки ми з'ясовуємо шляхи вирішення проблем

розвинених країн

та проблеми країн, що розвиваються,

ми маємо розглянути, як ми йдемо вперед

і справляємося з екологічними наслідками
наших рішень.

Ми працюємо над цим питанням
вже 25 років, з конференції в Ріо,

з підписання Кіотського протоколу.

Наш останній крок -
Паризька кліматична угода,

та підписані в її результаті
угоди з питань клімату,

що ратифікуються країнами по всьому світу.

Гадаю, нам треба сподіватися,

що ці висхідні угоди,

в яких країни висловили свої подальші дії,

є правдивими та виражають готовність до
співпраці з боку більшості краін-учасниць.

Біда в тому, що зараз,

розглядаючи незалежні дослідження,

у яких вказано ймовірні результати
цих угод,

масштабність проблеми
прояснюється перед нами.

На екрані ви бачите оцінку
Енергетичної інформаційної агенції США

з приводу того, що станеться, якщо країни
реалізують зобов'язання щодо клімату,

заявлені в Парижі,

від сьогодні до 2040 року.

Відображено викиди вуглекислого газу
по всьому світу

за період наступних 30 років.

Ви маєте уважно розглянути три речі.

По-перше, очікується, що викиди CO2
будуть зростати

протягом наступних 30 років.

Для контролю над кліматом

викиди фактично мають впасти до нуля,

тому що саме сукупні викиди
спричинюють нагрівання планети.

Як розумієте, ми програємо у бою
з викопним паливом.

По-друге, ви мали помітити,

що більшість викидів CO2 генерується
країнами, що розвиваються,

- Китаєм, Індією, також іншими країнами,

наприклад, ПАР, Індонезією та Бразилією,

в той час як населення цих країн

страждає від все гіршого рівня життя,
борючись за блага,

що нами в розвиненому світі
сприймаються як належне.

І останнє, що ви маєте помітити,

це те, що щороку

близько 10 гігатон вуглецю
поглинається атмосферою планети,

а потім розчиняється в океані та ґрунті.

На додачу до 550 гігатонн,
які вже є сьогодні.

Через 30 років

ми виробимо 850 гігатонн вуглецю,

що, ймовірно, призведе до

щорічного збільшення світової температури
на 2-4 градуси,

зафіксує окислення океану

та зростання рівня моря.

Це прогноз, зроблений людьми

в результаті дій людства.

Ми маємо його змінити, а не приймати.

Однак, ми маємо усвідомити
масштаби цієї проблеми.

Кожен народ має власний шлях
енергетичного розвитку.

Він залежить від їхніх природних ресурсів,

клімату,

моделі розвитку,
яку вони обрали як суспільство.

Це залежить від того, в якому
куточку світу вони знаходяться.

Там, де полярні ночі,

а може на середніх широтах?

Багато речей залежить саме від країни,

і кожна з них робить власний вибір.

Нам слід взяти до уваги рішучий крок,

який здійснив Китай.

Китай зробив вибір

на користь використання вугілля
і в майбутньому.

У США є альтернативний варіант -

працювати на природному газі

внаслідок видобутку сланцевого газу шляхом

гідравлічного розриву пластів.

Це надає нам альтернативу.

Організація економічного співробітництва
Європи має вибір.

Вона має поновлювальні джерела енергії

та кошти для впровадження у Німеччині.

Франція та Великобританія зацікавлені
в ядерній енергетиці.

Східна Європа, як і раніше,
прихильна до вугілля і газу,

що надходить з Росії,

незважаючи на існуючі перешкоди.

У Китаю менше альтернатив

і більші проблеми.

Якщо поглянути на Китай і запитати себе,

чому вугілля має там таке велике значення,

слід згадати про його минуле.

Китай привів людей до влади,
а не владу до людей.

В Китаю електрику в села не проводили,

вони були урбанізовані.

Такий процес відбувався шляхом заохочення
дешевої робочої сили та дешевої енергії,

створенням експортних галузей,

що могли б принести надзвичайний прибуток.

Зазирнувши на сторінки історії Китаю,

нам відомо, що він швидко досяг
економічного зростання.

У 1980 році 80 відсотків населення Китаю

перебувало за межею бідності,

на людину припадало
менше 1,90 доларів на день.

До 2000 року цей показник

впав до 20 відсотків

- дивовижний результат,

звичайно, з певним обмеженням
громадських свобод,

що було б важко прийняти на Заході.

Завдяки підвищенню матеріального стану

населення почало
набагато краще харчуватися,

було встановлено водопроводи,

розміщено каналізаційні труби,

різко знизився рівень
захворюваності на гострі кишкові інфекції,

поплатилися вони лише
невеликим забрудненням повітря.

Та з 1980 року і до сьогодення

забруднення повітря у приміщеннях
стало причиною більшості смертей,

адже люди не мають доступу до
екологічно чистих видів палива.

Насправді, в 2040 році

за оцінками, все ще
200 мільйонів людей в Китаю

не матимуть доступу до чистих видів
палива для приготування їжі.

У них є чудовий приклад для наслідування.

Індія також має задовольняти
проблеми свого народу,

й має намір робити це
шляхом спалювання вугілля.

Розглянувши прогнози Енергетичної інформаційної агенції США щодо реалізації вугілля в Індії,

побачимо, що Індія буде отримувати
в 4 рази більше енергії з вугілля,

ніж з поновлювальних джерел.

Це відбувається не через
відсутність вибору,

а тому, що заможні країни
можуть робити, що хочуть,

а бідні - що повинні робити.

Що ж ми можемо зробити,
щоб вчасно зупинити викиди вугілля?

Що ми можемо зробити заради
зміни поданого нам прогнозу?

Зміна можлива, треба лише
бути рішучими здійснити її.

Насамперед, треба подумати
про масштаби проблеми.

До 2040 року

планується побудова від 800 до 1600 нових
вугільних електростанцій по всьому світу.

Цього тижня від однієї до трьох
одногігаватних вугільних електростанцій

розпочинають свою роботу.

Це відбувається незалежно
від наших побажань,

тому що влада,

оцінивши інтереси своїх громадян,

вирішила, що це потрібно населенню.

Це буде відбуватися доти, поки вони
не знайдуть кращої альтернативи.

І кожна з цих 100 електростанцій
використовуватиме

від одного до трьох відсотків

кліматичного бюджету планети.

Отже, замислюючись щодня дорогою додому,
що вам необхідно щось зробити

щодо глобального потепління,

пам'ятайте:

хтось запустив вугільну електростанцію,
що буде працювати протягом 50 років,

позбавляючи вас можливості щось змінити.

Але ми забули те,
про що говорив Вінод Хосла,

венчурний капіталіст
індійського походження.

На початку 2000-х років він сказав,

якщо ви хочете перевести Китай та Індію
на невикопні види палива,

треба створити технологію,
що пройшла б "Киндійський тест",

"Киндія" - злиття назв двох країн.

По-перше, вона має бути ефективною,

тобто мати можливість бути технічно
впровадженою в цих країнах,

а також прийнятою народом країн.

По-друге, ця технологія має бути гнучкою,

щоб давати такі ж результати

за той проміжок часу, що й викопне паливо,

щоб люди мали той рівень життя, який
нами, знову ж, сприймається як належне.

По-третє, вона має бути рентабельною,

без державної підтримки та
особливих вимог оплати.

Вона має стояти на власних ногах,

не потребуючи широкої підтримки.

Насправді, цим країнам
доводилось принижуватися

і отримувати відмову від інших держав
про торгову співпрацю,

лише заради одержання такої технології.

Розглянувши "Киндійський тест",

ми не побачимо проектів, що б
задовольнили критерії цього тесту.

Ось прогнози Енергетичної інформаційної
агенції США.

Китай здобуде 800 гігават енергії
з вугільних електростанцій,

400 гігават з ГЕС,

біля 200 - з ядерних електростанцій,

та в енергетичному еквіваленті,
враховуючи періодичність,

біля 100 гігават енергії
з поновлюваних джерел.

800 гігават з вугільних електростанцій.

Вони роблять такий крок,
знаючи йому ціну більше за будь-яку країну,

розуміючи необхідність у цьому
краще за будь-яку країну.

Ось чого вони прагнуть
досягнути до 2040 року,

якщо ми не запропонуємо їм альтернативу.

А для її реалізації необхідно,

щоб вона пройшла "Киндійський тест".

З усіх існуючих варіантів

лише два задовольняють критерії тесту.

Перший - це нові ядерні електростанції
нового зразка, про які я зараз розповім.

Це нове покоління ядерних електростанцій,
що розробляються на сьогодні

по всьому світу,

і люди, які керують
цими проектами, говорять,

що ми зможемо побачити їх праобраз
до 2025 року,

а запустити до 2030, якщо ми дозволимо їм.

Друга альтернатива, що може вчасно
вирішити проблему, -

сонячна електростанція комунального масштабу з природним газом у якості резерву,

вже придатна для використання,

на відміну від батарей,
що досі на стадії розробки.

Що затримує будівництво нових ядерних ЕС?

Застарілі нормативні акти та погляди.

Ми не використали науковий прогрес
у галузі радіологічної безпеки

при спілкуванні з людьми

та контролю над випробуванням
ядерних реакторів.

Ми маємо наукові відкриття,
які маємо застосувати

для поліпшення контролю
над ядерною промисловістю.

А по-друге, ми вважаємо,

що на розробку атомної електростанції
піде близько 25 років

та від 2 до 5 мільярдів доларів.

Така думка - пережиток
мілітаристського світобачення країн,

де зародилася ідея ядерної енергетики.

Засновники цих ядерних ЕС запевнюють,

що вони зможуть давати енергію
по 5 центів за кіловат-годину,

100 гігават на рік,

вони в змозі продемонструвати це до 2025,

впровадити до 2030,

якщо ми дамо їм шанс.

Зараз ми лише чекаємо дива.

А нам потрібен вибір.

Якщо вони не можуть зробити енергію
безпечною та вигідною,

цей проект не можна запускати.

Але я бажаю, щоб ви не лише
розвивали цю ідею,

але й писали лідерам своїх країн,

головам неурядових організацій,
які ви підтримуєте,

та закликати їх дати вам вибір,

а не минуле.

Дякую за увагу.

(Оплески)