hideTranscription is a powerful tool for making podcasts more accessible and inclusive.
💡 Learn with Amara.org about The Power of Transcription for Podcast Accessibility.

< Return to Video

Чи справді школи вбивають творчість?

  • 0:00 - 0:07
    Доброго ранку. Як справи?
    Чудова конференція, чи не так?
  • 0:07 - 0:11
    Я був у захваті від попередніх виступів.
  • 0:11 - 0:15
    Тож, я мабуть піду. (Сміх)
  • 0:15 - 0:19
    Тут було три теми
  • 0:19 - 0:23
    впродовж конференції, які стосуються
  • 0:23 - 0:25
    того, про що я хочу поговорити.
  • 0:25 - 0:29
    Одна з них — надзвичайні докази
    людської креативності
  • 0:29 - 0:32
    в усіх презентаціях, які ми тут бачили,
  • 0:32 - 0:35
    та в усіх людях, тут присутніх. Сама широта
  • 0:35 - 0:38
    та розмах заходу. Друга — це те,
  • 0:38 - 0:41
    що ми всі опинилися в місці, де ми й гадки
    не маємо, що з нами станеться
  • 0:41 - 0:43
    в майбутньому. Жодної здогадки,
  • 0:43 - 0:45
    чим це все врешті обернеться.
  • 0:45 - 0:48
    Мене дуже цікавить освіта...
  • 0:48 - 0:51
    власне, я помічаю, що всіх і кожного цікавить освіта.
  • 0:51 - 0:53
    Хіба вас ні? Я це знаходжу дуже цікавим.
  • 0:53 - 0:56
    Наприклад, ви на вечірці, і ви кажете комусь,
  • 0:56 - 0:59
    що працюєте в галузі освіти...
  • 0:59 - 1:06
    Власне, ви нечасто буваєте на вечірках,
    якщо ви працюєте в освіті.
  • 1:06 - 1:09
    (Сміх) Вас не запрошують.
  • 1:09 - 1:14
    Що цікаво, навіть у відповідь на ваше запрошення.
    Це мене дивує.
  • 1:14 - 1:16
    Але якщо ви на вечірці й на чиєсь запитання
  • 1:16 - 1:18
    «Ким ви працюєте?»
  • 1:18 - 1:20
    відповідаєте, що працюєте в сфері освіти,
  • 1:20 - 1:24
    ви побачите, як кров відливає від обличчя
    вашого співрозмовника, і він думає:
  • 1:24 - 1:30
    «О боже,» — ну, знаєте, — «Чому я? У мій єдиний
    вихідний за весь тиждень». (Сміх)
  • 1:30 - 1:32
    Але якщо ви спитаєте про їхню освіту,
  • 1:32 - 1:34
    вони просто притиснуть вас до стіни.
    Тому що це — одна з тих речей,
  • 1:34 - 1:37
    які дуже глибоко зачіпають людей, чи не так?
  • 1:37 - 1:40
    Так само, як релігія, гроші і таке інше.
  • 1:40 - 1:44
    Я дуже цікавлюся освітою, гадаю, як і всі ми.
  • 1:44 - 1:46
    Вона цікавить нас особливо гостро
  • 1:46 - 1:49
    почасти тому, що саме освіта
  • 1:49 - 1:52
    має привести нас до майбутнього,
    що його ми не можемо уявити.
  • 1:52 - 1:55
    Якщо замислитися, діти, які
    цьогоріч ідуть до школи,
  • 1:55 - 2:01
    виходитимуть на пенсію у 2065 році.
    Ніхто й гадки не має —
  • 2:01 - 2:04
    попри всі ці знання, що демонстрували тут протягом
    останніх 4 днів, —
  • 2:04 - 2:06
    яким буде світ
  • 2:06 - 2:08
    навіть через п‘ять років.
    І все ж ми маємо
  • 2:08 - 2:11
    якось їх підготувати до нього.
    Тож, я гадаю, ситуація тут
  • 2:11 - 2:13
    надзвичайно непередбачувана.
  • 2:13 - 2:15
    І третя причина— це те, що
  • 2:15 - 2:20
    ми всі погоджуємося,
  • 2:20 - 2:23
    що діти мають надзвичайні можливості —
  • 2:23 - 2:25
    дивовижну спроможність до інновацій.
    Сірена вчора ввечері — це просто диво,
  • 2:25 - 2:28
    правда ж? Що вона може зробити!
  • 2:28 - 2:33
    Вона — виняток, але, з іншого боку,
  • 2:33 - 2:36
    вона не є винятком в масштабі всіх дітей світу.
  • 2:36 - 2:39
    Що ми тут маємо — надзвичайно
    віддану людину,
  • 2:39 - 2:41
    яка знайшла в собі талант.
    Але я маю на увазі,
  • 2:41 - 2:43
    що в кожної дитини надзвичайні таланти.
  • 2:43 - 2:45
    А ми їх розтринькуємо, доволі безтурботно.
  • 2:45 - 2:48
    Тож, я хочу поговорити про освіту
  • 2:48 - 2:51
    і креативність. Моя думка полягає в тому,
  • 2:51 - 2:54
    що креативність сьогодні не менш важлива в освіті,
    ніж грамотність,
  • 2:54 - 2:58
    і ми маємо надати їй такий же статус.
  • 2:58 - 3:06
    (Оплески) Дякую. До речі, це все.
  • 3:06 - 3:10
    Дуже дякую. (Сміх) Тож, у мене ще 15 хвилин.
  • 3:10 - 3:17
    Я народився... ні (Сміх)
  • 3:17 - 3:21
    Я нещодавно почув чудову історію...
    обожнюю її розповідати...
  • 3:21 - 3:25
    про маленьку дівчинку, яка ходила на уроки малювання.
    Їй було шість,
  • 3:25 - 3:27
    вона сиділа позаду,
  • 3:27 - 3:29
    і вчителька казала, що ця дівчинка
  • 3:29 - 3:33
    була зазвичай неуважна, а на уроках малювання
    ставала уважною.
  • 3:33 - 3:35
    Вчительку це зацікавило,
    вона підійшла до неї
  • 3:35 - 3:38
    та спитала: «Що ти малюєш?»
  • 3:38 - 3:41
    Дівчинка відповіла: «Я малюю Бога».
  • 3:41 - 3:44
    Тоді вчителька сказала: «Але ніхто не знає,
    як виглядає Бог».
  • 3:44 - 3:51
    А дівчинка відповіла:
    «За хвилину дізнаються».
  • 3:51 - 3:52
    (Сміх)
  • 3:52 - 3:57
    Коли моєму сину виповнилося чотири, в Англії...
  • 3:57 - 4:00
    власне, йому всюди було чотири, якщо чесно. (Сміх)
  • 4:00 - 4:06
    Строго кажучи, куди б він не поїхав,
    йому скрізь було того року чотири.
  • 4:06 - 4:08
    Він грав в п‘єсі про Різдво.
  • 4:08 - 4:11
    Ви пам‘ятаєте сюжет? О, це було дещо.
  • 4:11 - 4:14
    Це була велика історія. Мел Гібсон зробив продовження.
  • 4:14 - 4:19
    Можливо, ви його бачили: «Різдво II».
    Джеймсу дісталася роль Йосипа,
  • 4:19 - 4:22
    ми були дуже цьому раді.
  • 4:22 - 4:24
    Ми вважали, що це одна з головних ролей.
  • 4:24 - 4:26
    Ми найняли натовп людей у футболках з написом
  • 4:26 - 4:29
    «Джеймс Робінсон» — це Йосип!» (Сміх)
  • 4:29 - 4:31
    У його ролі не було діалогу, то був епізод,
  • 4:31 - 4:34
    де заходять троє волхвів.
    Вони увійшли з подарунками
  • 4:34 - 4:36
    і принесли золото, пахощі та мирру.
  • 4:36 - 4:38
    Це було насправді. Ми сиділи дивилися,
  • 4:38 - 4:40
    і, здається, вони переплутали дари.
  • 4:40 - 4:42
    Ми після спектаклю
    розмовляли з малим і запитали його:
  • 4:42 - 4:44
    «Все було гаразд?»
    А він відповів: «Так, а що, щось не так?»
  • 4:44 - 4:46
    Вони просто помінялися, і все.
  • 4:46 - 4:47
    Тож, входить троє хлопців
  • 4:47 - 4:49
    чотирьох років, з рушниками на головах,
  • 4:49 - 4:52
    і ставлять на підлогу коробки,
  • 4:52 - 4:54
    і перший каже: «Я приніс вам золото».
  • 4:54 - 4:57
    А другий каже «Я приніс вам мирру».
  • 4:57 - 5:11
    А третій каже: «Френк передав ось це». (Сміх)
  • 5:11 - 5:13
    Що в цих історіях спільного — це те,
    що діти хапаються за можливість.
  • 5:13 - 5:16
    Якщо вони не знають чогось, вони спробують.
  • 5:16 - 5:19
    Я маю рацію? Вони не бояться помилитися.
  • 5:19 - 5:24
    Я не хочу сказати, що постійно помилятися —
    це означає бути творчим.
  • 5:24 - 5:25
    Але ми знаємо,
  • 5:25 - 5:28
    що коли ти не готовий помилитися,
  • 5:28 - 5:31
    то ніколи не створиш нічого оригінального.
  • 5:31 - 5:34
    Якщо ти не готовий помилитися.
    А до того моменту, коли вони стають дорослими,
  • 5:34 - 5:36
    більшість з дітей вже втрачають цю здатність.
  • 5:36 - 5:39
    Вони бояться робити помилки.
  • 5:39 - 5:41
    І, до речі, ми саме так керуємо компаніями.
  • 5:41 - 5:44
    Ми не прощаємо помилок. І ми так само
  • 5:44 - 5:47
    працюємо з національною системою освіти, де
  • 5:47 - 5:50
    помилки — це найгірше, що ви можете зробити.
  • 5:50 - 5:53
    І, як наслідок, у процесі навчання
    ми забираємо в дітей
  • 5:53 - 5:56
    їхні творчі здібності.
    Пікассо колись сказав,
  • 5:56 - 5:59
    що всі діти народжуються митцями.
  • 5:59 - 6:03
    Проблема в тому, щоб залишитися митцем,
    коли подорослішаєш. Я вірю в це всім серцем:
  • 6:03 - 6:05
    ми не набуваємо творчих здібностей з віком,
  • 6:05 - 6:08
    ми їх переростаємо.
    Точніше, ми навчаємося їх втрачати.
  • 6:08 - 6:10
    Чому так відбувається?
  • 6:10 - 6:14
    Років п‘ять тому я жив у Стретфорді-на-Ейвоні.
  • 6:14 - 6:16
    До речі, ми переїхали зі Стретфорду-на-Ейвоні
    до Лос-Анджелесу.
  • 6:16 - 6:20
    Тож, можете собі уявити, який це був легкий переїзд.
  • 6:20 - 6:22
    (Сміх) Насправді,
  • 6:22 - 6:24
    ми жили в містечку під назвою Сніттерфілд,
  • 6:24 - 6:26
    неподалік від Стретфоду, там ще
  • 6:26 - 6:31
    народився батько Шекспіра.
    Вас нічого не зачепило? Мене — так.
  • 6:31 - 6:33
    Ви не думали, що в Шекспіра був батько, так?
  • 6:33 - 6:35
    Так? Тому що ви не думали про те,
  • 6:35 - 6:37
    що Шекспір був дитиною, правда?
  • 6:37 - 6:40
    Семирічний Шекспір? Я ніколи про це не думав.
    Тобто, йому колись
  • 6:40 - 6:42
    було сім років. Він ходив
  • 6:42 - 6:51
    на чиїсь уроки англійської, чи не так?
    Якось ніяково.
  • 6:51 - 7:05
    (Сміх) «Треба бути стараннішим».
    Батько вкладав його спати, ну, знаєте,
  • 7:05 - 7:08
    Шекспіру: «Час лягати спати»,
  • 7:08 - 7:10
    Вільяму Шекспіру, «Поклади олівця,
  • 7:10 - 7:18
    і перестань так розмовляти.
    Ніхто тебе не розуміє».
  • 7:18 - 7:23
    (Сміх)
  • 7:23 - 7:26
    Тож, ми перебралися зі Стретфорду
    до Лос-Анджелеса,
  • 7:26 - 7:30
    до речі, хочу декілька слів сказати про переїзд.
  • 7:30 - 7:33
    Син не хотів їхати.
  • 7:33 - 7:36
    У мене двоє дітей. Сину зараз 21 рік,
    а доньці — 16.
  • 7:36 - 7:38
    Він не хотів їхати до Лос-Анджелесу.
    Йому подобалося місто,
  • 7:38 - 7:43
    але в Англії у нього була подружка.
    Вона була коханням його життя, Сара.
  • 7:43 - 7:45
    Вони були знайомі вже місяць.
  • 7:45 - 7:48
    Звертаю вашу увагу, вони тільки-но відсвяткували
    свій четвертий ювілей,
  • 7:48 - 7:52
    адже місяць — це багато, коли тобі 16.
  • 7:52 - 7:54
    Отже, він був дуже засмучений під час польоту
  • 7:54 - 7:56
    і сказав: «Я більше ніколи не зустріну такої, як Сара».
  • 7:56 - 7:58
    Ми, до речі, були раді його словам, якщо чесно,
  • 7:58 - 8:10
    тому що вона була головною причиною,
    чому ми їхали з країни.
  • 8:10 - 8:13
    (Сміх)
  • 8:13 - 8:16
    Але коли ти приїздиш до Америки, або подорожуєш,
  • 8:16 - 8:18
    помічаєш одну цікаву річ:
  • 8:18 - 8:22
    кожна система освіти на планеті
    має однакову ієрархію предметів.
  • 8:22 - 8:24
    Кожна. Хоч куди ти поїхав.
  • 8:24 - 8:26
    Здавалося б, має бути навпаки, але ні.
  • 8:26 - 8:29
    На вершині — математика та мови,
  • 8:29 - 8:31
    потім гуманітарні науки, а внизу — мистецтва.
  • 8:31 - 8:33
    Скрізь на Землі.
  • 8:33 - 8:36
    І майже в кожній системі
  • 8:36 - 8:38
    однакова ієрархія в мистецтвах.
  • 8:38 - 8:40
    Образотворче мистецтво та музика в школах
    зазвичай мають вищий статус,
  • 8:40 - 8:43
    ніж драма й танці.
    Немає жодної системи освіти на планеті,
  • 8:43 - 8:45
    яка б вчила дітей танцям кожного дня,
  • 8:45 - 8:48
    так само, як ми вчимо дітей математиці. Чому?
  • 8:48 - 8:50
    Чому ні? Я гадаю, це важливо.
  • 8:50 - 8:53
    Я думаю, що математика дуже важлива,
    але танці важливі теж.
  • 8:53 - 8:56
    Діти танцюють весь час, коли їм це дозволяють,
    ми всі танцюємо.
  • 8:56 - 8:59
    У всіх нас є тіла, правда?
    Або я щось не так розумію?
  • 8:59 - 9:03
    (Сміх) Відверто кажучи, ось що відбувається.
  • 9:03 - 9:05
    Коли діти підростають, ми починаємо вчити їх
  • 9:05 - 9:08
    від пояса та вище. А потім концентруємося на голові.
  • 9:08 - 9:10
    І дещо з одного боку.
  • 9:10 - 9:14
    Уявіть, що ви прибулець,
    дивитесь на систему освіти
  • 9:14 - 9:17
    й питаєте : «А для чого вона - загальна освіта?»
  • 9:17 - 9:19
    Я гадаю, щоб відповісти на це запитання,
    треба подивитися на результат,
  • 9:19 - 9:21
    хто виграє в цьому,
  • 9:21 - 9:23
    хто робить все, що треба,
  • 9:23 - 9:26
    кому дістаються всі нагороди, хто перемагає...
  • 9:26 - 9:29
    Я думаю, висновок звучав би так:
    головна мета загальної освіти
  • 9:29 - 9:30
    по всьому світу —
  • 9:30 - 9:34
    створювати університетських професорів.
    Чи не так?
  • 9:34 - 9:36
    Це люди, які виходять з вершини.
  • 9:37 - 9:40
    Я також був одним із них, тож ось. (Сміх)
  • 9:40 - 9:44
    Ні, мені подобаються професори, але, знаєте,
  • 9:44 - 9:48
    не треба ставитися до них як до
    найвищого досягнення людства.
  • 9:48 - 9:50
    Вони — просто форма життя,
  • 9:50 - 9:52
    тільки форма життя.
    Але вони доволі цікаві,
  • 9:52 - 9:54
    і я кажу це з приязні до них.
  • 9:54 - 9:57
    Є щось цікаве, з мого досвіду, в професорах...
  • 9:57 - 10:00
    не у всіх, але зазвичай...
    вони живуть у своїх головах.
  • 10:00 - 10:02
    Вони живуть там,
    здебільшого з одного боку голови.
  • 10:02 - 10:06
    Вони немов без тіла, розумієте, майже буквально.
  • 10:06 - 10:08
    Вони дивляться на своє тіло,
  • 10:08 - 10:17
    як на якийсь транспорт для своїх голів, правда?
  • 10:17 - 10:24
    (Сміх) Це немов засіб, щоб перевозити
    голову на зустрічі.
  • 10:24 - 10:27
    Якщо ви хочете спражні докази не-тілесного досвіду,
  • 10:27 - 10:30
    до речі, навідайтеся до конференції
  • 10:30 - 10:32
    вищих академіків
  • 10:32 - 10:35
    та загляньте на дискотеку в останній вечір.
  • 10:35 - 10:39
    (Сміх) І там ви все побачите,
    дорослі чоловіки та жінки,
  • 10:39 - 10:43
    які корчаться, не потрапляють в ритм,
  • 10:43 - 10:47
    чекають, коли вже все скінчиться, та можна буде
    поїхати додому та написати про це наукову роботу.
  • 10:47 - 10:53
    Сучасна система освіти покладається
    на ідею академічних здібностей.
  • 10:53 - 10:56
    І на це є причина.
  • 10:56 - 10:58
    Ця система була створена...
    в усьому світі, насправді, не було
  • 10:58 - 11:00
    жодної системи освіти до 19 століття.
  • 11:00 - 11:03
    Воні всі з'явилися,
  • 11:03 - 11:04
    щоб задовільнити потреби індустріалізму.
  • 11:04 - 11:07
    Тож, ієрархія походить з двох ідей.
  • 11:07 - 11:11
    По-перше, що найкорисніші для роботи дисципліни
  • 11:11 - 11:13
    посідають верхні сходинки.
    Тож, у школі вас, мабуть, м'яко відводили вбік
  • 11:13 - 11:15
    від речей, що вам насправді подобалися як дитині,
  • 11:15 - 11:17
    на підставі того, що
  • 11:17 - 11:20
    ви ніколи не зможете заробляти
    цим на життя. Чи не так?
  • 11:20 - 11:22
    Не займайся музикою, ти не будеш музикантом;
  • 11:22 - 11:24
    не займайся мистецтвом, ти не будеш художником.
  • 11:25 - 11:29
    М'яка порада — але ж помилкова. Весь світ
  • 11:29 - 11:30
    зараз перебуває в стані революції.
  • 11:30 - 11:33
    І по-друге, це академічні здібності, які
    насправді почали домінувати
  • 11:33 - 11:34
    в нашому сприйнятті інтелекту,
  • 11:34 - 11:37
    тому що університети збудували систему,
    подібну до себе.
  • 11:37 - 11:39
    Якщо подумати, то вся система
  • 11:39 - 11:41
    загальної освіти по всьому світу —
    це затяжний процес
  • 11:41 - 11:43
    вступу до університету.
  • 11:43 - 11:46
    Як наслідок, багато талановитих,
  • 11:46 - 11:48
    обдарованих, творчих людей себе такими не вважають,
  • 11:48 - 11:50
    адже те, що їм гарно вдавалося в школі,
  • 11:50 - 11:54
    не цінувалося або навіть таврувалося.
  • 11:54 - 11:56
    І я вважаю, що ми не можемо собі дозволити
    продовжувати в тому ж дусі.
  • 11:56 - 11:58
    За наступні 30 років, за даними ЮНЕСКО,
  • 11:58 - 12:01
    через освіту пройде більше людей,
  • 12:01 - 12:03
    ніж від початку історії.
  • 12:03 - 12:05
    Більше людей, і в цьому поєднання
  • 12:05 - 12:07
    всього, про що ми говорили —
  • 12:07 - 12:10
    технологія і те, як вона впливає на роботу,
    демографія
  • 12:10 - 12:12
    та величезний сплеск росту населення.
  • 12:12 - 12:15
    Несподівано, вчені ступені не мають ніякого значення.
    Хіба це не так?
  • 12:15 - 12:19
    Коли я був студентом, якщо у вас був диплом,
    ви мали роботу.
  • 12:19 - 12:22
    Якщо ж у вас не було роботи,
    то це тому, що ви самі її не хотіли.
  • 12:22 - 12:25
    Якщо чесно, я і сам її не хотів. (Сміх)
  • 12:25 - 12:30
    Проте сьогодні люди з дипломами дуже часто
  • 12:30 - 12:31
    біжать додому грати у відеоігри,
  • 12:31 - 12:34
    тому що там, де раніше вистачало ступені бакалавра,
    тепер треба бути магістром,
  • 12:34 - 12:37
    або ж навіть доктором наук.
  • 12:37 - 12:39
    Це процес академічної інфляції.
  • 12:39 - 12:41
    І це показник того, що вся система освіти
  • 12:41 - 12:43
    хитається під нашими ногами.
    Нам треба радикально переглянути
  • 12:43 - 12:44
    наші погляди на інтелект.
  • 12:44 - 12:46
    Про інтелект ми знаємо три речі.
  • 12:46 - 12:49
    По-перше, він різнобічний.
    Ми мислимо про світ так само,
  • 12:49 - 12:51
    як і сприймаємо його.
    Мислимо зоровими образами,
  • 12:51 - 12:54
    звуками, кінестетично.
  • 12:54 - 12:57
    Мислимо абстракціями, рухом.
  • 12:57 - 12:59
    По-друге, розум динамічний.
  • 12:59 - 13:02
    Якщо подивитися на зв‘язки в людському мозку,
    як ми чули
  • 13:02 - 13:05
    вчора від кількох доповідачів,
  • 13:05 - 13:07
    розум — штука наздвичайно інтерактивна.
  • 13:07 - 13:10
    Мозок не ділиться на відділи.
  • 13:10 - 13:13
    Насправді, креативність — яку я визначаю як процес
  • 13:13 - 13:15
    отримання оригінальних ідей, які мають цінність —
  • 13:15 - 13:18
    частіше за все походить від взаємодії
  • 13:18 - 13:21
    різних способів світосприйняття.
  • 13:21 - 13:23
    Мозок навмисне... до речі,
  • 13:23 - 13:26
    існує нервовий вузол, що поєднує дві півкулі мозку,
  • 13:26 - 13:28
    він називається мозолисте тіло.
    У жінок воно товстіше.
  • 13:28 - 13:30
    Погоджуся з вчорашнім виступом Гелен,
    я думаю,
  • 13:30 - 13:34
    що в цьому, мабуть, причина, чому жінкам краще вдається мультизадачність.
  • 13:34 - 13:36
    Адже це насправді так.
  • 13:36 - 13:39
    Існує безліч досліджень,
    але я знаю це з власного досвіду.
  • 13:39 - 13:41
    Якщо моя жінка готує дома вечерю —
  • 13:41 - 13:45
    що, на щастя, трапляється не так часто. (Сміх)
  • 13:45 - 13:48
    Але, знаєте, вона... ні, дещо їй вдається...
  • 13:48 - 13:50
    але якщо вона готує, то, коротше кажучи,
  • 13:50 - 13:52
    вона одночасно розмовляє по телефону,
  • 13:52 - 13:55
    спілкується з дітьми, білить стелю,
  • 13:55 - 13:58
    робить операцію на відкритому серці.
  • 13:58 - 14:01
    Якщо готую я, то двері зачинено, діти вийшли,
  • 14:01 - 14:04
    телефон на місці, якщо вона заходить,
    це мене дратує.
  • 14:04 - 14:17
    Я кажу: «Террі, будь ласка, я намагаюся зробити яєшню.
    Дай мені спокій». (Сміх)
  • 14:17 - 14:19
    Знаєте цей давній вислів,
  • 14:19 - 14:22
    якщо в лісі падає дерево, і цього ніхто не чує,
  • 14:22 - 14:25
    чи трапилося це насправді?
    Пам'ятаєте цю бородату фразу?
  • 14:25 - 14:28
    Нещодавно я побачив чудову футболку з написом
    «Якщо чоловік висловить свою думку
  • 14:28 - 14:31
    в лісі, і жодна жінка його не почує,
  • 14:31 - 14:40
    він все ще не має рації?» (Сміх)
  • 14:40 - 14:42
    І третя річ про розум —
  • 14:43 - 14:45
    він у кожного свій. Я зараз працюю над
    новою книжкою,
  • 14:45 - 14:47
    яка називається «Одкровення»,
    вона базується на серії
  • 14:47 - 14:49
    інтерв‘ю, в яких люди розповідають про те,
    як вони відкрили
  • 14:49 - 14:51
    свій талант. Мене захоплює,
    як люди знайшли себе.
  • 14:51 - 14:54
    Початком послужила одна розмова
  • 14:54 - 14:56
    з чудовою жінкою, про яку, мабуть, майже ніхто
  • 14:56 - 14:58
    не чув, її звати Джиліан Лінн,
  • 14:58 - 15:00
    знаєте про неї? Дехто знає. Вона хореограф,
  • 15:00 - 15:02
    і всі знають її роботи.
  • 15:02 - 15:04
    Вона ставила «Кішки» та «Привид Опери».
  • 15:04 - 15:08
    Вона чудова. Я колись був членом ради
    Королівського балету в Англії,
  • 15:08 - 15:10
    як можна здогадатися.
  • 15:10 - 15:12
    Одного разу ми обідали з Джиліан, і я спитав:
  • 15:12 - 15:14
    «Джиліан, як ти стала танцівницею?»
    І вона розповіла,
  • 15:14 - 15:16
    що в школі її вважали безнадійною,
  • 15:16 - 15:19
    І школа, це було в 1930-ті,
  • 15:19 - 15:21
    написала її батькам: «Ми вважаємо,
  • 15:21 - 15:23
    що у Джиліан проблеми з навчанням».
    Вона не могла зосередитися,
  • 15:23 - 15:25
    постійно метушилася.
    Тепер, мабуть, сказали б,
  • 15:25 - 15:29
    що в неї синдром дефіциту уваги та гіперактивності.
    Але це було в 30-ті,
  • 15:29 - 15:32
    і тоді цей синдром ще не винайшли.
  • 15:32 - 15:35
    Такого захворювання просто не існувало. (Сміх)
  • 15:35 - 15:39
    Люди не знали, що воно в них може бути.
  • 15:39 - 15:43
    Тож, її відправили до спеціаліста,
    в кабінет з дубовими панелями.
  • 15:43 - 15:46
    Вона прийшла туди з мамою,
  • 15:46 - 15:49
    і її посадили на стілець в кінці кімнати,
  • 15:49 - 15:51
    вона там сиділа, підклавши під себе долоні,
  • 15:51 - 15:53
    20 хвилин, поки лікар розмовляв з її матір'ю
  • 15:53 - 15:57
    про всі проблеми, які в Джиліан виникли в школі,
    про те, що
  • 15:57 - 15:59
    вона заважала іншим,
  • 15:59 - 16:01
    завжди запізнювалася з домашньою роботою,
    і таке інше,
  • 16:01 - 16:04
    восьмирічна дівчинка...
    врешті-решт, лікар підійшов,
  • 16:04 - 16:06
    сів поруч з Джиліан, і сказав: «Джиліан,
  • 16:06 - 16:08
    я послухав все, що розповіла твоя мати,
  • 16:08 - 16:10
    і мені треба поговорити з нею наодинці».
  • 16:10 - 16:13
    Він сказав: «Почекай, ми повернемось,
    це ненадовго».
  • 16:13 - 16:15
    І вони пішли та залишили її саму.
  • 16:15 - 16:17
    Але, виходячи з кімнати, він увімкнув радіо,
  • 16:17 - 16:19
    яке стояло на столі. І коли вони
  • 16:19 - 16:21
    вийшли з кімнати, він сказав її матері:
  • 16:21 - 16:24
    «Постійте тут і просто спостерігайте за нею».
    Щойно вони вийшли,
  • 16:24 - 16:28
    вона підвелася й почала танцювати.
  • 16:28 - 16:30
    Вони подивилися на неї кілька хвилин,
  • 16:30 - 16:33
    тоді лікар обернувся до її матері та сказав:
  • 16:33 - 16:37
    «Міссіс Лінн, Джиліан не хвора, вона танцівниця.
  • 16:37 - 16:39
    Віддайте її до школи танців».
  • 16:39 - 16:41
    Я спитав: «І що сталося?»
  • 16:41 - 16:44
    А вона відповіла: «Вона так і зробила.
    Не можу передати, як було чудово.
  • 16:44 - 16:46
    Ми зайшли в кімнату, яка була повною
  • 16:46 - 16:49
    таких саме людей, як я.
    Людей, які не могли всидіти на місці.
  • 16:49 - 16:52
    Людей, яким треба було рухатися, щоб думати».
    Яким треба рухатися, щоб думати.
  • 16:52 - 16:54
    Вони займалися балетом, степом,
    джазовими танцями,
  • 16:54 - 16:56
    модерном, сучасними танцями.
  • 16:56 - 16:59
    І врешті-решт, Джиліан пройшла прослуховування
    в Королівську школу балету,
  • 16:59 - 17:01
    стала солісткою, зробила блискучу кар'єру
  • 17:01 - 17:03
    в балетній школі. Нарешті,
  • 17:03 - 17:05
    випустилася зі школи та
  • 17:05 - 17:08
    заснувала власну компанію,
    Танцювальну трупу Джиліан Лінн,
  • 17:08 - 17:11
    познайомилася з Ендрю Ллойдом Вебером.
    Вона створила
  • 17:11 - 17:13
    одні з найуспішніших театральних постановок в історії,
  • 17:13 - 17:18
    подарувавши задоволення мільйонам, і зараз вона мультимільйонерка.
  • 17:18 - 17:21
    Якийсь інший лікар міг посадити її на ліки
    та наказати дівчинці заспокоїтися.
  • 17:21 - 17:25
    (Оплески)
  • 17:25 - 17:27
    (Оплески)
  • 17:27 - 17:30
    Тож, я думаю... Я думаю, все сходиться до ось чого:
  • 17:30 - 17:32
    нещодавно Ел Ґор у своєму виступі говорив
  • 17:32 - 17:35
    про екологію, про революцію,
    яку почала Рейчел Карсон.
  • 17:35 - 17:39
    Я вважаю, що єдина наша надія на майбутнє —
  • 17:39 - 17:42
    це прийняти нову концепцію екології людства,
  • 17:42 - 17:46
    таку, в якій ми почнемо переглядати наші погляди
  • 17:46 - 17:48
    на багатство людських можливостей.
  • 17:48 - 17:52
    Наша система освіти підривала ресурси
    нашого мозку, так само,
  • 17:52 - 17:54
    як ми спустошуємо ресурси Землі:
    задля задоволення попиту.
  • 17:54 - 17:57
    І в майбутньому це вже не буде працювати.
  • 17:57 - 18:00
    Ми маємо переосмислити основні принципи,
  • 18:00 - 18:02
    за якими виховуємо дітей. Є одна
  • 18:02 - 18:06
    чудова фраза Йонаса Салка,
    який сказав: «Якщо всі комахи
  • 18:06 - 18:09
    раптом зникнуть із Землі,
  • 18:09 - 18:12
    за 50 років життя на Землі скінчиться.
  • 18:12 - 18:15
    Якщо зникне все людство,
  • 18:15 - 18:19
    за 50 років інші форми життя розквітнуть".
  • 18:19 - 18:21
    І він має рацію.
  • 18:21 - 18:24
    TED — це данина поваги дару людської уяви.
  • 18:24 - 18:28
    Ми маємо застосовувати цей дар з розумом,
  • 18:28 - 18:31
    щоб запобігти деяким сценаріям,
  • 18:31 - 18:34
    про які ми говорили. І єдиний шлях
  • 18:35 - 18:38
    зробити це — побачити
    нашу творчу спроможність,
  • 18:38 - 18:40
    її багатство, побачити
  • 18:40 - 18:43
    наших дітей такими, якими вони є.
    А наше завдання —
  • 18:43 - 18:46
    виховувати їх так, щоб вони могли
    жити в майбутньому.
  • 18:46 - 18:49
    До речі... можливо, ми не побачимо
    цього майбутнього,
  • 18:49 - 18:52
    але вони побачать.
    І наша справа — допомогти
  • 18:52 - 18:54
    їм зробити його кращим.
    Щиро дякую.
Title:
Чи справді школи вбивають творчість?
Speaker:
Sir Ken Robinson
Description:

Сер Кен Робінсон цікаво та надзвичайно хвилююче доводить, що система освіти має виховувати — а не вбивати — креативність та творчі здібності.

more » « less
Video Language:
English
Team:
closed TED
Project:
TEDTalks
Duration:
19:00
Hanna Leliv edited Ukrainian subtitles for Do schools kill creativity? Sep 3, 2016, 12:38 PM
Hanna Leliv edited Ukrainian subtitles for Do schools kill creativity? Sep 3, 2016, 12:35 PM
Hanna Leliv edited Ukrainian subtitles for Do schools kill creativity? Sep 3, 2016, 12:27 PM
Retired user added a translation Jul 3, 2009, 2:29 AM

Ukrainian subtitles

Revisions Compare revisions